Ключові аспекти вивчення теми. В цій темі вивчаються характеристики зон небезпечних геологічних процесів і явищ, визначаються показники
В цій темі вивчаються характеристики зон небезпечних геологічних процесів і явищ, визначаються показники, що характеризують ушкодження будівель та споруд, характеристика зон затоплень які виникають під час підпірних споруд (греблі) водосховищ, порядок нанесення на карту, схему ділянок затопленої місцевості. Вирішення заходів з мінімізації небезпечних наслідків, які запроваджуються завчасно та у разі загрози затопленню, а також заходів щодо захисту населення при катастрофічних затопленнях. Заходи щодо захисту населення при катастрофічних затопленнях. Порядок розрахунків збитків за типами надзвичайних ситуацій. Методика оцінки збитків від наслідків НС за основними його видами.
З метою визначення масштабів руйнування, обсягів, термінів і черговості, а також сил і засобів для проведення рятувальних та невідкладних робіт проводиться оцінка інженерної обстановки.
Під інженерною обстановкою при НС (ІОНС) розуміють сукупність наслідків дії вражаючих факторів НС, у результаті яких мають місце руйнування різних об’єктів (будівель, споруд, комунально-енергетичних мереж (КЕМ), засобів зв'язку і транспорту, мостів, гребель, аеродромів тощо), особливо важливих для життєдіяльності людей.
Оцінка ІОНС здійснюється за даними інженерної розвідки, проведеної у вогнищі ураження, а також методом прогнозування.
Основне завдання оцінки ІОНС за даними розвідки - виявлення умов, видів і обсягів робіт для урятування й евакуації людей, які опинилися в зоні лиха, а також запобігання дії вторинних факторів НС (вибухів, пожеж, загазування, затоплення) на території ведення рятувальних робіт. Люди в зоні ураження можуть опинитися під завалами, у частково зруйнованих будівлях, в завалених захисних спорудах, у вогнищі пожеж. Тому інженерні роботи повинні проводитися разом з протипожежними і медичними заходами, безперервно в будь-якій обстановці, до повного їх завершення, а при наявності завалених сховищ з порушеною системою вентиляції – в термін не більше 4…5 годин з моменту завалу.
Оцінка ІОНС повинна проводитися особами, які мають відповідну інженерну підготовку. Рятувальні підрозділи бувають спеціальні (30-35 %) і загального призначення (65-30 %). Звичайно до спеціальних входять підрозділи медичного захисту (50 %), пожежно-аварійні рятувальні служби (25 %), підрозділи протихімічного захисту (10 %), охорони громадського порядку (10 %), аварійно-відновлювальні формування (5 %).
Для виявлення ІОНС необхідно провести такі заходи:
1. Оцінити умови входження у вогнище ураження.
2. Оцінити руйнування, умови, види і обсяги інженерних робіт у вогнищі.
3. Оцінити руйнування і обсяги робіт з локалізації аварій на КЕМ.
4. Оцінити необхідні заходи по запобіганню вибухів, пожеж, затоплень та інших наслідків у ході робіт.
Завчасно слід вивчити особливості конструкції будівель і споруд: розташування підземних вуличних переходів, галерей і підвалів, де можуть укриватися люди, розміщення водозабірних свердловин, колодязів, ставків і водойм, місце розташування підприємств і складів, що мають матеріали, конструкції і техніку, які можна використати в ході аварійно-рятувальних робіт.
Оцінка інженерної обстановки буде ефективною, якщо є карта району вогнища ураження, план об’єкта із вказаним розміщенням захисних споруд, схеми прив’язки входів і повітрезаборів захисних споруд до орієнтирів, що не завалюються, плани КЕМ з розміщенням оглядових колодязів, камер і вимикаючих пристроїв.
Ступені руйнуваньнаселених пунктів поділяються на такі види: повні (означені як А), сильні (В), середні (С), слабкі (D) та легкі (E).
Повні руйнуваннянаселених пунктів означають наявність у них суцільних завалень будівельних споруд, руйнування усіх елементів будинків, включаючи підвальні приміщення, наслідком чого є ураження людей, що у них знаходилися. При повному руйнуванні населених пунктів збитки складають понад 70% вартості основних виробничих фондів, тобто оцінюються як понад 70% балансової вартості будинків, споруд, комунікацій і т. п., причому подальше використання будівель є недоцільним.
Ознакою сильних руйнуваньнаселених пунктів є руйнування частини несучих конструкцій (стін) і перекриттів верхніх поверхів будинків і споруд, виникнення у стінах тріщин, деформування перекриттів нижніх поверхів, яке супроводжується ураженням значної частини людей, що знаходилися у цих будівлях. При сильних руйнуваннях населених пунктів збитки складають від 30% до 70% вартості основних виробничих фондів, причому залишається можливість обмеженого використання пошкоджених будівель.
Середні руйнуваннянаселених пунктів характеризуються такими руйнуваннями, при яких зберігається більшість несучих конструкцій і перекриттів будівель, неушкодженими залишаються підвальні приміщення будівель. При середніх руйнуваннях пошкоджуються покрівлі, перегородки, виникають тріщини у стінах. Збитки складають від 10% до 30% вартості основних виробничих фондів. Ураження людей спричиняються травмуючою дією уламків будівельних конструкцій.
Слабкі руйнуваннянаселених пунктів означають наявність у будинках зруйнованих віконних і дверних заповнень та перегородок. Підвали і нижні поверхи будівель при слабких руйнуваннях повністю зберігаються і залишаються придатними для тимчасового використання після незначного поточного ремонту. Збитки складають до 10% вартості основних виробничих фондів. При слабких руйнуваннях можливе ураження деякої частини людей уламками конструкцій. Легкі руйнування населених пунктів супроводжуються незначними ушкодженнями другорядних елементів будівель: скління, штукатурки, облицювання, деяких фрагментів оздоблення.
Після виникнення надзвичайної ситуації, викликаної вибухами і утворенням повітряної хвилі надмірного тиску, для оцінки матеріальних збитків і втрат населення в населених пунктах узагальненим критерієм є ступінь ураження населеного пункту, який можна визначити за формулою:
, (6.1)
де Ср – ступінь руйнування населеного пункту (об'єкта);
Пр – площа руйнувань;
Пнп – загальна площа населеного пункту (об'єкта).
Ступені руйнування населених пунктів і об'єктів наведені в табл. 6.1, 6.2.
Таблиця 6.1