Система сертифікації УкрСЕПРО та її правові засади
Завдання: законспектуйте навчальний матеріал.
В Україні існує державна система сертифікації продукції – Система УкрСЕПРО. Роботи в Системі УкрСЕПРО організовує Державний комітет України з питань технічного регулювання і споживчої політики – Держспоживстандарт України, який є Національним органом по сертифікації, – (раніше мав назву Держстандарт України). Держспоживстандарт України – національний орган України із сертифікації, який здійснює та координує роботу щодо забезпечення її функціонування, а саме:
- визначає основні принципи, структуру та правила системи
сертифікації в Україні;
- затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій
сертифікації, та визначає терміни її запровадження;
- призначає органи з сертифікації продукції;
- акредитує органи із сертифікації та випробувальні лабораторії
(центри), атестує експертів-аудиторів;
- встановлює правила визнання сертифікатів інших країн;
- розглядає спірні питання з випробувань і додержання правил
сертифікації продукції;
- веде Реєстр державної системи сертифікації;
- організовує інформаційне забезпечення з питань сертифікації.
Національна Система сертифікації УкрСЕПРО започаткованапрактично з моменту проголошення незалежності України з метою захисту внутрішнього ринку від надходження неякісних, небезпечних товарів, а вітчизняного виробника – від недобросовісної конкуренції на вітчизняному ринку внаслідок надання односторонніх переваг для імпортерів.
Науково-методичним та інформаційним центром у системі УкрСЕПРО є Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та інформатики (УкрНДНЦ), який виконує такі основні функції:
ü здійснює розроблення та вдосконалення організаційно-методичних документів Системи УкрСЕПРО;
ü готує проекти законодавчих актів у галузі сертифікації;
ü проводить аналіз можливостей підприємств і організацій щодо виконання ними функцій випробувальних лабораторій та органів із сертифікації, здійснює експертизу документів, що подаються для акредитації, готує пропозиції Держспоживстандарту України щодо їх акредитації в Системі УкрСЕПРО;
ü готує пропозиції з номенклатури продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації;
ü надає методичну допомогу органам із сертифікації та випробувальним лабораторіям щодо підготовки їх до акредитації, а також підприємствам і організаціям у підготовці до сертифікації продукції та систем якості;
ü здійснює інформаційне забезпечення та надає інформаційні послуги в галузі сертифікації.
Свідченням відповідності міжнародним вимогам Системи УкрСЕПРО є укладання угод щодо взаємного визнання результатів робіт із сертифікації з 32 країнами –торговими партнерами України.
Інтеграція економіки України до європейських структур вимагає подальшої гармонізації методів і практики вітчизняної сертифікації з прийнятими в Європейському Союзі та переходу до більш досконалих організаційних та методичних форм підтвердження відповідності продукції і послуг вимогам нормативних документів.
З метою розвитку добровільної сертифікації в Україні, подальшої гармонізації з європейськими правилами та процедурами оцінки відповідності, поетапного впровадження модульного підходу оцінки відповідності з урахуванням Директиви Європейського Союзу від 22.07.93 р. №93/465/ЕЕС Держспоживстандарт України своїм наказом від 10.01.99 р. №2 затвердив "Порядок впровадження модульного підходу оцінки відповідності з врахуванням Директив Європейського Союзу" (зареєстровано в Мін'юсті України 11.02.99 р. за № 95/3388). Цей документ призначено для застосування до продукції, що не підлягає обов'язковій сертифікації в Україні відповідно до чинного законодавства.
За заявкою виробника чи постачальника роботи з оцінки відповідності згідно з зазначеним "Порядком..." можуть здійснювати органи з добровільної сертифікації, зареєстровані відповідно до ДСТУ 3416-96, органи з сертифікації, акредитовані в Системі УкрСЕПРО. чи органи з добровільної сертифікації, акредитовані на відповідність ДСТУ ЕN 45011-98, ДСТУ ЕИ 45012-98.
Правовими засадами Системи сертифікації УкрСЕПРО є понад40 законів України, декретів та постанов Кабінету Міністрів України, які включають вимоги та положення, що стосуються стандартизації та сертифікації, зокрема «Про стандартизацію і сертифікацію».
Роботи із сертифікації продукції здійснюються на такій правовій та нормативній основі:
ü Закон України «Про захист прав споживачів» (від 12.05.91 р. №1023-ХІІ);
ü Закон України « Про охорону праці» (від 14.10.92 р. № 2695-ХІІ);
ü Закон України «Про пожежну безпеку» (від 17.12.93 р. № 3745-ХІІ);
ü Закон України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» (від 10.11.94 р. № 239/94-ВР);
ü Декрет Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення» (від 08.04.93 р. № 30-93);
ü Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» (від 10.05.93 р. № 46-93);
ü Постанова Кабінету Міністрів України «Про організацію проведення сертифікації продукції» (від 27.02.92 р. № 95);
ü Постанова Кабінету Міністрів України «Про організацію роботи, спрямованої на створення державних систем стандартизації, метрології та сертифікації» (від 25.05.92 р. № 269);
ü «Державна система сертифікації України» (12 основоположних ДСТУ, що діють з 01.04.97 р.);
ü Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні (наказ Держстандарту від 27.11.96 р. № 499, зміни – від 17.05.97 № 268, зареєстровані Мін'юстом 05.06.97 р. № 209/2013;
ü «Правила обов'язкової сертифікації будівельних матеріалів, виробів та конструкцій» (наказ Держстандарту від 11.04.97 р. № 192, зареєстровані Мін'юстом 18.06.97 р. № 222/2026).
Нині розроблено, затверджено та надано чинності основоположним державним стандартам України та іншим нормативним документам Системи УкрСЕПРО, які встановлюють домінуючі принципи, організаційні засади, загальні правила сертифікації і порядок проведення робіт з сертифікації та акредитації в Системі УкрСЕПРО. Всього є чинними 20 нормативних документів Системи УкрСЕПРО: 12 державних стандартів і 8 рекомендацій Держстандарту України.
Нормативні документи Системи УкрСЕПРО забезпечують її організаційно-методичну єдність і взаємодію всіх членів та учасників Системи. Вони розроблені на основі настанов ISO/ІЕС у галузі сертифікації та з урахуванням рекомендацій Комітету ISO з оцінки відповідності (CASCO). При їх розробці враховувалися також положення європейських стандартів EN серії 45000.
Проте нормативні документи Системи УкрСЕПРО не можна називати гармонізованими. Річ у тім, що згідно з визначенням, встановленим у Настанові ISO/ІЕС 2:1996, гармонізованими є лише ідентичні (за змістом та формою подання) і уніфіковані (ідентичні за змістом, але не ідентичні за формою) стандарти. У даному випадку можна говорити тільки про відповідність основних положень Системи УкрСЕПРО міжнародним нормам і правилам.
Перелік нормативних документів України в галузі сертифікації наведено в табл. 2.2.
До нормативних документів Системи УкрСЕПРО з акредитації належать такі:
ДСТУ 3411-96, що встановлює основні вимоги до органів з сертифікації продукції та порядок їхньої акредитації в системі УкрСЕПРО, враховує положення настанов ISO 27, ISO/ІЕС 56 і 65, а також рекомендації ДСТУ EN 45011-98, який є ідентичним
європейському стандарту ЕN 45011;
ДСТУ 3420-96, що встановлює такі ж вимоги до органів з сертифікації систем якості, враховує положення настанов ISO/ІЕС 39 і 62, а також рекомендації ДСТУ ЕN 45012-98, який є ідентичним європейському стандарту ЕN 45012. Крім того, зазначений стандарт ураховує вимоги ДСТУ ISO 10011-97 (3 частини), ідентичного відповідним міжнародним стандартам ISO;
ДСТУ 3412-96, що встановлює загальні вимоги до випробувальних лабораторій (центрів), їхні права, обов'язки, а також порядок акредитації в Системі УкрСЕПРО, враховує вимоги настанови ISO/ІЕС 25, а також рекомендації ДСТУ EN 45001-98, який є ідентичним європейському стандарту ЕN 45001.
Сертифікація й нині залишається в Україні єдиною формою підтвердження відповідності продукції встановленим вимогам. Проте підтвердження відповідності лише третьою стороною не завжди є виправданим з погляду витрат часу і коштів, тобто сертифікація не для всіх видів продукції адекватна ризику споживача. У світовій практиці, зокрема в країнах Європейського Союзу, щодо різних видів продукції встановлюється кілька можливих форм і способів підтвердження відповідності, з яких можливо зробити вибір. Крім того, закони, що запроваджують обов'язкову сертифікацію, містять лише загальну вимогу про обов'язкову сертифікацію, не чіткоокреслюючи сферу введення обов'язкової сертифікації і не регламентуючи вимог, на відповідність яким повинна здійснюватися сертифікація. У країнах ЄС на багато видів продукції діють закони прямої дії, прийняті на базі директив ЕЕС, які вимагають обов'язкового підтвердження відповідності і підлягають безумовному виконанню.
Таблиця 2.2.
Перелік нормативних документів України в галузі сертифікації