Основні оптимізаційні задачі надійності ЕЕС
| Часовий рівень управління | |
| проектування розвитку | планування режимів |
| 1. Вибір (оптимізація) структури і параметрів електроустановок. | 1. Вибір складу працюючого устаткування та розробка оперативної схеми ЕМ. |
| 2. Вибір (оптимізація) схеми ЕМ, головних схем ЕС і ПС, пропускної здатності зв'язків. | 2. Розподіл резервів потужності між районами системи та між увімкненою та неввімкненою складовими. |
| 3. Визначення величини резерву активної потужності та його розміщення в системі. | 3. Складання графіків капітальних і поточних ремонтів основного устаткування ЕС і ПС. |
| 4. Розробка структури, вибір та розміщення засобів керування системою в аварійних режимах. | 4. Визначення алгоритмів дії та параметрів спрацювання засобів автоматичного протиаварійного керування (АПАК). |
Важливим часовим рівнем розв'язання задач надійності є рівень оперативного управління. Тут важливо забезпечити надійність поточної роботи ЕЕС. Тому поточні режими неперервно контролюють та оцінюють з погляду надійності за певними критеріями: допустимості параметрів режиму; запасів стійкості паралельної роботи частин системи; узагальнених показників надійності; інших показників. Якщо дані контролю показують зниження рівня надійності роботи ЕЕС, то необхідно переходити на новий режим, який з погляду надійності має переваги порівняно з поточним режимом. Перспективний режим вибирається за допомогою швидкодійних цифрових моделей, які дозволяють проаналізувати кілька можливих варіантів режиму і вибрати серед них найбільше надійний. Швидкість дії моделей повинна бути такою, щоб вибір перспективного режиму та перехід до нього здійснювалися в темпі технологічного процесу, тобто до моменту настання в системі поточних змін.
Задачі надійності на часовому рівні оперативного управління розв'язують у нормальних, обтяжених, аварійних та післяаварійних режимах, тобто вони підлягають ситуативному поділові. Оперативні зміни схеми та режимів ЕЕС персонал виконує, покладаючись на рекомендації інструкцій, власний досвід, допомогу ЕОМ. ЕОМ використовують для аналізу надійності усталених режимів, проте існує перспектива їх використання в процесі оперативної ліквідації персоналом аварійних режимів. Вже тепер диспетчери вищих рівнів управління використовують моделі-порадники для оцінки допустимості режимів з малими запасами стійкості та моделі-порадники для вводу режиму в задану область.
Структурно-функціональні рівні ЕЕС - це генерувальна частина системи, системотвірні мережі, живильні та розподільні мережі, окремі енергооб'єкти (ЕС, ПС, міжсистемні зв'язки, далекі електропередачі). Ці підсистеми ЕЕС виконують конкретні функції в системі генерування, обміну, пересилання та розподілу електроенергії. Для них проблема аналізу і забезпечення надійності часто розглядається індивідуально. Окремий розгляд зумовлений різницею в методах аналізу надійності та способах її забезпечення, а деколи - виробничою чи розрахунковою необхідністю. Наприклад, для ЕС конкретний виробничий інтерес являють собою показники надійності покривання станцією заданого графіка навантаження.
Важливим чинником забезпечення надійності електроустановок та енергооб'єктів є поточна технічна експлуатація. Вона повинна забезпечити кваліфікований догляд за устаткуванням, ефективне діагностування технічного стану електроустановок, раціональне планування і дотримання графіків ремонтів та випробувань, високу якість усіх видів профілактичних та ремонтних робіт, безпомилкове виконання персоналом оперативних перемикань у схемах енергооб'єктів. На стадіях планування та монтажу енергооб'єктів, конструювання та виготовлення устаткування тільки закладається бажаний рівень надійності. Від того, як організована і провадиться технічна експлуатація, як виконується керування режимами залежить ступінь наближення експлуатаційної надійності до закладених в ЕЕС можливостей.