Проблема створення загальної карти розвитку дитини
Бажання узагальнити сучасні знання про стадіальності (форми) загального психічного розвитку людини в єдиній періодизації, що охоплює як різні сторони процесу розвитку, так і його механізми, не залишить психологів до тих пір, поки подібна синтетична картина не буде побудована.
Слободчиков і Цукерман впевнені в великії практичнії цінності схем періодизації, порівнюючи їх значення з еволюційним древом в біології чи таблицею Менделєєва в хімії: «Якщо загальна карта розвитку буде побудована, психологи і педагоги зможуть побачити білі плями, порожнечі в тому культурно-освітньому просторі, яке вони будують для забезпечення оптимальних (з погляду певних культурних цінностей) шляхів розвитку для людей різного віку »[4].
В останні роки отримала подальший теоретичне та експериментальне вивчення ідея криз у психічному розвитку. Новоутворення критичних періодів були проаналізовані як форми психологічної готовності до переходу на новий етап вікового розвитку. В онтогенетичному розвитку в критичні вікові періоди відбувається взаємоперехід реальної та ідеальної форм, розкритий складний внутрішній механізм цієї взаємодії [5]. У цій логіці критичний вік з необхідністю включає цілий ряд послідовних етапів.
Звертається увага на те, що в полі зору психологів мають потрапити не тільки новоутворення віку, а й «зникнення» (ознаки нормальної вікової інволюції); вікова динаміка повинна розглядатися не тільки з точки зору дорослого (з позиції досягнутого дитиною відповідності культурної нормі віку та психофізіологічної нормі дозрівання), а й з урахуванням дитячих критеріїв «самовідчуття».
Все частіше сучасні психологи звертають увагу на нові тенденції суспільного життя в постіндустріальну інформаціну епоху. Кінець XX - початок XXI в. характеризується розмиванням стійких вікових орієнтирів і кордонів традиційних періодів життя. Події-віхи все більш індивідуалізуються в часі і просторі, варіюють в досить широкому діапазоні і час вступу до школи, та студентська пора, і початок роботи за фахом, а також вступ у шлюб, народження ранніх і пізніх дітей та ін. Категорії «ідея віку», «культурний вік» поки зберігають своє значення як інструмент ставлення до людини, визначення його місця в суспільстві, пред'явлення йому якихось очікувань і вимог, проте сучасна ситуація видається перехідною від єдиної «сходи віків» до невизначеності індивідуального розвитку.
Багато чого в проблемі створення єдиної карти розвитку залишається ще не вивченим, але шлях її дослідження теоретично освітлений досить чітко.
Опираючись на наявні в вітчизняній педагогіці періодизації розвитку психіки й особистості дитини, дані можна подати в схемі, де кожен пункт описує такі критерії відповідно: Вікова періодизація – Соціальна ситуація – Провідна діяльність – Новоутворення у структурі особистості – Новоутворення у психічних процесах.
Немовлячий вік (до 1 року) – Всі потреби дитини задовольняє дорослий, повна залежність – Безпосередньо емоційне спілкування з дорослими – Потреба в спілкуванні з іншими, емоційне ставлення до них – Перцептивні дії (сприймання), хапання, сенсорно-моторні дії.
Ранній вік (1–3 років) – Співпраця дитини з дорослими в оволодінні побутовими предметами – Предметно-маніпулятивна гра – Мовлення і свідомість – наочно-дійове мислення, сприймання.
Дошкільний вік (3–7 років) – Вимоги дорослих пов’язані зі вступом до школи – Сюжетно-рольова гра – Підпорядкування мотивів, етичні норми, прагнення до суспільно-значущої діяльності – Елементи довільної поведінки.
Молодший шкільний вік (7–11 років) – Вступ до школи, розширення кола спілкування дитини, вимоги дорослих пов’язані з навчанням – Навчальна діяльність – Сприймання і виконання навчальної діяльності як суспільно-значущої; пізнавальні інтереси, норми взаємин – Теоретичне мислення, рефлексія, внутрішній план діяльності.
Підлітковий (мо- лодший підлітко- вий) (11–14 років) – Обмеження дорослим прагнення дитини до самостійності, бажання спілкуватися з ровесниками, суспільні обов’язки, повноліття – Інтимно-особистісне спілкування – Почуття дорослості. Інтерес до проблем світогляду, власної особистості, до статусу в суспільстві. Плани на майбутнє – Самостійний аналіз соціальних явищ.
Ранній юнацький (старший підлітковий) (14–18 років) – Професійна підготовка, політичні, юридичні права, як у дорослих – Навчально-професійна – Відповідальність, самодіяльність, реальне уявлення про майбутнє, готовність до професійного самовизначення – Професійне спрямування в пізнавальних інтересах.
Як видно, психологи визначили не тільки характеристику окремих вікових періодів дитини, але й розкрили механізми зміни цих періодів.
Висновки
Намагання психологів розв’язати теоретичні та практичні проблеми вікової періодизації психічного розвитку дитини дають змогу зробити такі висновки. Найперше, вікова періодизація в психології випливає з неоднорідності етапів психічного розвитку.
Запропоновані періодизації психічного розвитку розрізняються критеріями, що покладено в їх основу, а також, відтинком життєвого шляху людини, який вони охоплюють. Насамперед, це періодизації Еріксона та Ельконіна, які на даний час знайшли найбільше застосування. Проте вони не єдині, багато інших вчених внесли свій вклад в створення загальної карти розвитку дитини.
Для практики навчання і виховання підростаючого покоління особливо важливим є розкриття закономірностей психічного розвитку дитини від народження до закінчення школи;
Психологам вдалося визначити характеристику окремих вікових періодів дитини, розкрити механізми зміни цих періодів, які ; ґрунтуються на узгодженні співвідношення операційної та мотиваційної ліній активності дитини.
Не всі практичні та теоретичні питання вирішені. В наш час нові тенденції суспільного життя ставлять перед психологами нові виклики, такі, як розмивання стійких вікових орієнтирів.
Література
1. Марцинковская Т.Д. История детской психологии- М., 1998
2. Крейн У. Теорії розвитку. Секрети формування особистості. - СПб., 2002.
3. Ельконін Д.Б. До проблеми періодизації психічного розвитку в дитячому віці // Вибр. психологічні праці
4. Слободчиков В. І., Цукерман Г.А. Інтегральна періодизація загального психічного розвитку // Питання психології. 1996. № 5. С. 39.
5. Поліванова К.Н. Психологія вікових криз. М., 2001.
6. Проблемы периодизации развития психики в онтогенезе / Под ред. В.В. Давыдова, Д.Б. Эльконина. М., 1976.
7. Шаповаленко І.В. Вікова психологія (Психологія розвитку та вікова психологія).- М.: Гардаріки, 2005.- 349 с.
8. Дубровіна І.В. та ін Психологія: Підручник для студ. середовищ. пед. навч. закладів. - М.: Видавничий центр "Академія", 1999. - 464 с.