Систематичне положення пшеничного трипса

Клас - комахи (Insecta)

Ряд - трипси (Thysanoptera)

Родина - флеотрипіди (Phloeothripidae)

Вид - Пшеничний трипс (Haplothrips tritici) (Білик, 2005)

2.2.2. Поширеність пшеничного трипса

Пшеничний трипс поширений повсюдно. Останніх 5 років він заселяє 40-90 і навіть 100% площ посівів у степовій зоні та 12-65% - у лісостеповій; у Поліссі - малочисельний. У період виходу рослин озимої пшениці в трубку чисельність дорослих комах становила в середньому 2-15, максимально 20-40 і навіть 70-90 екземплярів на одне стебло. У період формування зерна на рослинах розвивалися личинки, і в одному колосі їх нараховувалося в середньому 2-30, максимально 40-90 і навіть 130 екземплярів.

Найбільші осередки пшеничного трипса мали місце в АР Крим, Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Київській, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Сумській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій областях. Підвищена його шкідливість спричинила плюсклість і зниження маси зерна пшениці. І це значною мірою пов'язано з тим, що захисні заходи здійснювалися у вкрай недостатніх обсягах, хоча даний шкідник, поряд з іншими, завжди є в центрі уваги Головної державної інспекції захисту рослин Мінагрополітики України. Масове розмноження й водночас висока шкідливість пшеничного трипса можливі за сприятливих умов перезимівлі, сухої й теплої погоди в період виходу рослин у трубку - наливання зерна. (Круть, 2010)

2.2.3. Діагностичні ознаки пшеничного трипса

Самки 1,3 – 1,5 мм завдовжки, від чорно-бурого до чорного кольору. Довжина голови в 1.1-1.2 рази перевищує ширину. Очі темно-бурі, майже чорні, великі, займають від 1 / 3 до 1 / 2 довжини голови. Вусики 8 членикові, другий членик чорний, на вершині жовтувато-бурий; третій жовтий, лише на вершині затемнений, четвертий біля основи і по боках жовтуватий, п'ятий лише біля основи жовтувато-бурий. Передні гомілки, за винятком основи, а також передні лапки жовті. Останній сегмент черевця витягнутий на кінці у вигляді трубки. Крила прозорі з довгими війками; самці менші і вужчі за самок, трапляються дуже рідко.

Яйце блідо-оранжеве, довгасто-овальної форми, довжиною 0,5-0,6 мм.

Личинка імагоподібна кіноварно-червона, завдовжки 1,4 – 1,8 мм. Личинка 1 віку зеленувато-жовта, через кілька годин стає червонуватою, а після першої линьки - яскраво-червоною. (Байдик, 2005, Білик, 2005)

2.2.4. Біологічні та екологічні особливості пшеничного трипса

Зимують личинки в прикореневих рештках стерні або в грунті. Навесні пробуджуються з підвищенням температури поверхневого шару грунту до 8°С. В цей час основна їх маса проникає в рослинні рештки, відбувається перетворення на пронімфу і німфу та дорослих комах (з кінця квітня до половини травня). Розвиток німф триває 7 – 13 діб. Масова поява дорослих трипсів збігається з початком колосіння озимої пшениці і триває більше місяця. Заселяють пшеницю у фазі виходу в трубку - колосіння, де шкідники живляться й розмножуються. Самиці відкладають яйця купками по 4-8 шт. на колоскові лусочки й стрижні колоса. Плодючість - 23-28, максимально - до 50 яєць. Найбільш інтенсивне їх відкладання триває до фази повного виколошування впродовж 8 – 12 діб. Через 6-7 днів зявляються личинки, які живляться соками зерна й колоскових лусок. Личинки зазвичай зосереджуються у борозенці зерна, заповнюючи простір між зерном і лусочками. У період воскової стиглості зерна перед збиранням урожаю пшениці личинки закінчують розвиток і переходять у грунт на зимівлю. Розвивається шкідник в одному поколінні.

Пшеничний трипс розмножується найінтенсивніше в посушливі роки, але надто високі температури повітря й суховії згубно впливають на нього. Зниженню чисельності шкідника сприяє підвищена вологість грунту восени й навесні. ( Байдик, 2005; Круть, 2010)

Рис. 2. Пшеничний трипс

Таблиця 3

2.2.5. Фенологічний календар розвитку пшеничного трипса (Haplothrips tritici)

Зона – східний Лісостеп України

Умовні позначення:

- личинка

+ - імаго

. – яйце

Період шкодочинності Захисні заходи (Агротехнічні, біологічні, хімічні та ін..)

2.2.6. Характер пошкоджень і шкодочинність пшеничного трипса

Шкодять спочатку дорослі трипси, висмоктуючи соки з листків і колосу, спричинюючи часткову або повну білоколосицю, нерідко не розвивається і засихає верхівкова частина піхвового листка, а колос не вивільнює верхівку, вигинається вбік. Личинки живляться зерном і концентруються в його борозенці. Зерна деформуються, недорозвиваються, стають плюсклими. Майже щороку шкідники спричинюють зниження маси 1000 зернин на 10–30%. За наявності на початку фази колосіння 20–30 трипсів на один колос втрати врожаю сягають понад 14%, погіршуються технологічні якості та схожість зерна. (,Байдик, 2005; Літвінов, 2009)

2.2.7. Заходи захисту пшениці від пшеничного трипса

Зважаючи на зазначене, для зниження чисельності й шкідливості пшеничного трипса потрібна комплексна система захисту посівів, складовими якої є агротехнічні, хімічні заходи тощо.

Важливе значення для обмеження зимуючого запасу шкідника мають раннє лущення стерні та глибока зяблева оранка. Внаслідок цього гине 80-90% його личинок.

Зниженню шкідливості трипса сприяють передпосівна культивація зябу під ярі культури, а також ранні й стислі строки сівби ярої пшениці, оскільки при цьому прискорюються розвиток і достигання рослин.

За масової появи шкідника варто здійснити обприскування посівів пшениці Актарою 25 WG, в.г. (0,10-0,14 /га), Бі-58 Новим, к.е. (1,2-1,5 л/га), Блискавкою, к.е. (0,10 л/га), Данадимом 400, к.е. (1,0-1,5 л/га), Децисом Профі 25 WG, в.г. (0,04 кг/га), Штефесіном, к.е. (0,25 л/га), Карате Зеоном 050 CS, мк.с. (0,2 л/га), Протеусом 110 OD, о.д. (0,5-0,75 л/га), Фастаком, к.е. (0,10 л/га), Фатрином, к.е. (0,1-0,15 л/га), Ф'юрі, в.е. (0,07-0,1 л/га), Шарпеєм, мк. е. (0,2 л/га) тощо. (Ящук, 2010)

Використовують таких ентомофагів як Orius laevigatus, Aphidius colemani, Diglyphus isaea та ін..

Критерієм доцільності проведення хімічних обробок посівів озимої пшениці проти пшеничного трипса є економічні пороги шкідливості: на початку колосіння - 10-15 імаго на 1 стебло, у фазі молочної стиглості - 40-50 личинок на один колос. (Круть, 2010)

2.3. Опоміза пшенична Opomуza florum (Рис. 3)

2.3.1. Систематичне положення опомізи пшеничної

Клас - комахи (Insecta)

Ряд - двокрилі (Diptera)

Родина - опомізиди (Opomyzidae).

Вид - Опоміза пшенична (Opomуza florum) (Білик, 2005)

2.3.2.Поширеність опомізи пшеничної

Зустрічається по всій Європі, в тому числі на Україну. У Росії муха широко поширена в європейській частині, на північний захід до Ленінградської області, на північний схід - до Пермської області, на схід - до Башкирії, на південно-схід до Ставропольського краю і республік Північного Кавказу. Еколого – біологічні характеристики виду допускають його проживання в окремих районах Закавказзя, Південного Сибіру (до Красноярська) і Казахстану (до Алма-Ати). (Беляев, 1974)

2.3.3. Діагностичні ознаки опомізи пшеничної

Тіло завдовжки 3,5 – 4 мм, іржаво-жовтого кольору. Крила овальні, прозорі, жовтуваті з димчасто-коричневими плямами навколо поперечних і на кінцях поздовжніх жилок. Спинка з кількома рядами темних щетинок і 4 щетинками на щитку. Черевце тонке, у самок загострене на кінці, у самців — овальне.

Яйце 0,8 – 0,9 мм завдовжки, жовтувато-біле, довгасте, з одного боку дещо звужене. Хоріон у глибоких поздовжніх борозенках.

Личинка водянисто-біла або злегка жовтувата, розміром від 1,2 мм у першому віці, до 7 мм — у третьому. На кінці тіла м’ясисті відростки.

Пупарій 4,5 – 5 мм завдовжки, яйцеподібний, з двома тупими відростками на задньому кінці та чотирма зубчиками на передньому. (Мигулин, 1983; Байдик, 2005)

2.3.4. Біологічні та екологічні особливості опомізи пшеничної

Зимують яйця, відкладені у верхній шар ґрунту завтовшки до 3 см на посівах озимих. Личинки виходять рано навесні і заглиблюються в найбільш розвинені стебла. Опоміза ніколи не пошкоджує вузла кущіння. Внаслідок пошкодження жовтіє і засихає центральний листок, а потім і все пошкоджене стебло. Заляльковується в пошкодженому стеблі або за піхвою листків сусідніх здорових стебел. Стадія лялечки триває до 20 діб. Вилітають мухи наприкінці червня, припадає на фазу колосіння – формування зерна озимої пшениці. Упродовж літніх місяців мухи живляться на квітуючих зонтичних, айстрових, бобових і тільки у вересні — жовтні спарюються і відкладають яйця. Відкладання яєць триває до настання морозів. Розвивається в одному поколінні.

Факторами, що обмежують розповсюдження мухи, є температура повітря вище 22 ° С і кількість опадів нижче 90 мм. Оптимальна відносна вологість повітря для розвитку пупаріїв знаходиться в межах 60-100%. (Білик, 2005; Байдик, 2005)

Рис. 3 Опоміза пшенична

Таблиця 3

2.3.5. Фенологічний календар розвитку Опомізи пшеничної (Opomуza florum)

Зона – східний Лісостеп України

- личинка

+ - імаго

. – яйце

0 - лялечка

Період шкодочинності Захисні заходи (Агротехнічні, біологічні, хімічні та ін.)

2.3.6. Характер пошкоджень і шкодочинність опомізи пшеничної

Ранньою весною з яєць відроджуються личинки і вибуравлюються в найбільш розвинені стебла. У стеблі личинка прогризає хід до конусу наростання і піднімається вгору, переходячи в бічні стебла. Характер пошкодження - пожовтіння, всихання центрального аркуша, а потім і стебла. На відміну від шведської мухи, опоміза шкодить тільки ранньою весною, а від озимої мухи - ніколи не пошкоджує вузол кущіння. ( Мигулин, 1983; Літвінов, 2009 )

2.3.7. Заходи захисту пшениці від опомізи пшеничної

1. Передпосівна обробка насіння дозволеними для використання інсектицидами.

2. Оптимальні строки посіву

3. Дотримання сівозміни (Байдик, 2005)

3. Методика виявлення та обліку кількості шкідників сільськогосподарських культур

Озима совка

Метод косіння ентомологічним сачком. Виявлення дорослих злакових мух, сходах озимих зернових культур досягається методом косіння ентомологічним сачком. Число помахів залежить від рухливості комах. На молодих злаках для обліку мух роблять 5-10 за один раз, щоб комахи не порозліталися до уловлювання та обліку. Кількість помахів приблизно відповідає кількості кроків. В залежності від кількості мух можна робити від 10 до 100 помахів сачком. Для обрахунків на 1 м² кількість усіх зловлених сачком комах множать на 3 (30% потрапляння) і ділять на 10.

Метод облікових ділянок. Посіви озимої пшениці та інших колосових зернових обстежують у фазі весняного кущіння з метою встановлення динаміки заселення їх шкідниками і необхідності хімічних обробок. На ділянках 50х50 см (0,25 м²), розміщених у шаховому порядку рівномірно на всьому полі, провадять обліки за допомогою рамки, яку накладають на рослини випадково. Всі стебла всередині рамки струшують на землю і підраховують кількістьшкідників. При цьому оглядають грудочки рослинні рештки тощо. На 100 га площі беруть 16 проб, при більших розмірах полів на кожних 50 га обстежують ще 4 ділянки. В результаті встановлюють середню чисельність шкідників на 1 м² посіву.

Навесні контрольними обстеженнями полів, на яких восени розкоп­ками була встановлена значна кількість зимуючих гусениць, методом ґрунтових обстежень визначають фактичну чисельність гусениць після перезимівлі та процент їх загибелі з різних причин (ураження хвороба­ми, паразитами, вплив низьких температур тощо).

Початок відкладання яєць і випуск трихограми у боротьбі з шкідни­ком визначають за строками та інтенсивністю льоту метеликів за допомо­гою світлопасток або коритець з патокою. Світлопастки вивішують у полі чи на околиці населеного пункту і вмикають світло перед заходом, а ви­микають після сходу сонця. У цей час вибирають усіх комах із комахо-збірника і підраховують метеликів совок. При відловлюванні протягом тижня в середньому за ніч понад 10 метеликів, визначають їх плодючість. Для цього вибирають метеликів-самок, відрізають їм черевце і розтина­ють його тоненькою голкою по лінії дихалець. У чашці Петрі або блюдці з водою виділяють яєчники і підраховують зрілі яйця в одній яйцетрубці.

Множенням одержаних даних на 8 (кількість яйцетрубок) одержують кількість зрілих яєць на одну самку. Наявність їх понад 400 свідчить про високу плодючість самок і необхідність випуску трихограми. В разі відсут­ності світлопастки на кожному полі просапних, овочевих культур і картоп­лі виставляють по два коритця (70x40x7 см на висоті 0,5—0,75 м), напов­нених патокою, що бродить. Якщо в одне з них за ніч потрапляє понад 30 метеликів, а при препаруванні в яйцетрубках виявляють зрілі яйця, то це свідчить про інтенсивний літ і необхідність випуску трихограми. Існує метод обліку інтенсивності льоту метеликів відловлюванням їх на кле­йові пастки з синтетичними феромонами (феромонні пастки).

Влітку з метою встановлення чисельності та шкодочинності гусениць совок обстежують просапні й овочеві культури методом ґрунтових розко­пок. Кількість і розмір ям глибиною 5—10 см встановлюють згідно із загальною методикою. Всіх виявлених гусениць підраховують і визнача­ють середню чисельність їх на 1 м². Одночасно у 10 пробах обчислюють усі рослини і кількість їх за ступенем ушкодження, що визначається за чотирибальною шкалою: 0 — неушкоджені рослини; 1 — слабо ушко­джені, на кореневій шийці вигризені невеликі ямки, перегризені окремі черешки листків; 2 — сильно ушкоджені, коренева шийка і листки дуже обгризені; 3 — загиблі рослини, коренева шийка чи вузол кущіння пере­гризені.

Трипс пшеничний

Найбільш численні й шкодочинні трипс пшеничний (Haplothrips tritici Kurd.), злаковий (Anaphothrips obscurus Mull), хлібний (Limothrips cerealium Hal.), житній (L. denticornis Hal.) та деякі інші. Часто всі трипси, що пошкоджують озиму пшеницю та інші злаки, відносять до пшеничного трипса. Майже щороку вони призводять до зниження маси 1000 зернин на 10-30 %. Якщо на початку фази колосіння на один колос припадає 20-30 трипсів та його німф, втрати врожаю досягають понад 14'%, істотно знижуються технологічні якості й схожість зерна. Розміри трипсів дуже малі, до того ж вони весь час перебувають під лусочками колосків або під піхвою листка, в середині стебел. Все це пов'язано з певними труднощами при їх виявленні та обліку.

Максимальна чисельність шкідників на посівах озимої пшениці спостерігається на початку її колосіння. У цей час обліковують дорослих комах. Для цього з усіх полів через 50 кроків відбирають 20 проб, кожна з яких складається з 5 неповністю виколошених колосків. Пробу кладуть у мішечок з тканини або паперу, який щільно закривають і відправляють до лабораторії, де. підраховують загальну кількість трипсів та їх середню чисельність. Якщо вона дорівнює 14-17 особин на колос, посіви обробляють інсектицидами. В першу чергу перевіряють посіви для виявлення трипсів на насіннєвих ділянках, а також у вогнищах високої чисельності цих шкідників (при сівбі пшениці по пшениці або недотриманні строків сівби). Найбільше комах зосереджується на крайових смугах посівів шириною 15-20 м.

Чисельність личинок трипсів на колоссі обліковують у кінці наливання-на початку молочної стиглості зернівки. Методика обліку така сама як при підрахунку дорослих комах, але в зв'язку з більш рівномірним розселенням шкідників у цій фазі кількість пробних колосків можна скоротити до 50, тобто відібрати лише 10 проб.

Опоміза пшенична

Опомізи (пшенична та злакова) оселюються на найбільш розвинутих стеблах, пошкоджуючи конус наростання, внаслідок чого він жовтіє і передчасно засихає.

Для встановлення чисельності шкідників цієї групи посіви озимих злакових восени (кінець вегетації), навесні (період виходу злаків у трубку) та влітку (період молочної стиглості) обстежують. При осінніх і весняних обстеженнях на полі відбирають проби рослин у шаховому порядку з 16 відрізків рядка по 0,5 м, що становить 8 м, або 1 м² посіву. Рослини викопують і аналізують у лабораторії, підраховуючи кількість личинок і пупарії та середню їх чисельність на 1 м². Під час літніх обстежень відбирають проби по 0,25 м² у шаховому порядку. Відмічають кількість рослин і колосся, а потім розкривають піхву нижнього листка і підраховують чисельність личинок.

Хімічні обробки посівів вважаються доцільними, якщо внутрїшньостебловими шкідниками заселено 5-10 %, рослин чи стебел. (Омелюта, 1986)

4.Захист пшениці від шкідників

4.1. Суть методів захисту сільськогосподарських культур від шкідників

Застосування агротехнічного методу ґрунтується на взаємовідносинах між рослинами, шкідниками і зовнішнім середовищем. За допомогою агротехнічних заходів можна створити несприятливі умови для розвитку та розмноження шкідливих організмів та сприятливі умови для росту і розвитку пошкоджених ними рослин, а також для корисних видів тварин. (Писаренко, 2002)

Селекційно-насінницький метод – найбільш ефективний метод захисту рослин від шкідливих організмів. Він базується на виведенні сортів, стійких до найнебезпечніших шкідливих організмів. (Попкова, 1989)

Важливу роль відіграє біологічний метод захисту рослин, який є екологічно чистим. Сутність біологічного захисту рослин полягає в використанні проти шкідників і хвороб сільськогосподарських культур їх природних ворогів. Це можуть бути хижаки, паразити та хвороби чи антагоністи шкідливих комах та хвороб. Для цього вчені вивчають ці процеси у природі, встановлюють організми, які природно регулюють шкідника чи хворобу, переносять їх у лабораторії, розводять у достатній кількості і випускають знову у агросистеми при появі небезпечних для врожаю організмів.

Головною відміною біологічного методу від хімічного методу захисту рослин є різниця між кінцевим продуктом. Ця різниця, в основному, полягає в відсутності в органічних продуктах залишків отрутохімікатів та мінеральних добрив. Медичними дослідами вже давно встановлено, що при вживанні продуктів харчування забруднених агрохімікатами відбувається процес постійного накопичення токсичних речовин в організмі людини. Рано чи пізно, наступить акумуляційний ефект, що приводить до враження печінки, пригнічення імунної та ендокринної системи та інш. Особливо небезпечне вживання продуктів, забруднених агрохімікатами для вагітних жінок та немовлят. У цьому випадку, майже невелика кількість агротоксикантів може призвести до незворотних негативних змін при розвитку плода та маленької дитини. (Дядечко, 1989)

Біотехнічний метод. Останнім часом велику увагу приділяють розробленню і застосуванню нових заходів захисту рослин, що ґрунтується на використанні біологічно активних речовин, які забезпечують ріст і розвиток комах та передавання інформації між організмами. За механізмами дії біотехнічний метод можна розділити на три групи:

1. Регуляція поведінки комахи

2. Порушення росту і розвитку комахи

3. Порушення генетичної структури популяцій комахи

Регуляція поведінки комахи. У захисті рослин найширшого застосування набули статеві фе­ромони — складні хімічні сполуки, які забезпечують зустріч статей. Нині створено синтетичні аналоги феромонів для більшості шкід­ливих видів комах.

Порушення росту і розвитку комахи. У регуляції метаморфозу
комах провідна роль належить гормонам. Гормонами комах називають речовини, що виділяються безпосередньо в гемолімфу залозами внутрішньої секреції, або ендокринними залозами, які регулюють їхній ріст і розвиток.

Аналоги ювенільних гормонів — ювеноїдипорушують нормальний розвиток комах і спричинюють їх загибель чи безплідність. Вони нетоксичні або малотоксичні для комах, діють на них порівняно повільно.

Хімічний метод полягає у використанні пестицидів (хімічних засо­бів захисту рослин), які залежно від призначення поділяють на інсек­тициди (проти комах), акарициди (проти кліщів), інсектоакарициди (одночасно проти комах і кліщів), фунгіциди ( проти грибних хвороб), гербіциди (проти бур'янів), нематоциди (проти фітогельмінтів), ро­дентициди (проти гризунів). Цей метод ґрунтується на застосуванні отруйних речовин, які, потрапляючи в організм комах, спричинюють їх загибель.

У системі заходів, спрямованих на попередження появи і розповсюдження шкідників, особливе місце займають карантинні заходи. У завдання карантину рослин входить охорона країни чи певної території (району) від проникнення в неї небезпечних шкідників, які раніше не зустрічалися, а в разі проникнення карантинних об'єктів - локалізація і ліквідація їх вогнищ. У зв'язку з цим розрізняють карантин зовнішній і внутрішній.

Способи застосування інсектицидів: обприскування, внесення гранульованих препаратів у ґрунт, обробка насіння, отруєні принади.

Переваги хімічного методу:

- висока ефективність, економічність і швидкодійність;

- багаторазова окупність.

Недоліки хімічного методу:

- отруйність інсектицидів для людей і теплокровних тварин;

- залишки в рослинних і тваринних продуктах;

- порушення біоценотичних взаємовідносин;

- поява резистентних популяцій шкідливих організмів;

- негативні генетичні наслідки, особливо в регіонах інтенсивного застосування пестицидів. (Байдик, 2005)

Карантинні заходи, спрямовані на охорону від завезення шкідників в нашу країну з-за кордону, називають зовнішніми. У тих випадках, коли ці заходи мають на меті обмежити поширення шкідників з господарства в господарство, з району в район і т. д., - карантин називають внутрішнім. (Ольховська- Буркова, 1990)

4.2. Система заходів для захисту пшениці від шкідників

Висіяне насіння, проростки, підземні органи молодих рослин, надземні органи (листки, стебла, колос і зернівка) пошкоджують шкідники і знижують урожайність. Найбільшої шкоди посівам озимої пшениці завдають підгризаючі совки, опоміза та трипси.

Важливим заходом боротьби із шкідниками є утримання поля в чистому від бур`янів і сходів падалиці попередника стані весь період від збирання попередника до сівби пшениці.

При чисельності грунтових шкідників вище економічного порогу шкодочинності важливим захисним заходом є передпосівна обробка насіння інсектицидами під час його протруювання, а також внесення під час сівби в грунт збагаченого інсектицидом гранульованого суперфосфату. Протруйник використовують Табу, 50 % в.р.к., проти личинок опомізи пшеничної та совки озимої.

Щоб попередити пошкодження посівів пшеничною опомізою, озимою совкою у фазі сходів, при температурі вище 12 ºС, коли шкідники ведуть активний спосіб життя, слід провести крайове обприскування, а якщо літ шкідників не припиниться, то суцільне обприскування поля інсектицидом Бі-58 новий 1.5л/га, , базудин (1.5-1.8 л/га), діазинон (1.5-18 л/га) або іншим. Весною і влітку обробки інсектицидом проводять по мірі заселення посівів шкідниками вище економічного порогу шкодочинності. (Мигулин, 1983; Ольховська- Буркова, 1986)

В обмеженні чисельності пшеничного трипса велике значення має лущіння стерні відразу після збирання врожаю, що значною мірою знижує чисельність личинок.

Провідну роль у боротьбі зі шкідниками повинні відігравати агротехнічні заходи. Основою системи боротьби зі шкідниками є правильна, науково обґрунтована сівозміна. В жодному разі не можна сіяти озиму пшеницю після зернових попередників.

Важливо також зібрати врожай в оптимально ранні та стислі строки, провести лущення стерні, ранню оранку. Своєчасний обробіток ґрунту знижує нагромадження шкідників у ґрунті.

Крім вказаних агрозаходів, важливе значення в боротьбі зі шкідниками має впровадження сортів озимої пшениці, стійких проти пошкоджень та несприятливих для розмноження комах.

Вносити інсектициди доцільно у поєднанні з іншими пестицидами. Це дає змогу економити кошти і зменшити пестицидне навантаження посівів.

(Круть, 2010)

Таблиця 5

Система заходів для захисту пшениці від головних шкідників

Таблиця 6

4.3. Робочий план захисту пшениці від шкідників

Норма висіву пшениці 160 кг/га

Продуктивність ОПШ-2000 10 га/год

Тривалість нормо-зміни – 4 години

Висновок

Пшениця - найважливіша продовольча культура. Не випадково озима пшениця є основним продуктом харчування у 43 країнах світу з населенням понад 1 млрд. осіб. У хімічний склад зерна входять усі необхідні для харчування елементи: білки, вуглеводи, жири, вітаміни, ферменти і мінеральні речовини.

Посіви озимої пшениці в різні періоди росту можуть пошкоджувати шкідлива черепашка, хлібна жужелиця, хлібний жук, злакові мухи, злакові попелиці, пшеничний трипс, смугаста хлібна блоха, хлібна п'явиця та ін.

Опоміза пшенична (OpomyzafloramR). Виїдає в пагонах конус росту. Характер пошкодження - пожовтіння і засихання центрального листка, а пізніше і стебла. Сприяє її поширенню тривала осіння і весняна посуха.

Пшеничний трипс (Haplothrips tritici Kurd.) Дуже поширений шкідник. Пошкоджують рослини дорослі трипси й личинки. Дорослі трипси у фазах виходу в трубку і початку колосіння знаходяться за піхвою верхнього листка. Пошкоджують колоскові луски, остюки. Висмоктуючи з них сік, спричинюють білоколосицю і щуплозерність. При пошкодженні прапорцевого листка у його основи, останній скручується, утруднюючи вихід колосу. Личинки більш шкідливі під час наливу зерна. Вони проникають під квіткові луски і висмоктують вміст зернівки. Маса зерна може зменшуватись на 15-40%, що призводить до значних втрат врожаю.

Озима совка (Scotia segetum Schiff.). Шкідник поширений повсюдно, особливо в центральному Лісостепу і південно-західній частині України. Шкоду завдають гусениці, знищуючи висіяне насіння та проростки. Молоді гусениці об'їдають пластинку листка, а дорослі підгризають рослини нарівні ґрунту. Сходи, пошкоджені до кущіння, гинуть.

Своєчасне проведення тих чи інших заходів під час вегетації дає змогу збільшити продуктивність окремих елементів рослин і посівів в цілому.

Бібліографічний список

1. Байдик Г. В. Білецький Є. М. та ін.. Сільськогосподарська ентомологія. -К.: Вища освіта, 2005, 511с

2. Білик, М. О., Євтушенко М. Д., Марютін Ф. М., Пантєлєєв В. К., Туренко В. П. Захист злакових і бобових культур від шкідників хвороб, шкідників і бур’янів. – Харків. : Еспада, 2005. – 69

3. Беляев И.М. Вредители зерновых культур. М.: Колос, 1974. 284 с.

4. Дядечко М. П., Падій М. М., Шелестові В. С. Біологічний захист рослин. За ред. Дядечко М. П., Падій М. М. – Біла церква, 2001

5. Круть М. Як знизити шкідливість пшеничного трипса? // Пропозиція. – 2010 - №6 – С. 33

6. Кулєшов А. В., Білик М. О. Фітосанітарний моніторинг і прогноз. –Х. : Еспада, 2008

7. Літвінов Б. М., Евтушенко М. Д, Байдик Г. В., Сіроус Л. Я. Практикум із сільськогосподарської ентомології, - Київ: Аграрна освіта, 2009

8. Лихочвор В.В. Рослиництво. - К.: Навчальний посібник, 2004

9. Ольховська-Буркова А. К. Шевченко Ж. П. Інтегрована система захисту зернових культур від шкідників, хвороб і бур’янів. –К.:Урожай, 1990

10. Омелюта В. П., Григорович І.В. Чабан В.С. Облік шкідників і хвороб с/г культур.-К.:Урожай,1986

11. Писаренко В. М. Писаренко П. В. Захист рослин : екологічно обґрунтовані системи. - Полтава.: ІнтерГрафіка, 2002

1. Ящук В. У., Іванов Д. В. Перелік пестицидів і агрохімікатів дозволених до використання в Україні у 2010 році. – Д.: АРТ-ПРЕС

• ⇐ Назад
• 12