Онтогенез спілкування як найважливіший фактор психічного розвитку дошкільника
ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СПІЛКУВАННЯ ДОРОСЛОГО І ДИТИНИ У ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ
План
1. Онтогенез спілкування як найважливіший фактор психічного розвитку дошкільника.
2. Форми спілкування в дошкільному віці.
3. Модель оптимального спілкування педагога з дитиною.
4. Роль експресивних засобів у спілкуванні дитини й дорослого.
Література
1. Авдеева Н. Н., Мещерякова С. Ю. Вы и младенец: у истоков общения. — М.: Педагогика, 1991. — 160 с.
2. Воспитание детей дошкольного возраста /Под ред. Л.Н. Проколиенко. — К.: Рад. Школа, 1990. — 368 с.
3. Кондратенко Т. Д., Котырло В. К, Ладывир С. А. Обучение старших дошкольников. — К.: Рад. школа, 1986. — 152 с.
4. Кононко Е. Л. Чтобы личность состоялась. — К.: Рад школа, 1991. —221 с.
5. Кращова Е. Е. Психологические проблемы готовности детей к обучению в школе. — М: Педагогика, 1991. — 152 с.
6. Лисина М. И. Проблемы онтогенеза общения. — М.: Педагогика, 1986. — 144 с.
7. Общение и диалог в практике обучения, воспитания и психологической консультации / Отв. ред. А.А. Бодалев. — М.: Педагогика, 1987.— 164 с.
8. Островская Л.Ф. Педагогические ситуации в семейном воспитании дошкольников. — М.: Просвещение, 1990. — 160 с.
9. Урунтаева Г.А. Дошкольная психология. — М.: Изд. Центр «Академия», 1997. — С. 98—107.
Онтогенез спілкування як найважливіший фактор психічного розвитку дошкільника
Дошкільне дитинство — важливий період психічного розвитку, вік початкового фактичного утворення особистості, за словами О. М. Леонтьєва. Інтенсивно формуються психічні функції, складні види діяльності (гра, спілкування з дорослими й ровесниками), виникають ієрархія мотивів і потреб, самооцінка, вольова регуляція та моральні форми поведінки. Найважливішим фактором психічного розвитку дошкільника є його спілкування із дорослими. Поза спілкуванням неможливий розвиток специфічно людських психічних функцій, особистісне становлення. Як зазначав Л. С. Виготський, «Будь-яка вища психічна функція з'являється на сцені двічі: перший раз як діяльність колективна, соціальна діяльність, тобто функція інтерпсихічна, другий раз як діяльність індивідуальна, як внутрішній спосіб мислення дитини, як функція інтрапсихічна» (Выготский Л. С. Избр. психологические исследования. — М., 1956. — С. 450).
Труднощі психічного розвитку дошкільника пов'язані, як правило, із неадекватно побудованим спілкуванням між дитиною і близькими дорослими.
Походження психологічних проблем у дошкільному віці поділяється на 2 групи:
1. Несприятливі тенденції у поведінці дитини, які ще не порушили норми, але в результаті приведуть до цього.
2. Незнання батьками або іншими дорослими з оточення дитини норм розвитку. У них виникає необґрунтована стурбованість щодо дитини. Наприклад, тривога щодо надмірної захопленості дитини грою або фантазуванням у старшому дошкільному віці, або з приводу непосидючості, імпульсивності молодшого дошкільника. Всі ці прояви є нормативними віковими особливостями розвитку дошкільника.
До особливостей труднощів психічного розвитку у дошкільному віці слід віднести:
1) несприятливі тенденції носять прихований характер;
2) деякі з небажаних проявів зникають з розвитком дитини, а деякі переходять у стійкі утворення, що закладають фундамент особистості;
3) подальша корекція недорозвинених у дошкільному віці психічних якостей є складною, а іноді й неможливою.
4) встановлення вихователем, психологом наявності й суті труднощів у розвитку дитини та їх корекція відбувається як порівняння результатів діагностики з нормами розвитку. Слід підкреслити, що і вихователь, і психолог веде роботу з дітьми, психічний розвиток яких перебуває у межах норми.
ВИСНОВКИ про роль спілкування у психічному розвитку дошкільника:
¾ дошкільний вік є періодом початкового фактичного утворення особистості;
¾ спілкування виступає найважливішим фактором психічного і особистісного розвитку дошкільника;
¾ труднощі психічного розвитку дошкільника пов'язані, як правило, із неадекватно побудованим спілкуванням між дитиною і близькими дорослими;
¾ характер психологічних проблем у дошкільному віці виявляється як несприятливі тенденції у поведінці дитини, або необґрунтована стурбованість батьків (чи інших дорослих з оточення малюка) щодо дитини через незнання ними норм її розвитку.