Управління грошовими потоками страховика.

відображають суттєві аспекти договорів страхування, причому страхова сума характеризує

рівень страхового забезпечення одного страхування, а середній платіж на один договір —

величину витрат страхувальника на один договір.

Щоб визначити середній тариф, що має неабияке значення в управлінні діяльністю страховика, необхідно зіставити середній платіж з середньою страховою сумою. Названі показники, як правило, вивчаються порівняно з попереднім періодом або середніми величинами, характерними для страхових компаній — конкурентів.

Надходження платежів з добровільного страхування залежить від ряду факторів

соціального й економічного характеру. До них належать кількість укладених договорів та середній платіж на один договір. На кількість укладених договорів, у свою чергу, впливає розмір страхового поля та його охоплення, чисельність страхових агентів і навантаження на кожного з них за кількістю договорів. Середній платіж за одним договором залежить від середньої страхової суми на один договір та середнього страхового тарифу.

Визначення політики страхової організації буде більш виваженим, коли до уваги братимуться такі фактори, як зміна вартісної структури страхового портфеля в майновому страхуванні та зростання реальних доходів населення в особистому страхуванні. На обсяг страхового тарифу впливає зміна рівня ризику структури об'єктів майнового страхування, зміна ризикової й вікової структури страхового портфеля особистого страхування, зростання або зниження частки небезпечних професій у страхуванні від нещасних випадків.

Суттєві особливості властиві аналізу й подальшим управлінським рішенням щодо надходження платежів та збільшення кількості договорів із страхування життя, що випливає з довгострокового характеру договорів цієї підгалузі страхування. Зокрема, на зростання страхових внесків впливає сплата їх наперед, а на збільшення кількості договорів, з врахуванням раніше зазначених факторів, чинить стримуючий вплив дострокове припинення їх та природні причини (закінчення строку страхування у зв'язку з дожиттям, смерть страхувальника, зміна страхувальниками місця проживання).

Приймаючи рішення про напрями вдосконалення роботи страхової компанії, необхідно враховувати, що кількість та динаміка діючих договорів у значній мірі залежать від навантаження на одного страхового агента. Тому в аналізі тенденцій розвитку страхування життя значне місце має відводитись вивченню роботи страхових агентів з укладення нових і продовження діючих договорів, забезпеченню чистого приросту суми місячного внеску, скороченню числа й зниженню частки достроково припинених договорів. Для виявлення причин дострокового припинення договорів проводяться зустрічні перевірки безпосередньо у страхувальників.

Одним з головних напрямків менеджменту страхових операцій є контроль за статтями

витрат страховика, зокрема за виплатами страхових сум та страхового відшкодування. Спочатку розробляються й вивчаються динамічні ряди обсягу виплат. Потім визначаються темпи зростання й приросту цих величин, ланцюгові та базисні індекси. Тут важливо встановити галузі й види страхування, виплати в яких зростають найбільш високими темпами. Це необхідно для обгрунтованого фінансового планування, складання плану доходів та витрат страхової компанії.

Здійснюючи управління особистим страхуванням, необхідно враховувати, що один вид його може передбачати декілька форм відповідальності. Наприклад, змішане страхування життя

— 3 форми відповідальності (на дожиття, на випадок смерті, за втрату здоров'я); індивідуальне страхування від нещасних випадків передбачає відповідальність страховика на випадок смерті й втрати здоров'я. У зв'язку з цим слід не лише обмежитись вивченням динаміки виплат у цілому за видом страхування (хоча й це необхідно для встановлення тенденцій динаміки ризику), а й дослідити динаміку виплат за кожною з форм відповідальності, що дозволить визначити обсяги фінансових результатів та збитковості страхової суми даного виду страхування.

Необхідною умовою обгрунтованого менеджменту страхових операцій є обчислення величини середньої виплати на один договір кожного виду страхування і кожного виду відповідальності. Динаміка цього показника відображає, перш за все, зростання страхової суми (тобто страхового захисту), а в майновому страхуванні, крім того, ще й ступінь пошкодження об'єкта. Середня виплата у зв'язку з втратою здоров'я свідчить про рівень травматизму, а на випадок смерті — про середню страхову суму даного виду страхування.

Динаміку виплат можна проаналізувати за допомогою розрахунку відносних показників,

насамперед, рівня виплат та норми виплат. Рівень виплат встановлюється у процентному відношенні шляхом ділення суми виплат за даним видом страхування за тарифний період на обсяг платежів цього ж виду страхування за цей же період. Незважаючи на те, що показник рівня виплат досить стійкий, однак, обчислюючи його, слід пам'ятати про вимоги територіального розподілу збитку. При встановленні рівня виплат із страхування життя необхідно враховувати, що в страхових внесках тут передбачено відрахування до резерву внесків. Виплачені страхові платежі становлять сукупність брутто-ставок. Страхові ж суми і страхове відшкодування виплачуються лише за рахунок нетто-ставок. Тому, крім показника рівня виплат, у менеджменті страхових операцій розраховується норма виплат. Під цим відносним показником розуміється частка нетто-ставки в обсязі брутто-ставки, виражена у відсотках.

У процесі прийняття управлінських рішень рівень виплат зіставляється з нормою виплат. Якщо перший показник перевищує другий або ж має тенденцію до цього, необхідно встановити причини високого рівня виплат. З цією метою здійснюється аналіз збитковості страхових сум та її елементів.

Для відрахувань у запасні фонди й резерви внесків використовується норматив структури тарифної ставки. За таким же принципом визначається розмір відрахувань на попереджувальні заходи з настання страхових випадків. Управління цією групою витрат страховика передбачає вивчення її доцільності, ефективності, а також основних напрямів використання коштів.