Список використаних джерел. Пояснювальна записка

Пояснювальна записка

Пояснювальна записка повинна в стислій і чіткій формі містити обґрунтування проектних рішень та результати розробки. Записка містить в собі такі структурні частини:

1) титульний аркуш (додаток А);

2) завдання на курсову роботу (додаток Б);

3) анотацію;

4) зміст;

5) введення;

6) зміст та результати виконання роботи, які містять:

- уточнення постановки завдання;

- математична модель та метод розв’язання задачі;

- перелік та призначення режимів та структура діалогу;

- характеристику та структури даних з якими працює програма;

- опис програми;

7) заключення;

8) список використаних джерел;

9) додатки.

Орієнтовний обсяг пояснювальної записки – 20-30 сторінок. Оформлення пояснювальної записки повинне відповідати нормативним документам (ЄСПД).

2.2.1 Анотація

Стислий виклад змісту документа, що містить основні відомості і висновки, необхідні для початкового ознайомлення з документом. Обсяг – не більше однієї сторінки рукописного тексту.

2.2.2 Зміст

Містить у собі всі структурні частини документа крім анотації і самого змісту з вказанням номера першої сторінки на якій розміщується відповідна частина документу.

Найменування розділів і підрозділів пишуться малими літерами (крім першої прописної) разом із їхніми порядковими номерами.

Вступ

Тут вказують найменування і стислу характеристику області застосування програми.

Уточнення постановки завдання

В цьому підрозділі наводяться результати уточнення постановки завдання, якщо таке уточнення виконувалося.

2.2.5 Математична модель та метод розв’язання задачі

В цьому підрозділі, якщо це потрібно, наводяться результати формування математичної моделі задачі і обґрунтування вибору методу її розв’язання.

2.2.6 Перелік та призначення режимів та структура діалогу

В цьому підрозділі наводяться результати розробки функціональної структуру програми (перелік та призначення її режимів) та структури діалогу задачі з визначенням складу та структури меню за допомогою яких виконується виклик потрібних режимів, засобів виклику допомоги та довідок відносно призначення режимів програми.

2.2.7 Структури даних з якими працює програма та їхня характеристика

В цьому підрозділі наводяться результати розробки усіх структур даних з якими працює програма та їхню характеристику.

При цьому необхідно навести:

- опис та призначення типів об’єктів;

- перелік, ідентифікатори, типи та призначення компонентних даних для кожного типу об’єктів;

- перелік, описи та призначення компонентних функцій для кожного типу об’єктів;

- схему родинних зв’язків між різними типами об’єктів, якщо такі зв’язки мають місце.

Для глобальних змінних програми необхідно навести:

- призначення (вхідні, вихідні або проміжні);

- ідентифікатор;

- вид структури даних (проста змінна, масив, структура тощо);

- тип змінної;

- смисловий зміст (призначення).

Якщо в програмі використовуються файли, то для кожного з них необхідно навести:

- назва та призначення файлу;

- тип (текстовий або двійковий);

- характер використання (тільки на запис, тільки на зчитування або і на запис і на зчитування);

- структура інформації, яка зберігається в файлі.

Опис програми

Тут наводяться результати алгоритмізації у вигляді опису логічної структури програми. При цьому враховується текст програми на мові програмування.

У цьому розділі повинні бути зазначені:

Модульна структура програми. Вказуються граф, який визначає порядок взаємодії функцій програми та стисле описання усіх розроблених функцій, які використовуються в програмі:

1. Назва та призначення функції;

2. Опис функції;

3. Призначення параметрів функції;

4. Характеристика значення, яке повертається функцією;

5. Коротка характеристика особливостей роботи функції.

Зв’язок програми з іншими програмами (якщо він є).

Виклик і завантаження. Вказуються засіб виклику програми з відповідного носія даних та вхідні точки в програму.

Вхідні дані. Вказуються характер, організація, попередня підготовка, формат, опис і засіб кодування вхідних даних.

Вихідні дані. Характер і організація вихідних даних.

У додаток до опису програми припускається включати різноманітні матеріали, що доцільно включати в розділи опису.

Висновок

Стислий виклад досягнутих результатів. Обсяг – не більше однієї сторінки рукописного тексту.

Список використаних джерел

Правила оформлення списку використаних джерел наведені в 3.11.

Додатки

В додатки доцільно включити довідковий матеріал, який має великий обсяг і такий, що його відсутність в основній частині тексту не впливає на ясність розуміння викладання.

Текст програми

Текст програми складається з текстів одного або декількох пойменованих розділів. У текст програми рекомендується включати коментарі, що можуть відображати функціональне призначення і структуру програми.

2.4 Програма і методика випробувань

Програма і методика випробувань містить в собі такі розділи.

Анотація.

Зміст.

Об'єкт випробувань. Вказується найменування, область застосування і позначення програми, що випробовується.

Мета випробування. Вказується мета проведення випробувань.

Вимоги до програми. Повинні бути наведені вимоги на програму які підлягають перевірці під час випробувань.

Засоби і порядок випробувань. Повинні бути зазначені технічні і програмні засоби, які використовуються під час випробувань, а також порядок проведення випробувань.

Методи випробувань. Приводяться описи методів, які використовуються під час випробувань.

У методах випробувань повинні бути наведені описи перевірок, із вказівкою результатів проведення випробувань.

Для кожного тесту наводяться:

- призначення тесту;

- перелік тестових даних;

- контрольні результати тестових прикладів.

2.5 Інструкція користувачеві

Інструкція користувачеві містить такі розділи.

Анотація (див. п.2.2.1).

Зміст (див. п.2.2.2).

Загальні відомості. У цьому розділі повинні бути зазначені:

- Позначення і найменування програми.

- Програмне забезпечення, необхідне для функціонування програми.

- Мови програмування, на яких було написано програму.

Функціональне призначення. Містить клас розв’язуваних задач і (або) призначення програми і відомості про функціональні обмеження її застосування.

Призначення й умови застосування програми. Вказуються призначення й функції, які реалізуються програмою, умови, необхідні для її виконання (тип ЕОМ, операційна система, обсяг оперативної пам'яті, вимоги до складу і параметрів периферійних пристроїв, вимоги до програмного забезпечення і т.ін.).

Характеристики програми. Наводиться опис основних характеристик і особливостей програми (потрібний обсяг пам’яті, часові характеристики, режим роботи, засоби контролю правильності виконання і т.ін.).

Виклик і завантаження. Вказуються засіб виклику програми з відповідного носія даних та вхідні точки в програму.

Вхідні дані. Вказуються характер, організація, попередня підготовка, формат, опис і засіб кодування вхідних даних.

Вихідні дані. Характер і організація вихідних даних.

Повідомлення. Вказуються тексти повідомлень, що видаються програмісту або оператору в ході виконання програми, опис їхнього змісту і дії, які необхідно виконати у випадку появи цих повідомлень.

3 ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ ДО КУРСОВОЇ РОБОТИ

3.1 Загальні вимоги

Пояснювальну записку до курсової роботи оформляють на аркушах формату А4 (210х297). Допускається використання аркушів формату АЗ (297х420), коли це необхідно.

Пояснювальну записку до курсової роботи виконують машинописним або машинним способом (за допомогою комп'ютера) на одній стороні аркуша.

При машинописному способі текст друкується через півтора інтервали; при машинному розміщають не більш 40 рядків на сторінці при умові рівномірного її заповнення і висоті символів не менше 1,8 мм.

Текст пояснювальної записки до курсової роботи необхідно друкувати, залишаючи поля наступних розмірів: ліве - не менше 20 мм, праве - не менше 10, верхнє - не менше 20, нижнє - не менше 20 мм.

Шрифт тексту належний бути чітким, рядок - чорного кольору середньої щільності, однакової по всьому тексту.

Вписувати в текст пояснювальної записки окреме іноземне слово, формули, умовні позначення можна чорнилами або тушшю, тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту належна бути наближена до щільності основного тексту.

Текст основної частини роботи розбивають на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Заголовки структурних частин пояснювальної записки “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” не нумерують.

Заголовки структурних елементів роботи і заголовки розділів необхідно розташовувати в середині рядка і друкувати прописними літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи.

Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів необхідно починати з абзацного відступу і друкувати рядковими літерами, окрім першої. Крапка в кінці заголовка не ставиться. Якщо заголовок складається з двох або більш речень, вони розділяються крапкою. Заголовки пунктів друкують рядковими літерами (крім першої прописної) врозрядку, без відступу від тексту. У кінці заголовка, надрукованого без відступу від тексту, ставиться крапка.

Відступ між заголовком (за винятком заголовка пункту) і наступним або попереднім текстом належний бути:

- при машинописному способі - не менше 3 інтервалів;

- при машинному способі - не менше двох рядків. Відстань між основами рядків заголовка, а також між двома заголовками приймають таку ж, як у тексті.

Не допускається розміщати найменування підрозділу, пункту, підпункту в нижній частині сторінки, якщо після нього розташовано менше 3 рядків тексту.

Кожну структурну частину необхідно починати з нової сторінки.

Роздруковані на ЕОМ програмні документи повинні відповідати формату. Їх включають у загальну нумерацію сторінок і розміщають, як правило, у додатку.

3.2 Нумерація сторінок

Сторінки нумерують арабськими цифрами, дотримуючись наскрізної нумерації по всьому тексту. Номер сторінки проставляється у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Першою сторінкою є титульний аркуші, який включають у загальну нумерацію сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять.

Ілюстрації і таблиці, які розміщаються на окремих сторінках, включають у загальну нумерацію сторінок.

3.3 Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів

Розділи, підрозділи, пункти, підпункти нумерують арабськими цифрами.

Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах матеріалу, який викладається, і позначатися арабськими цифрами без крапки. По центру рядка друкується номер розділ без крапки та заголовок розділу.

Наприклад:

4 РОЗРОБКА АЛГОРИТМУ РІШЕННЯ ЗАДАЧІ

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, розділених крапкою. У кінці номера підрозділу крапка не ставиться, наприклад: “3.2” (другий підрозділ третього розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкового номера розділу, підрозділу, пункту. Між цифрами і у кінці номера ставиться крапка, наприклад: “1.2.4 ” (четвертий пункт другого підрозділу першого розділу). Заголовок пункту йде в тому ж рядку. Пункт може не мати заголовка.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту по правилам нумерації пунктів.

3.4 Ілюстрації

Ілюстрації (фотографії, рисунки, схеми, графіки, карти) необхідно розміщати безпосередньо після першого нагадування про них в тексті або на наступній сторінці. На всі ілюстрації належні бути посилання.

Графічний матеріал повинен відповідати вимогам стандартів “Єдиної системи конструкторської документації” та “Єдиної системи програмної документації”.

Фотознімки розміром менше ніж А4 необхідно наклеювати на аркуші формату А4.

Після ілюстрації розміщають її назву. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснюючими даними (підрисунковий текст).

Ілюстрація позначається словом “Рисунок _” з вказанням номера. Далі через тире розміщують назву ілюстрації. При необхідності далі може бути пояснювальний текст.

Ілюстрації необхідно нумерувати арабськими цифрами по порядку в межах розділу.

Номер ілюстрації складається з номера розділу та порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою, наприклад: “Рисунок 2.1 - Структурна схема генератора прямокутних імпульсів”.

Якщо в роботі одна ілюстрація, її нумерують за загальними правилами.

Якщо ілюстрація не вміщується на одній сторінці, її можна переносити на інші, при цьому назву ілюстрації розміщують на першій, а пояснюючі дані - на кожній сторінці (у відповідності з розміщеними на ній елементами). Ілюстрації на наступних аркушах підписують так: “Рисунок _, аркуш _”.

Ілюстрації при необхідності можуть бути перераховані в змісті з вказівкою їхніх номерів, найменування і номерів сторінок, на яких вони розташовані.

3.5 Таблиці

Цифровий матеріал оформляють у вигляді таблиць.

Горизонтальні та вертикальні лінії, які розмежовують рядки таблиці, а також лінії, що обмежують таблиці з боків, можна не проводити, якщо їхня відсутність не заважає користуванню таблицею.

Таблиця розташовується безпосередньо після тексту, у якому вона згадується в перший раз або на наступній сторінці. На всі таблиці в тексті належні бути зроблені посилання.

Таблиці нумерують арабськими цифрами по порядку в межах поділу.

Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою, наприклад: Таблиця 2.3 - третя таблиця другого поділу.

Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують згідно вищевказаним вимогам.

Таблиця може мати назву, яку друкують рядковими літерами (перша прописна) і поміщають над таблицею. Назва повинна бути короткою та відображувати зміст таблиці.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, таблицю необхідно розділити на частині, розміщуючи одну частину під іншу, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку. При цьому в кожній частині таблиці повторюють її голівку і боковик.

Наприклад:

Таблиця ___ – _______________

номер назва таблиці

При розподілі таблиці на частини допускається її голівку або боковик заміняти відповідно номерами граф або рядків. При цьому графи і/або рядки першої частини таблиці нумерують арабськими цифрами.

Слово “Таблиця _” вказують один раз зліва з абзацного відступу над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: “Продовження таблиці _” з указівкою її номера.

Заголовки граф таблиці друкують із прописних літер, а підзаголовки - із рядкових, якщо вони складають одне речення з заголовком.

Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з прописної літери. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф вказують у єдиному числі.

Таблиці при необхідності можуть бути перераховані в змісті, з вказівкою їхніх номерів, назви і номерів сторінок, на яких вони розміщуються.

Перерахування

Перерахування при необхідності можуть бути приведені усередині пунктів або підпунктів. Перед перерахуванням ставлять двокрапку.

Перед кожною позицією перерахування необхідно ставити рядкову літеру українського алфавіту зі скобкою або, не нумеруючи, - дефіс (перший рівень деталізації).

Для подальшої деталізації перерахування необхідно використовувати арабські цифри зі скобкою (другий рівень деталізації).

Наприклад:

а) форма і розмір клітин;

б) живий уміст клітин;

1) частина клітин;

2) неживі вмикання протопластів;

в) утворення тканини.

Перерахування першого рівня деталізації друкують рядковими літерами з абзацного відступу, другого - із відступом щодо місцеположення перерахувань першого рівня.

3.7 Примітки

Примітки поміщають у тексті при необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації.

Примітки поміщають безпосередньо після тексту, ілюстрації і т.д., до яких вони відносяться.

Одна примітка не нумерується.

Слово “Примітка” друкують з прописної літери, з абзацного відступу, після слова “Примітка” ставлять крапку і з прописної літери в тому ж рядку дають текст примітки.

Наприклад:

Примітка. _________________________.

Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова “Примітки” ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацного відступу після номера примітки з прописної літери дають його текст.

Наприклад:

Примітки:

1. ________________________________.

2. ________________________________.

3. ________________________________.

Винесення

Пояснення до окремих даних, приведені у тексті або таблицях, допускається оформляти винесеннями.

Винесення позначають надрядковими арабськими цифрами по порядку у режимі надрядкового символу зі скобкою (¹⁾). Нумерація винесень ведеться в межах сторінки.

Знаки винесень ставлять безпосередньо після того слова, числа, символу або іншого елемента тексту, до якого дається пояснення, і перед текстом пояснення.

Текст винесення поміщають під таблицею або в кінці сторінки і відокремлюють від таблиці або тексту лінією довжиною 30-40 мм, проведеною у лівій частині сторінки.

Текст винесення починають з абзацного відступу і друкують при машинописному способі виконання курсових і дипломних проектів через один інтервал, при машинному - із мінімальним міжрядковим інтервалом.

Наприклад:

У тексті: “Теорема Каратеодорна ¹⁾. Нехай області...”

Відповідне уявлення винесення:

-------------------------

¹⁾ Константин Каратеодорн (1873 - 1950) - німецький математик грецького походження.

Формули

Формули і рівняння розташовують безпосередньо після їхнього нагадування в тексті, посередині сторінки.

Вище і нижче формули (рівняння) треба залишити не менше одного вільного рядка.

Формули і рівняння нумеруються порядковою нумерацією в межах розділу.

Номер формули або рівняння включає в себе номер розділу та порядковий номер формули (рівняння), розділених крапкою, наприклад: (2.3) - третя формула другого розділу.

Номер формули (рівняння) вказують у тому ж рядку у крайньому правому положенні.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів необхідно розміщати безпосередньо під формулою і у тієї ж послідовності, у якій вони використовуються у формулі.

Пояснення значення кожного символу і числового коефіцієнта необхідно давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом “де” без двокрапки.

Наприклад:

Питома провідність плазми

, (3.5)

де n – концентрація електронів;

е – заряд електрона;

m – його маса;

t – інерційній час.

Переносити формули і рівняння на наступний рядок можна тільки на знаках операцій (+, -, =, , :). При переносі формули на знаку множення його заміняють на “×”.

Формули, що випливають одна за другою і не розділені текстом, розміщають у стовпець і відокремлюють одну від другої комою.

Посилання

Посилання дають можливість перевірити достовірність зведень, приведених у курсових і дипломних проектах. Посилатися слід на останні видання публікацій, а на більш ранні - тільки у випадках, якщо приведений в них матеріал відсутній в наступних виданнях.

Якщо використовуються матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, необхідно вказувати номер сторінки, рисунка, таблиці і т.д., на які дані посилання.

Посилання на джерела необхідно вказувати порядковим номером переліку використаних джерел, відокремлюючи квадратними дужками, наприклад: [1 - 4].

Допускається приводити посилання у виносках, при цьому оформлення повинне відповідати їхньому бібліографічному опису по переліку використаної літератури з указівкою номера.

Наприклад:

Цитата в тексті: "Кінетичну систему можна охарактеризувати як сукупність перемінних та параметрів, що виражаються через вимірні величини, котрі в кожен момент часу приймають визначені числові значення " [12] 1).

Опис у переліку використаних джерел:

12. Рубін А.Б. Біофізика. - К.: Вища школа, 1987. - С. 13.

Відповідне уявлення винесення:

1)[12] Рубін А.Б. Біофізика. - К.: Вища школа, 1987. - С. 13.

Посилання на ілюстрації вказують їхнім порядковим номером, наприклад: рисунок 1.2; на формули - (2.3); на таблиці - таблиця 1.5.

При повторному звертанні до таблиці або ілюстрації вказують скорочено: “див. рисунок 2.3”

12
• 3
• 4
• 5
• Далее ⇒