Тема 5. Синтаксичні норми сучасної літературної мови у професійному спілкуванні

(4 години)

 

План

1. Прості й складні речення у професійному мовленні.

2. Види ускладнень у реченнях ділового мовлення.

3. Складні випадки керування й узгодження у професійному мовленні.

 

 

Методичні поради до вивчення теми

Мета вивчення цієї теми — з’ясувати основнісинтаксичні аспекти професійного мовлення, основні форми викладу матеріалу, актуалізувати знання про речення і словосполучення, види ускладнення простих речень; розвивати вміння правильно будувати синтаксичні конструкції при складанні професійних текстів. Відновити у пам’яті студентів поняття «типи речень»; вчити студентів правильно використовувати порядок слів у реченні, зв’язок керування і узгодження слів в реченні.

Вивчення дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)» доцільно містить у собі тему з вивчення синтаксичних норм українського правопису, бо конструкція речення має велике значення в усному і писемному мовленні. Слід зазначити, що ознайомлення з матеріалом теми Синтаксичні норми сучасної літературної мови у професійному спілкуванні” має базуватися на вже здобутих знаннях зі шкільного курсу «Українська мова». Тому вважається, що студент має уявлення про такі поняття, як „ типи речень”, „ускладені речення”, „керування ”, “узгодження”, “порядок слів” i т. iн.

Вивчення теми доцільно починати з розгляду конструкції простих речень. Ознайомлення з основними випадками ускладнень у реченнях допоможе студентові правильно побудувати речення стосовно вживання слів з погляду синтаксичних норм сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні.

Наступним кроком вивчення теми є засвоєння поданого теоретичного матеріалу на практиці за допомогою завдань. Слід пам’ятати, що порушення мовних норм веде до некоректного спілкування, непорозуміння між співрозмовниками, суттєвих помилок при оформленні документації, тощо.

 

 

Матеріал для самостійного вивчення

Коли “нема мови”, людині

просто-напросто “нема чим думати”

Оксана Забужко

 

1. Прості й складні речення у професійному мовленні.

У діловому мовленні складні речення відрізняються від простих своєю будовою. Прості речення поєднуються і стають частинами складних речень.

Одна з основних вимог до речень будь-якого типу у діловому мовленні є вимога чітко й містко відтворювати матеріал. Речення має бути цілісним і повними.

З метою пов'язання компонентів думки у діловому мовленні найчастіше серед різних типів синтаксичних одиниць використовують займенникові зв'язки (займенники цей, такий, той, а також займенникові слова типу даний, відомий та ін.). Для встановлення різних відношень між однорідними членами використовуються сполучники типу: якщо не ... то, не тільки ... а й та ін.

У діловій документації переважає розповідна форма викладу. Присудок ставиться у формі теперішнього часу, перевага надається пасивним конструкціям (прибуток — одержується, система освіти — перебудовується та ін.). Синтаксис ділових паперів характерний вживанням інфінітивних конструкцій (перебудувати, втілити, фінансувати та ін.), дієприслівникових і дієприкметникових зворотів; використанням серед дієслівних форм першої особи множини теперішнього і майбутнього часу (розглянемо, пропонуємо, звернемося та ін.). В складних реченнях у ділових паперах широко вживаються сполучники і, але, а, через те що, перш ніж, після того як та інші.

Загалом, використовуючи різні синтаксичні структури у діловому мовленні, слід добиватися, аби виклад був простим і зрозумілим.

 

2. Види ускладнень у реченнях ділового мовлення.

Важливе місце у ділових документах займають прості ускладнені речення, тобто різні за будовою і функціями синтаксичні конструкції. Ускладненим вважають речення з відокремленими другорядними членами.

Слова і вирази, введені в речення з метою внесення в нього того чи іншого

пояснення або надання йому якоїсь особливості, називаються вставними. У діловому мовленні вставними словами і виразами розпочинають речення та абзаци. Вони виражають ставлення того, хто говорить або пише, до висловлюваного.

Для офіційно-ділового стилю найхарактернішими є вставні слова, що вказують:

а) на взаємодію між частинами тексту, наприклад: по-перше, по-друге, отже, нарешті;

б) передають ставлення до способів висловлення думки, наприклад: іншими словами, імовірно, точніше та ін.;

в) зазначають джерело повідомлення, наприклад: на думку партнерів, за результатами перевірки (досліджень, аналізу), за даними...та ін.;

г) дають оцінку інформації, наприклад: поза сумнівом, мабуть, напевне, на жаль, на щастя, можна погодитися та ін.

Дієприкметникові звороти, які активно функціонують у ділових текстах,

частіше сприймаються як канцеляризми, синтаксичні формули: вище згадані умови, проведене дослідження, одержані результати. Частіше дієприкметникові та дієприслівникові звороти в текстах документів використовуються з метою скорочення тексту. За їх допомогою частіше за все вказують на причини, що викликали прийняття того чи іншого рішення, тому саме дієприслівниковим зворотом прийнято починати фразу. Наприклад: Вважаючи..., Беручи до уваги..., Посилаючись на... .

Важливе місце в текстах документів із погляду стилістики посідають звертання.

В офіційно-діловому стилі звертання використовуються тільки стосовно осіб і лише у кличному відмінку, який не збігається з формою називного відмінка. Форма кличного відмінка надає висловлюванню ввічливого характеру. У діловій мові звертання найчастіше вживаються з прикметниками шановний, вельмишановний, високоповажний, що надає їм канцелярського забарвлення. Наприклад: Вельмишановний пане Президенте, шановний Іване Петровичу, шановний колего та ін.

 

3. Складні випадки керування й узгодження у професійному мовленні.

Керування - спосіб поєднання слів, при якому слово вимагає конкретної форми іншого слова, тобто керує формою іншого слова.

Отже, складні випадки у правильному виборі відмінка виникають тоді, коли:

а) слова-синоніми керують різними відмінками: повідомити + дав. відм. /директору/; інформувати + род. відм. /директора/;

б) змішують форми українського і російського словосполучень:

укр. дякувати + дав. відм. /Вам/,

рос. благодарить + винит. падеж /Вас/.

В українській мові найпоширенішим є дієслівне керування. Складаючи ділові папери, особливу увагу варто звернути на такі словосполучення:

 

вживати заходів, ліків завдавати прикростей, шкоди зазнавати нападу, невдачі запобігати аваріям, злочинам опанувати професію, предмет оволодіти професією, майном бачити на власні очі чути на власні вуха хворіти на ангіну слабувати на очі заперечувати участь, факти додержуватися законів, курсу наголошувати на помилках, головному говорити українською мовою повідомляти телефоном їхати тролейбусом опанування дисципліни, курсу оволодіння знаннями освоєння спеціальності хворий на грип багатий на iдеї високий на зріст характерний для ситуації притаманний автору властивий професії свідомий свого значення, ролі всупереч умовам, вимогам завдяки клопотанню, узгодженості

 

3апамятайте!Не можна змішувати синонімічні сполучення відповідно до…, згідно з…, які часто використовують у документах.

Узгодження - це вид підрядного зв'язку, при якому залежне слово уподібнюється до головного в роді, числі й відмінку.

При складанні документів виникають труднощі в доборі правильних форм узгоджень. Найчастіше виникає сумнів щодо використання роду іменників, коли це стосується назви осіб за професією.

Офіційні назви посад, професій — іменники чоловічого роду, тому в ділових паперах слід вживати саме їх. Залежні слова від найменування професій узгоджуються у формі чоловічого роду. Наприклад: старший викладач Світлана Дмитрівна; касир управління Марія Семенівна; лаборант інституту Оксана Вікторівна; науковий співробітник Ольга Семенівна. Коли ж після таких сполук на позначення жіночого роду стоїть дієслово, то воно узгоджується з прізвищем і вживається у формі жіночого роду. Наприклад: Старший викладач Г. І. Гаєвська відповідала на наші запитання. Головний лікар Л. І. Ткаченко наголосила на цих рядках наказу директора.

У ділових документах не вживають узгодження типу: голова наказала, старша інженер поїхала, головна лікар порадила тощо.

Не рекомендується називати осіб за місцем проживання та їх професією типу: сільчани, городяни, заводчани, вживаються: мешканці села, мешканці міста, робітники заводу. Іноді в ділових документах іменники, що означають речовину (вода, олія, сіль, нафта, вино тощо), набувають форм множини. Наприклад: На цьому підприємстві можна придбати сухі вина, мінеральні води, технічні мастила. Чимало помилок у вживанні давального відмінка іменників. Так, іменники чоловічого роду мають переважно закінчення -у, хоча останнім часом надається перевага закінченню -ові, -еві: ректорові, директорові.

Багато помилок припадає і на вживання родового відмінка однини іменників чоловічого роду, у випадках сумніву слід звернутися до словника.

 

 

Запитання для самоконтролю

 

1. Назвіть ознаки простого і складного речень.

2. Які види ускладнень простих речень застосовуються в діловодстві?

3. Що таке керування?

4. Що таке узгодження?

5. Які синонімічні сполучення не можна змішувати?

 

Рекомендована література

 

[1] - 265-273

[2] – 123-124, 143-144, 169-170

[3] – 369-371

Підготовка до модульної контрольної роботи №2

 

 

Практичні завдання

Вправа 1. Поставте подані слова у родовому та орудному відмінках:

Субсидія, юрист, ваучер, прилад, брокер, водій, енергія, чай, сертифікат, спонсор, чаша, папір, роса, ранок, комерція, можливість, біль, зустріч, подорож, круча, гордість, пам'ять, враження, творчість, путь, каченя, ім’я.

Вправа 2. Утворіть вищий ступінь порівняння прикметників:

Глибокий, дужий, дорогий, близький, легкий, слабкий, високий, молодий, багатий, тонкий, тяжкий, далекий, короткий, швидкий, низький, товстий, поганий, великий.

Вправа 3. Запишіть числівники словами:

Виступили перед 7492 виборцями; посаджено близько 3568 кущів троянд; приватизовано 6149 підприємств; бібліотека поповнилася 2624 примірниками нових книг; відбулася зустріч з 75 учасниками; на 1587 гектарах зібрано врожай; залишилося 1 ½ години; від 778 квартир надійшли заявки на ремонт; екскурсії проведено із 1964 учнями; усім 28 літакам зроблено ремонт; до 376 додати 7; від 292 відняти 24; скласти 23 з 2 873; визначити добуток від множення 535 на 7.