Прокурорський нагляд за застосуванням органами досудового розслідування заходів процесуального примусу та вчинення інших процесуальних дій.
Характер кримінально-процесуальної діяльності органів досудового розслідування, котрі покликані швидко і повно розкривати злочини, для чого вимушені майже у всіх кримінальних справах застосовувати відповідні заходи процесуального примусу, що обмежують певні конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачає потребу наділення прокурора доволі об’ємним та різноаспектним комплексом владно-розпорядчих повноважень. Треба зауважити, що процесуальні повноваження прокурора і раніше дозволяли йому своєчасно виявляти порушення закону органами дізнання і слідчими, дієво реагувати на кожен випадок невиконання чи неналежного виконання правових приписів. За новим КПК ці повноваження значно збільшились (ст.36 КПК).
Використання повноважень прокурора в одних випадках має за мету забезпечити швидке, повне і неупереджене розкриття кримінальних правопорушень та відшкодування завданої шкоди; в інших – забезпечити дотримання прав громадян, залучених у тій чи іншій формі в сферу кримінального судочинства (потерпілих, підозрюваних, обвинувачених тощо).
Розділ II нового КПК України має назву «Заходи забезпечення кримінального провадження» (а не заходи процесуального примусу, як їх зазвичай називали) і визначає види заходів забезпечення кримінального провадження (ст.131) і загальні правила їх застосування (ст.132).
Коротко розглянемо види цих заходів, які згідно ст. 131 КПК застосовуються з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є:
1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід;
2) накладення грошового стягнення;
3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом;
4) відсторонення від посади;
5) тимчасовий доступ до речей і документів;
6) тимчасове вилучення майна;
7) арешт майна;
8) затримання особи;
9) запобіжні заходи.
У свою чергу ст. 132 нового КПК регламентує загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме:
1. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
2. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
3. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
4. Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
5. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
6. До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Оскільки за чинним КПК прокурор здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідування, то фактично прокурорський нагляд за законністю процесуальних дій слідчого здійснюється шляхом погодження або відмови у їх проведенні прокурором. Після погодження з прокурором слідчий має право звернутись до слідчого судді з клопотанням:
- про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом (ст.150);
- про відсторонення особи від посади (ст.155);
- про тимчасовий доступ до речей і документів (ст.160);
- про арешт майна (ст.171);
- про застосування домашнього арешту (ст.175), продовження строку тримання особи під домашнім арештом в межах строку досудового розслідування (ст.181);
Усі запобіжні заходи також застосовуються слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором (ст.176). Слідчий за погодженням з прокурором має право звернутись з клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (ст.188). Слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про зміну запобіжного заходу (ст. 200).
Обшук (ст. 234) також проводиться на підставі вмотивованої постанови слідчого, погодженої з прокурором, за винятком житла чи іншого володіння особи, який проводиться на підставі ухвали слідчого судді і т.д.
Тобто, надаючи згоду на проведення тих чи інших дій слідого, прокурор фактично здійснює нагляд за їх законністю і обгрунтованістю.
У зв’язку з цим треба звернути увагу на наступне. Згідно з новим КПК процесуальне керівництво досудовим розслідуванням з боку прокурора вбачається як ефективний спосіб забезпечення законності дій та рішень органів досудового розслідування та реалізації визначених Конституцією України відповідних наглядових повноважень. Нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва дозволяє прокурору за допомогою обов’язкових для виконання зазначеними органами вказівок, доручень, процесуальних дій та рішень безпосередньо спрямовувати хід та перебіг кримінального провадження на його досудових стадіях, цілеспрямовано впливати на результат діяльності органів досудового розслідування та виконання ними завдань кримінального судочинства, насамперед щодо захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування. Тим самим новий КПК певним чином корегує реалізацію вищевказаної конституційної функції прокурора щодо нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство.
Зміщуючи акцент із суто наглядової діяльності прокурора на безпосереднє керівництво процесуальною діяльністю органу досудового розслідування щодо проведення слідчих (розшукових) дій, спрямованих на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у кримінальному провадженні, новий КПК істотно посилює статус прокурора саме як сторони кримінального провадження з боку обвинувачення.
Безумовною зазначена норма також суттєво впливає на загальну спрямованість, конкретний зміст та характер повноважень прокурора у кримінальному провадженні.
За старим КПК України (ст.227 та інші статті КПК України в ред..1960 року) прокурор, здійснюючи нагляд за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства, умовно знаходився на «певній відстані від слідчого». Прокурор проводив моніторинг діяльності слідчого нібито «ззовні», як результат цього він був наділений повноваженнями скасовувати незаконні і необґрунтовані постанови слідчих та осіб, які проводять дізнання, протягом всього терміну досудового розслідування або через певний час після їх прийняття. Зокрема, це стосувалось постанов слідчого про притягнення як обвинуваченого, про зупинення досудового слідства, про закриття кримінальної справи тощо. За змістом відповідних статей нового КПК (в ред..2012р.) прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, знаходиться вже «поруч і разом зі слідчим». Прокурор у такому випадку безпосередньо керує діями органу досудового розслідування щодо проведення певних процесуальних або слідчих дій, бере активну участь у проведенні будь-якої процесуальної, слідчої дії або сам безпосередньо проводить їх.
Отже, здійснюючи процесуальне керівництво, прокурор безпосередньо несе відповідальність за своєчасність та законність прийняття органами досудового розслідування процесуальних рішень, а також проведення слідчих дій, спрямованих на встановлення та перевірку доказів у кримінальному провадженні, отримання таких доказів з підстав та у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом, дотримання правил їх належності та допустимості. Порушення встановленого законом порядку проведення слідчих дій та отримання за їх результатами недопустимих доказів негативно впливає на можливість їх використання прокурором під час судового розгляду, звужує доказову базу прокурора у процесі як сторони кримінального провадження. А тому він сам зацікавлений у суворому додержанні закону упродовж усього кримінального провадження.
ВИСНОВКИ З П’ЯТОГО ПИТАННЯ:
Використання повноважень прокурора в одних випадках має за мету забезпечити швидке, повне і неупереджене розкриття кримінальних правопорушень та відшкодування завданої шкоди; в інших - забезпечити дотримання прав громадян, залучених у тій чи іншій формі в сферу кримінального судочинства (потерпілих, підозрюваних, обвинувачених тощо).
Оскільки за чинним КПК прокурор здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідування, то фактично прокурорський нагляд за законністю процесуальних дій слідчого здійснюється шляхом погодження або відмови у їх проведенні прокурором.