Тема 1.11. Глобальні проблеми сучасності. Соціально-екологічні наслідки глобалізації
Самостійна робота 10
Питання 1
Науковий погляд на перспективи розвитку людства, можливий аналіз системи "людина - наука - технологія —суспільство"
Література: 2, с. 174 -199; 5, с. 594 - 599, т. 2; 17, с. 435 -456.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
З давніх часів люди намагалися дізнатися про подальший хід подій і власну долю, більш того - хотіли впливати на майбутнє.
Нині рівень глобальних проблем сам по собі набуває най-ширших масштабів у ракурсі: "суспільство - катастрофа", "суспільство та його дестабілізація". У зв'язку з цим зростає соціальна, економічна, інформаційна цінність наукових прогнозів. Передбачення можливих наслідків якихось процесів допомагають запобігти або звести до мінімуму небажані наслідки.
Передбачення майбутнього - це результат пізнавальної діяльності людини. Основою наукового передбачення є пізнання об'єктивних внутрішніх зв'язків предметів і явищ, а також законів, що розкривають цей внутрішній сталий зв'язок умов їхнього існування. Це дає змогу в процесі пізнання переходити від відомого до невідомого, від сучасного до майбутнього.
Слід враховувати, що майбутнє можна зрозуміти тільки в результаті аналізу минулого і сучасного, оскільки воно пов'язано з діалектикою попереднього розвитку.
Прогнозування є окремим видом передбачення. Саме соціальне передбачення, поширюючись на окрему сферу суспільного розвитку, має відносну самостійність щодо інших видів, типів і методів наукового передбачення, оскільки воно передбачає ті зміни у суспільному житті, які розкривають взаємозв'язок історичної закономірності й предметної діяльності людей.
Говорячи про можливий аналіз системи "людина - наука -технологія - суспільство", зазначимо, що концепції західних соціологів і футурологів (Ж. Еллюль, Л. Мемфорд, Т. Розак, Дж. Байрем, Е. Мюрез та ін.) відмічають песимістичну настроєвість сучасного світу: зневіру в майбутньому, страх перед можливими наслідками, безвихідь, байдужість, депресію. За такою схемою майбутнє людства нагадує "страшний суд" і пророцтва стосуються генетичної і духовної деградації людини.
З одного боку, не можна заперечувати, що шалено прискорюється теми життя і людина у сучасному світі почуває себе самотньою і незахищеною. Цей стан людини є подібним до шоку; О. Тофлер у книзі "Шок від майбутнього" називає це футуро-шоком від зіткнення з майбутнім. Але з іншого боку, майбутнє людства не є аморфним прийдешнім, без часо-просторового ви-
значення, схожого на фантастику. Майбутнє генетичне пов'язане із сучасним технологічним розвитком, суспільним устроєм, науково-технічним прогресом.
Величезне значення має часовий проміжок, на який дається прогнозування. Щодо найближчого майбутнього наука вже сьогодні використовує багато конкретних даних, які дають змогу складати вірогідні прогнози на 20-30 років наперед. Знання ж про майбутнє в міру віддалення від сьогодення стають все менш конкретними і точними, все більш загальними і приблизними.
Ця зростаюча невизначеність передбачення майбутнього пов'язана з природою соціального розвитку, з багатоваріант-ністю і альтернативністю реального історичного процесу, з непе-редбачуваністю конкретного ходу і результату окремих подій у суспільному житті.
У нашій країні аналіз системи "людина - наука - суспільство" іноді, на жаль, має парадоксальний результат. Усі прогнози соціально-економічного розвитку пильно охороняються відомствами, тримаються у таємниці. Наприклад, у США всі подібні документи друкуються в газетах, розголошуються, стають сенсацією, обговорюються громадськістю. Тобто наше майбутнє штучно робиться неймовірною таємницею, а ми все більше дізнаємося про справи минулого, повертаючись у вчорашній день, а майбутнє залишається під забороною.
До майбутнього треба ставитися реально, адекватно, бо воно безпосередньо пов'язано з діяльністю людини. Все, що станеться завтра, пов'язано із прагненнями, планами, бажаннями, інтересами та потребами всіх представників суспільства.
У західному світі теоретичною розробкою та обгрунтуванням різних варіантів розвитку суспільства і людини в майбутньому займається футурологія
Термін "футурологія" вперше вжитий в 1943 р. професором політології інституту ім. Отто Зура при Вільному університеті Західного Берліна - О. Флеттхатюм.
Наприкінці 60-х - початку 70-х рр. футурологія займалася розробкою різних альтернативних проектів розвитку суспільства. "Футурологічний бум" характеризується появою сотень державних спеціалізованих науково-дослідних центрів, інститутів і приватних установ з розробки соціально-економічних, науково-технічних і військово-політичних прогнозів. При Американській академії мистецтв і наук чільне місце посідає "Комісія 2000 року". Футурологічними дослідженнями активно займаються Конектикутський інститут дослідження майбутнього, Гудзонівський інститут, корпорації "РЕНД" і "Ресурси для майбутнього"; футурологічні інститути у Франції, Німеччині, Голландії та ін. Ці організації регулярно проводять з'їзди і конференції, формуючи нову тенденцію у можливих прогнозах. Суть цієї нової тенденції полягає у тому, що зазнають істотних змін не деталі, а цілі теорії, які раніше вважалися загальноприйнятими. Це пов'язано з тим, що надії на прогрес технології і комп'ютеризації не виправдалися. Тому зазнають перегляду всі концепції "індустріалізму", що, на жаль, призводить до того, що оптимістичні прогнози 60-х рр. замінюються похмурими пророцтвами про неодмінну загибель цивілізації внаслідок безконтрольного розвитку науки і техніки.
Слід зазначити, що соціальне прогнозування охоплює всі сторони людської діяльності: науку, техніку, продуктивні сили, виробничі відносини тощо. Закони, принципи і методи прогнозування вивчає така наука, як прогностика.
Однією з найважливіших функцій прогностики є вчасне інформування широких кіл громадськості про проблеми, що можуть виникнути в окремій країні або перед людством взагалі.
Наукове передбачення дає принципово нові знання про об'єкти, явища, процеси, що здобуваються в результаті всебічного дослідження, і відображає нові аспекти в усій системі знань.
Розмірковуючи про перспективи людства, слід говорити про проблему створення суспільства, де б людина була центром усіх відносин. Тільки за умови кардинальної зміни продуктивних сил, раціонального використання найновіших досягнень науково-технічного прогресу можна говорити про розквіт нової цивілізації.
Слід враховувати, що розвиток технічної і технологічної основи суспільства не автоматично впливає на перетворення соціального життя, а опосередковано, через систему суспільних відносин. Саме тому погляд на перспективи людства може сформуватися на основі всебічного аналізу системи "людина - наука - технологія - суспільство".
Теми рефератів
1. Наукове передбачення суспільних процесів.
2. Прогностика і футурологія.
Запитання для самоперевірки
1. Що таке соціальне передбачення?
2. Які функції виконує соціальне прогнозування?
3. У чому полягає гуманістична місія передбачення майбутнього?
4. У чому різниця між прогностикою і футурологією?
Розділ 2. Релігієзнавство