Загальні методи дослідження в педіатрії
Обстеження здорової та хворої дитини включає збір анамнезу та об’єктивне дослідження.
Перед початком обстеження дитини необхідно з нею вступити в контакт, наскільки дозволяє її становище. З дитиною старшого віку необхідно познайомитися поцікавитися успіхами в школі, інтересами та захопленнями.
Обов’язково треба мити руки перед тим як обстежувати дитину, мати охайний вигляд. Мати витримку та терпіння, не роздратовуватися.
При необхідності роздягнути дитину.
Опитування є найважливішим методом обстеження хворих дітей. Включає аналіз та оцінку субєктивних відчуттів та переживань хворого, які виникають у період захворювання. Зібрати анамнез у дитини дуже тяжка справа. Вона потребує багато часу, вмінь, такту та витримки.
При розпитуванні (анамнез) визначають:
1. паспортні данні;
2. історію життя (чим менша дитина, тим більш досконало необхідно розпитувати про особливості самого раннього періоду її життя);
3. історія розвитку самого захворювання.
4. скарги при надходженні в стаціонар та в період спостереження. (Коли хворіла, загальні прояви захворювання, прояви захворювання зі сторони всіх систем.
Збираючи анамнез потрібно виділяти та відмежовувати достовірні та надумані відчуття хворої дитини та її батьків, значимі та другорядні дані, які вони повідомляють. При необхідності питання ставити чітко, в зрозумілій, дохідливій формі. Обов’язково проводять опитування дитини незалежно від віку. Слід пам’ятати, що у дітей раннього віку скарги дитини заміняють скарги матері, які основані тільки на її спостереженнях за дитиною.
Закінчивши з анамнезом захворювання слід переходити до анамнезу життя дитини. Важливам елементом анамнезу життя дитини є відомості про її фізичний та психічний розвиток. При цьому слід уточнити, коли дитина почала тримати голову, самостійно сидіти, стояти, ходити, коли з’явилася посмішка, як розвивалася мова та різні навички та вміння. Слід уточнити умови виховання, поведінки дитини в сім’ї та в дитячому колективі, перенесені захворювання, їх перебіг та ефективність лікування у різні вікові періоди життя.
МЕТОДИ ОБ’ЄКТИВНОГО КЛІНІЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ДІТЕЙ
Клінічне обстеження включає огляд, пальпацію, перкусію та аускультацію усіх органів та систем дитячого організму.
Огляд є найпростішим, Але досить надійним та важливим методом обєктивного клінічного обстеження, за допомогою якого можна оцінити загальний стан дитини.
При проведенні огляду потрібно створити оптимальні умови. Важливо встановити з дитиною хороший контакт. Огляд потрібно поєднувати з елементами гри. Проводити при денному освітленні,температура приміщення 22-24°С. Дітей раннього віку повинна роздягати мати або близькі люди. Слід поступово оглядати обличчя, голову, тулуб, грудну клітку, верхні та нижні кінцівки).
Після загального огляду проводять детальне обстеження всіх органів та систем організму дитини з використанням інших методів об’єктивного обстеження.
Загальний стан дитини – це сукупність показників, що характеризують функціональну здатність різних органів та систем організму.
Для визначення загального стану новонароджених користуються шкалою АПГАР. Проводять оцінку стану новонародженого на 2-5 хв. Після народження та повторно через 30 хв. Загальна оцінка складається з суми балів за п’ятьма ознаками: ритмічність серцевої діяльності; характер дихання; тонус м’язів; колір шкіри та вираженість рефлексів. Максимальна оцінка кожної ознаки становить 2 бали. Стан новонародженого вважається задовільним, якщо сума балів становить 8-10. Якщо менше це вказує на гіпоксію або травму ЦНС. Виділяють 3 ступені гіпоксії:
А) легкий: оцінка за шкалою Апгар 6-7 балів, серцева діяльність задовільна, шкіра ціанотична, дихання поверхневе або неритмічне, тонус м’язів знижений, рефлекси підвищенні.
Б) середній (синя асфіксія) 4-5 балів.
В) тяжкий (біла асфіксія) 1-3 бали
У дітей старшого віку оцінка загального стану ґрунтується на 2 принципах: вираженості інтоксикацій та токсикозу та глибини порушень функціонального стану систем організму.
Об’єктивне дослідження здорової і хворої дитини починають з загального огляду.
Огляд – важливий метод оцінки загального стану дитини та стану окремих органів і систем. Однак, слід відзначити, що придивлятися до дитини потрібно вже з першої хвилини зустрічі з нею і продовжувати впродовж збору анамнезу. В цей час необхідно відзначити положення дитини, ходу дитини, його поставу, вираз обличчя, реакцію на оточуючих, поведінку.
Вивчення стану шкіри.
Досліджують колір, чистоту шкіри (висипка, крововиливи, рубці, нориці, пролежні, розширення венозної сітки. Пальпація шкіри дозволяє виявити температуру, еластичність, гіперестезію (підвищена больова чутливість), дермографізм.
Огляд слизових оболонок , огляд порожнини рота та зіву.
Вивчення підшкірної клітковини.
Для виявлення набряку слід натиснути вказівним пальцем правої руки в області гомілки над великогомілковою кісткою. У здорової дитини ямка не проявляється. Якщо при натискуванні проявляється ямка, яка поступово щезає то це вказує на наявність набряку підшкірної клітковини.
До методів об’єктивного клінічного обстеження належить пальпація. Застосування тактильної чутливості для оцінки фізичних властивостей тканин та органів. ПАЛЬПАЦІЯ базується на відчутті дотиком з метою тактильного та стереометричного відчуття. За допомогою пальпації отримують інформацію про характер поверхні, температуру, форму, локалізацію, величину та співвідношення. Крім того, за допомогою пальпації визначають чутливість та болючість різних ділянок тіла. Розрізняють поверхневу, глибоку, бімануальну, проникаючу та поштовхоподібну.
Поверхневу пальпацію використовують як попередній метод при обстеженні живота, грудної клітки, суглобів та інших органів.
Глибока пальпація використовується для детального обстеження органів черевної порожнини.
Бімануальна дозволяє обстежити східну та нисхідну кишки, нирки, селезінку, печінку.
Проникаюча пальпація застосовується для визначення больових точок, головним чином у черевній порожнині.
Поштовхоподібна пальпація застосовується для діагностування асциту черевної порожнини.
До додаткових методів відносять визначення дермографізму.(проводять зверху вниз вказівним пальцем по шкірі грудей та живота. Червоний, білий). Визначення набряків.
Метод застосовують для діагностики захворювань серцево-судинної та дихальної систем, уражень шкіри, при обстеженні кістково-м’язової, нервової, ендокринної та інших систем.
Перкусія – метод об’єктивного обстеження стану внутрішніх органів шляхом оцінки звуку, що виникає під час постукування пальцями по певній ділянці тулуба.
Звуки розрізняють за силою, висотою, тембром. Органи, які містять повітря (легені, шлунок), при перкусії дають коливання з великою амплітудою, що обумовлює сильний звук, а щільні органи (печінка, м’язи, серце) дають коливання з незначною амплітудою, і звук при цьому тихий.
Розрізняють безпосередню та посередню перкусії. Безпосередня проводиться постукуванням одним або декількома пальцями безпосередньо по тілу хворого. При посередній перкусії постукування проводиться не по тілу хворого, а по будь-якому предмету, що прикладають в ділянці перкусії. Найчастіше використовують “перкусію пальцем по пальцю”.
АУСКУЛЬТАЦІЯ . аускультативний метод ґрунтується на вислуховуванні та аналізі звукових феноменів, пов’язаних з діяльністю внутрішніх органів.
Оцінка основних антропометричних даних. Оцінка фізичного розвитку.
Література:
1. Приходько В. С., Пархоменко Л. К. Лечебная физкультура в клинике детских болезней.- Киев: Здоров’я, 1981.- 216 с.
2. Обстеження та визначення стану здоровя: Підручник / Т.О. Антропова, А.А. Писарєва, О.І. Колісниченко. – К.: Медицина, 2006. – 352с.
3. Педіатрія: Навч. Посібник / О.В. Тяжка, О.П. Вінницька, Т.І. Лутай та ін.; За ред. проф. О.В. Тяжкої. – К.: Медицина, 2005. – 552 с.