Суспільно-професійні характеристики
Сімейно-родинні стосунки.У цілому сімейно-родинний чинник відіграє віктимогенну роль у злочинах на побутовому грунті, під час конфліктів, сварок. Кожний п'ятий вбивця — родич загиблого, у 60% випадків вбивств дітьми своїх батьків наявна стійка провокаційна поведінка жертви. Сімейно-родинний чинник найбільш тісно пов'язаний зі станом сп'яніння жертви (73% випадків) і спільним зі злочинцем вживанням алкоголю. Підвищена віктим-ність спостерігається у жінок, батьків відносно дітей, за значної різниці в освіті подружньої пари. Стійко зростає кількість вбивств чоловіків і коханців «на замовлення» від жінок. «Сімейно-родинна» жертва є високолатентною в корисливих злочинах із незначною шкодою, у випадках заподіяння легких чи середніх тілесних ушкоджень.
Характер проведення дозвілля.Проведення дозвілля у вечірній, нічний час у публічних місцях розваг (дискотеки, кав'ярні, бари), на концертних чи шоу-майданчиках, спортивних заходах у поєднанні з випадковими знайомствами та вживанням алкогольних напоїв виступає суттєвим вік-тимним чинником для жінок, неповнолітніх і молоді.
Статева поведінка.Ця загальна характеристика містить два конкретніші аспекти: надмірну сексапіль-ність і статеву нерозбірливість.
Надмірна сексапільністьполягає в демонстративному, гіперболізованому підкресленні власної сексуальної звабності, намаганні привернути до себе сексуальну увагу з боку інших осіб. Зовнішніми індикаторами надмірної сексапільності є манера поведінкита особливості оформлення зовнішності.Провокаційна манера сексуальної поведінки криє в собі словесні вирази і реакції, «відвертий» погляд, жести (маніпуляції з зачіскою, погладжування, доторкування пальцем до губ та ін.), глибоке «грудне» дихання, часткову демонстрацію інтимних частин тіла. Провокаційне сексуальне оформлення зовнішності — це надмірний макіяж, численні прикраси-символи, відповідний одяг і відсутність окремих його елементів.
Якщо надмірна сексапільність притаманна жінкам-жертвам, то статева нерозбірливість має переважно «чоловіче» забарвлення. Вона використовується як пусковий механізм корисливого злочину. Схема цього злочину виглядає так: випадкове знайомство — вживання (часто — додаткове для жертви) алкоголю — запрошення до інтимного продовження — замасковане для жертви вживання сильнодіючих фармакологічних речовин (клофелін тощо) із подальшою втратою свідомості. Жертва злочину на ґрунті статевої нерозбірливості є високолатентною.
Професія та рід занять.Віктимність професії в цілому визначається двома групами чинників, які мають самостійне значення, але в окремих випадках взаємопов'язані.
Перша групачинників зумовлюється змістом, організацією, умовами здійснення професійної діяльності, в яких об'єктивно міститься елемент небезпеки, загрози здоров'ю, життю чи власності.
Друга групачинників пов'язана з прямою чи прихованою можливістю отримання значних прибутків у вигляді грошей, речей і майна, нерухомості тощо.
До професій, віктимність яких зумовлена переважно першою групою чинників, належать окремі спеціальності правоохоронних органів (спецпідрозділів, карного розшуку, служби з боротьби проти організованої злочинності та ін.); діяльність водіїв легкових таксомоторів, особливо тих, що працюють у вечірній і нічний час; дрібних приватних торгівців спиртним, тютюновими виробами, наркотичними медичними препаратами у вечірній та нічний час; осіб, зайнятих дрібним тіньовим бізнесом.
До професій, віктимність яких зумовлена здебільшого другою групою чинників, належить трудова діяльність, пов'язана з приватизаційною та банківсько-кредитною сферою; а також представників публічних, популярних спеціальностей - акторів, співаків, діячів шоу-бізнесу, спортсменів високої кваліфікації, особливо тих, які мають міжнародні контракти (футболістів, хокеїстів, тенісистів), представників середнього та великого бізнесу.
Щодо роду занять, то підвищено віктимними є колекціонери; особи, які надають сексуальні послуги членам організованих злочинних груп; ті, хто спеціалізується на певних виконавчих функціях.
Окрему віктимну групу утворюють особи без певного місця проживання («бомжі») та «непрофесійні» жебраки.
Психологія віктимності
Психологічні характеристики особи, які в підсумку зумовлюють психологію віктимності, складаються з психофізіологічних (наприклад, швидкість і адекватність сен-сомоторних реакцій, викривлене чи ілюзорне сприйняття злочинця), індивідуально-психологічних (емоційна неврівноваженість, понижений самоконтроль) і соціально-психологічних (комунікабельність, конформність) якостей. Такі якості найчастіше стають віктимними через нерозвиненість, акцентуйовану чи патологічну форму розвитку і таким чином мають відповідний вплив на поведінку особи. Багато з них взаємопов'язані з соціально-професійними характеристиками. Це стосується, наприклад, підліткового віку, гіперсексуальності й акцентуації характеру, професії та схильності до ризику тощо.
Ці якості, як окремі, так і в сукупності, можуть обумовлювати провокаційну поведінку конкретної жертви.
Орієнтовне коловіктимних психологічних характеристик особи утворюють:
— психічні вади (розумова відсталість, психопатії, психози тощо);
— дефекти пізнавальних психічних процесів: сприйняття, пам'яті, мислення, а також неуважність;
— емоційна неврівноваженість;
— схильність до неконтрольованого вживання алкоголю, одурманюючих речовин і зловживання ними;
— необережність та відсутня чи понижена антиципація (спроможність передбачати кінцевий результат і наслідки своєї поведінки);
— понижена рефлексія (здатність до адекватного самосприйняття і самооцінки) та самоконтроль;
— схильність до невиправданого ризику та її крайня форма — авантюризм;
— характерологічні риси: довірливість, наївність, сварливість, задирливість;
— конформність (нездатність протистояти психологічному впливові з боку оточення);
— акцентуація характеру за істеро'щним, нестійким типом та особистості в цілому за демонстративним і збудливим типом;
— розгальмованість органічних потягів і загальна аморальна спрямованість особистості.
Перелічені якості утворюють загальну психологічну базувіктимності особи. Найбільш суттєвим незалежно від виду злочину у цій базі є схильність до неконтрольованого вживання та зловживання алкоголем, одурманюючими речовинами; понижена рефлексія і самоконтроль; схильність до невиправданого ризику; характерологічні риси (сварливість, задирливість, довірливість, наївність); розгальмованість органічних потягів і аморальна спрямованість особистості.
Одночасно психологічний портрет жертви має особливостізалежно від виду злочинного посягання.
На сьогодні найбільш вивченою категорією жертв є жінки, що потерпши від сексуальної агресії. Це пов'язано з фізіологічними, соціальними наслідками та глибокою і тривалою психологічною травмою. Остання може провокувати агресію, відмову від новонародженої дитини, умисне вбивство злочинця та помсту особам, які мають схожі зі злочинцем ознаки. За результатами опитувань, сексуальна агресія посідає друге за тяжкістю місце після вбивства. Одне з фундаментальних досліджень жертв сексуальної агресії здійснено ізраїльським вченим М. Аміром. Емпіричну базу склали 122 випадки зґвалтування зі сприяючою поведінкою жертви та 524 випадки із не-сприяючою поведінкою.
За результатами дослідження, наведеними у праці «Типи зґвалтувань» (1971 р.), портрет сприяючої жертви виглядає так: жертва і злочинець попередньо знайомі, проживають в одному районі, належать до однієї раси, вік жертви — 15-19 років, зустріч у день злочину в спільній компанії (в барі, на вечірці), «погана» репутація жертви, одноосібне чи спільне зі злочинцем вживання алкоголю, примушування, приниження та знущання з боку злочинця.
Дослідження, проведені в колишньому СРСР, за часів незалежності в Україні, а також у Росії (Ю. М. Антонян, Є. М. Моїсеєв, В. Є. Христенко, Л. В. Франк та ін.), дозволили доповнити й конкретизувати портрет жертви, яка потерпіла від сексуальної агресії, за рахунок таких характеристик: невисокий соціальний статус (середня чи незакін-чена середня освіта, робота у сфері обслуговування); незаміжня чи розведена; гіперсексуальність і статева невдоволеність; якщо жертва неповнолітня чи молода дівчина -випереджальне статеве визрівання, несприятливе сімейне виховання (неповна сім'я, конфлікти чи сварки, наявність судимості у членів сім'ї, недостатня увага з боку батьків); психічні вади; відсутність досвіду статевих стосунків; не-усвідомлювана провокаційна поведінка; довірливість.
Цікаві дані наводяться кримінальним психологом В. Ф. Пирожковим щодо жертв групових сексуальних злочинів неповнолітніх і молоді у Москві. Автор вирізняє 9 різновидів груп неповнолітніх і молоді, які проявляють сексуальну агресію стосовно випадкових, але здебільшого спеціально знайдених жертв.
Такими жертвами є: школярки, які відвідують місця розваг і відпочинку; пасажирки приміських електричок; приїжджі до Москви — абітурієнтки, шукачі розваг, члени туристичних груп, особи, які прибувають до Москви за об'явами про роботу в місті та за кордоном; дівчата, які є членами молодіжних угруповань чи знайомі з їхніми представниками.
Психологічною своєрідністювирізняється остання категорія жертв. Такі дівчата під час першого групового зґвалтування намагаються чинити опір або стати жертвою тільки лідера угруповання. Після цього вони похваляються своїм статевим досвідом, «підставляють» своїх подруг чи провокують на них членів угрупування, поширюють принцип: «шкільний атестат — це атестат статевої зрілості».
Останнім часом в Україні, Росії, країнах Середньої Азії стрімко зростає кількість осіб, викрадених і проданих у рабство, а також дітей, викрадених із корисливих мотивів — найчастіше викупу. Глибоких наукових досліджень цих категорій жертв поки що не проведено. Узагальнюючи дані, наведені переважно в засобах масової інформації, можна відзначити, що жінки викрадаються або позбавляються волі ошуканством із метою подальшого надання сексуальних послуг чи безплатної робочої сили. У другому випадку також викрадаються чоловіки. Типовими характеристикамиосіб, яких викрадають із метою примусового працевикористання, є: низький рівень освіти, правова неосвіченість, відсутність родинних стосунків, неповні чи втрачені родинні стосунки, відсутність постійної роботи, безпритульність, стійке вживання алкоголю та сурогатів, необережність, довірливість, знижена базова цінність власного існування та деякі інші.