Надзвичайні ситуації воєнного характеру. Надзвичайні ситуації воєнного характеру.
План
Надзвичайні ситуації воєнного характеру.
Сучасні військові засоби ураження та наслідки їхнього застосування.
Ядерна зброя.
Хімічна зброя.
Біологічна зброя.
Звичайні військові засоби ураження. Надзвичайні ситуації воєнного характеру
До небезпек воєнного характеру відносять збройні конфлікти, війни.
Війна — це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами.
Відносно предмета БЖД це означає, що війна і підготовка до неї повинна розглядатися не стільки у межах відомої сентенції, в якій говориться, що війна є продовженням політики тільки іншими способами, скільки в плані її руйнівної дії на життєдіяльність населення, біосферу, генофонд і мораль людини.
Загалом, війна як спосіб знищення представників свого виду із всіх представників біосфери притаманна тільки людині.
В історії людства було багато кровопролить в ім'я певної ідеї: релігійної, вселенського щастя і братерства, тотального пограбування сусідів, завойовування територій. Про це свідчать події в Древній Греції і Римській імперії, походи хрестоносців і інквізиції, революції.
Варто зазначити, що до початку XIX століття війни, зазвичай, мали локальний характер і не мали великого впливу на екологію. Після ери "холодної війни" і протистояння двох систем, ядерного роззброєння, підписання низки договорів про знищення вже морально та фізично застарілого ядерного, бактеріального і хімічного озброєння, який збігся з розпадом СРСР, докорінно змінилась система геополітичної стратегії
За статистикою внаслідок воєнних конфліктів страждає, здебільшого, мирне населення, збільшується кількість біженців. За даними ООН, їх кількість на планеті перевищує 30 млн. осіб, і цей показник зростає. Треба зазначити, що воєнні конфлікти за теперішніх умов можуть спричинити набагато більших втрат серед населення, різні зміни умов його життєдіяльності, значне падіння рівня виробництва. Свідченням цього є військові конфлікти і війни, що відбулися на території колишньої Югославії, Чечні, Афганістану, Іраку.
За даними Стокгольмського інституту проблем війни і миру у Першій світовій війні загинуло 10 млн. осіб і 20 млн. залишились каліками. У Другій світовій війні загинуло понад 50 млн. осіб, а з 1945 року до наших часів унаслідок більш ніж 315 локальних воєн і конфліктів загинуло понад 25 млн. осіб.
Спостерігається й інша тенденція — зростання кількості жертв серед населення. Якщо у Першій світовій війні від загальної кількості загиблих військові становили 95 %, а мирне населення — 5 %, то у Другій, відповідно, 50 % і 50 %, у Кореї загинуло 9 млн. осіб, із них 84 % — мирні жителі і тільки 16 % — військові, а під час війни у В'єтнамі кількість загиблих мирних жителів перевищила 90 %.
Серед факторів, що забезпечують життєдіяльність в умовах воєнних конфліктів, особливе місце посідає завчасна підготовка населення до особистого захисту та захисту об'єктів господарювання, максимальне послаблення дії уражаючих факторів сучасної військової техніки. За висновками фахівців, втрати населення у великих містах можуть бути зменшені з 90% до 5—8%, якщо вчасно провести евакуацію
людей. Достовірність таких розрахунків підтверджується й експертними оцінками сучасних воєнних конфліктів і воєн.
Зважаючи на вищезазначені небезпеки в Україні створена і функціонує національна система захисту населення від небезпечних наслідків, аварій та катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.
Сучасні військові засоби ураження та наслідки їхнього застосування
Серед сучасної військової зброї особливе місце посідає зброя масового ураження, до якої відносять ядерну, хімічну, бактеріологічну (біологічну) зброю.
Ядерна зброя
Ядерною зброєю називається зброя, ураження якою зумовлюється внутрішньоядерною енергією, що виділяється в результаті вибухових процесів поділу чи з'єднання (синтезу) ядер хімічних елементів. Сюди відносять різні ядерні боєприпаси, засоби доставки до цілей та засоби управління.
Ядерна зброя характеризується такими властивостями:
— раптовість та значний радіус ураження;
— велика руйнівна сила;
— масовість та комбінований характер ураження людей і техніки;
— негативний морально-психологічний вплив на людей.
Уперше ядерну зброю у 1945 році використали США, скинувши на японські знати міста Хіросіму і Нагасакі дві атомні бомби, що спричинило значну кількість загиблих. У Хіросімі, під час трагедії чисельність загиблих у перший день перевищувала 200 тисяч осіб, а в Нагасакі, де впродовж трьох днів проводилася захисна підготовка, у тому числі і підготовка населення, втрати людей були значно меншими — 75 тисяч осіб.
Вибух ядерного боєприпасу супроводжується такими уражаючими факторами:
— ударна хвиля;
— світлове випромінювання;
— проникаюча радіація;
— радіаційне зараження місцевості.
Потужність дози випромінювання на місцевості залежить від виду та потужності ядерного вибуху і характеру рельєфу місцевості. Місцевість вважається зараженою, якщо потужність дози радіації становить 0,5 рад/год. і більше
Ступінь ураженості місцевості та різних об'єктів характеризується кількістю радіоактивних речовин, що припадають на одиницю площі поверхні, і вимірюється в кюрі.
Кюрі — це така кількість радіоактивних речовин, в якій відбувається 37 мільярдів розпадів атомів за 1 секунду. В системі СІ за одиницю активності прийнято беккерель (Бк) — кількість радіоактивних речовин, в якій відбувається 1 розпад за 1 секунду:
Одиницею виміру потужності дози випромінювання в системі СІ є грей (Гр): 1 Гр = Дж/кг, тобто грей — це така поглинена доза, коли в одному кілограмі опромінюваного зразка поглинається енергія в 1 джоуль.
Існують спеціальні одиниці виміру потужності — рентген, рад.
Рентген — це така доза гамма-випромінювання, при якій в 1 см сухого повітря (при температурі 0 °С та тиску 760 мм рт. ст. ) утворюється 2,083 мільярда пар іонів, кожен з яких має заряд, рівновеликий електрону. Існують менші одиниці: мілірентген та мікро рентген.
Потужність поглиненої дози визначається величиною Р/год. , мР/год. , мкР/год.
Для оцінки впливу випромінювання на біологічні об'єкти використовують поняття еквівалентної дози, яка визначається в одиницях зіверт (Зв).
Захист людей від променевих уражень на зараженій території полягає в тому, щоб опромінення не перевищувало допустимих доз. Допустимою
сумарною дозою опромінення впродовж чотирьох діб у воєнний час є 50 рентгенів. У мирний час для населення у разі аварії на АЕС з викидом радіоактивних речовин встановлена доза опромінення 10 рентгенів.
Хімічна зброя
Хімічна зброя — один з видів зброї масового ураження, дія якого ґрунтується на використанні бойових токсичних хімічних речовин.
До бойових токсичних хімічних речовин відносять отруйні речовини і токсини, що уражають людей, тварин та рослинний світ. Хімічній зброї характерні такі бойові властивості:
— висока токсичність отруйних речовин та токсинів, що спричиняє тяжкі та смертельні ураження;
— здатність отруйних речовин і токсинів проникати у приміщення, споруди, сховища та уражувати в них усе живе;
— тривала уражаюча дія отруйних речовин, які можуть довго зберігати свої якості у повітрі, на місцевості та ін. ;
- біохімічний механізм уражаючої дії на живий організм;
— труднощі з визначенням факту застосування ворогом хімічної зброї та визначення типу отруйних речовин;
— необхідність використання для захисту від ураження отруйними речовинами та проведення комплексу заходів щодо ліквідації наслідків застосування хімічної зброї (хімічна розвідка, індивідуальний та колективний захист, санітарна обробка, антидоти тощо).
Застосування хімічної зброї може спричинити серйозні екологічні та генетичні наслідки.
Екологічні наслідки пов'язані з впливом отруйних речовин на тваринні та рослинні організми, а також на ґрунт, воду, повітря; вони спричиняють критичний стан навколишнього середовища, ускладнюють життєдіяльність людини.
Генетичні наслідки пов'язані з порушеннями апарату спадковості людини, які можуть вплинути на майбутнє покоління.
Уперше хімічну зброю застосували німецькі війська 22 квітня 1915 року на річці Іпр проти французів. На ділянці завширшки 6 км вони встановили 6000 балонів місткістю 180 тонн хлору. Використовуючи сприятливий напрямок вітру, вони скерували отруйний газ на позиції противника
З цього трагічного факту і розпочалася історія застосування отруйних речовин, зокрема іпріта. Втрати французів: з лав армії вибуло 15 тисяч осіб, з них померло 5 тисяч. Однак за свідченням німецького історика Ганса Дель-брака, ще під час Кримської війни англо-французьке військо намагалось отруїти газами захисників Севастополя. Проте цей підступний план зірвався через невміння правильно використовувати рух вітру.
Історія XX століття має також багато прикладів застосування різних видів отруйних речовин. Скажімо, у війні у В'єтнамі (1961—1975) США для дестабілізації природного середовища скинули 14 млн. бомб і снарядів, розпорошивши 5700 тонн гербіцидів, "ейджент орандж", майже 23 000 тонн дефоліантів, 170 тонн сильнодіючої отруйної речовини діоксану. Хімічними речовинами було отруєно 202 тисяч га лісу та 1,11 млн. га території.
Хімічну зброю, зокрема, газ нервово-паралітичної дії на зразок заріну, застосувала в березні 1995 року релігійна секта "Аум-Сенріке" в Токійському метро проти мешканців міста. Унаслідок застосування зброї кілька тисяч людей отримали серйозні ураження, 13 осіб загинуло.
Біологічна зброя
Біологічна зброя — це боєприпаси й прилади із засобами доставки, уражуюча дія яких ґрунтується на використанні інфекційних властивостей біологічних речовин.
До біологічних речовин — збудників інфекційних хвороб — відносять різні мікроорганізми:
бактерії, віруси, грибки. Як один з методів досягнення військового успіху патогенні мікроорганізми використовували в далекому історичному минулому.
Армія Олександра Македонського закодувала тіла померлих від інфекційних хвороб людей і тварин за допомогою катапульт при облозі фортеці.
Під час Другої світової війни японські війська застосовували бактеріологічну зброю в Китаї, внаслідок чого серед населення панували масові захворювання чумою та іншими небезпечними інфекціями.
Характерні властивості бактеріологічної зброї:
— висока ефективність;
— здатність викликати захворювання не тільки в момент її застосування, а й у результаті контакту здорової людини з хворою людиною або зараженими предметами;
— тривала дія бактеріологічної зброї зумовлена можливістю тривалого збереження деяких збудників захворювання в зовнішньому середовищі;
— наявність прихованого (інкубаційного) періоду його дії, тобто часу з моменту зараження до прояву захворювання. Наприклад, інкубаційний період при чумі — від однієї до трьох діб, при ботулізмі — 12—36 год. ;
— труднощі з визначенням окремих видів збудників;
— здатність бактеріологічної зброї проникати в негерметизовані приміщення, інженерні споруди.
Звичайні військові засоби ураження
У воєнних конфліктах у першу чергу застосовують звичайні засоби ураження, до яких належать: авіаційні бомби, артилерійські снаряди, ракети, міни, торпеди тощо. Внаслідок особливої конструкції і високої точності попадання в ціль, сучасні звичайні засоби ураження мають підвищену руйнівну дію, яка є близькою до ядерних боєприпасів малої потужності
Багато сучасних звичайних засобів ведення війни були представлені:
— під час військових дій у Перській затоці (1991,2005), де було показано, що таке "ядерна зима", коли хмари сажі, що утворювалися над палаючими нафтовими свердловинами, зменшили інтенсивність сонячної радіації в регіоні і понизили температуру повітря навіть у середньоазіатському оазисі;
— під час нанесення ракетно-бомбових ударів по Югославії, де відбувалися випробування новітніх технологій сучасної зброї, у тому числі зброї з боєприпасами із збагаченим ураном, боєголовок з рентгенівськими лазерами. Це спричинило виникнення онкологічних захворювань серед солдат миротворчого військового контингенту в Косово.
Сьогодні інтенсивно ведеться розробка плазмової зброї, яка з високою ефективністю може використовуватися проти ракет і авіації, систем бойових лазерів, засобів подолання електронного захисту, електронних засобів нападу, хімічних речовин, які миттєво виводять з ладу техніку, створюються надточні ракети з ядерними боєзарядами малої потужності, а також ракети ППО, що влучають у ціль на досить малій відстані.
Це принципово нові види озброєння, які дозволять не тільки знищувати людину як біологічну істоту, але й втручатися в її психіку і гени, а також керувати нею.
Найбільш якісних змін серед звичайних озброєнь зазнали авіаційні боєприпаси, що становлять істотну небезпеку для населення і промислових підприємств у без'ядерній війні. Авіаційні бомби поділяють на запалювальні, об'ємного вибуху і керовані.
Запалювальні бомби (баки) спричиняють пожежі, ураження людей і знищення матеріальних цінностей вогнем. Запалювальні бомби вибухають після пуску їх із літака. Під час вибуху руйнується корпус бомби, і горючі речовини у вигляді палаючих частинок розлітаються в усі боки — виникає осередок ураження. Наприклад, площа ураження 750-фунтової
бомби (1 фунт = 0,450 кг) сягає 4000 м2. Крім теплової енергії, під час горіння деяких сумішей виділяються токсичні речовини (пари синильної кислоти, бензолу), а це не дає можливості погасити пожежу — необхідні спеціальні засоби захисту. Малогабаритними запалювальними бомбами заряджають авіаційні касети. В кожній касеті знаходиться кількасот бомб масою до 1 кг. Наприклад, якщо касета має 670 бомб масою 0,4 кг кожна, то це забезпечує виникнення пожежі на площі 0,12—0,15 км 2.
При потраплянні запалювальної суміші на одяг або взуття їх потрібно швидко зняти, а невеликі ділянки загорання щільно накрити тканиною, присипати піском або землею, занурити уражену ділянку у воду. Не варто намагатись скинути палаючу суміш, не можна бігти, тому що підсилений потік повітря сприятиме розгоранню і спричинить важке ураження.
Бомби об'ємного вибуху. До таких відносять об'ємні фугасні бомби, які називають вакуумними. їх особливість полягає в тому, що замість звичайної вибухівки використовується висококалорійна рідина або зріджений газ. При зіткненні бомби з поверхнею землі вибухова рідина розривним зарядом розкидається, випаровується, перемішується з повітрям. Утворюється хмара паливно-повітряної суміші, діаметр якої може сягати кількох десятків метрів. Паливно-повітряна суміш проникає в підвали, будівлі, окопи, укриття. У момент вибуху вторинного ініціатора в хмарі суміші виникає тиск 20— кг с/см 2, що спричиняє ударну хвилю, і, як результат, паливно-повітряна суміш підривається. Унаслідок такого вибуху відбувається повна руйнація будівель, споруд, обладнання, техніки тощо.
Керовані авіабомби призначені для ураження виробничих підприємств, транспортних вузлів, підприємств енергетики, газо і водопостачання, пунктів зв'язку тощо. Цей вид зброї має велику точність влучання в ціль. Наприклад, керована авіабомба СВХ/-17/В має набір взаємозамінних головок самонаведення різних типів, які забезпечують застосування бомби в складних умовах. Такі бомби заповнюються 5-міліметровими сталевими кульками, кількість яких може становити 300 і більше. Кульки розташовані в стінках корпусу бомби. Для ураження людей на великих площах можуть використовуватись бомбові касети, які вміщують декілька десятків таких бомб. Радіус ураження однією кульковою бомбою сягає 25—30 м
Розвідувально-ударні комплекси. До їхнього складу входять: пункт управління, декілька літаків-розвідників, а також ударні засоби ураження.
Принцип дії: літаки-розвідники, обладнані сучасною радіоелектронною апаратурою розвідки, здійснюють політ над своїми військами безпосередньо по лінії фронту, збираючи відомості про стан ворожих військ, зорово охоплюючи до 200—300 км. Весь час такий літак передає інформацію наземному пункту управління, де ця інформація обробляється електронними обчислювальними машинами, що визначають точні координати військових одиниць та об'єктів противника.
Сучасні звичайні засоби ураження є небезпечними для людей, що перебувають на відкритій місцевості.
Сховища, укриття різних типів, цегляні будинки можуть слугувати ефективним захистом.
Досягнення сучасної науки та нових технологій призводить до створення принципово нових методів і засобів ведення війни, відкидаючи ядерні, хімічні, бактеріологічні та інші види зброї на другий план. Застосування новостворених видів озброєння можуть стати фатальними для біосфери і людини.