Практичне заняття №4. Зайнятість і використання трудових ресурсів
Мета заняття:Ознайомлення й використання понять і теорій: зайнятість, економічна активність і не активність. Теорії зайнятості, формальна, неформальна, тіньова, додаткова зайнятість; дискримінація в сфері зайнятості. Вивчити методику визначення й прогнозування рівня зайнятості. Види мобільності працівників, вплив на трансформацію зайнятості.
ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ — не суперечна чинному законодавству діяльність громадян, пов'язана із задоволенням їх особистих і суспільних потреб і, як правило, що приносить їм заробіток або трудовий дохід.
Громадянам належить виключне право розпоряджатися своїми здатностями до продуктивної й творчої праці й здійснювати будь-яку не заборонену законодавством діяльність, у тому числі й не пов'язану з виконанням оплачуваної роботи (виховання дітей, ведення домашнього господарства, навчання з відривом від виробництва, суспільна діяльність).
Теорії зайнятості.
Перша концепція - неокласична.Її дотримуються неокласики (А. Маршал, А. Пигу, Дж. Пери, Р. Хол і ін.) і прихильники концепції економіки пропозиції (Д. Гидлер, А. Лафер і ін.). Теорія рівноваги виключає безробіття, а її наявність пояснюється її добровільним характером, а також прагненням працівників до максимально вигідної роботи.
У концепції кейнсіанців (Дж. М. Кейнс і ін.) ринок праці характеризується постійною рівновагою. Основним регулятором ринку праці є держава, що впливає на сукупний попит як на товари й послуги, так і на працю. Ціна не є регулятором ринку праці.
Монетаризм (М. Фридман, Ф. Махлуп, Л. Роббинс і ін.) ґрунтується на необхідності “природного” рівня безробіття, твердої структури цін на робочу силу. Представники цієї концепції вважають, що досягнення ринкової стабільності й рівноваги можливо в умовах вільної конкуренції на ринку із гнучкими цінами й заробітною платою, без втручання держави й профспілок.
Інстітуціоналистська концепція пояснює характер ринку праці особливостями динаміки окремих галузей і професійно - демографічних груп. Увага концентрується не на макроекономічному аналізі ринку праці, а на аналізі професійних і галузевих розходжень у структурі робочої сили; у рівні заробітної плати.
У марксистській теорії відзначається, що ринок праці хоча й функціонує відповідно до загальних ринкових закономірностей, але має особливості. Насамперед це проявляється в тім, що товар “робоча сила” у процесі праці створює вартість, а вартість всіх інших ресурсів лише переноситься на нову вартість працею.
Дані про чисельність зайнятих можна знайти в Балансі трудових ресурсів, а дані про число безробітних містить статистика служби зайнятості.
У міжнародній статистиці вихідними показниками для аналізу зайнятих є коефіцієнт (рівень) економічної активності населення - частка чисельності економічно активного населення в загальній чисельності населення країни на певну дату.
Кількісно зайнятість характеризується коефіцієнтом (рівнем) зайнятості, коефіцієнт (рівень) безробіття визначається відношенням загальної чисельності безробітних до чисельності економічно активного населення, коефіцієнт (рівень) зареєстрованого безробіття - відношення чисельності зареєстрованих безробітних до чисельності економічно активного населення, коефіцієнт навантаження на один зайнятого в економіці - це кількість зайнятих в економіці, що доводиться на один зайнятого. Кількісні зміни чисельності трудових ресурсів (у тому числі занятих і безробітних) характеризується наступними (відомими з теорії статистики) показниками, як абсолютний приріст, темпи росту й приросту, середньорічні темпи росту й приросту трудових ресурсів.
За матеріалами щоквартальних вибіркових обстежень із питань економічної активності населення в березні 2013 року чисельність зайнятого населення збільшилася в порівнянні з відповідним періодом 2012 року на 229,8 тис. чоловік (1,1%) і склала 20,3 млн. чоловік.
Чисельність безробітних (по методології МОТ) у березні 2013 року склала 2,1 млн. чоловік і в порівнянні з березнем 2012 скоротилася на 267,7 тисячі чоловік (11,2%).
Рівень безробіття (по визначенню МОТ) склав 9,4% економічно активного населення у віці 15-70 років (у березні 2012 року - 10,6%). Серед осіб працездатного віку цей показник знизився на 1,2 процентні пункти й склав 10,1% економічно активного населення відповідного віку. Зниження рівня безробіття спостерігалося як серед жінок, так і серед чоловіків і міського населення.
Майже дві третини реальних безробітних звертаються до послуг державної служби зайнятості.
У цілому по Україні за останній рік рівень безробіття виріс із 3,8% до 3,9%. Значно збільшився рівень безробіття в АР Крим, трохи зменшився у Вінницьких, Волинських, Дніпропетровської областях.
Найбільший рівень безробіття зареєстрований у західних областях України - Чернівецької, Тернопільської, маленький - у Києві, Севастополі, Одеської й Донецький області.
Прогнозувати зайнятості населення України можна на основі даних про попит та пропозицію на ринку робочої сили України.
Сьогодні пропозиція робочої сили значно перевищує попит на неї (у сім разів). Єдиний шлях до зменшення рівня безробіття бачиться в створенні додаткових робочих місць, зокрема в західних областях України.
Раціональна зайнятість визначається по формулі:
Де Зпр — продуктивна зайнятість;
Зп — повна зайнятість.
Ефективна зайнятість характеризується використанням робочої сили без втрат, при якому виходить найбільший матеріальний результат, і вказує, при якому рівні продуктивності праці задовольняється потреба населення в роботі і яких шляхах досягається повна зайнятість.
Соціально корисна зайнятість визначається числом працездатних людей, зайнятих як у суспільному виробництві, на військовій службі, в органах МВС, так і що навчаються очно, ведучих домашнє господарство ( що доглядають за дітьми, старими, хворими родичами).
Система названих показників дозволяє оцінювати на макрорівні сутнісні характеристики зайнятості з позиції її ефективності, виявляти існуючі проблеми, що народжуються закономірності в тенденціях зайнятості й ураховувати ці процеси при формуванні й реалізації соціально-економічної політики в сфері праці.
Питання до практичного заняття №4.
1. Проаналізуйте різні методики визначення рівнів зайнятості й безробіття.
2. Продемонструйте зв'язок безробіття з різними стадіями економічного циклу.
3. Зрівняєте форми й методи управління зайнятістю в різних економічних системах.
4. Застосування економіко-математичних моделей у прогнозуванні основних показників ринку праці.
5. Дайте характеристику ринку праці зі зробленою конкуренцією.
6. Гнучкі й традиційні форми ринку праці.
7. Дайте соціально-економічну характеристику основних сегментів ринку праці.
8. Показники, що характеризують стан ринку праці.
9. Розкрийте поняття «економічно активне населення»
10. Які категорії населення відносять до економічно неактивного.