Захисне заземлення. Захисне занулення.
Пристрій вирівнювання електричних потенціалів. Ізолюючі вставки.
Для захисту людини від ураження ел струмом відповідно ПУЄ застосовують:
- ізоляцію струмоведучих частин, проводів за допомогою діелектричних матеріалів;
- недоступність проводів електричних мереж (повітряні ЛЕП виконують на опорах, електричні кабелі прокладають у землі тощо);
- обгородження електроустановок (наприклад, кожухами, заборами тощо);
- блокуючи пристрої, які автоматично відкачують напругу в ел установках, коли знімають з неї захисний кожух, огородження;
- малі напруги (не більше 42 В);
- ізоляцію робочого місця (резинові килимки тощо);
- заземлення чи занулення корпусів ел установок, які можуть потрапити під напругу при пошкодженні ізоляції;
- вирівнювання електричних потенціалів;
- автоматичне відключення електрообладнання при аваріях в електромережі;
- ЗІЗ;
- попереджувальна сигналізація (світлова, звукова, написи, плакати, знаки);
- ізолюючі вставки.
3.1. УСТРОЙСТВО ТА ПИНЦИП ДІЇ ЗАХИСНОГО ЗАЗЕМЛЕННЯ
Захисним заземленням
Заземлюючий пристрій складається із заземлювача і заземлюючи провідників, які з'єднують частини обладнання із заземлювачем.
Заземлювач – це металевий предмет (стержні металеві, труби), що має безпосередній контакт з землею. Заземлювачі бувають штучними і природними (металеві трубопроводи, металеві конструкції будинків, ...).
Електричні параметри заземлюючих пристроїв електроустановок в будь-яку пору року повинні відповідати установленим нормам.
Для мереж 380/220 В опір заземлюючого пристрою повинен бути Rз ≤ 4 Ом.
3.2. УСТРОЙСТВО ТА ПРИНЦИП ДІЇ ЗАХИСНОГО ЗАНУЛЕННЯ
Захисним зануленням
Опір заземлювача нульової точки трансформатора повинен відповідати установленим нормам. Для мереж 380/220 В Rо ≤ 4 Ом.
Захисна дія занулення виявляється в тому, що при пробої ізоляції (тобто при замиканні фази мережі на корпус) через нульовий захисний провідник буде забезпечене коротке замикання фази з нульовим проводом мережі. Сила струму короткого замикання буде велика, розплавиться плавкий запобіжник і відключить аварійну фазу від корпусу, тобто відключиться пошкоджене електрообладнання від електричної мережі.
Однофазні споживачі електроенергії (світильники, електричний інструмент та ін.), які підключають між фазним і нульовим проводом електричної мережі, занулюють окремим третім провідником, який з'єднує корпус однофазного споживача із нульовим проводом мережі.
3.3. ПРИСТРІЙ ВИРІВНЮВАННЯ ЕЛЕКТРИЧНИХ ПОТЕНЦІАЛІВ
Відповідно до ГОСТ 12.1.009-76 вирівнюванням електричних потенціалів
Вирівнювання електричних потенціалів застосовують не як самостійний захід, а додатково до інших засобів захисту (заземлення або занулення).
Пристрої вирівнювання електричних потенціалів застосовують на великих трансформаторних підстанціях для вирівнювання електричних потенціалів грунту підстанції, у тваринницьких приміщеннях для захисту тварин від ураження ел. струмом, а також у побутових ванних кімнатах.
У тваринницьких приміщеннях пристрої вирівнювання електричних потенціалів влаштовують у вигляді металевих сіток або електродів (проводів), які закладають у землю під підлогою вздовж фронту розміщення тварин і зварюють між собою і з усіма металевими конструкціями й предметами, які знаходяться у приміщення. Такі металеві конструкції приєднують до нульового проводу електромережі і в кількох точках до захисного заземлення.
У ванних кімнатах для вирівнювання електричних потенціалів між ванною і водопровідними трубами надійно з'єднують металевим провідником усі труби гарячої і холодної води з ванною.
Враховуючи високу чутливість с. г. тварин до дії ел струму, вирівнювання електричних потенціалів (ВЕП) повинно бути влаштовано так, щоб напруга дотику в нормальному режимі не перевищувало 0,5В.
3.4. ІЗОЛЮЮЧІ ВСТАВКИ
Для захисту людей і тварин від ураження електричним струмом на с/г підприємствах застосовують ізолюючі вставки. Їх монтують у розріз металевих труб трубопроводів, щоб запобігти появі на доїльних установках небезпечних потенціалів, які можуть виникнути при пошкодженні ізоляції електроспоживачів.
При застосуванні ізолюючих вставок як засобу захисту від ураження електричним струмом забороняється з'єднувати металеві частини за вставкою з нульовим проводом електромережі, оскільки при цьому на металевих елементах може виникнути небезпечний для життя тварин і людей електричний потенціал.
ЛЕКЦІЯ 5. ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА
Навчальні питання:
1. Основні поняття та визначення пожежної безпеки. Причини пожеж в с.г.
2. Пожежо - небезпечні властивості матеріалів та речовин.
3. Запобігання пожежам у с.г..
4. Пожежна профілактика.
5. Блискавкозахист.
Методичне забезпечення:
Література:
1. Г. М. Гряник та ін. Охорона праці. Навчальний посібник. Київ. – Урожай. – 1994 – с.272
2. Сакун М. М. Основи охорони праці, частина ІІІ. Техніка безпеки та пожежна безпека. Навчальний посібник. – Одеса. – 2000 – 47 с.; С. 26 – 46
Наочні посібники:
1.
1. Основні поняття та визначення пожежної безпеки. Причини пожеж в с.г.
У с.г. існують умови для виникнення всіх видів загорання. Саме цим можна пояснити ту велику кількість пожеж, які щорічно виникають у сільській місцевості.
Серед пожеж, що виникали за останні роки та Укр.., були такі, що призводили до людських жертв, загибелі худоби і птахів, знищення складів із зерном та іншою продукцією, с. г. тварин, обладнання великих хлібних масивів тощо.
Пожежа –
Пожежна безпека( ГОСТ 12.1.004-85)
При пожежі є небезпечним виникнення вибуху, коли концентрація газів, горючих речовин і пилу перевищує відповідну норму.
Вибух –
Якщо в повітрі виникає така концентрація пилу, парів або газів, яка буде вищою від нижньої межі займання, то при наявності відкритого джерела вогню станеться вибух, а поза верхньої межею займання – буде горіння.
Нижньою і верхньою межею вибуху називається відповідно найменша і найбільша концентрація парів, газів або пилу в повітрі, при яких можливий вибух суміші.
ПРИЧИНИ ПОЖЕЖ І ВИБУХІВ НА С.Г. ПІДПРИЄМСТВАХ І ТВАРИННИЦЬКИХ КОМПЛЕКСАХ
Основними причинами виникнення пожеж у с. г. являються:
1...Порушення правил техніки безпеки і технічної експлуатації електроустановок і мереж
(до 33%);
2. Необережність поводження з вогнем (до 25%); (1216 випадків);
3. Гра дітей з вогнем (10%), необережність (125 випадків);
4. Несправність або відсутність на вихлопних трубах двигунів іскрогасників;
Порушення правил користування відкритим вогнем, особливо поблизу місця застосування
або зберігання горючих речовин;
5. Несправність або відсутність систем блискавкозахисту;
6. Порушення правил обладнання місць відпочинку, особливо в польових умовах;
Порушення правил зберігання мінеральних добрив, кислот, пестицидів, хімічних реактивів
та інших матеріалів;
Відсутність або несправність заземлення цистерн з рідинними нафтопродуктами;
7. Порушення технології скиртування сіна і соломи, зберігання або приготування
трав'яного борошна, зберігання зерна, борошна, кормів тощо;
8. Порушення правил експлуатації та технічного обслуговування вентиляційних
установок;
9. Порушення правил при проведенні зварювальних робіт та ін.;
10. Неправильне застосування і експлуатація пічного опалення.
2. Пожежо - небезпечні властивості матеріалів та речовин
Неспалимі–
Важко спалимі матеріали –
Спалимі –
Залежно від того, з яких матеріалів споруджена будівля або її окремі елементи, вона матиме повний ступінь вогнестійкості.
Вогнестійкість–
Вогнестійкість оцінюється межею вогнестійкості.
Мета вогнестійкості –
Вогнестійкість будівель і споруд поділяють на 5 ступенів: 1,2,3,4,5.
Будівля 1ступеня вогнестійкості побудовані лише з неспалимих матеріалів з межею вогнестійкості 0,15 – 2,5 год.
2 ступеня – 0,25 – 2 год;
3 ступеня – 0,25 – 0,75 год;
4 ступеня – 0,25- 0,5 год;
У будівлях 5 ступеня вогнестійкості всі елементи спалимі.
Залежно від властивостей речовин та умов їх застосування або обробки виробництва і склади поділяються на 5 категорій (СНиП „ – М.2-72) (А. Б. В. Г. Д) (СТЕНД).
- категорія А (вибухопожежонебезпечні виробництва) – це речовини і матеріали, здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем, між собою. Це дільниці фарбування машин у ремонтних майстернях, склади лакофарбових матеріалів, паливно-мастильних матеріалів, акумуляторні відділення, склади пестицидів і мінеральних добрив.
- Категорія Б (вибухопожежонебезпечні виробництва) – в яких знаходяться горючі пил і волокна, ЛВР (t > 20°С) в такій кількості, що здатні утворювати вибухонебезпечні суміші. Це аміачні компресорні станції, різноманітні відділення млинів, дільниці фарбування машин у ремонтних майстернях, склади лакофарбових матеріалів, паливно-мастильних матеріалів, ...
- Категорія В (пожежонебезпечні виробництва) – в яких знаходяться горючі пил та волокна, важкогорючі речовини і матеріали, здатні тільки горіти при взаємодії з , між собою. Це місця зберігання тракторів, автомобілів, пункти технічного обслуговування і ремонту техніки, цехи обробки сировини, шиномонтажні та вулканізаційні відділення ремонтних майстерень, кормоцехи, елеватори тощо.
- Категорія Г (пожежонебезпечні виробництва) – пожежонебезпечні матеріали в гарячому, розплавленому стані, рідини і тверді речовини, які спалюються або утилізуються в якості палива. Це зварювальні відділення, відділення паяння радіаторів, катальні тощо.
- Категорія Д (пожежонебезпечні виробництва) –виробництва із застосуванням неспалимих речовин і матеріалів у холодному стані. Це пости миття машин, слюсарно-механічні дільниці майстерень, інструментальні тощо.
Таким чином, категорії А, Б - вибухопожежонебезпечні;
В, Г, Д – пожежонебезпечні.
3. Запобігання пожежам у сільському господарстві
Для запобігання пожежам у с. г. розробляють організаційні, експлуатаційні, технічні, режимного характеру, пожежно-евакуаційні, тактико-профілактичні, будівельно-конструктивні та ін заходи.
До організаційних заходів відносять правильне технологічне розміщення машин, обладнання і недопущення захаращення приміщень, проходів, під'їздів; своєчасне видалення відходів, тари, допоміжних матеріалів; організація пожежних служб на підприємствах; навчання працівників правилам пожежної безпеки; спеціальне розміщення матеріалів на складах та техніки в гаражах та ремонтних майстернях.
Експлуатаційні заходи передбачають такі режими експлуатації машин і обладнання, в результаті яких повністю виключається можливість виникнення іскор і полум'я при роботі машин, контакт нагрітих деталей обладнання з горючими матеріалами.
До технічних належать заходи, що стосуються правильного монтажу та експлуатації печей, електрообладнання.
До заходів режимного характеру відносять заборону куріння, запалювання вогню, сірників, правильне зберігання промислових ганчірок, постійний контроль за зберіганням запасів вугілля, матеріалів, що можуть самозагорятися.
Тактико-профілактичні заходи передбачають швидку дію пожежних команд, своєчасне встановлення на об'єктах первинних засобів вогнегасіння, а також підтримання в постійному стані водопровідної системи з усіма гідрантами.
Заходи будівельно-конструктивного характеру здійснюють в процесі проектування, будівництва будівель і споруд створенням протипожежних конструкцій будівель.
У кожному господарстві (комплексі) відповідно до існуючого законодавства АДМІНІСТРАЦІЯ повинна розробляти спеціальні організаційні заходи для забезпечення пожежної безпеки.
Відповідальність за проведення організаційних заходів покладається на керівника господарства (комплексу).
ЗАПОБІГАННЯ ПОЖЕЖАМ НА ТВАРИННИЦЬКИХ ФЕРМАХ, ПТАХОФАБРИКАХ
При будівництві і експлуатації тваринницьких приміщень необхідно не тільки не допустити пожежі, а при виникненні її – швидко обмежити її поширення та негайно загасити.
Ці завдання вирішуються:
4. Пожежна профілактика
Пожежна профілактика–
.
До виконання таких заходів залучаються як державні органи пожежного нагляду, так і керівники всіх рівнів. Крім того, заходи пожежної профілактики здійснюють пожежні служби (підрозділи) господарств, інженери з ОП та безпосередньо працівники на робочих місцях.
До основних заходів пожежної профілактики належать:
·
·
·
При обстеженні перевіряють:
- наявність осіб, відповідальних за пожежну безпеку;
- виконання зобов'язань, внесених органами пожежного нагляду;
- стан пожежної безпеки територій;
- боєздатність пожежних формувань (ДПД, ПВО);
- забезпеченість засобами пожежегасіння;
- стан готовності пожежної техніки і засобів пожежегасіння;
- стан пожежного водопостачання, пожежної автоматики і сигналізації;
- організацію чергування на пожежному депо та його обладнання;
- дотримання правил протипожежного режиму на об'єктах.
Недоліки, виявлені в процесі обстеження, зводять, аналізують і складають акт, в якому зазначають строки усунення.
Керівник зобов'язаний:
1.
2.
3.
4.
5.
При відсутності на роботі першого керівника відповідальність за пожежну безпеку несуть його заступники.
Безпосередньо на об'єктах повинні бути розроблені інструкції з пожежної безпеки, які після відповідного узгодження і затвердження вивішують на видних місцях.
Усі особи, що працюють на об'єктах, проходять спеціальну протипожежну підготовку, яка складається з протипожежного інструктажу і занять по пожежотехнічному мінімуму. Після проходження занять, відповідно до спеціально розробленої програми (5-10 год) у працівників приймається ЗАЛІК.
Після проходження пожежного мінімуму, працівникам видається спеціальне посвідчення.
У кожному об'єкту повинен бути план евакуації (тварин, людей тощо).
В графічній частині плану евакуації накреслюють схему приміщень (об'єкту), на якій позначають маршрути руху (тварин, людей, виносу цінностей тощо), основні й запасні шляхи виходу, а також розміщення вогнегасників, пожежних сигналізаторів і кранів.
У текстовій частині плану викладають обов'язки персоналу на випадок пожежі (порядок повідомлення про пожежу, виклик пожежних підрозділів, дію персоналу по евакуації тварин (людей) і гасіння пожежі).
План евакуації розробляє начальник пожежно-сторожевої охорони (ДПД) і затверджує керівник підприємства (господарства).
План евакуації не менш як 2 рази на рік відпрацьовується з усіма працівниками об'єкту.
Блискавкозахист
Блискавка – електричний розряд в атмосфері між зарядженими хмарами і землею, між хмарами. Потенціал у блискавці може коливатися від 106 до 109 В. Внаслідок розряду на землю по каналу блискавки протікає струм до 230-250 кА, який розігріває його до температури 30000 о С. Такі розряди мають велику пожежну небезпеку.
Блискавкозахист
Найпростішими і надійними засобами захисту від блискавки є створення блискавковідводів.
Блискавковідвід –
Залежно від призначення вони бувають стержневі, тросові (антенні) і сітчасті.
Рис.1. Типи блискавковідводів
Рис.1. Типи блискавковідводів
При спорудженні блискавковідводу важливе значення має правильний вибір зони його захисту.
Зона захисту блискавковідводу – це частина простору, всередині якого об’єкти захищені від ударів блискавки з певним рівнем надійності. Залежно від призначення, типу і конструктивних особливостей блискавковідводів зона захисту може забезпечувати надійність понад 95% ( тип Б) і понад 99,5% (тип А).
Блискавковідвід складається і блискавкоприймача, струмовідводу і заземлювача.
Блискавкоприймачі виготовляють із сталі різного профілю з площею поперечного перетину не менше 100 мм2 і довжиною 1-1,5м. Струмовідводи виготовляють із стального дроту діаметром не менше 6мм. Заземлювачі роблять із металевих труб, кутників або стержнів аналогічно заземлювачам електричних установок.
Рис.2. Зона захисту стержньового блискавковідводу