Регулювання ринку телекомунікацій
Закон України «Про телекомунікації» (ст. 1) визначає телекомунікації, або електрозв’язок. як передавання, випромінювання та (або) приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень і звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових. оптичних або інших електромагнітних системах.
Суб’єктами ІД у галузі телекомунікацій є оператори та провайдери телекомунікацій. Оператор телекомунікацій – це суб’єкт господарювання, який має право на діяльність у галузі телекомунікацій із правом на технічне обслуговування й експлуатацію телекомунікаційних мереж:
Провайдер телекомунікацій – суб’єкт господарювання, який має право на діяльність у галузі телекомунікацій без права на технічне обслуговування й експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку.
Органом регулювання у галузі телекомунікацій. за ст. 17 Закону України «Про телекомунікації» визначає Національна комісія з питань регулювання зв’язку України. Основними засобами державного регулювання у галузі телекомунікацій є: нагляд за ринком телекомунікацій. ліцензування діяльності у галузі телекомунікацій. визначення принципів взаємоз’єднання телекомунікаційних мереж, визначення основ розвитку та надання загальнодоступних телекомунікаційних послуг, регулювання тарифів і розподіл номерного ресурсу.
Нагляд за ринком телекомунікацій, відповідно до ст. 19 Закону України «Про телекомунікації», здійснюється шляхом:
Ø контролю за якістю телекомунікаційних послуг:
Ø перевірки дотримання ліцензійних умов операторами, провайдерами телекомунікацій;
Ø контролю за дотриманням суб’єктами ринку телекомунікацій законодавства, стандартів і інших нормативних актів у галузі телекомунікацій.
Ліцензування у галузі телекомунікацій передбачає такі дії НКРЗ. як: видання, переоформлення, продовження терміну дії, визнання недійсними, анулювання ліцензій, видача копій і дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ і ліцензійних реєстрів, контроль за дотриманням ліцензійних умов, видання розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов.
Згідно зі ст. 43 Закону України «Про телекомунікації», ліцензуванню підлягають такі види діяльності у галузі телекомунікацій:
Ø надання послуг фіксованого телефонного зв’язку з правом технічного обслуговування й експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку:
Ø надання послуг фіксованого телефонного зв’язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування та надання в користування каналів електрозв’язку:
Ø надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв’язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку;
Ø надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- та радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж;
Ø надання в користування каналів електрозв’язку.
У ліцензії на здійснення діяльності у галузі комунікацій зазначається конкретний вид діяльності, строк дії ліцензії, який установлюється НКРЗ, але не менше ніж п’ять років, та зазначається територія, на якій здійснюється діяльність у галузі телекомунікацій на підставі цієї ліцензії.
Ефективне функціонування всієї системи електричного зв’язку України неможливо без взаємоз’єднання телекомунікаційних мереж, що належать різним операторам телекомунікацій. Під взаємоз’єднанням телекомунікаційних мереж розуміють установлення фізичного та (або) логічного з’єднання між різними телекомунікаційними мережами з метою забезпечення можливості користувачам безпосередньо або опосередковано обмінюватись інформацією.
Запобігання зловживанням окремих операторів телекомунікацій і забезпечення функціонування всієї системи зв’язку одним із напрямків державного регулювання ринку телекомунікації є визначення принципів взаємоз’єднання телекомунікаційних мереж.
За ст. 57 Закону України «Про телекомунікації», технічні, організаційні та економічні умови взаємоз’єднання телекомунікаційних мереж операторів телекомунікацій, а також розрахункові такси за доступ до цих мереж мають бути предметом договору між операторами телекомунікацій, що взаємопідключаються.
НКРЗ наділена широкими повноваженнями щодо контролю за укладанням договорів між операторами телекомунікацій у цій галузі, який вона здійснює з метою:
Ø забезпечення ефективної конкуренції;
Ø забезпечення умов, які є недискримінаційними, чесними і прийнятними для обох сторін договору:
Ø забезпечення умов, які є корисними для користувачів.
Згідно із законодавством НКРЗ, за зверненням будь-якої із сторін, повинна втручатись у відносини операторів телекомунікацій при укладанні договорів про взаємоз’єднання їх телекомунікаційних мереж і протягом місяця з дня звернення зобов’язана прийняти відповідне рішення.
Рішення НКРЗ з питань, що виникають між операторами телекомунікацій при укладанні договору про взаємоз’єднання їх телекомунікаційних мереж, є обов’язковим для виконання операторами телекомунікацій і може бути скасоване лише за рішенням суду.
Держава визначає основи розвитку та надання загальнодоступних телекомунікаційних послуг, загальна мета яких полягає у наданні громадянам України, за регульованими державою тарифами, можливості задовольняти власні потреби в телекомунікаційних послугах, визначених цим Законом, повноцінно брати участь у політичному, економічному та громадському житті суспільства.
До загальнодоступних телекомунікаційних послуг (ст. 62 Закону України «Про телекомунікації») належать:
Ø підключення кінцевого обладнання користувача до телекомунікаційних мереж загального користування (універсальний доступ);
Ø послуги фіксованого телефонного зв’язку в межах зони нумерації (місцевий телефонний зв’язок);
Ø виклик служб екстреної допомоги;
Ø послуги довідкових служб і зв’язку за допомогою таксофонів.
Загальнодоступними телекомунікаційними послугами є:
Ø дзвінки з телекомунікаційних мереж фіксованого телефонного та телекомунікаційні мережі рухомого (мобільного) зв’язку:
Ø послуги, що надаються з використанням безпроводового доступу.
Ще один напрям регулювання ринку телекомунікацій – регулювання тарифів. За загальним правилом тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюють оператори, провайдери телекомунікацій самостійно, але при цьому вони повинні враховувати встановлені законодавством принципи регулювання тарифів, зокрема:
Ø базування розрахунків тарифів на собівартості цих послуг з урахуванням отримання прибутку;
Ø недопущення встановлення демпінгових або дискримінаційних цін з боку окремих операторів, провайдерів телекомунікацій;
Ø стягнення почасової плати за фактичний час отримання користувачем телекомунікаційних послуг.
Одночасно, за нормами ч. 2 ст. 66 Закону України «Про телекомунікації» державному регулюванню шляхом установлення граничних або фіксованих тарифів підлягають:
Ø тарифи на загально доступні послуги:
Ø тарифи на надання в користування каналів електрозв’язку операторів телекомунікацій. які посідають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих послуг.
Нарешті, важливим аспектом регулювання ринку телекомунікацій є формування та розподіл номерного ресурсу. Відповідно до норм Закону України «Про телекомунікації» (статті 69, 70) формування та розподіл номерного ресурсу здійснюються на основі того, що номерний ресурс є технічно обмеженим.
Розроблення та реалізацію технічної політики у формуванні номерного ресурсу здійснює Мінтрансзв’язку, затверджуючи Національний план нумерації України, що розробляється згідно з міжнародними вимогами.
Відповідно до Національного плану нумерації, НКРЗ здійснює розподіл, присвоєння, облік номерного ресурсу, видачу та скасування дозволів, нагляд за його використанням.
Номерний ресурс надають оператору телекомунікацій на термін дії відповідної ліцензії для використання без права передавання іншим особам, крім випадків вторинного розподілу відповідно до законодавства, на підставі дозволу, що надає НКРЗ.