Організація фінансових відносин в банку з філіями на основі внутрішнього госпрозрахунку
В умовах існуючої тенденції до збільшення масштабів діяльності банки з розгалуженою мережею філій мають значні конкурентні переваги перед безфілійними банками. Наявність мережі філій дає банкам додатковий інструмент для територіальної експансії в нові регіони, залучення нових клієнтів, удосконалення продуктового ряду та надання нових видів послуг.
Система управління прибутковістю філій комерційного банку являє собою сукупність відносин функціональних, продуктових та територіальних підрозділів банку, що відповідають за фінансові результати в процесі прийняття управлінських рішень з питань формування, розподілу та використання прибутку філіальної мережі банку.
В умовах зниження процентної маржі та падіння прибутковості мережа філій банку може сприяти зростанню прибутковості діяльності банку за рахунок економії від масштабу операцій, збільшення асортименту та здійснення спільних проектів. Але всі перелічені переваги банку з філіями реалізуються лише за умови наявності ефективного механізму організації внутрішніх фінансових відносин.
При управлінні прибутковістю окремих підрозділів банку, на думку науковців, доцільно використовувати поняття госпрозрахунку як важливого інструмента внутрішньобанківського управління.
Для банків з розгалуженою мережею філій, які, як правило, характеризуються складною організаційною структурою та ієрархією управління, диверсифікованим бізнесом, дана тема особливо актуальна. На думку вітчизняних дослідників даної теми, ключовим елементом фінансового механізму управління філіями банку повинен стати реалізований в банку механізм внутрішнього госпрозрахунку. Зазначений механізм забезпечить оптимальний розподіл ресурсів між філіями банку, сприятиме управлінню ризиками, а також стане інструментом аналізу результатів діяльності банку в цілому та його філій, зокрема.
Госпрозрахунок – багатоаспектне поняття. Це, по-перше, регламентований центральним керівництвом банку спосіб внутрішнього підприємництва структурних підрозділів та філій банку, заснований на відносній оперативно-фінансовій їх самостійності; по-друге, форма контролю центральним офісом банку планових, насамперед, фінансових показників діяльності філій за допомогою зіставлення фактичного фінансового результату з плановими цільовими завданнями; по-третє, спосіб посилення відповідальності та матеріальної зацікавленості керівників та членів коллективу філій банку в підвищенні рентабельності їх діяльності.
Внутрішній госпрозрахунок філії, будучи невід’ємною частиною господарського розрахунку банку в цілому, повинен являти собою його подальший розвиток та конкретизацію на основі доведення госпрозрахункових принципів управління до структурних ланок банку – його філій.
Внутрішній госпрозрахунок покликаний регулювати та організовувати відносини між структурними підрозділами банку, що виникають в процесі їх діяльності.
Принципи, на яких базується впровадження госпрозрахунку, повинні бути єдині для всіх філій банку, разом з тим місце кожної філії в ієрархічній структурі управління, притаманні їй організаційно-технічні та економічні особливості призводять до певних відмінностей в організації господарського розрахунку: виборі планових, розрахункових та оціночних показників, основних та додаткових умов преміювання, порядку нормування трудових та матеріальних витрат; організації обліку результатів діяльності; регулюванні внутрішніх взаємовідносин між філіями та ін. Все це призводить до необхідності врахування цих особливостей в межах єдиної системи внутрішнього господарського розрахунку банку.
Використання принципів господарського розрахунку в управлінні передбачає створення в банку певної системи організації діяльності та управління – механізму внутрішнього господарського розрахунку.
Основними елементами механізму внутрішнього господарського розрахунку повинні бути:
· оперативно-виробнича та майнова самостійність філій, розмежування та визначення функцій, прав та обов’язків госпрозрахункового підрозділу, його керівників та працівників, економічне забезпечення самостійності підрозділу шляхом виділення в його розпорядження ресурсів, необхідних для виконання планових завдань;
· обґрунтоване нормування використання трудових та матеріальних ресурсів;
· планування, що чітко та своєчасно визначає завдання, місце та роль кожної філії у виконанні тактичних та стратегічних планів банку;
· облік та звітність, що точно, достовірно та своєчасно характеризує стан справ, фактичний внесок кожної філії в загальнобанківські результати діяльності;
· регулювання відносин між госпрозрахунковими підрозділами, забезпечення строгого порядку дотримання матеріальної відповідальності за недоліки в роботі, віднесення втрат на результати роботи того госпрозрахункового підрозділу, яке винне в них;
· аналіз діяльності та контроль за результатами роботи кожного госпрозрахункового підрозділу, швидке підведення підсумків та оцінка діяльності філій; доведення результатів до всіх працівників банку;
· матеріальне заохочення за результатами роботи, відповідальність за недоліки.
Ефективність функціонування внутрішнього господарського розрахунку залежить від комплексної реалізації наступних умов:
· розробки механізму господарського розрахунку, що забезпечує в конкретних умовах банку послідовне використання його принципів при мінімальних витратах праці управлінського персоналу;
· дотримання принципу системності його впровадження, що передбачає використання госпрозрахункових відносин в організації діяльності всіх структурних підрозділів банку, пов’язаних між собою постійними фінансовими відносинами;
· забезпечення такої організації нормування, планування, лімітування, обліку та аналізу, яка б відповідала вимогам госпрозрахункового методу управління; свідомої та активної участі в розвитку госпрозрахункових відносин в банку.
В системі госпрозрахунку філій є певні недоліки, які необхідно враховувати та розробляти заходи щодо їх усунення при створенні системи фінансового управління філіями:
· може бути знижена ефективність деяких видів діяльності, що особливо стосується загальних служб банку;
· існує небезпека порушення ефекту синергії великого банку;
· існує небезпека того, що філії не зможуть швидко реагувати на негативні зміни в зовнішньому середовищі;
· може порушитися узгодженість дій філій та головного офісу банку;
· існує небезпека того, що короткострокові інтереси філій переважатимуть над довгостроковими.
Для того, щоб максимально ефективно використовувати сильні сторони системи госпрозрахунку філій банку, з одного боку, та ефективно протидіяти її недолікам, з іншого, при визначенні ролі філій банку в цій системі, , необхідно враховувати наступні принципи:
1) принцип кількісної визначеності цілей діяльності;
Цей принцип діяльності означає, що перед кожною філією повинна бути поставлена ціль (система взаємно підтримуючих цілей) і ця ціль повинна мати конкретне кількісне значення та спосіб вимірення ступеня її досягнення; у філіях банку пропонується використовувати показник розрахункового прибутку, що комплексно відображає ефективність діяльності тієї чи іншої філії банку. Цей інтегральний показник для цілей управління може доповнюватися іншими показниками:
- кількісними, які характеризують обсяг продажів банківських продуктів філіями (наприклад, залишки коштів на рахунках корпоративних та приватних клієнтів, обсяг кредитного портфеля філії, кількість емітованих пластикових карток та ін.);
- ціновими, що характеризують цінову (процентну та тарифну) політику філії в розрізі банківських продуктів (наприклад, максимальна, мінімальна та середня ставки за наданими у звітному періоді кредитами, ставки відсотка, сплачені за залученими коштами);
- фінансовими, що характеризують різноманітні операційні витрати в розрізі банківських продуктів (наприклад, доходи за кредитами, доходи від послуг інкасації, відсотки, сплачені за користування грошовими коштами клієнтів).
Зазначені показники фіксуються як цільові в бізнес- плані на відповідний плановий період; ступінь досягнення цільових показників виражається в проценті виконання плану по прибутку та іншим цільовим показникам у процесі моніторингу виконання бізнес- плану.
2) принцип інтегральної відповідальності за результати діяльності;
Філія повинна бути відповідальна не тільки за кількісні показники прибутку, але й за прибутково-ринкову комбінацію. Хоча, безумовно, показник прибутковості узагальнено відбиває результати діяльності філії банку і є найбільш зручним для здійснення управління в системі госпрозрахунку, необхідно зазначити наявність зв’язку між конкурентною позицією, часткою ринку та прибутковістю філії, з огляду на що філія повинна активно брати участь у складанні бізнес-плану своєї продуктово-ринкової комбінації та виконувати його.
3) принцип “внутрішнього підприємництва”;
Цей принцип означає персоніфікацію відповідальності за цільові показники діяльності філії та передбачає, що головою кожного центру фінансової відповідальності повинна бути відповідальна особа – менеджер, що має чітко визначену сферу прийняття самостійних управлінських рішень та зону відповідальності.
4) принцип збереження синергії банку;
Децентралізація інтегральної підприємницької відповідальності та цілей банку повинна здійснюватися до певних меж, за якими втрачається ефект масштабу діяльності банку. Використовуючи методологію І. Ансофа щодо банку, можна виявити декілька проявів корпоративної синергії у філіях банку, що є центрами фінансової відповідальності:
1. Синергія продажу банківських продуктів, яка означає переваги єдиної системи організації продажу банківських продуктів у сфері маркетингу та реклами; приклади такої синергії – створення єдиних для всіх філій банку стандартів корпоративного стилю, стандартів обслуговування, стандартів здійснення банківських операцій, єдиного технологічного реєстру всіх продуктів та послуг даного банку та ін.
2. Операційна синергія, що означає переваги від централізації загальних операційних функцій, наприклад, створення єдиного для всіх філій розрахункового, касового, вексельного центрів банку; результатом такої синергії є економія на неопераційних витратах.
3. Синергія штабних функцій, що означає неможливість делегування ряду функцій, які виконуються центральним офісом банку, його територіальним підрозділам, наприклад, функцій міжнародних зв’язків, управління структурою балансу банку, а також експлуатації та підтримання інформаційної системи банку. На відміну від операційної синергії, що означає економічну доцільність централізації деяких операційних функцій, штабна синергія розповсюджується на ті зони відповідальності, які неможливо відокремити від центрального офісу банку.
4. Синергія цілей, яка означає, що при постановці цільових показників діяльності філіям банку та при їх виконанні існує загальна, генеральна для їх усіх ціль, тобто стратегічна мета всього банку, що є похідною від місії банку.
5) принцип регулювання внутрішньобанківських відносин.
Він здійснюється на контрактній основі з приводу внутрішньобанківського обороту послуг та фінансових ресурсів. У банку можна виділити декілька ліній таких контрактних відносин:
- контрактні відносини між територіальними підрозділами банку та загальними службами, наприклад, між філією та розрахунковим або касовим центром банку. Оскільки і територіальні підрозділи, і загальні служби є центрами фінансової відповідальності, то це дає можливість для обміну внутрішніми послугами на комерційній основі;
- контрактні відносини між різними територіальними підрозділами, наприклад, з питань перерозподілу фінансових ресурсів або лімітів кредитних ризиків від однієї філії іншій. Побудова системи управління філіями банку як центрами фінансової відповідальності при дотриманні вищезазначених принципів, з нашої точки зору, може стати одним із потужних внутрішніх резервів подолання кризових явищ у сфері прибутковості діяльності філіальної мережі комерційного банку.
Узагальнивши дослідження науковців, що займаються зазначеною проблематикою, визначено дві основні моделі внутрішнього госпрозрахунку: повний госпрозрахунок та частковий госпрозрахунок.
Повний госпрозрахунок ефективний для великих банківських структур, оскільки дозволяє оцінювати філії як окремі і практично незалежні один від одного банківські бізнеси та передбачає створення максимально автономних і самодостатніх бізнес-підрозділів у філіях. Всі філії переводяться на повну самооплатність і відповідають не тільки за свої прямі доходи і витрати, але і за належну їм частину загальнобанківських витрат.
Спосіб фінансового управління мережею філій, заснований на частковому госпрозрахунку, передбачає створення ієрархічної мережі тісно пов’язаних і контрольованих підрозділів філії і головного банку. За даною моделлю кожна
філія відповідає тільки за свої прямі доходи і витрати; загальнобанківські підрозділи існують як єдині функціональні служби, а їх витрати не підлягають перерозподілу.
Отже, ефективним регулятором внутрішніх фінансових відносин в банку з філіями є госпрозрахунок, використання принципів якого передбачає створення в банку певної системи організації діяльності та управління – механізму внутрішнього господарського розрахунку.
Побудова системи фінансового управління філіями банку на основі внутрішнього госпрозрахунку при дотриманні принципів, зазначених вище, з нашої точки зору, може стати одним з потужних внутрішніх резервів подолання кризових явищ в сфері прибутковості діяльності мережі філій банку.