Лекція 4. Американська література між двома світовими війнами
1. 1. Своєрідність розвитку модернізму в Америці, естетичні погляди Гертруди Стайн, формальні експерименти в поезії (Томас Стернз Еліот).
2. «Втрачене покоління» в американській прозі. Творчість Френсіса Скотта Фіцджеральда. «Доба джазу» в оповіданнях та романах письменника. Тема краху «американської мрії» в романі «Великий Гетсбі». Творчий шлях Ернеста Хемінгуея. Підтекст (прийом «айсбергу»). Герої кодексу честі в творчості письменника. Тема «втраченого покоління»: роман «Прощавай, зброє».
3. «Південна школа»: теорія та історія течії. Погляди представників журналу «Втікач». Тема загибелі старовинних плантаторських родів в романах В. Фолкнера «Сарторіс» та «Шум і лють». Модерністські експерименти в ранній творчості письменника.
1. Головною естетичною подією європейської літератури 1920-х був модернізм з характерним для нього сприйняттям життя як хаосу і поширеними настроями туги і безнадійності, що живилися ще і пам'яттю декадансу рубежу XIX –XX віків, ідеями О. Шпенглера про «сутінки богів» і «захід Європи». Цим ідеям цілком відповідала атмосфера післявоєнної Америки, що втратила багато із своїх ілюзій. Модерністський підхід до мистецтва допускав необмежену свободу творчості і художнього експерименту. Письменникам-американцям він дозволяв здолати як «пуританську обмеженість» національної культури, так і «комерційний дух» економічного буму, однаково згубні для творчої особистості. Модерністський підхід до мистецтва і до життя: сміливі експерименти в області розповідної техніки, богемність,експатріанство – став виходом для американських літераторів. Виникає ціла плеяда «американців в Європі»: (Т.С. Еліот, Е. Паунд, Ш. Андерсон, Ф.С. Фіцджеральд, В. Фолкнер, Е. Хемінгуей). Своєрідною «хрещеною матір’ю» багатьох з них стала Г. Стайн, теоретик і практик модернізму. Т.С. Еліот вважав своїм кредо: «роялізм в політиці, класицизм в літературі, католицизм в релігії». Поетична спадщина Еліота просякнута антигероїзмом, песимістичною тональністю, зневірою у людство, антиобивательським та анти цивілізаційним настроєм. Його вірші навмисно ускладнені композиційно, символічно, інтертекстуально. Основні мотиви поеми «Безплідна земля»: Лондон – місто мертвих, жива і мертва вода, смерть як народження через покаяння. Використовуючи метод «потоку свідомості», автор створює власний стиль у поезії – «деперсоналізований», який дозволяє маніпулювати героями-масками, міфічними персонажами. Поет максимально використовує полісемантичність міфу. Міф для Еліота – єдина можливість додати порядку у хаос сучасної дійсності.
2. Література «втраченого покоління» будується на контрасті: фронт і життя після війни. Письменники загубленого покоління (Е. М. Ремарк, Р. Олдінгтон, В. Фолкнер, Ш. Андерсон, Ф. С. Фіцджеральд, Е. Хемінгуей) розповіли про жахи першої світової війни, зірвали з неї героїчний флер, викрили демагогію та показали війну як душевну катастрофу особистості. Френсіс Скотт Фіцджеральд (1896-1940) привніс у цю тенденцію своє бачення, давши свою назву епосі «втраченого покоління» – «доба джазу». Протягом 20-х років це поняття стало символом, який характеризував масове захоплення карнавальним стилем життя, яке стимулювалося безпомилковим передчуттям скорого кінця епохи бунтів проти суспільного утилітаризму та поневолення особистості нормами прагматичної моралі. Усвідомленням швидкоплинності цього свята «розкріпачення» наповнені всі твори Фіцджеральда 20-х років: романи «На цьому боці раю» (1920), «Прекрасні та прокляті» (1922), «Великий Гетсбі» (1925), збірки «Оповідання джазової доби» (1922), «Усі ці печальні молоді люди» (1926). Найбільш безвихідним відчуттям трагізму американського життя пронизаний роман «Великий Гетсбі». Автор розвінчує міф про людину, який своїми руками створює щастя, міф, який став сутністю американського способу життя. Розбагатівши, Гетсбі не зміг стати щасливим. Багатство не гарантує того, що людина зможе реалізувати себе як особистість. Герой відчуває себе самотнім у цьому світі речей. Загибель Гетсбі у фіналі твору відбувається не від зіткнення з реальністю, а від руйнування, пустоти мрії.
Творчий почерк Ернеста Хемінгуея (1898-1961) сформувався під впливом потоку свідомості Дж. Джойса, вправ у композиції слів Г. Стайн, журналістської практики. В 1924 році виходить перша збірка оповідань Хемінгуея «У наш час». У ньому оповідується про людей, що втратили віру в суспільство, у світлі ідеали, у можливість щасливого й радісного життя. Герой більшості оповідань збірки, Нік Адамс, наочно передає трагізм світовідчуття «втраченого покоління». Тут уперше був використаний Хемінгуеєм засіб підтексту (найбільше яскраво в оповіданнях «Кішка під дощем», «Білі слони»), метод «айсберга». Письменник вважав, що якщо автор добре знає те, про що пише, він може упустити багато чого з того, що знає, і якщо він пише правдиво, читач відчує все опущене так само сильно, як якби письменник прямо сказав про це. Величавість руху айсберга в тому, що він тільки на одну восьму піднімається над поверхнею води. Хемінгуей так організує художню оповідь, що психологічний стан персонажа, причини окремих учинків не аналізуються безпосередньо в тексті, а лише маються на увазі.
3. Виникнення «південної школи» як найбільш значної течії в американській літературі ХХ століття прийнято пов'язувати з виданням в 1919 році журналу «Утікач» (Дж. К. Ренсом, А. Тейт, Р. П. Уоррен). У програмі, опублікованій в 1930 році в збірці-маніфесті «От моя позиція», була сформульована мета їх письменницької діяльності – відновити пригноблену гідність Півдня, довести, що саме тут зберігся ґрунт, який в «залізному» ХХ столітті може породжувати гармонійні характери. «Південь - наша прекрасна дама», «Будь-яке слово, звук виростали із ґрунту й несли в собі блискучу пам'ять, захоплюючу пригоду, а часто й криваву трагедію». Романтичне сприйняття Півдня США в найбільш чистому виді виражене в романі М. Мітчелл «Віднесені вітром».
Основні риси естетики «південної школи»: 1) протиставлення Півдня, що є втіленням добра, безкорисливості, ґрунту, гармонії із природою, духовності, суспільства, побудованого на аграрній економіці, твердої соціальної ієрархії, естетичній і релігійній єдності, Півночі, що втілює зло, бездуховність, меркантильність, безпідставність, прогрес; 2) зображення різкої дисгармонії, розладу між цінностями мистецтва та станом цивілізації, характерні для нашого століття; 3) ідея історичної пам'яті поколінь, звертання до минулого, історії південних штатів, зокрема, до подій Громадянської війни між Північчю та Півднем; 4) підвищена ліричність стилю, романтичні тенденції та у той же час тяжіння до символіки, до ексцентричних і гротескних характерів, до жорстоких життєвих ситуацій. Міф старого Півдня як обителі духовної волі, цілісності, краси знайшла свій прояв у творчості В. Фолкнера, Т. Вульфа, Р. П. Уоррена, Т. Капоте, Т. Вільямса, К. Маккалерс, В. Стайрона.
Вільям Фолкнер (1897-1962) є творцем багатотомної романної саги про жителів вигаданого округу Йокнапатофа. Основні романи епопеї: «Сарторіс», «Шум та лють», «Світло в серпні», «Авессалом, Авессалом», трилогія про Сноупсів «Село», «Місто», «Маєток». У цих та інших творах Фолкнер поетизує Південь і одночасно показує духовний занепад його жителів, завоювання його, у буквальному й фігуральному сенсах, Північчю. Дана проблематика розкривається автором через модерністські способи зображення дійсності: «потік свідомості», «розірвана» композиція, поліфонія. Найбільш експериментальним у ранній творчості автора є роман «Шум та лють», у якому одні й ті ж самі події відображаються через призму свідомості різних персонажів. Вказані питання особливо яскраво були поставлені в трилогії про Сноупсів. Уподібнюючи главу цієї родини біблійному патріархові, Фолкнер розповідає не просто про сімейний клан, «невичерпне сімейство», але про цілий суспільний клас накопичувачів і підприємців. Головний герой трилогії Флем Сноупс – втілення нового життя, порожнього і розважливого, який наступає й зрештою повністю скоряє старий уклад життя.
Питання для самоконтролю
1. Розкрийте особливості розвитку модернізму в Америці.
2. У чому полягає внесок письменників «втраченого покоління» в літературу першої половини ХХ століття?
3. Охарактеризуйте своєрідність втілення проблематики «втрачених» в творчості Ф. С. Фіцджеральда.
4. Який метод застосовував Е. Хемінгуей у своїх творах, у чому його сутність?
5. Назвіть основні принципи естетики «південної школи».
6. Як функціонують риси «південної школи» у творчості В. Фолкнера? Розкрийте зміст поняття «сноупсизм».
Література
1. Гиленсон Б. А. История литературы США: учеб. пособие [для студ. высш. учеб. заведений] / Б. А. Гиленсон. – М. : Академия, 2003. – 704 с.
2. Денисова Т. Н. Історія американської літератури ХХ століття / Т. Н. Денисова. – К. : Довіра, 2002. – 318 с.
3. Зверев А. Модернизм в литературе США / А. Зверев. – М. : Наука, 1979. – 318с .
4. Зверев А. Американский роман 20-30-х гг. / А. Зверев. – М. : Худ. литература, 1978. – 275 с.
6. Грибанов Б. Т. Эрнест Хемингуэй / Б. Т. Грибанов. – М. : Просвещение, 1998.
7. Николюкин А. Человек выстоит: Реализм Фолкнера / А. Николюкин. – М. : Прогресс, 1988. – 347 с.