Основні принципи управління природокористуванням та природоохороною: пріоритетність вимог екологічної безпеки й особливості її забезпечення.
1)принцип переваги державної власності на землю, воду, ліси, надра землі та інші об'єкти природи;
2)принцип державного управління природокористуванням і охороною природи;
3)принцип поєднання раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів;
4)принцип комплексного підходу до природокористування і природоохорони;
5)принцип поєднання заходів щодо стимулювання і відповідальності у справі використання та охорони природних ресурсів;
6)принцип законності в екологічних відносинах.
Принцип комплексного підходу до природокористування і природоохорони. У природі все взаємопов'язано. Так, від стану землі залежить стан вод, лісів, тваринного світу, тоді як води і ліси, у свою чергу, справляють вплив на землю, атмосферне повітря, інші об'єкти природи. Забруднення земель призводить до забруднення вод, виснаження лісонасаджень, отруєння тварин і птахів. Кількість і якість води впливає на стан земель та рибного господарства. Тому дуже важливо, щоб природокористування і природоохоронні заходи здійснювались у комплексі. Це має бути чіткіше закріплено в правових нормах і неухильно виконуватися на практиці.
Принцип поєднання заходів щодо стимулювання і відповідальності у сфері використання і охорони природних ресурсів. Для досягнення раціонального використання і охорони природних ресурсів згідно з діючим законодавством застосовуються як юридична відповідальність винних осіб, так і заходи стимулювання щодо дбайливого відношення до природи, її відтворення.
38.система нормативів та стандартів у сфері природокористування і охорони навколишнього природного середовища
Управлінню у сфері природокористування і охорони навколишнього природного середовища притаманна така функція, як стандартизація і нормування. Все це проводиться для встановлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.
Державні стандарти в галузі охорони навколишнього середовища є обов'язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги щодо запобігання шкідливому впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я людей, інші питання.
Екологічні стандарти розробляються і вводяться в дію в порядку, що встановлюється законодавством України.
Важливу роль у забезпеченні раціонального використання і охорони природних ресурсів відіграє екологічне нормування. Система екологічних нормативів складається з:
а) нормативів екологічної безпеки (граничне допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі, граничне допустимих рівнів акустичного, електромагнітного, радіаційного та іншого шкідливого фізичного впливу на навколишнє природне середовище та вмісту шкідливих речовин у продуктах харчування);
'б) нормативів граничне допустимих викидів та скидів в навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівнів шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів.
Законодавством України можуть встановлюватися нормативи використання природних ресурсів та інші екологічні нормативи, які розробляються і вводяться в дію Міністерством екології та природних ресурсів, Міністерством охорони здоров'я та іншими уповноваженими на те органами відповідно до законодавства України. Вони повинні відповідати вимогам охорони навколишнього природного середовища та здоров'я людей від негативного впливу його забруднення.
Нормативи граничне допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі на рівні шкідливих впливів на нього є єдиними для всієї території України.
У разі необхідності для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших окремих районів можуть встановлюватися більш суворі нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище.