Тема 1. Предмет, завдання, методи «Історії психології».
Предмет та завдання історії психології. Принципи історико-психологічного аналізу. Методологічні основи історії психології. Періодизація історії психології. Методи історії психології.
Тема 2. Зародження психологічної думки в країнах Стародавнього сходу.
Зародження психологічної думки в країнах Стародавнього Сходу.Зародження великих цивілізацій: єгипетської, індійської, китайської.Китайські джерела «Книга про внутрішнє» (VIII ст. до н.е.). Тексти Вед Індії (III тис. до н.е.). Зародження джайнізму та буддизму (VI ст. до н.е.). Загальні закономірності розвитку психологічних ідей на Сході і Заході.
Тема 3. Розвиток античної психологічної думки.
Розвиток психологічної думки в античному світі. Філософський ідеалізм Платона. Вчення Демокріта (атомістична теорія). Вчення Гіпократа (460—377 до н. е.) - вчення про темперамент; «мозок як орган психіки». Критика софістів Сократом. Біологічна спрямованість вчення Арістотеля. Філософські вчення еліністичного періоду: вивчення етичних проблем. Геракліт (530—470 до н. е.): ідея нероздільності «іскорки» індивідуальної душі і космосу.
Тема 4. Історія психології феодального суспільства.
Розвиток психологічної думки в контексті філософії і релігійних ідей Середньовіччя. Абеляр: вчення концептуалізму. А. Августін: про смертний характер людської душі, ідея всезагального впорядкування як одна з форм вирішення колізійної ситуації. Представники схоластичної психології: Скот, Еріугена, А. Кентер-берійський, П. Абеляр, А. Великий, Ф. Аквінський, І. Дуне Скот, В. Ок-кам. В. Оккам, трактат «Міркування» — ідея «переваги світської влади». Б. Бекон (1214—1292): натуралістичне вивчення діяльності органів чуття. А. Кентерберійський (1033-1109): категоріальне-логічна суперечливість дії вільного вибору. П. Абеляр (1079-1142): критерій моральності — у згоді із совістю. Ф. Аквінський (1225—1274): вчення про людину, «моральна мета людини полягає в розвитку розумної суті її природи».
Тема 5: Історія психології епохи Відродження.
Розвиток філософської і психологічної думки в епоху Відродження. Б. Телезіо (1509-1588): засновник емпірично-натуралістичного напряму. «Душа безсмертна». Леонардо да Вінчі (1452-1519): реалізація в творчості нового типу ставлення до дійсності: синтез чуттєвого споглядання. Емпіричний напрям психології в Іспанії. X. Лупе Вівас (1492-1540). Трактат «Про душу і життя» (1538): формулювання закону асоціацій. X. Уарте (1529—1592). «Дослідження здібностей до наук»: основні здібності: уява, пам'ять, інтелект.
Тема 6. Психологічні вчення XVIIст.
Психологія XVII ст. в межах культури бароко: самодостатність і стражденність людини. Ф. Бекон (1561—1626): ідеї досліду-експерименту. XVII ст: зародження механістичного детермінізму. Р. Декарт. Оказіоналізм про взаємодію душі і тіла. Психіка людини між творцем і тваринним світом. Т. Гоббс (1588-1679) Б. Спіноза (1632-1677). Приборкання афектів — шлях до свободи. Готфрід Вільгельм Лейбніц (1646-1716). Живе дзеркало Всесвіту. «Монадологічна психологія Лейбніца». Дж. Локк (1632-1704). Психіка як «чиста дошка». «Немає нічого в інтелекті, чого раніше не було б у відчуттях».
Тема 7. Історія психології в XVIII ст.
Епоха Просвітництва і рух філософсько-психологічної думки. Домінування емпіризму і асоціанізму в психології XVIII ст. Гартлі (1705—1757) — засновник класичного асоціанізму. Берклі (1685—1753) «Нова теорія зору». Д. Юм (1711-1776). X. Вольф (1679-1754). Ідея психології здібностей «Емпірична психологія», «Раціональна психологія». Д. Стюарт (1753-1828). Розвиток вчення про нервово-психічні функції. Віко (1668-1744). Ідея розвитку суспільства, що проходить послідовно через три епохи: богів, героїв і людей; ідея про психічні риси людини, що виникають в ході історії суспільства. Вольтер (1694-1778) і Кондильяк (1715-1780). Ідея поєднати рефлексію з відчуттям. Ламетрі (1709—1751). Ж. Руссо: людина від природи народжується доброю, а псує її оточуюче суспільство. Дідро (1713—1784)- лідер французьких матеріалістів. Кабаніс (1757—1808). Розвиток матеріалістичного напряму психології в Росії.