Безоплатне користування майном. 3 страница

24. Зобовязання з договорів про виконання робіт.

Договір підряду
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Характеристика договорів підряду
1. Предметом договору підряду є робота, що виконується підрядником, а точніше - її результат.

2. Сторонами договору підряду можуть бути юридичні й фізичні особи, в тому числі суб'єкти підприємницької діяльності.
3. Згідно зі ст. 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження (псування) матеріалу до настання строку здачі підрядником визначеної договором підряду роботи несе сторона, яка надала матеріал, а після настання цього строку - сторона, яка пропустила строк, якщо інше не встановлено договором або законом.
4. Підрядник виконує роботу на власний ризик.

5. Робота виконується підрядником за завданням замовника. Це означає, що замовник повинен ставити підряднику чітке завдання, за якісне та вчасне виконання якого той відповідає.

6. Замовник зобов'язується прийняти роботу, виконану підрядником.
Документом, що підтверджує приймання замовником наданих послуг, є акт приймання-передачі виконаних робіт.
7. Замовник зобов'язаний оплатити виконану роботу. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі, який може бути приблизним та твердим.

8. ЦК України вказує на необхідність встановлення строків виконання робіт або їх окремих етапів у договорах.
9. Договір підряду є консенсуальним договором, тобто вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. Договір побутового підряду є публічним договором. Тому підприємець не має права відмовитися від укладання публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 633 ЦК України).
Договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладання договору.

Особливості договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт

За договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її (ст. 892 ЦК).

Законодавець даний договір відносить до самостійних цивільно-правових договорів. Однак цей договір за своєю юридичною природою подібний до підрядних договорів (за предметом), тому доцільно його віднести до групи договорів про виконання робіт.

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний і відплатний.

Сторонами договору є виконавець та замовник, якими можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Як правило, виконавцями є науково-дослідні, конструкторські та технологічні організації, наукові центри, навчальні заклади, академічні наукові установи.

Істотною умовою договору є умова про предмет. Предметом договору є результат виконаних науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, що може полягати в науковому дослідженні, зразку нового виробу та конструкторській документації на нього, новій технологіїї тощо.

Ціна встановлюється за домовленістю між сторонами .

Форма договору — письмова.

Змістом договору є сукупність прав та обов'язків сторін. При цьому, відповідному обов'язку однієї особи кореспондує право іншої і навпаки.

25. Зобов’язання з договорів про користування майном

Договір найму

1. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

2. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

1) двосторонній; 2) консенсуальний; 3) відплатний.

Сфера застосування договору найму визначається з урахуванням його суб’єктного складу (він може укладатися між будь-якими учасниками цивільних відносин.), та об’єктів найму.

За цим критерієм договори найму поділені в ЦК України на певні види:

1) договір піднайму;2) договір прокату;3) договір найму земельної ділянки; 4) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди; 5) договір найму транспортного засобу;6) договір оренди державного і комунального майна;7) договір найму житла.8) лізинг 9) фрахтування судна 10)договір чартеру.

До джерел правового регулювання договору найму належать: нормативно-правові акти (акти цивільного законодавства): ЦКУ, ЗКУ, ЖКУтощо; ЗУ «Про оренду держа та комунал майна»; ЗУ «Про оренду землі»; Пост КМУ «Про деякі питання оренди земель» від 13.12.2006 р.

Його укладення здійснюється в загальному порядку,встановленому для укладення цивільно-правових договорів, передбаченому ст.ст. 641-646 ЦК України.

Проблема щодо визначення Предмету договору.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.

Предметом договору найму можуть бути майнові права.

На думку Мартина В.М. предметом договору найму можуть бути і споживні речі, якщо вони використовуються не за їх цільовим призначенням. (цукор позичається для прикрашання інтер’єру а не споживання)

Ризики у договорі найму. Наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження.

26. Зобовязання з договорів про передачу безоплатно майна у власність

До групи договорів про передання майна у власність безоплатно належать:

*Договір дарування *Договір пожертви *Д. Благодійництва *Д .Спонсорства .

1.За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Загальна характеристика договору дарування:1) односторонній або двосторонній;2) реальний або консенсуальний;3) безвідплатний.

Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Сфера застосування договору дарування визначається з урахуванням його суб’єктного складу (він може укладатися між будь-якими учасниками цивільних відносин.).

До джерел правового регулювання договору дарування належать: Нормативно-правові акти (акти цивільного законодавства): ЗУ«Про благодійництво та благодійні організації».

Цивільним кодексом України не встановлено спеціального порядку укладення договору дарування.

Його укладення здійснюється в загальному порядку,встановленому для укладення цивільно-правових договорів, передбаченому ст.ст. 641-646 ЦК України.

Проблема: Співвідношення моментів укладення договору та виникнення права власності.

Різновидами договорів про безоплатне передання у власність є

У літературі проблемною є думки чи є: премія працівникові; виплати в порядку соціального захисту; приватизація громадянами державного майна - різновидами договорів про передання майна безоплатно у власність?? (очевидно -ні)

27. Зобовязання з договорів поставки товарів і продукції

Договір купівлі-продажу як угода, що передбачає одноразове оплатне передання майна у власність не може виступати належним інструментом для врегулювання відносин, які виникають при стійкому та систематичному постачанню товарів. Такою формою регулювання цих відносин є договір поставки.

ЦК України містить лише одну статтю присвячену правовому регулюванні цього договору. Більш розширене нормативне регулювання цього виду договору здійснюється:

- ЗУ«Про поставки продукції для державних потреб “; - Положенням про поставки товарів виробничо-технічного призначення; - Положенням про поставки товарів народного споживання.

Останні два нормативних акти були затверджені ще в період існування Радянського союзу і зберігають свою чинність дотепер.

Специфіка цього договору:

1. Предмет договору( товар, який призначений для використання у підприємницькій діяльності або в інших цілях не повязаних з особистим, сімейним, домашнім використанням. Нерухоме майно не може бути предметом договору поставки).

2. На відміну від купівлі-продажу істотною умовою договору поставки є строк, який також має свої особливості у цьому договорі (договір поставки може передбачати як загальний строк дії договору, так і проміжні строки в межах яких буде поставлятися продукція окремими партіями.

3. Постачальником може бути лише субєкт підприємницької діяльності. Покупцем може бути як субєкт підприємницької діяльності, так і інша особа, яка набуває товар у цілях передбачених ч.1ст.712 ЦК.

4. Відносини поставки врегульовані також і спеціальними законами, зокрема законом « Про поставки продукції для державних потреб” Особливостями цього договору є:

- Субєкти цього договору ( державні замовники та державні виконавці).Державними замовниками виступають міністерства, інші органи виконавчої влади, державні установи та організації. Виконавцями державного замовлення можуть бути субєкти господарської діяльності України будь-яких форм власності;

- Особливий порядок укладення договорів поставки. Державні замовники виходять з інтересів держави, укладають з державними виконавцями державний контракт, самостійно визначають його умови

- Законодавчо передбачено осибловості гарантій з метою стимулювання виконання договорів ( пільги щодо податку на прибуток, цільові дотації і субсидії)

- Встановлення особливих умов та заходів відповідальності за невиконання державних контрактів. У разі необгрунтованої відмови виконання державного замовлення від укладення державного контракту виконавець сплачує державному замовникові штраф у розмірі вартості державного контракту.

Даний договір є двостороннім, оплатним.

28. 3обов’язання, що виникають з рятування державного або колективного майна.

Стаття 1162. Зобов'язання, що виникають у зв'язку з рятуванням майна іншої особи
1. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується державою в повному обсязі.
2. Шкода, завдана майну особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується власником (володільцем) цього майна з урахуванням його матеріального становища.
Шкода відшкодовується з урахуванням майнового становища власника (володільця) майна, якому завдана шкода. Розмір відшкодування шкоди не може перевищувати вартості майна, яке рятувалося.

Рятування державного або колективного майна на зва статті ЦК 1963 року. Зараз Зобов'язання, що виникають у зв'язку з рятуванням майна іншої особи.

Умови винекнення зобов’язання:

- наявність шкоди у потерпілої особи; - наявна реальна загроза майну іншої особи, яке маю істотну цінність; -здійснення потерпілим дій по врятування майна; - причинний зв’язок між діями потерпілої особи по врятуванню майна та завданою йому шкодою

Суб'єктами, зобов'язаними відшкодовувати шкоду відповідно до ст. 1162 ЦК, можуть бути як фізичні та юридичні особи, які володіли на час здійснення рятівних дій майном на праві власності чи на інших цивільно-пра­вових підставах, так і держава.

Особами, які можуть бути суб'єктами права вимоги відповідно до ст. 1162 ЦК, є як фізичні, так і юридичні особи.

Суб'єктом права вимоги відшкодування шкоди внаслідок пошкодження здоров'я або смерті рятівника може бути тільки фізична особа, яка або безпосередньо зазнала ушкодження здоров'я, або особи, які перебували на її утриманні, у разі смерті фізичної особи — рятувальника (ст. 1200 ЦК).

Рятівні дії не повинні бути змістом службових обов'язків рятівника (наприклад дії пожежників, працівників рятівного судна), тому що шкода, завдана їм під час виконання службових обов'язків, відшкодовується на інших правових підставах.

Якщо дії по рятуванню були наслідком протиправної дії (бездіяльності) інших осіб, а шкоду відшкодовує держава у держави виникає право звернення зі зворотною вимогою до тієї особи, яка такі дії (бездіяльність) вчинила (наприклад, внаслідок навмисного підпалу майна або халатного ставлення працівників установи-власника до майна, яке мало істотну цінність).

Результат у процесі рятування майна має бути виправданими і доцільними діями того, хто попереджував загрозу. Доцільність і виправданість означає відповідність мір і засобів, які обрані особою для запобігання загрози, характеру і масштабу цієї загрози.

Проблемним можна назвати питання (оскільки в ЦК прямо нічого не зазначено) щодо наявності позитивного результату при рятування майна для власника майна, тобто чи майно було врятоване, чи були зменшені збитки в результаті дій потерпілої особи. Зі Змісту ст.1162 – «…шкода, завдана майну особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи…» можна припустити про необов’язковість наявності позитивного результату таких дій потерпілої особи.

30. Зобовязання, повязані з виконанням договору підряду.

Згідно зі ст. 837 ЦК, за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір двосторонній, консенсуальний, оплатний.

Істотними умовами договору підряду є його предмет, ціна і строк виконання робіт. ЦК чітко визначив спрямованість договору підряду на виконання певної роботи. Це дозволило провести розмежування між договорами підрядного типу та іншими типами цивільно-правових договорів, зокрема, договором купівлі-продажу, договорами на надання послуг.

Ціна роботи або способи її визначення обумовлюються саме у договорі підряду. Це зазначено в ст. 843 ЦК.

Що стосується строків виконання роботи за договором підряду або її окремих етапів, то, згідно зі ст. 846 ЦКУ, вони обумовлюються також у договорі

Сторони-підрядник, замовник. Може залучатися субпідрядник.(підрядник може укладати 2 і більше субпідрядні договори, доді він виступає у відносинах з субпідрядником як замовник).

За загальним правилом робота виконується з матеріалу підрядника, якщо інше не передбачено в договорі.

До вимог щодо неналежної якості роботи виконаної за договором підряду застосовується позовна давність 1 рік, а щодо будівель і споруд-3 роки від дня прийняття роботи замовником.!Але щодо інших вимог, які випливають з договору підряду- застосовується загальна позовна давність.

Передбачено спосіб забезпечення виконання зобов’язань-притримання речі підрядником

Договір будівельного підряду- наявна колізіяміж господарським та цив.кодексами. ГК визначає даний договір, як договір на капітальне будівництво.В ГК передбачено ширий перелік істотних умов,встановлена штрафна неустойка, особливі строки позовної давості.

Сторонами договору будівельного підряду є підрядник (юр. та фіз. ос., яка має навики виконання відповідних робіт, і у випадках, передбачених законом, отримала ліцензію на право виконання окремих видів будівельних робіт) та замовник (будь-який учасник цивільних відносин).

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. Сторонами договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт є підрядник (фізична чи юрд. особа, яка одержала належним чином оформлені допуски.(ліцензії,сертифікати) та замовник.

31. Зобов’язання , пов’язані з відшкодуванням шкоди, зоподіяної неповнолітніми

Неповнолітня особа (14-18 р) несе відповідальність за заподіяну нею іншим особам шкоду на загальних підставах, тобто самостійно. У разі коли у неї немає майна або заробітку, достатнього для відшкодування, то заподіяна шкода у відповідній частині або в повному обсязі має бути відшкодована її батьками (усиновлювачами), піклувальниками, а також закладом, який за законом здійснює функції піклувальника щодо неповнолітньої особи, за умови, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. (Відповідно до положень Цивільного кодексу України винною поведінка батьків, піклувальників визнається тоді, коли шкода, завдана неповнолітнім, стала наслідком несумлінного здійснення або нездійснення нагляду за ним (відсутність необхідної уваги, потурання, заохочення пустощів, хуліганських дій тощо), результатом чого стала негативна поведінка дітей, яка і спричинила шкоду - «Цивільне право» Панченко)

Навчальні, виховні, лікувальні та подібні заклади, які здійснюють лише нагляд за дітьми на час їх перебування в цих закладах, до додаткової відповідальності не залучаються.

Відповідальність батьків (усиновлювачів), піклувальників, а також закладу, який за законом здійснює функції піклувальника є додатковою або субсидіарною, тобто похідною від відповідальності неповнолітніх.

Обов’язок батьків (усиновлювачів), піклувальників, а також закладу, який здійснює щодо неповнолітнього функції піклувальника, із відшкодування шкоди припиняється при досягненні неповнолітнім 18 років або в разі появи в нього до досягнення ним повноліття майна або заробітку, достатніх для відшкодування шкоди. Оскільки зазначені особи несуть відповідальність за власну неправомірну винну поведінку, вони після відшкодування шкоди не можуть вимагати від своїх дітей сплачених ними коштів.

Відповідно до ЦК особа, яка є повністю дієздатною, вправі своїми діями створювати для себе обов’язки та самостійно їх виконувати і нести самостійну майнову відповідальність у разі їх невиконання. Тому шкода, завдана неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності, відшкодовується цією особою самостійно на загальних підставах.

Додаткова відповідальність батьків (усиновлювачів) або піклувальників має місце за певних обставин:

1)в разі відсутності у неповнолітньої особи. Яка набула повної цивільної дієздатності, майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди; 2)якщо вони дали згоду на набуття нею повної цивільної дієздатності; 3)якщо не доведуть, що шкоду було завдано не з їх вини.

Обов’язок цих осіб відшкодувати шкоду припиняється з досягненням особою, яка завдала шкоду повноліття.

Якщо шкода заподіяна діями кількох неповнолітніх осіб, то ці особи несуть часткову відповідальність залежно від ступеня вини кожного. Розмір відшкодування визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду.

32. Зобов'язання, що виникають з договорів про надання послуг (особливості об’єкту)

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зо­бов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяль­ності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

ЦК розглядає договори про надання послуг як:

- переважно двосторонні (договір про безоплатне надання послуг (ст. 904) може бути й одностороннім).

- як відплатні, так і безоплатні, сторони в договору повинні обов’язково визначати

- більшість договорів про надання послуг є консенсуальними, однак деякі договори, наприклад договір перевезення багажу (ст. 909 ЦК), є реальними.

- може бути укладений як у письмовій, так і усній формі, з підпорядкуванням при цьому загальним правилам ста­тей 205-210, 639 ЦК і спеціальних законів.

- сторонами договору про надання послуг є виконавець і замовник. (виконавцем, і замовником можуть бути як фіз, так і юрид особи, однак певні обмеження можуть установлюватися спеціаль­ним законодавством (у випадку ліцензування діяльності, специфічності об’єкта послуги, деякі види послуг (наприклад туристичні) підлягають обов'язкової сер­тифікації).

- багато договорів про надання послуг укладається як публічні договори і як договори приєднання.

Щодо особливості об’єкту:

Категорія «послуги» дістала досить широке втілення у ЦК, загальні засади чого складає ст.177, яка містить пряму вказівку на послугу як самостійний об'єкт цивільних прав.

Окремі питання, пов'язані з наданням послуг споживачам регулюються в: ЗУ «Про захист прав споживачів» «Про туризм» «Про поштовий зв'язок» «Про те­лекомунікації»

Немає спільного визначення по­слуги в різних актах законодавства.

З окремими уточненнями, що стосуються специфіки цивільно-правового регулювання, по­слуга в самому загальному виді може розглядатись як певне благо — продукт діяльності виконавця, що досягається в результаті вчинення дій чи здійснення діяльності і є засобом задоволення конкретної потреби замовника, не пов'яза­ний зі створенням (поліпшенням чи відновленням споживчих властивостей) речі чи об'єкта інтелектуальної власності.

Ознаки послуги:

- відсутність, за загальним правилом, речового результату; - невіддільність від джерела або від одержувача;

- синхронність надання й одержання;- неможливість зберегти, нестійкість якості.

Проблема: вузьке тлумачення об’єкта послуги – «споживається в процесі надання», призводить до виключення із зазначених договірних відносин матеріального результату послуги, що має місце при деяких видах договорів про надання послуги. Звідси – не гарантування замовнику виконавцем послуги результату, відсутність відповідальності за результат у таких відносинах.

За загальним правилом діяльність з надання послуг не породжує речового результату; це і складає її принципову відмінність від виконання робіт. Однак цілком природним і ніяк не суперечливим суті послуги буде не тільки при­сутність у ній матеріальних предметів, а й передача їх замовнику.

Існують також відносини, в яких результат стає невід'ємною складовою ча­стиною дій як. У цьо­му випадку слід виходити з принципу: немає результату — немає і дій, тобто наявність чи відсутність такого результату дозволяє визначити, зроблені чи не зроблені виконавцем відповідні дії (аудиторські послуги та ін.).

33. Зобов’язання,що виникають з кредитно-розрахункових відносин.

Договір позики

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За правовою природою договір позики є одностороннім; оплатним (може бути і безоплатним ) ; реальний

Сторонами договору П. є позичкодавець та позичальник (будь-які учасники цивільних відносин ), однак відповідно до п.6 ст4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» надання коштів у позику під % , тобто з метою отримання прибутку, є фінансовою послугою , а відповідно до ст..5 того ж ЗУ , фінансові послуги можуть надаватися фінансовими установами , а також у випадках визначених законом фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності.

Форма договору. ЦК встановив вимогу щодо укладення договору П. у письмовій формі , якщо сума не менше як у 10 разів перевищує нмд громадян, а якщо позикодавцем виступає юридична особа – то у всіх випадках.

Предметом договору П. можуть бути грошові кошти у вигляді банкнот, монет, залишків на банківському рахунку.

Строк договору. Може бути визначений і невизначений строк його дії. Якщо договір П. укладений без визначеного строку його дії , то на першу вимогу позикодавця кошти мають бути повернені протягом 30 днів.

В разі невиконання сторонами умов договору П. застосовуються такі форми відповідальності: відшкодування збитків як реальних, так і упущеної вигоди, сплати неустойки.

Кредитний договір

За кредитним договором одна сторона (кредитодавець) зобов’язується передати у власність другої сторони (позичальника) нац.. , іноземну валюту готівкою , або банківський метал чи перерахувати на обумовлений рахунок позичальника або за його вказівкою на рахунок третьої особи , а позичальник зобов’язується розпорядитися ними в межах визначених цілей повернути стільки ж коштів або банківського металу зі спливом обумовленого строку і сплатити відсотки.

Договір позики опосередковує передачу особистих речей позикодавця , а кредитний договір – залучених і особистих.

За правовою природою кредитний договір є двостороньо-зобовязуючий,, відплатний і консенсуальний. Належить до групи договорів про надання послуг.

Сторонами кредитного договору є кредитодавець (банки та інші фінансові установи) та позичальник (фізичні та юридичні особи відповідно до обсягу своєї дієздатності)

Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всіх істотних умовах у встановленій законом письмовій формі. Якщо договір є змішаним і містить одночасно елементи кредитного договору і договору іпотеки – то в письмовій формі з нотаріальним посвідченням і державною реєстрацією.

Предметом кредитного договору є грошові кошти в національній та іноземній валюті , а також банківські метали

• ⇐ Назад
• 1
• 234
• 5
• 6
• 7
• Далее ⇒