Філософія Нового Часу: загальна характеристика.
Основні праці-“Роздуми про метод”,”Метафізичні роздуми”,”Начала філософії”В історії Нової філософії Декарт посідає особливе місце як творець дуалістичного філософського вчення.Він побудував свою філософську систему на основі визнання одночасного самостійного існування свідомості і матерії,душі і тіла.Атрибутом духовної субстанції вважав мислення,а матеріальної-протяжність.Людина ,за Декартом,це механізм поєднання цих двох субстанцій.Проте цей дуалізм не вирішував проблему пізнанняя світу.Тому Декарт ввів в свою теорію третю субстанцію –Бога ,який обумовив їхню єдність.Єдино правильний метод пізнання ,за Декартом, є раціоналізм та дедукція.Раціоналізм включає в себе два елементи:-уявленя про розум;-розуміння відмінності раціонального пізнання від чуттєвого.Ф.БЕКОН сформулював поняття матерії як вираз природи і нескінченої сукупності речей.Матерія,за Беконом перебуває у русі,під яким він розумів активну внутрішню силу”напругу”матерії і назвав 19 видів руху.Рух і спокій Бекон вважав рівноправними властивостями матерії.Основні свої ідеї висловив у працях “Новий органом” (1620)і “Про гідність та примноження наук”(1623).
Метод наукової індукціїБекон вважає справж-нім методом наукового пізнання природи.Бекон обгрунтував у теорії пізнання принцип емпіризму. З цього принципу він виводить пріоритетність індуктивного методу і фактично стає його фундато-ром.Бекон не заперечував існування Бога.Він виз-нав існування двох істин:божественної і земної. У поясненні природи сусп-ва Б.був ідеалістом,висту-пав прибічником абсолютної монархії.У його тво-рах можна побачити новий підхід до питання про мету пізнання.Його афоризм”Знання-сила”-виражає ідею високої ролі експериментальної науки,яка дає людині практичну користь.
16.Класична німецька філософія
Німецька класична філософія є значним і вагомим етапом у розвитку світової філосо-фії, що охоплює напружений, дуже яскра вий за своїми результатами, важливий за впливом на духовну історію людства період духовно-інтелектуального розвитку. Boнa представле-на сукупністю філософських концепцій Німеччини майже за сто ро-ків, зокрема, такими оригінальними мислителями, як Іммануїл Кант, Йоган Готліб Фіхте, Фрідріх Вільгельм Шел-лінг, Георг Вільгельм Фрідріх Гегель Людві, Андреас Фейербах.
Вони вважали, що філософія покликана критично самопізнати людську життєдіяльність, зробили предметом спеціаль-ного філософського дослідження людську історію і людську сутність. Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель бачать філософію чітко систематизова-ною наукою, але наукою специфічною. Філос-фія має будувати себе як науку гуманістичної спрямованості. По-друге, представники ні-мецької класичної думки надали філософії вигляду широко розробле-ної та диференційованої спеціальної системи дисциплін, ідей, понять та категорій. Німецька класична філософія є високо професійною, надзвичайно абстрактною та узагальненою системою філософського освоєння дійсності. По-третє, НКФ розробила цілісну діалектичну концепцію розвитку. По-четверте, НКФ виробила певні загальні принципи підходу до проблеми історич-ного розвитку, запропонувавши досліджувати його науково-теоретич- ними засобами і виділивши деякі його загальні закономірності. По-п'яте, розглядаючи проблеми людини, НКФ концентрує увагу навколо принципу свободи та інших гуманістичних цінностей. Основні проблеми: проблема науковості філософії, онтології, гносеології, філософської антропології, філософії історії, філософії права, філософії релігії, етики, естетики і т.д. Для побудови своїх філософських систем мислителі німецької кла-сики виходили з таких принципів: принципу розрізнення закономір-ностей розвитку природи і культури, принципу активності суб'єкта, принципу історизму Родоначальником німецької класичної філософії вважається1ммануїл Кант. В його творчості умовно виділяють два періоди: докритичний (до70-х роківXVIII ст.) та критичний. Для першого властиве захоплення природничими науками, натурфілософською проблематикою. А другий період, протягом якого власне і розвивається кантівська філософська система, присвячений вивченню походження пізнавальної діяльності, її закономірностей та меж.Кант підносить гносеологію до рівня основного елемента теоретичної філософії, її предметом має бути, на думку Канта, дослідження пізнавальної діяльності суб'єкта, виявлення її меж та законів діяльності людського розуму.
17.Своєрідність філософії українського духу
1) українська філософія створює оригінальне вчення про духовність. Сковорода вперше на основі дослідження релігії говорить про духовність- це оригінальний момент своєрідного кільця, яке складається із наступних явищ: дух, душа і духовність. Душа- суб’єктивний прояв духу, духовність- єдність суб’єктивного і об’єктивного. Дух об’єктивний прояв.
2) ідея кордоцентричності - серце розглядається як джерело, відповідно з яким воля діє індивідуально і соціально, тобто людина- це ірраціональна істота у своїй дії, а це означає, що почуття домінують по відношенню до розумуі це домінування є ситуативним.
3) ідея „сродної праці”.Сродна - це визначення того, що людина завдяки своїй природі схильна до того чи іншого роду діяльності, який вона може розвинути сама, індивідуально, і в цьому її сила. Українська філософія класична тим, що сама має оригінальний екзистенціональний вимір і включає в себе філософію віри, надії, любові, які заключаються в свободі. Існує і своєрідний метод- кордоантейний- це опиратись на серце, але не відриватись від землі
М.П.Драгоманов визнавав вел. роль філософіїв іст.процесі, як рез. дії багатьох факторів і різних комбінацій сусп.сил. Він користувався порів-няльно-істор.методом при розгляді соц.питань. Цей метод передбачав врахування не тільки фактору часу, а й усіх тих сусп.умов, за яких відбува-ється розвиток того або ін. явища.І.Я.Франко розробляє тему праці, трудової моралі у літ-рі, ставлячи в центр своєї філософії людину. Голов-ний закон людяності у формуванні Франка: неробство – зло, праця – доб-ро. Праця – єдине, що здатне творити і вдосконалювати людську душу, все-ляти в неї почуття гідності і правди. Але жити лише для праці неможливо, вважав Франко. Леся Українка в своїх працях розвивала діалектичний погляд на сусп., природні процеси. Поезія Л.Ук-раїнки має велике світоглядне значен-ня, а також її роздуми над долею укр. нар. Письменниця закликала укр. гро-мадкість збудитись від інертності, вважала необхідним розвивати духовні сили народу, вивчати духовні скраби людства.Т.Г.ШевченкоФілософія Шевченка виростає на-самперед з конкретно-узагальненого ставлення до любові, надії і віри.Філ.подвиг Шевченка полягає в то-му, що він зумів серед мертвої тиші, посіяти надію. Життя цієї надії почи-нається з оспівування свободи. “Коб-зар” – найволелюбніша книга усіх ча-сів.Філ.погляди поета дуже складні, в центрі уваги насамперед людина, її багатий духовний світ, її свобода, щастя і доля.