Від цілі за дальністю після отримання першого спостереження
за дальністю (перельотом) та введення коректури, що дорівнює величині першої вилки (8Вд)
| Відхилення xi (у Вд) | Імовірність отримання відхилення  Qі*
| Відхилення xi (у Вд) | Імовірність отримання відхилення Qі*
|
| –12 –10 –8 –6 –4 –2 +2 +4 +6 +8 | 0,012 0,066 0,120 0,128 0,120 0,108 0,094 0,082 0,062 0,054 | +10 +12 +14 +16 +18 +20 +22 +24 +26 +28 +30 | 0,042 0,032 0,024 0,018 0,012 0,008 0,006 0,004 0,002 0,002 |
З табл. 26 видно, що після введення коректури відхилення центру розсіювання снарядів від цілі можливе у межах від –12 Вд до +30 Вд.
Якщо у цих умовах зроблений постріл та отриманий протилежний знак (недоліт), то відхилення центру розсіювання снарядів від цілі більше +4 Вд стають неможливими.
Імовірності можливих відхилень центру розсіювання снарядів від цілі після отримання першої вилки 
розраховують за формулою теореми гіпотез:
Qi´ = 
,
де 
– імовірність кожного з можливих відхилень центру розсіювання снарядів від цілі після отримання першого спостереження за дальністю та введення коректури, що дорівнює першій вилці (значення 
беруть з табл. 26);
qi – умовна імовірність отримання недольоту при кожному з можливих відхилень центру розсіювання снарядів від цілі.
На підставі отриманого таким чином закону розподілення визначають математичне очікування відхилення центру розсіювання снарядів від цілі Мx та серединне відхилення Rд, що характеризує точність пристрілювання за дальністю. Величину Rд називають серединною помилкою пристрілювання.
Значення Rд розраховують за формулою:
,
де (xi – Мx) – можливі відхилення центру розсіювання снарядів від цілі після введення коректури, що дорівнює математичному очікуванню відхилення центру розсіювання снарядів від цілі після отримання вилки;
0,6745 – коефіцієнт переходу від середнього квадратичного відхилення до серединного відхилення.
Розрахунки показують, що після отримання вилки шириною 8 Вд математичне очікування відхилення центру розсіювання снарядів від цілі дорівнює 4 Вд, тобто для продовження стрільби отриману вилку треба половинити. Це справедливо і для випадків отримання вилок іншої величини. Внаслідок цього рекомендується після отримання першої вилки подальше пристрілювання вести послідовним половиненням вилок. При цьому можуть бути отримані вилки величиною у 4,2 та 1 Вд.
Залежно від величини вилки отримують різні значення серединної помилки пристрілювання:
| величина вилки (у Вд) | |||
| серединна помилка пристрілювання Rд (у Вд) | 1,80 | 1,22 | 1,05 |
Дані цієї залежності показують, що при отриманні вилки, що дорівнює 4 Вд, практично досягається необхідна точність пристрілювання, бо при цьому Rд ≈ 4 Вд, і що подальше половинення такої вилки не призводить до суттєвого підвищення точності, а лише збільшує час на проведення пристрілювання.
Враховуючи, що у більшості випадків значення Вд близькі до 25 м, для спрощення Правил стрільби рекомендується пристрілювання цілей глибиною менше 100 вести до отримання вилки, що дорівнює 100 м, а групових цілей глибиною 100 м і більше – до отримання вилки, що дорівнює 200 м. Рекомендується переходити до стрільби на ураження на середині вилки, що дорівнює 100 та 200 м відповідно. При цьому забезпечується достатньо висока надійність того, що при стрільбі на ураження центр розсіювання снарядів не вийде за межі цілі.
5. Визначення коректур за допомогою приладів (ПРК, ПУВ, МК) здійснюється при будь-якій поправці на зміщення. За неможливості використання приладів коректури можуть визначатися розрахунком. Однак формули для розрахунку коректур є наближеними та їх використання при поправці на зміщення 5-00 та більше призводить до значних помилок при визначенні коректур. Тому Правила стрільби рекомендують при поправці на зміщення 5-00 та більше визначати коректури за допомогою приладів (ПРК, ПрУВ, МК).
З метою спрощення правил пристрілювання вилки дальності по лінії спостереження прийняті такої ж величини, як і при поправці на зміщення менше 5-00.
До ст. 112
При отриманні перельоту відносно цілі, коли установки для стрільби визначені за точкою прицілювання, винесеної відносно цілі, можуть бути розраховані імовірності можливих відхилень центру розсіювання снарядів від цілі та математичне очікування відхилення центру розсіювання снарядів від цілі у порядку, показаному у поясненні до ст. 110 та 111.
Розрахунки показують, що імовірність того, що центр розсіювання снарядів може бути недольотним відносно цілі на величину до 1 Вд, дорівнює 0,014 : 2 = 0,007, а на величину від 1 Вд до 3 Вд – 0,002. Таким чином, імовірність того, що центр розсіювання снарядів буде недольотним відносно цілі, дорівнює 0,009, тобто менше 1 %. З цього випливає, що при отриманні перельоту відхилення центру розсіювання снарядів від цілі в бік своїх військ можна вважати практично неможливим. Стрибок прицілу у 100 м також буде безпечним для своїх військ, бо при такому стрибку та при відхиленні снаряда через розсіювання на 4 Вд (100 м) виключається отримання розриву у розташуванні своїх військ або їх ураження осколками.
Розрахунки показують також, що математичне очікування відхилення центру розсіювання снарядів від цілі складає 18 Вд (450 м). Це означає, що в середньому буде необхідно 4-5 стрибків прицілу по 100 м, щоб наблизити центр розсіювання снарядів до цілі. Тому з метою скорочення часу на початку пристрілювання стрибок прицілу може бути збільшений до 200 м, якщо за результатами спостереження розривів визначено, що відхилення розриву від цілі не менше 200 м.