УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ АРТИЛЕРІЙСЬКОЇ ГРУПИ
До глави XXIV
ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ АРТИЛЕРІЙСЬКОЇ ГРУПИ
До ст. 579-584
Найважливішою вимогою для рішення командира бригадної артилерійської групи (командира артилерійської бригади (полку), на виконання вогневих завдань є його обґрунтованість.
Рішення буде обґрунтованим, якщо воно, по-перше, відповідає завданням, отриманим від загальновійськового або старшого артилерійського командира (начальника), умовам їх виконання і вогневим можливостям підрозділів; по-друге, базується на вказівках статутів та настанов, які визначають питання бойового застосування артилерії, а також на положеннях і рекомендаціях Правил стрільби.
Окрім того, рішення повинно бути максимально зрозумілим, чітким, виключати подвійне його тлумачення, і прийматись своєчасно.
Запізнення з прийняттям рішення може призвести до невиконання вогневих завдань або не дозволити підрозділам ретельно підготуватися до їх виконання. Особливо суворі вимоги висуваються до своєчасності прийняття рішення на виконання непланових вогневих завдань, підготовка яких здійснюється, як правило, у короткі строки.
Зміст рішення на виконання вогневих завдань обумовлюється, головним чином, необхідним обсягом інформації, яка повинна бути доведена до підлеглих підрозділів при постановці їм вогневих завдань.
У рішенні на виконання вогневих завдань вказується: які цілі, з яким завданням, у якій послідовності і у який час потрібно уражати; підрозділи, які доцільно залучити для ураження цих цілей; снаряди, установки підривників і витрату снарядів; види вогню; способи обстрілу; порядок виконання вогневих завдань; спосіб визначення установок і засоби, які потрібно залучити для коректування вогню; міри безпеки для своїх військ.
При виконанні інших вогневих завдань: світлове забезпечення, створення осередків пожежі, поширення агітаційного матеріалу – зміст рішення буде дещо іншим. Замість цілей, наприклад, при світловому забезпеченні, визначають місця встановлення світлових орієнтирів та створів; при задимленні противника – місце і фронт димової завіси або об’єкту задимлення; при дистанційному мінуванні вказується фронт мінування, ціль та її характер; при поширенні агітаційного матеріалу – площа місцевості у розташуванні противника, на яку він повинен бути доставлений.
Порядок роботи командир бригадної артилерійської групи (командир артилерійської бригади, (полку) при прийнятті рішення на виконання вогневих завдань залежить від того, приймається воно з власної ініціативи чи на основі з'ясування вогневих завдань, поставлених загальновійськовим командиром (начальником), а також від того, які завдання будуть виконуватись – планові чи непланові.
Рішення на виконання вогневого завдання з власної ініціативи або за вказівкою командирів загальновійськових частин (з'єднань) командири (начальники) артилерійських підрозділів приймають зазвичай у повному обсязі. Робота з прийняття рішення починається з вивчення цілей і з'ясування вогневих завдань, а потім оцінюються умови їх виконання.
При вивченні цілей командир (начальник) артилерійського підрозділу визначає їх характер, розташування і розміри, основні елементи, які уражаються, та їх ураження; оцінює важливість кожної цілі, доцільний час та послідовність їх ураження з урахуванням завдань та порядку дій загальновійськового з'єднання (частини) у бою.
При оцінці умов виконання вогневих завдань командир (начальник) артилерійського підрозділу особливу увагу звертає на вогневі можливості підлеглих частин (підрозділів), їх стан та місцезнаходження; з'ясовує дальності стрільби, умови спостереження цілей і розривів при підготовці вогню і стрільбі на ураження, рельєф місцевості, характер ґрунту і рослинного покриву в районі цілі, а також пору року і час доби; можливості із обслуговування стрільби штатними засобами та приданими підрозділами розвідки; положення своїх військ, їх безпеку при стрільбі та інші конкретні умови обстановки.
На основі вивчення цілей та з'ясування вогневих завдань командир (начальник) артилерійського підрозділу (частини) визначає: які цілі у якій послідовності необхідно уражати; час відкриття (готовності) і припинення вогню по кожній цілі.
Виходячи із характеру і розмірів цілей, завдань стрільби на ураження, вогневих можливостей підрозділів та інших умов виконання вогневих завдань, командири (начальники) артилерійських підрозділів (частин), керуючись відповідними положеннями і рекомендаціями Правил стрільби, визначають: які підрозділи (частини) залучаються до ураження кожної цілі; снаряди, підривники, заряди (види траєкторій)і витрати снарядів; види вогню, способи обстрілу цілей та порядок виконання вогневих завдань; спосіб визначення установок для стрільби на ураження і засоби коректування вогню; заходи безпеки для своїх військ; сигнали виклику (відкриття), перенесення та припинення вогню.
До ст. 585
Глибокий нерухомий загороджувальний вогонь (глибокий НЗВ) ведуть для відбиття атаки (контратаки) при глибокому бойовому порядку противника, а також для ураження швидкорухомих надводних цілей (катера на повітряній подушці, на підводних крилах і т.п.). Ефективність глибокого НЗВ досить висока. В табл. 80 приведене математичне очікування відсотка ураженої живої сили, що атакує у зріст, при подоланні нею з різною швидкістю двох, трьох та чотирьох рубежів глибокого НЗВ, який створюють гармати 152-мм калібру.
Із табл. 80 видно, що жива сила, що атакує у зріст, яка долає глибокий НЗВ, що ведеться водночас навіть по двох рубежах, несе такі витрати, які практично не дозволять противнику продовжувати виконувати завдання.
Таблиця 80