ТЕМА 2. Економічна ефективність виробництва овочів.

Питання для обговорення

-1.Розвиток і розміщення овочівництва в Україні.

-2.Ефективність виробництва овочів відкритого грунту.

-3.Ефективність виробництва овочів захищеного грунту.

-4.Шляхи підвищення економічної ефективності вирощування овочів.

Методичні вказівки щодо виконання завдань теми

Овочі – незамінні продукти харчування, багаті на мінеральні елементи, вітаміни, поживні речовини. Норма споживання овочів і баштанних культур у середньому за рік на душу населення в Україні становить 164 кг, а споживається близько половини.

Овочі – цінна сировина для харчової і консервної промисловості. Порівняно з іншими сільськогосподарськими культурами вирощування овочів має свої особливості. Їх структура значною мірою визначається природними та економічними умовами, а економічна ефективність залежить від зони вирощування.

Розрізняють овочівництво відкритого і захищеного грунту.

Для порівняльної оцінки вирощування овочевих культур за технологіями і працеємностями користуються такими показниками: урожайність, обсяг валової продукції в розрахунку на 1 га посіву, витрати праці на одиницю продукції, розмір прибутку на одиницю площі, рівень рентабельності.

В овочівництві захищеного грунту урожайність визначають в розрахунку на 1 м² корисної площі, а прибуток – на 1 га споруд захищеного грунту.

ТЕМА 3. Економічна ефективність виробництва плодів, ягід і винограду.

Питання для обговорення

1.Розвиток і розміщення садівництва і виноградарства.

2.Економічна ефективність виробництва фруктів, ягід і винограду.

Методичні вказівки щодо виконання завдань теми

Виробництво фруктів, ягід і винограду та продукції їх переробки – одна із складових АПК України, що характеризується певною специфікою, широким асортиментом та багатоплановістю їх використання. Внаслідок цієї специфіки та відповідно до природно-кліматичних факторів формується ринок плодової продукції в свіжому і переробленому вигляді.

Садівництво і виноградарство як галузі сільського господарства мають ряд особливостей, зумовлених характером виробництва продукції. Від початку садіння до вступу в період плодоносіння, насадження потребують великих трудових і матеріальних витрат. З початком плодоносіння садові і виноградні насадження стають основними засобами виробництва сільськогосподарського підприємства. Період амортизації окремих насаджень різний. Так, у зерняткових порід він становить у середньому 20-25 років, у кісточкових – 17-20, а у виноградників – 40-50 років. Строк окупності капітальних вкладень на закладання садів – 8-12, а ягідників – 4-5 років.

Для визначення економічної ефективності виробництва фруктів, ягід і винограду використовуються ті ж самі показники, що і для інших сільськогосподарських культур.

Для порівняльної оцінки ефективності виробництва використовуються такі показники: урожайність ц з 1 га, продуктивність праці, валовий і чистий доход на 1 га; на 1 люд.-год.; собівартість, рівень рентабельності.

Садівництво і виноградарство – трудомісткі культури. Витрати праці в садівництві складають 700 люд.-год. на 1 га, у виноградарстві – 500-670 люд.-год. на 1 га.

ТЕМА 4. Економічна ефективність виробництва олійних культур.

Питання для обговорення

-1.Народногосподарське значення виробництва олійних культур (соняшнику, ріпаку, сої тощо).

-2.Показники економічної ефективності виробництва олійних культур.

-3.Стимулювання підвищення якості насіння олійних культур.

-4.Шляхи збільшення виробництва насіння олійних культур, підвищення якості, зниження собівартості.

Методичні вказівки щодо виконання завдань теми

До олійний культур належать соняшник, ріпак, гірчиця, мак олійний, льон-довгунець, бавовна, коноплі, соя.

У насінні цих культур міститься олії, %: соняшнику – 29,0-56,9; рицина – 7,2-58,2; ріпаку озимому – 45,0-49,6; льону олійного – 30,0-47,8; маку – 46,0-56,0; сої – 15,5-24,5.

Олійні культури та продукти їх переробки – цінний корм для худоби. Наприклад, соняшник, сою, ріпак та ряд інших культур вирощують на силос та зелену масу. Макуха і шрот, що є відходами переробки насіння, містять багато білка й сприяють різкому підвищенню продуктивності тварин.

Основна олійна культура в Україні – соняшник. У державних закупівлях насіння олійних культур питома вага соняшнику становить близько 96 %.

Основними показниками, які характеризують рівень економічної ефективності виробництва всіх олійних культур, є урожайність, затрати праці на 1 ц насіння, собівартість 1 ц, ціна реалізації, маса прибутку в розрахунку на 1 ц та 1 га посіву, підвищення рівня рентабельності.

Затрати праці на 1 ц насіння складають біля 2 люд.-год.

ТЕМА 5. Економічна ефективність виробництва і використання кормів.

Питання для обговорення

-1.Поняття кормової бази, її значення для тваринництва і завдання розвитку.

-2.Джерела кормових засобів і їх економічних характеристик.

-3.Науково-технічний прогрес у кормовиробництві.

-4.Економічна оцінка кормових культур, кормів і раціонів.

-5.Шляхи збільшення та здешевлення виробництва кормів.

Методичні вказівки щодо виконання завдань теми

Кормова база – це сукупність кормових ресурсів, структура і якість кормів, система їх виробництва, зберігання і використання в окремому господарстві, районі, області, регіоні.

Вона повинна забезпечувати:

- повне і безперебійне забезпечення повноцінними кормами всіх видів худоби і птиці на протязі року;

- виробництво кормів і насіння кормових культур з належною працеємкістю і собівартістю;

- раціональне використання сільськогосподарських угідь, залишків рослинництва і відходів переробної промисловості;

- надійне зберігання і використання без втрат всіх видів кормів.

Для практичного вирішення проблеми кормовиробництва і використання кормів спеціалісти повинні досконало знати економіки галузі, основні напрями її інтенсифікації, вміти виконувати практичні розрахунки по аналізу кормовиробництва, порівняльній оцінці культур і раціонів.

Узагальнюючий облік кормів ведуть в кормових одиницях. В одній кормовій культурі наявність кормових одиниць може бути різна і залежить від агротехніки, термінів і способів збирання, зберігання. Згідно зоотехнічних вимог в раціоні на кожну кормову одиницю необхідно мати в середньому 105-110 г перетравного протеїну. Нормативну кількість кормів розраховують виходячи із нормативів.

Вихід кормових одиниць і перетравного протеїну з 1 га як по основній, так і по побічній продукції визначають множенням врожайності (основної і побічної продукції) на відповідну кількість вмісту кормових одиниць і перетравного протеїну в одиниці корму.

,

де У_кпо – вихід кормопротеїнових одиниць з 1 га посівної площі, ц; К – кількість кормових одиниць в 1 ц корму; П – вміст протеїну в 1 ц корму, кг; У_осн – врожайність основної продукції, ц/га; У_поб – врожайність побічної продукції, ц/га.

Завдання 1.

Визначити урожайність в кормопротеїнових одиницях кукурудзи на зерно, гороху та кормових коренеплодів.

Вихідні дані.

Співвідношення між основною та побічною продукцією:

- кукурудза на зерно 1:1,5

- горох 1:1,3

- кормові коренеплоди 1:0,2

Урожайність (ц з 1 га) по культурам:

- кукурудза на зерно 45

- горох 28

- кормові коренеплоди 350

Таблиця 39

Вміст поживних речовин

Завдання 2.

Визначити при допомозі індексного методу порівняльну економічну ефективність кукурудзи на зерно та кормових коренеплодів.

Таблиця 40

Вихідні дані

ТЕМА 6. Економічна ефективність скотарства.

Питання для обговорення

-1.Розвиток і розміщення скотарства (молочного, м’ясного, м’ясомолочного).

-2.Показники економічної ефективності виробництва молока.

3.Показники економічної ефективності вирощування і відгодівля молодняка ВРХ.

4.Шляхи підвищення економічної ефективності скотарства.

Методичні вказівки щодо виконання завдань теми

За науково обгрунтованим нормами харчування на людину в рік в середньому потрібно молочних продуктів 405 кг, із них молока незбираного 128 кг, яловичини і телятини 36 кг. Велика рогата худоба використовує більш дешеві соковиті і грубі корм. ця кормова одиниця на 30 % дешевша зернової кормової одиниці. Як найбільш інтенсивна галузь з прискореним і рівномірним оборотом стада, скотарство відіграє суттєву роль в всій економіці сільського господарства.

Скотарство слід розміщувати в найбільш вигідних для нього економічних умовах в першу чергу по кормовиробництву. Виробництво молока концентрується навколо ринків його збуту.

-Розвиток і економічну ефективність скотарства характеризує система показників, основними з яких є:

- щільність поголівя худоби і корів на 100 га сільгоспугідь;

- обсяг виробництва валової продукції, в т.ч. на 100 га сільгоспугідь і на душу населення;

- продуктивність тварин – середньорічний удій молока на 1 корову, середньодобові і річні прирости живої маси молодняка, скороспілість, жива і забійна маса відгодованої худоби;

- вихід телят на 100 корів і нетелів;

- оплата корму або його витрати на одиницю продукції;

- продуктивність праці або працемісткість виробництва продукції;

- собівартість 1 ц продукції того чи іншого виду;

- прибуток, рівень рентабельності виробництва;

- термін окупності капітальних вкладень.

Ефективність скотарства залежить від правильного інтенсивного використання маточного поголів’я, профілактики і знищення безплідності.

Завдання 1.

За даними форми № 50-сг і форми № 24-сг визначити економічну ефективність виробництва продукції скотарства (молока, приросту ВРХ). Вихідні дані звести у таблицю 41 та , а розрахункові дані – у таблиці 42 і 43.

Зробити висновки.

Таблиця 41

Вихідні дані для визначення показників економічної

ефективності виробництва продукції скотарства

Таблиця 42

Економічна ефективність виробництва молока __________________________

(назва підприємства, район)

Таблиця 43

Економічна ефективність виробництва приросту ВРХ __________________________

(назва підприємства, район)

ТЕМА 7. Економічна ефективність свинарства.

Питання для обговорення

-1.Розвиток і розміщення галузі.

-2.Показники економічної ефективності свинарства.

3.Шляхи підвищення економічної ефективності свинарства.

Методичні вказівки щодо виконання завдань теми

Скороспілість, висока плодючість, великий вихід м’яса і сала при відносно менших чим в інших видів тварин, витрати кормів на одержання одиниці приросту живої маси визначають значення свинарства як важливого джерела м’ясних продуктів. Від кожної свиноматки за рік можна одержати 2-3 т м’яса. На 1 ц приросту живої маси витрачається 4-5 ц корм.одиниць. При інтенсивній відгодівлі 100 кг живої маси досягається до 7 місячного віку.

Економічна ефективність виробництва в свинарстві, характеризується системою натуральних і вартісних показників, основні із них:

- продуктивність – середньодобові прирости живої маси молодняка або свиней на відгодівлі;

- жива маса свиней в розрахунку на одну основну або середньорічну свиноматку, а також в розрахунку на одну голову на відгодівлі;

- плодючість – відношення приплоду в двомісячному віці до кількості маток на початок року або в середньому за рік;

- коефіцієнт обороту основних маток за розподілом – відношення кількості маток, що опоросилися, до наявних на початок року чи в середньому за рік;

- термін вирощування чи відгодівлі свиней до певної живої маси;

- оплата корму чи витрат його на одиницю приросту живої маси;

- продуктивність праці або працемісткість виробництва свинини;

- собівартість 1 ц приросту живої маси, а також однієї голови вирощеного молодняка;

- прибуток, рівень рентабельності;

- строк окупності капітальних вкладень.

ТЕМА 8. Економічна ефективність вівчарства.

Питання для обговорення

-1.Розвиток і розміщення галузі.

-2.Показники економічної ефективності виробництва продукції вівчарства (вовна, баранина).

3.Шляхи підвищення економічної ефективності галузі.

Методичні вказівки щодо виконання завдань теми

За різнобічністю продукції вівчарство займає одно із перших місць серед галузей тваринництва. Від овець одержують вовну, каракульські смушки, хутряні і кожухові овчини, продукти харчування – м’ясо, сало, молоко.

Економічне значення цієї галузі заключається в тому, що вона сприяє підвищенню ефективності використання сільськогосподарських угідь. Вівці використовують пасовища на яких інша худоба не пасеться. Завдяки вівцям повніше використовуються природні угіддя і найбільш дешеві корми. Утримання овець значно дешевше ніж інших видів худоби.

Економічна ефективність вівчарства визначається такими показниками:

- продуктивність – насамперед вовни з однієї голови;

- середньодобовий приріст живої маси молодняка чи овець на відгодівлі;

- вихід продукції в натуральному і вартісному виражені на вівцематку;

- плодючість овець – вихід ягнят на 100 маток;

- виробництво продукції – вовни, приросту живої маси, смушок і т.п. – на 100 га сільськогосподарських угідь;

- продуктивність праці або працемісткість виробництва продукції;

- оплата корму продукцією або затрати кормів на одиницю продукції;

- собівартість одиниці продукції;

- прибуток, рівень рентабельності;

- термін окупності капітальних вкладень.

• ⇐ Назад
• 19
• 20
• 21
• 22
• 23
• 24
• 25
• 26
• 27
• 28
• 29
• 30
• 31
• 323334
• Далее ⇒