Бюджет (кошторис) реалізації виробленої продукції

(бюджет продажу)

У разі виникнення потреби, задля полегшення контролю за виконанням та коригуванням бюджетних показників, на підприємстві у рамках загального бюджету на рік (чи на інший бюджетний період) може здійснюватися деталізація загальних бюджетних показників за кварталами чи місяцями (або навіть декадами, тижнями, тощо).

Як зазначалося вище, бюджет продажу установлюються відповідно до маркетингової стратегії підприємства та його виробничих можливостей і зумовлює всі подальші бюджетні розрахунки. Так, наприклад, у разі помилки в кількісній оцінці обсягів реалізації, підприємство може зіткнутися з проблемою затоварювання складів, недостатністю обігових коштів, чи навпаки у разі недооцінки обсягу реалізації з дефіцитом сировини чи матеріалів, що в свою чергу може призвести до незапланованих простоїв, а як наслідок - фінансових втрат. У разі помилки щодо географії майбутніх ринків збуту у підприємства можливе перевищення витрат на збут та, як наслідок, - втрата частини прибутку. Сюди ж слід добавити можливі втрати підприємства від невикористання можливих вигід та втрачених шансів і ще багато факторів, вплив дії яких має бути оцінено окремо у кожному конкретному випадку. Тому від обґрунтованості показників визначених у бюджеті (кошторисі) продажів залежить правильність та обґрунтованість інших операційних, фінансових та інвестиційних бюджетів і в решті решт - загального генерального бюджету.

Етап 2. Формування виробничого бюджету (кошторису) випуску в натуральних вимірниках.

Виробничий кошторис складається у натуральних вимірниках. Метою даного кроку є встановлення плану виробництва, виходячи з попереднього визначення обсягів реалізації, залишку запасів на початок бюджетного періоду та прийнятої норми витрат на кінець періоду. Формально такий розрахунок може бути наданий наступним чином:

- бюджетний обсяг виробництва;

- бюджетний обсяг продажу;

- нормативний залишок готової продукції на кінець періоду;

- залишок готової продукції на початок бюджетного періоду.

У вигляді таблиці подібний бюджет представлено в табл. 10.2.

Таблиця 10.2

Виробничий бюджет (кошторис) випуску в натуральних вимірниках

На підставі розробленого бюджету виробництва розробляється виробнича програма, яка може містити окрім кількісних показників, маршрути виробництва за технологічними підрозділами (останні розробляються на підставі існуючих технологічних процесів та технічних особливостей підприємства), а також плани-графіки виконання програми в цілому та кожним виробничим підрозділом зокрема. До розробки виробничої програми на підприємстві окрім економічних служб, як правило, підключаються виробничо-технологічні служби, бо тільки їхня взаємодія забезпечує ефективне планування діяльності підприємства та переводить планові бюджети у теоретичну площину.

Етап 3. Розробка бюджету (кошторису) використання основних матеріалів (сировини, комплектуючих та ін.) і бюджету (кошторису) придбання (бюджету придбання) основних матеріалів (сировини, комплектуючих та ін.).

Основною метою цього кроку є визначення складу та кількості потреби у матеріалах, сировині, комплектуючих та напівфабрикатах для виконання виробничої програми. На цьому етапі дуже важливим є необхідність об’єднання зусиль технологічних, економічних підрозділів та логістичних або інших служб підприємства, що займаються проблемою постачання. Норми витрат матеріалів за їх видами визначають технологи, працівники відділу постачання - доводять інформацію про можливі закупівельні ціни, співробітники економічних служб - визначають вартість витрачених основних матеріалів та визначають інші витрати підприємства, які мають бути віднесені на матеріальні витрати згідно з П(с)БО 9 „Запаси” і обліковою політикою підприємства.

Кошторис використання матеріалів складається як в кількісній (в натуральних одиницях виміру), так і в вартісній оцінці за такою ж формою, як і бюджет виробництва, але з розбивкою за видами продукції, матеріалами (у горизонтальному розрізі) та виробничими підрозділами (у вертикальному розрізі). Як правило, спочатку складається кошторис за кожним окремим видом продукції, а потім підсумовується загальна потреба по підприємству у тому чи іншому матеріалі. Бюджет використання матеріалів розбивають в межах основного бюджетного періоду на ті ж самі проміжні періоди, як і бюджети виробництва та продажу, здебільшого це квартал, місяць або декада. Дані щодо вартісної оцінки матеріальних витрат мають співпадати з даними, які покладено в бюджеті придбання (бюджет придбання матеріалів та сировини).

При складанні бюджету використання матеріалів застосовують натуральні вимірники, у той час як бюджет придбання матеріалів містить як грошові вимірники оцінки вартості придбаного матеріалу, так і натуральні вимірники, що застосовуються для обліку конкретного матеріалу.

У загальному вигляді бюджет використання матеріалів (сировини, комплектуючих та ін.) може бути надано наступним чином (табл. 10.3):

Таблиця 10.3

Бюджет (кошторис ) використання основних матеріалів

(бюджет прямих матеріальних витрат)

Інформаційним джерелом для визначення вартості матеріалів є власні маркетингові дослідження підприємства, прайс-листки основних постачальників з урахуванням коливання цін на ринку, тощо.

Бюджет придбання матеріалів складається в розрізі матеріалів та може мати, наприклад, наступний вигляд (табл. 10.4):

Виходячи з інформаційних потреб та особливостей підприємства, ці обидва документи на деяких підприємствах поєднуються в одному. На нашу ж думку, таке поєднання не досить вдале, бо порушує принцип подання інформації за центрами відповідальності (центр виробництва та центр закупок), що може призвести до викривлення та гальмування аналізу виконання бюджету у процесі господарчої діяльності.

Таблиця 10.4

Бюджет (кошторис ) витрат на придбання основних матеріалів (бюджет закупок)

• ⇐ Назад
• 1
• 2
• 3
• 456
• 7
• Далее ⇒