ОБЛІК ВИТРАТ І ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ
1. Класифікація витрат
2. Облік витрат по економічних елементах
3. Облік витрат діяльності
4. Облік готової продукції
Витрати в фінансовому обліку групуються (узагальнюються) по окремих ознаках:
1) по статтях калькуляції – перелік статей витрат, їх склад і методи розподілення між видами продукції (робіт, послуг) визначається самим підприємством. При цьому групування витрат по статтях повинне забезпечити розмежування витрат, які пов'язані з виробництвом окремих видів продукції й можуть прямо й безпосередньо включатися в їхню собівартість;
2) по способу віднесення на собівартість окремих видів продукції: прямі (відносяться до одного (конкретного) виду продукції), непрямі (відносяться до кількох (багатьох) видів продукції, і їх потрібно розподіляти між об’єктами обліку пропорційно вибраній базі);
3) по єдності складу: одноелементні (складаються з одного елемента витрат), комплексні (складаються з декількох економічних елементів);
4) стосовно технологічного процесу: основні (пов'язані з технологічним процесом виробництва продукції), накладні (пов'язані з організацією, обслуговуванням і управлінням виробництвом);
5) по участі у виробничому процесі: виробничі (пов'язані з виготовленням продукції), невиробничі (пов'язані з реалізацією продукції);
6) по доцільності: продуктивні (передбачені технологією й організацією виробництва), непродуктивні (необов'язкові, виникаючі в результаті певних недоліків організації виробництва, порушення технології тощо);
7) стосовно обсягу виробництва: змінні (витрати, величина яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва), постійні (витрати, які не залежать від зміни обсягу виробництва);
8) по періодичності виникнення: поточні (пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції даного періоду), одноразові (виникають не періодично, у міру необхідності їх у виробництві);
9) за місцем виникнення: витрати групуються по підрозділах підприємства (центрах витрат);
10) по економічних елементах: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні потреби, амортизація, інші витрати.
Методологічні основи формування у бухгалтерському обліку інформації про витрати визначаються П(С)БО 16 «Витрати».
Облік витрат по економічних елементах здійснюється на рахунках класу 8 «Витрати по елементам». Суб'єкти малого підприємництва, а також інші організації, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності, для обліку витрат можуть використовувати тільки рахунки класу 8 зі списанням по дебету рахунку 23 «Виробництво» щомісяця сум прямих і загальновиробничих витрат, у дебет рахунку 79 «Фінансові результати» сум адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат. Інші підприємства рахунки класу 8 можуть використати для узагальнення інформації про витрати по елементах із щомісячним списанням сальдо рахунків у кореспонденції з рахунком 23 і рахунками класу 9 «Витрати діяльності».
Підсумкові обороти по рахунках класу 8 надають інформацію для заповнення другого розділу ф. 2 «Звіт про фінансові результати».
Господарська діяльність – це будь-який вид діяльності особи спрямований на одержання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у випадку, якщо особиста участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною.
Діяльність підприємства поділяється на звичайну й надзвичайну.
Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку основну діяльність підприємства, а також операції, які її забезпечують або які виникають внаслідок здійснення такої діяльності (виробництво й реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, реалізація оборотних активів, заготовляння сировини й матеріалів, розрахунки з постачальниками й підрядниками, одержання й гасіння кредитів банків, випуск акцій, будівництво й придбання основних засобів тощо).
Надзвичайною діяльністю вважають такі операції або події, які відрізняються від звичайної діяльності й не передбачається, що вони будуть повторюватися періодично або в кожному наступному звітному періоді (стихійні лиха, пожежи, техногенні аварії тощо).
Звичайна діяльність підприємства, у свою чергу, поділяється на операційну, фінансову та інвестиційну.
Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю. До основної діяльності відносять операції, пов'язані із виробництвом, реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) які є головною метою створення підприємства й забезпечують основну частку його доходу. Для виробничого підприємства такими є операції по виробництву й реалізації продукції (робіт, послуг), для будівельної організації – по виконанню будівельно-монтажних робіт, для страхової компанії – по наданню послуг зі страхування. До іншої операційної діяльності відносять операції пов'язані з отриманням доходів і витрат від реалізації іноземної валюти, від реалізації інших оборотних активів, від надання в операційну оренду активів, від операційної курсової різниці, від списання безнадійної дебіторської й кредиторської заборгованості, від штрафів, пені й неустойок.
Під фінансовою діяльністю розуміють діяльність, що приводить до змін розміру й складу власного й позикового капіталу підприємства.
Інвестиційною діяльністю вважають придбання й реалізацію тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів коштів.
Виробнича собівартість – це сума витрат підприємства на виробництво продукції (робіт, послуг).
До виробничої собіварості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати (вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат); прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат); інші прямі витрати (всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку); змінні загальновиробничі й постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) відбувається на рахунку 23 «Виробництво».
За дебетом рахунку 23 «Виробництво» відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також розподілені загальновиробничі витрати і втрати від браку продукції (робіт, послуг) з технологічних причин, за кредитом – вартість фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом готової продукції (у дебет рахунків 26, 27), вартість виконаних робіт і послуг (у дебет рахунку 90), собівартість виготовлених у допоміжних (підсобних) виробництвах виробів, робіт, послуг (інструменту, енергії, ремонтно-транспортних послуг тощо).
Загальновиробничі витрати включають: витрати на управління виробництвом (цех, ділянка); амортизацію основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення; витрати на утримання, експлуатацію й ремонт основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на вдосконалення технології й організації виробництва; витрати на обслуговування виробничого процесу; витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього природного середовища; інші загальновиробничі витрати.
Загальновиробничі витрати діляться на постійні (витрати на обслуговування та управління виробництвом, які залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності, вони розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат) при нормальній потужності) та змінні (витрати на обслуговування та управління виробництвом (цехів, ділянок), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу діяльності).
Для узагальнення інформації із загальновиробничих витрат застосовується рахунок 91 «Загальновиробничі витрати». По дебету рахунку 91 відбивається сума визнаних витрат, по кредиту – щомісячне, згідно відповідному розподілу, списання на рахунки 23 та 90.
Адміністративні витрати – витрати, пов'язані з управлінням й обслуговуванням підприємства. Адміністративні витрати відносяться до операційної діяльності, не включаються в собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).
До складу адміністративних витрат включаються: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв'язок (поштові, телефонні, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов'язані з купівлею-продажем валюти; інші витрати загальногосподарського призначення.
Облік адміністративних витрат ведеться на рахунку 92 «Адміністративні витрати». По дебету рахунку 92 відбивається сума визнаних адміністративних витрат, по кредиту – списання на рахунок 79.
Витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.
Облік витрат на збут ведеться на рахунку 93 «Витрати на збут». За дебетом рахунку 93 відображається сума визнаних витрат на збут, за кредитом – списання на рахунок 79.
Інші операційні витрати включають: витрати на дослідження та розробки відповідно до П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»; собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов'язаних з їх реалізацією; сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів; втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства); втрати від знецінення запасів; нестачі й втрати від псування цінностей; визнані штрафи, пеня, неустойка; витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення; інші витрати операційної діяльності.
Облік інших операційних витрат ведеться на рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності». За дебетом рахунку 94 відображається сума визнаних витрат, за кредитом – списання на рахунок 79.
Для обліку витрат діяльності і відображення кредитових оборотів на рахунках обліку запасів, розрахунків з оплати праці, відрахувань на соціальні заходи застосовується Журнал 5 (Журнал 5А) і Відомість 5.1 обліку руху запасів.
Методологічні основи формування у бухгалтерському обліку інформації про готову продукцію визначаються П(С)БО 9 «Запаси». Для цілей бухгалтерського обліку готова продукція входить до складу запасів.
Готова продукція – продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.
Аналітичний облік готової продукції ведеться за видами готової продукції, подібно обліку виробничих запасів (за номенклатурними номерами в картках складського обліку, в відомостях).
Надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю або за нормативною вартістю відображається за дебетом рахунку 26 «Готова продукція», вибуття – за кредитом.
Собівартість реалізованої готової продукції визначається за методами оцінки вибуття запасів.
Узагальнення інформації з обліку готової продукції здійснюється в Журналі 5 (Журнал 5А) та Відомості аналітичного обліку запасів 5.1.