Тема 9. Українська народна дидактика
Студенти повинні знати: народні принципи, методи, прийоми, форми організації навчання;
Студенти повинні уміти: використовувати народно-дидактичні засоби у навчально-виховному процесі сучасної національної школи.
Питання
1. Мета і зміст народної дидактики.
2. Знання і навчання в народній дидактиці.
3. Народні принципи, методи, прийоми, форми організації навчання.
4. Народна дидактика і навчально-виховний процес сучасної національної школи.
Завдання для всіх:
1. Створити цитатник на тему: «Знання і навчання в народній дидактиці».
2. Підготувати повідомлення «Народні знання в етнопедагогіці».
Рекомендована література:
1. Вік живи – вік учись: Українська народна мудрість / Упоряд. І.П. Березовський. -К., 1961.
2. Культура і побут населення України. - К., 1993.
3. Стельмахович М.Г. Народна дидактика. - К., 1985.
4. Стельмахович М.Г. Українська народна педагогіка. - К., 1997.
5. Українська минувщина. - К., 1999.
Тема 10. Українська козацька педагогіка
Студенти повинні знати: сутність козацької педагогіки;
Студенти повинні уміти: використовувати надбання козацької педагогіки в сучасних умовах.
Питання
1. Сутність, специфіка, завдання козацької педагогіки.
2. Козацька духовність, її ознаки, компоненти і особливості.
3. Шляхи впровадження козацької педагогіки і формування козацької духовності в сучасних умовах.
Завдання для всіх:
1. Підготувати повідомлення на теми: «Мовна і емоційна сфера козаків», «Особливості психології козаків-характерників», «Виховання у молоді лицарських чеснот, сили духу».
Література:
1.Аркас М. Історія України-Руси. - К., 1990.
2. Кирпач А. З історії народної освіти запорізьких козаків. - К., 1993.
3. Кузь В.Г, Руденко Ю.Д., Губко О.Т. Українська козацька педагогіка і духовність. – Умань, 1995.
4. Козацька духовність і виховання молоді: Посібник. - К., 1993.
5. Концепція національного виховання // Освіта. – 1996. – 7 серпня.
6. Основи національного виховання. – К., 1993.
7.Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. - К., 1990. – Т. 1, 2, 3.
Тема 11. Виховний потенціал української обрядовості
Студенти повинні знати: виховні традиції народного календаря;
Студенти повинні уміти: використовувати виховні потенції народного календаря у навчально-виховній діяльності.
Питання
1. Народний календар, його виховні потенції та філософські основи.
2. Виховні традиції народного календаря.
3. Народний календар і національна система виховання.
4. Дитина як учасник свят родинного циклу.
Завдання для всіх:
1. Розробити для учнів 5 – 11 класів сценарій свята (зимового, весняного, літнього чи осіннього циклів).
Література:
1. Весняно-літня поезія трудового народу. - К., 1963.
2. Виховний потенціал народного календаря // Рад. школа. - 1990. -
№9.
3. Воропай О. Звичаї нашого народу: У 2 т. — К., 1991.
4. Етнографія України. - Львів, 1994.
5. Концепція національного виховання // Освіта. - 1996. - 7 серпня.
6. Основи національного виховання. - К., 1993.
7. Стельмахович М.Г. Українська народна педагогіка. - К., 1997.
8. Скуратівський В. Місяцелік. Український народний календар. - К.,
1993.
9. Українська минувщина. - К., 1994.
Методичні вказівки та література до питань, винесених на самостійне опрацювання
Термінологія
· Виховання – сукупність знань, культурних навичок, поглядів, що становлять загальний рівень духовного розвитку людини і є наслідком систематичного впливу, навчання.
· Виховувати – вирощувати, навчаючи правил поведінки, даючи освіту та ін.; систематичним впливом викликати, розвивати якесь почуття, рису вдачі, особливість, прищеплювати що-небудь.
· Етнопедагогіка- це система цілей, завдань, принципів, методів, форм організації процесу становлення молодого члена суспільства і підготовки його до життя в структурі національно-етнічних поглядів, норм і звичаїв окремого народу, етносу.
· Етнопсихологія – наукова дисципліна, що розвивається на стику етнографії і психології. Досліджує психічний склад і поведінку людей, зумовлені приналежністю до того чи іншого етносу.
· Етнос – стійке об’єднання людей, що історично склалося на певній території на ґрунті спільного походження. Вживається у значенні народ.
· Загадка – лаконічне навмисно завуальоване визначення якогось предмета чи явища, подане в алегоричній формі.
· Звичай – повсякденний усталений спосіб (правило) поведінки, складений історично, на основі людських стосунків, у результаті багаторазового здійснення одних і тих же дій та усвідомлення їх суспільної значущості.
· Зливки – обряд очищення баби-повитухи й породіллі. Містив як релігійно-містичний ритуал, так і гігієнічні дії.
· Ім’янаречення – давній звичай, пов’язаний з вибором імені для дитини.
· Історія української етнопедагогіки- це галузь знань про зародження, становлення і розвиток науки про українську народну педагогіку.
· Казка – епічне оповідання чарівно-фантастичного, алегоричного і соціально-побутового характеру із своєрідною традиційною системою художніх засобів, підпорядкованих героїзації позитивних, сатиричному відкриттю негативних образів, часто гротескному зображенню їхньої взаємодії.
· Народна мораль – система усвідомлених і дотримуваних народом норм і правил поведінки між окремими людьми та ставлення їх до предметів і явищ.
· Народна педагогіка – система традиційних форм навчання і виховання дітей.
· Народний етикет – сукупність правил поведінки, ввічливості, котрі прийняті у певного народу.
· Народні знання – знання, набуті народом упродовж його історичного розвитку.
· Національне виховання - цілеспрямований, свідомо регульований процес утвердження національної свідомості, національних почуттів, національних традицій, національного характеру та національних особливостей психології, самоцінностей національно – специфічного (особливого), духовно-культурних, мовних, естетичних та ін. цінностей, всього, що сприяє всебічному становленню національного.
· Обряд – узвичаєне, обов’язкове символічне дійство, приурочене до відзначення найбільш важливих подій у житті людського колективу, родини чи навіть окремої особи.
· Обрядовість – сукупність обрядів, усталених символічних дійств, якими супроводиться громадське чи сімейно-побутове життя.
· Пострижини – традиційне відзначення річниці від дня народження дитини (обтинання волосся).
· Провідування – невід’ємна частина звичаїв, пов’язаних із народженям дитини. Мало за мету підтримати породіллю та віддати їй шану. Виконувалася лише жінками.
· Ритуал – послідовне виконання обрядів, які супровожують відзначення певного святкового дня чи релігійної відправи.
· Рід – усі родичі, об’єднання крово-споріднених осіб.
· Родильна обрядовість – сукупність звичаїв та обрядових дій, спрямованих на створення сприятливого психологічного настрою для породіллі й новонародженого.
· Скоромовки – невеликі за розміром прозові або віршовані твори гумористичного спрямування, які побудовані на алітераціях і вимагають швидкого темпу мовлення.
· Традиція – все, що склалося у того чи іншого народу впродовж тривалого історичного періоду (способи виробництва і сповживання, звичаї, обряди, норми поведінки, погляди, смаки), набуло сталої форми і у такому вигляді передається від покоління до покоління.
· Хрестини – комплекс обрядових дій, спрямованих на прилучення дитини до сім’ї, громади і християнського світу. Розрізнялись декілька варіантів – народні, релігійні та змішані.
· Етнографія дитинства – галузь етнографії, що займається дослідженням традиційного дитячого побуту.
· Фольклор – усна народна творчість.
· Дитячий фольклор – термін, що застосовується на означення всіх творів усної народної творчості, призначених для дітей, розуміючи тут творчість дорослих для дітей та дитячу традиційну творчість.
· Народне дитинознавство – концентрує усталені погляди на дітей, емпіричні знання про умови і рушійні сили онтогенезу людських якостей на стадії дитинства, закономірності перебігу фізіологічних, сенсорних, емоційних, вольових та пізнавальних процесів в дитячому віці, особливості формування дитини як особистості від народження й до фізіологічного дозрівання та включення у доросле життя.
· Забавлянки – жанр дитячого фольклору, коротесенькі пісні чи віршики гумористичного, жартівливого змісту ігрової спрямованості. Вони активізують (стимулюють) єдність слова та моторики дитини, супроводяться не тільки відповідними рухами, а й розвивають мовлення дитини. Незважаючи на свою простоту, забавлянки позначені евфонічною культурою, сприяють жвавому спілкуванню з довкіллям, привчають до чуття прекрасного.
· Колядка – це різновидність календарно-обрядового обхідного пісенного фольклору, який супроводжував святковий обряд колядування.
· Прозивалки можна вважати тим жанром, в якому відбилися ступінь сформованості моральних та естетичних переконань дитини, її інтелект, особливості соціального середовища, в якому вона живе, та рівень сформованості сміхової культури.
· Колискові пісні – один із жанрів дитячого фольклору, переважно коротенькі пісеньки, виконані зазвичай над дитячою колисковою з чітко визначеною метою – приспати дитину.
· Небилиці – невеликі оповідання розважального змісту, комізм якого будується на дотепно скомпонованих алогізмах та каламбурі.
· Скоромовки (спотиканки, скороговорки) – невеликі за розміром твори гумористичного спрямування, головне призначення яких – домогтися правильної вимови важких для дитини звуків, позбутися дефектів мови.
· Лічилки – римовані лаконічні вірші від п’яти до десяти (іноді більше) рядків, призначені для розподілу ролей під час гри, послідовності участі в ній.
· Загадки – це короткий художній твір, що належить до “малих” жанрів фольклору, побудований на іносказанні, метафорі, алегорії, описі предметів, явищ, живих істот у вигадливій запитальній чи стверджуючо-констатуючій формі (де це питання мається на увазі) і вимагає розгадки, відповіді, розшифровки спеціально закодованої інформації.
· Моленнєвий етикет – це привітання, побажання, поминання мертвих, припрошування на гостину, зустріч гостей, запрошення до хати, примовлення під час частування, подяка за обід, прощання з гостями, побажання під час трудових процесів.
1. Основні стадії розвитку педагогіки:
А. Народна педагогіка, етнопедагогіка, педагогіка народознавства.
В. Духовна педагогіка, світська педагогіка, родинна педагогіка.
С. Козацька педагогіка, етнопедагогіка, родинна педагогіка.
2. Джерела розвитку педагогіки:
А. педагогічна спадщина минулого, сучасні педагогічні дослідження;
В. сучасні педагогічні дослідження, передовий педагогічний досвід;
С. передовий педагогічний досвід, проектування педагогічних ідей;