ВИЗНАЧЕННЯ ГРУПИ КРОВІ ЗА ДОПОМОГОЮ ЦОЛІКЛОНІВ
Існує ще один спосіб визначення групи крові — за допомогою цоліклонів. Для визначення групи крові необхідні цоліклони: анти-А і анти-В, планшет з маркуванням, досліджувана кров, скляні палички. Порядок визначення такий:
1. Знежирити планшетку спиртом і нанести маркування.
2. Нанести на планшет по одній краплі (0,1 мл) цоліклонів анти-А і анти-В під відповідними написами.
3. Узяти кров з пальця або вени.
4. Поряд із краплями антитіл нанести по одній маленькій краплі (0,01 мл) досліджуваної крові, тобто співвідношення кров : цоліклони = 1 : 10.
5. Змішати різними скляними паличками.
6. Через 2,5—3 хв оцінити результат.
Оцінювання результату:
• якщо реакція аглютинації не сталася ні з цоліклоном анти-А, ні з цоліклоном анти-В, то це 0(1) група крові;
• якщо реакція аглютинації сталася з цоліклоном анти-А, то це А(ІІ) група крові;
• якщо реакція аглютинації сталася з цоліклоном анти-В, то це В(Ш) група крові;
• якщо реакція аглютинації сталася і з цоліклонами анти-А, і з цоліклоном анти-В, то це АВ(ІV) група крові (табл. 3).
Таблиця 3. Оцінювання результату при визначенні груп крові за допомогою цоліклонів
| Група крові | Наявність аглютинації при реакції з цоліклоном | |
| анти-А | анти-В | |
| 0 (1) А (П) В (Ш) АВ (ІV) | - + - + | - - + + |
ЗНАЧЕННЯ РЕЗУС-ФАКТОРА
У 1940 році в еритроцитах людини був виявлений ще один антиген (аглютиноген), який назвали резус-фактором. Установлено, що резус-фактор наявний у 85 % людей, тобто вони є резус-позитивними (Rh+), інші 15 % є резус-негативними (Rh-).
Резус-фактор можна визначати у клініці як за допомогою методів, що не потребують спеціального обладнання, так і за допомогою лабораторних методів.
Існує два способи визначення резус-фактора в клініці (так звані експрес-методи):
• експрес-метод зі стандартним універсальним реагентом у пробірці без підігрівання;
• експрес-метод на поверхні без підігрівання.
Для першого способу необхідні центрифужні пробірки. Порядок визначення такий:
1. На дно пробірки наносять краплю стандартного універсального реагенту — антирезусної сироватки групи АВ(ІV), що містить 33%розчин поліглюкіну.
2. Додають у пробірку краплю досліджуваної крові. Пробірку обертають круговими рухами, добиваючись, щоб вміст розтікся по стінках, і спостерігають 3 хв.
3. Додають у пробірку 2—3 мл фізіологічного розчину та перемішують шляхом однократного або двократного перевертання пробірки. Оцінювання результату:
• наявність пластівців на тлі просвітленої рідини (аглютинація) вказує на резус-позитивну кров;
• рівномірно забарвлена рожева рідина в пробірці вказує на відсутність аглютинації і на резус-негативну кров.
ПРАВИЛА ПЕРЕЛИВАННЯ КРОВІ
Кров переливають натщесерце або після легкого сніданку. Перед трансфузією слід спорожнити сечовий міхур, виміряти артеріальний тиск і температуру.
Потім необхідно перевірити придатність крові донора, визначити групу крові донора і реципієнта, провести проби на індивідуальну сумісність (групову або за системою АВО і резус-сумісність), а також біологічну пробу.
Наприкінці переливання у флаконі залишають 10—15 мл крові і зберігають протягом 1 доби. Після переливання 2—4 год треба полежати у ліжку. Необхідно стежити за артеріальним тиском, температурою, частотою пульсу, характером сечі та її кількістю.
ВІЗУАЛЬНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПРИДАТНОСТІ КРОВІ ДО ПЕРЕЛИВАННЯ
Перевірити правильність паспортизації: наявність етикетки з номером, дати заготовлення, позначення групи і резус-належності, найменування консерванту і терміну придатності, прізвище й ініціали донора, найменування установи-заготівннка, підпис лікаря.
1. Перевірити термін придатності (21 доба і 35 діб при застосуванні нових консервантів).
2. Перевірити герметичність упаковки. Недопустимі порушення її цілості, проколювання кришки флакона голкою.
3. Переконатись, що кров розділена на три шари (прозорі), не має пластівців. Унизу має бути червоний шар — еритроцити; посередині — вузька сіра смужка — лейкоцити і тромбоцити; зверху — жовтий — плазма.
Якщо хоча б одна з перелічених вимог не виконана, таку кров переливати забороняється.