Склад та економічний зміст доходів і витрат страховика
Для забезпечення своєї діяльності страховик формує та використовує кошти страхового фонду, виплачуючи страхове відшкодування страхувальнику та фінансуючи власні витрати з утримання страхової компанії.
Крім того, в умовах розвинутих ринкових відносин, страховик, як правило, вкладає тимчасово вільні кошти в інвестиційну діяльність, використовуючи власні кошти та частину коштів страхового фонду. Внаслідок цього грошовий рух коштів страхових організацій складніший, ніж у підприємств інших галузей народного господарства і включає два відносно самостійні грошові потоки:
Ø обіг коштів, пов'язаних зі страховим захистом
Ø обіг коштів, пов'язаних з обслуговуванням страхових операцій
Кожен з виділених елементів грошового обігу коштів страхової організації має своє соціально-економічне призначення, у зв'язку з чим їх рух відбувається під впливом різних економічних та юридичних факторів.
При цьому обіг коштів, що забезпечує страховий захист, відбувається в два етапи:
I. формування та розподіл страхового фонду;
II. інвестування частини його коштів.
Найважливішою особливістю цієї частини обігу коштів страхової компанії є ризиковий, імовірний характер руху. Якщо основою формування страхового фонду є ймовірність збитку, яка визначається на основі статистичних даних і теорії ймовірностей, то використання коштів зі страхового фонду залежить від фактичних збитків, нанесених страхувальникам у певному році. Різниця між обсягом сформованого страхового фонду й потребами для виплати страхового відшкодування породжує специфічні особливості управління фінансами страхової організації та визначення його доходів і витрат.
Головним джерелом доходів страхових компаній є страхові премії, отримані ними від страхувальників:
Доходи від страхової діяльності формуються на основі страхових платежів, які отримує страховик від страхувальників.
Як відомо, основою розрахунку страхових платежів є страховий тариф: обсяг платежів визначає величину страхового фонду, а структура тарифної ставки - напрями його використання. Таким чином, виконуючи свої фінансові зобов'язання, страховик розподіляє отримані страхові платежі між різними напрямами, закладеними в тарифі. Такий цільовий розподіл страхових платежів дає змогу страховій компанії забезпечити формування страхових та резервних фондів у достатніх обсягах.
Зверніть увагу!
Порядок розподілу грошових коштів страхової організації на страхові резерви з наступною трансформацією їх у доходи, становить економічну основу страхування. Цей розподіл залежить від строку дії договорів, тобто часу реалізації страхової послуги й особливостей національного страхового законодавства.
Страхові платежі - це первинний дохід страхової компанії та основа подальшого обігу коштів.
Згідно із Законом України «Про страхування» до складу доходів від страхової діяльності належать:
| зароблені страхові премії за договорами страхування та перестрахування | комісійні винагороди за передачу ризиків у перестрахування | повернуті суми з централізованих страхових резервних фондів | |
| частка від страхових сум і відшкодувань, сплачена перестраховиками | повернуті суми технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій | ||
Розглянемо детальніше кожну складову доходів.
Основним джерелом доходів страховика є зароблені страхові премії. У страхуванні відомі дата початку й дата закінчення надання страхової послуги згідно з договором страхування. Страхова послуга реалізується протягом усього періоду дії договору, а кошти, внесені страхувальником, "заробляються", тобто після закінчення строку дії договору стають доходом страховика. Звідси випливає одне із специфічних понять страхування - "зароблені страхові платежі", які за своїм економічним змістом наближені до поняття "реалізація" продукції або "виручка від реалізації" в промисловості.
Величина зароблених страхових платежів залежить від суми отриманих страхових платежів і зміни залишків резервів незароблених премій* на початок і кінець звітного періоду. У зв'язку з цим виникає необхідність обліку змін залишків резервів незароблених премій протягом звітного періоду.
Таким чином, зароблені страхові платежі визначаються за формулою:
ЗП = П + РНПп - РНПк,
де ЗП - зароблені страхові платежі (страхові внески, страхові премії) у звітному періоді;
П - сума надходжень страхових платежів у розрахунковому періоді за мінусом
страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених
перестраховикам за договором перестрахування у цьому періоді;
РНПп - резерв незароблених премій на початок розрахункового періоду;
РНПк - резерв незароблених премій на кінець розрахункового періоду.
Незароблені страхові платежі є однією із складових технічних резервів страховика*, які створюються для забезпечення майбутніх виплат за договорами страхування - іншого, ніж страхування життя.
В Україні порядок розрахунку резервів незароблених премій встановлено Законом України "Про страхування". Резерви розраховуються щоквартально, залежно від сум надходжень страхових платежів з відповідних видів страхування в кожному із трьох кварталів періоду, що передує звітній даті, у такому порядку:
Ø сума надходжень страхових платежів у першому кварталі цього
періоду множиться на 1/4;
Ø сума надходжень страхових платежів у другому кварталі цього
періоду множиться на 1/2;
Ø сума надходжень страхових платежів у останньому кварталімножиться на 3/4;
Ø отримані добутки додаються.
Статистична довідка.
На 01.01.2001р. вітчизняними страховиками було отримано страхових платежів за всіма видами страхування 2136 млн грн. У порівнянні з 1999 роком, обсяги вказаного показника зросли на 972 млн грн; темпи росту склали 183,5%.
У випадку, коли страхова компанія • має договори перестрахування і виступає у ролі цедента, вона може отримувати від перестраховика доходи у вигляді комісійних винагород за передачу ризиків у перестрахування'.
Згадаємо, що при настанні страхової події з об'єктом, що був переданий у перестрахування, страховик сплачує відшкодування у повному обсязі, а перестраховик компенсує йому свою частину у відшкодуванні збитку в сумі, визначеній договором перестрахування.
Таким чином, страховик отримує специфічний вид доходу -частку від страхових сум і страхових відшкодувань, переданих у перестрахування.
Здійснення окремих видів страхування вимагає створення спеціалізованих фондів страхових резервів. Згадаємо, що в авіаційному, морському, ядерному страхуванні, страхуванні цивільної відповідальності власників транспортних засобів саме й створюються централізовані страхові резервні фонди (за рахунок внесків до них страховиків).
Якщо страхова компанія вийшла зі складу професійного об'єднання (при якому формуються ці фонди), їй повертається частина раніше внесених коштів, які теж вважаються доходами від страхової діяльності.
Повернуті суми резервів, інші ніж резерв незароблених премій, є одним з видів доходу страховика від основної діяльності.
Страхові компанії можуть одержувати додаткові доходи від інвестування* тимчасово вільних грошових коштів, які є суттєвим чинником розвитку страхової справи. Вони можуть бути використані як на компенсацію збитків від страхових операцій, на розвиток страхової справи, так і в комерційних цілях.
Окрім доходів від страхових операцій та інвестиційної діяльності, страхова компанія може отримувати також доходи від надання різного роду послуг, пов'язаних, перш за все, з ризик-менеджментом, консультаціями, навчанням кадрів, а також доходи від:
Ø здавання землі та приміщень в оренду;
Ø операцій з основними фондами та нематеріальними активами;
Ø реалізації прав регресної вимоги страховика до особи, винної в нанесеному збитку;
Ø врегулювання безнадійної заборгованості тощо.
У процесі здійснення своєї діяльності страхова компанія здійснює витрати, склад і структуру яких визначають два взаємопов'язані економічні процеси:
Ø виконання зобов'язань перед страхувальниками;
Ø фінансування діяльності страхової організації;
Залежно від цього, виділяють:
Ø витрати на здійснення страхових операцій, які в сукупності формують собівартість страхової послуги;
Ø витрати на проведення інших операцій, які супроводжують одержання доходів від інвестування та розміщення тимчасово вільних коштів страховика та інших його доходів.
Витрати страховика на здійснення страхових операцій можна класифікувати таким чином:
Зверніть увагу!
Собівартість страхових операцій - поняття складне й специфічне, оскільки страховик, беручи на себе страхову відповідальність за договором, тільки орієнтовно може визначити, скільки вона йому коштуватиме.
Найбільшу частину витрат страховика становлять виплати страхових сум і страхових відшкодувань, внаслідок яких відбувається виконання фінансових зобов'язань страховика перед страхувальником згідно з чинним законодавством.
Відрахування в запасні фонди або резерви внесків є своєрідним варіантом витрат майбутніх періодів. Вони визначаються як різниця між нормативним і фактичним обсягом виплат страхових сум і страхових відшкодувань.
Витрати на попереджувальні (превентивні) заходи нормовані тарифною ставкою і залежать від міри ризикованості того чи іншого виду страхування.
Витрати на ведення справи або обслуговування процесу страхування та перестрахування призначені для фінансування діяльності страховика і передбачають витрати на:
Окремо виділяють групу витрат страховика на утримання страхової компанії, властиві кожному господарюючому суб'єкту, якими є адміністративно-управлінські витрати, а саме:
Ø заробітна плата персоналу;
Ø оплата послуг зв'язку;
Ø амортизаційні відрахування;
Ø оплата комунальних послуг;
Ø рекламні заходи тощо.
Процес інвестування й розміщення тимчасово вільних коштів страховика та інших його доходів передбачає також витрати, пов'язані з:
Ø оплатою послуг фінансово-кредитних установ, які діють на ринку цінних паперів;
Ø отриманням доходів від інших (крім страхових та інвестиційних) господарських операцій тощо.
Усі перераховані види витрат страховик бере до уваги в процесі визначення фінансового результату своєї діяльності, який визначається шляхом співставлення доходів і витрат. Він є вартісною оцінкою підсумків господарювання страховика. Він визначається щодо страхових операцій загалом і за кожним видом страхування окремо.
Зверніть увагу!
При визначенні підсумку господарської діяльності страхової компанії фінансовий результат визначається за один рік; а при підсумку еквівалентності відносин страховика й страхувальників - за той період, який було прийнято за основу при розрахунку страхового тарифу.