Рентгенологические методы исследования. Для правильной диагностики костных повреждений и многих ортопедических заболеваний необходимо рентгенологическое исследование больного.
Для правильной диагностики костных повреждений и многих ортопедических заболеваний необходимо рентгенологическое исследование больного.
Рентгеновские снимки должны производиться не менее чем в двух взаимно перпендикулярных проекциях, однако при переломах некоторых костей приходится также делать дополнительные снимки в косых проекциях и в функциональных положениях, например при повреждении позвоночника. Иногда при рентгенографии необходима специальная укладка больного, например при повреждении черепа и особенно его основания.
В ортопедии и травматологии для определения двигательных способностей мышц, иннервации применяются электрофизиологические методы исследования.
В настоящее время в практической деятельности чаше всего пользуются следующими методами электрофизиологической диагностики.
Электромиография дает возможность определять мышечные токи действия, так как они отражают не только состояние главного звена двигательной системы, но и ее иннервацию, что очень важно в ортопедии и травматологии.
При электромиографии необходимо помнить о зависимости электрической активности нейромоторного аппарата от «внешних» факторов, кровоснабжения мышцы, сдвигов химического состава крови и тканевой жидкости, внутримышечной температуры и т. п.
Регистрация механических движений при помощи циклографии, киносъемки, миографии дает возможность судить лишь о внешней структуре двигательного акта, электромиография же позволяет понять внутренние закономерности двигательных координации, т. е. характеризует особенности иннервационных процессов.
Осциллография позволяет записывать на бумагу или фотопленку пульсовые волны в артериях с определенного уровня конечности при различной степени ее сдавления манжеткой. По осциллограмме можно определить максимальное (Мк), среднее (My) и минимальное (Мн) давление в артерии. По осциллограмме высчитывают также осцилляторный индекс (ОИ), который характеризует тонус артерии и определяется по глубине осцилляции: чем они глубже, тем тонус ниже, чем меньше осцилляции, тем тонус выше. В норме на плече этот индекс равен 22 мм, на предплечье — 13 мм, на бедре — 26 мм, на голени в верхней трети — 20 мм, в нижней трети — 9 мм.
Реовазография основана на принципе записи изменений электропроводимости в зависимости от колебаний наполнения артерии кровью.
С возрастанием скорости тока крови электрическое сопротивление ее уменьшается — на этом свойстве и основан метод. Электроды накладывают на сегмент конечности и осцилляции записывают электрокардиографом на бумажную ленту.
Данные лабораторных исследований не имеют специфического диагностического значения в травматологии и ортопедии. Исключение составляет появление в моче нейтрального жира в случае повреждения костной ткани, осложнившегося жировой эмболией.
В клинической практике травматологи пользуются общепринятыми исследованиями. К ним относятся анализы крови, мочи, жидкостей, полученных при люмбальной пункции, пунктата из сустава, абсцесса, инфильтрата, кости. Ставятся реакции на туберкулез, эхинококк и др., производятся биопсии, биохимические, бактериологические исследования и др. При изучении моторной активности мышц проводятся электрофизиологические исследования.
Завдання для самостійної домашньої роботи за матеріалами лекцій.
Модуль 1
1. Проаналізувати алгоритм обстеження пацієнта.
2. Техніка виміру довжини кінцівки або її частини. Амплітуда рухів у суглобах кінцівок.
3. Бинтові та інші пов'язки як елемент фізичної реабілітації.
4. Транспортна іммобілізація в лікуванні та фізичній реабілітації.
5. механізм лікувальної дії фізичних вправ.
Завдання для письмової роботи
1. Суб'єктивне обстеження хворого. Схема, деталізація питань з кожного із фрагментів.
2. Об'єктивне обстеження за допомогою фізикальних методів.
3. Вимір довжини кінцівки або її фрагменту, встановлення осі кінцівки.
4. Визначення об'єму руху в суглобах кінцівок.
5. Об'єктивне обстеження хворого за допомогою фізикальних методів. Порядок обстеження органів, систем, частин тіла.
6. Фізична реабілітація в доопераційному періоді. Завдання, методи, засоби, характеристика програм.
7. Фізична реабілітація в залежності від рухового режиму на лікарняному етапі лікування.
8. Фізична реабілітація в поліклінічному та диспансерному періоді.
Розклад т"ютерських занять визначається лектором після завершення лекцій даного модуля. Без заліку виконання домашніх завдань та письмових робіт студент, до здачі модуля, не допускається. Без здачі матеріалів попереднього модуля студент до здачі наступного не допускається.
Якість домашнього завдання та письмових робіт оцінюється за вимогами поточного контролю і визначається кількість балів загальною оцінкою лекційного матеріалу та практичних занять. Ця інформація стосується студентів при опрацюванні кожного модуля і більше не повторюється при висвітленні завдань інших модулів.
Список літератури
І.Обов'язкової:
1. Мухін В.М. Фізична реабілітація. - К.: Олімпійська література, 2000.
2. Мурза В.П. Фізична реабілітація. - К.: Олан, 2004.
3. Бирюков А.А. Лечебньїй массаж. - К.: Олимпийская литература, 2008.
4. Корж М.О., Горидов Л.Д., Тяжелов О.А., Прозоровський Д.В., Стауде
В.А. Лікувальна фізкультура в післяопераційному періоді у хворих з
ушкодженнями проксимального відділу плечової кістки. / Методичні
рекомендації. - Харків, 2003.
5. Пилашевич А.А., Гусев П.Е., Анкина В.В. Реабилитация больньїх после
остосинтеза при переломах длинньїх трубчатих костей. / Методические
рекомендации. - К.: Олимпийская литература, 2009.
6. Руководство по реабилитации больньїх с двигательньїми нарушениями. /
Под ред. Глебовой А.Н., Щетитовой О.Н. Т.1. - Л.: Антидор, 2010.
7. Семенова О.П. Реабилитация посттравматических больных. Ростов н/Д:Феникс, 2006.-240 с.
8. Физическая реабилитация. / Под ред. Попова С.Н. - Р-н-Д.: Феникс, 1999.
9. Юмашев Г.С., Епифанов В.А. Оперативная травматология и
реабилитация больньїх с повреждениями опорно-двигательного аппарата.
-М.: Медицина, 2010.
II. Додаткова:
1. Васичкин В.И. Методика лечебного массажа. - С.-Петербург: Лань, 2010.
2. Васичкин В.И. Сегментарньш массаж. - С.-Петербург: Лань, 2008.
3. Гавва Лавсан. Очерки методов восточной рефлексотерапии. -
Новосибирск: Наука, 2004.
4. Довгань В.И., Темкин В.Б. Механотерапия. - М. 2008.
5. Кукушкина Т.Н. Докиш Ю.М., Чистяков Н.А. Руководство по
реабилитации больньїх., 2009.
6. Лікувальна фізкультура та спортивна медицина. / За ред. Калинчука В.В.
-К.: Здоров'я, 2011.