НАСЛІДКИ ПОРУШЕННЯ ПОРЯДКУ ВСТАНОВЛЕННЯ ТА ЗМІНИ ЦІЛЬОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ЗЕМЕЛЬ
Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок може здійснюватися виключно у викладеному порядку. Порушення цього порядку тягне за собою наслідки, передбачені ст. 21 ЗК України.
Належним чином встановлене (змінене) цільове призначення земельної ділянки визначає характер обов’язків її власника (користувача) щодо використання ділянки. Власник (користувач) земельної ділянки зобов’язаний використовувати її виключно за цільовим призначенням, встановленим відповідним органом влади. Тому особи, які допустили порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земельної ділянки, можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно з цією статтею використання земель не за цільовим призначенням тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від десяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Відповідно до ст. 2381 Кодексу такі штрафи накладаються посадовими особами органів земельних ресурсів. Від імені цих органів розглядати справи про нецільове використання земельних ділянок і накладати адміністративні стягнення мають право: голова Державного комітету України по земельних ресурсах та його заступники, голова Державного комітету АР Крим по земельних ресурсах та його заступники, начальники обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь та їх заступники, начальники міських (міст обласного та районного підпорядкування), районних управлінь (відділів) земельних ресурсів та їх заступники, інженери-землевпорядники сіл і селищ.
Висновок.
Зміна цільового використання земельних ділянок є реальною. Головне – дотримуватися при цьому положень чинного законодавства України.
ВИСНОВКИ З ТЕМИ
Віднесення земель до певної категорії відбувається при їх передачі у власність або наданні у користування шляхом затвердження відповідних землевпорядних проектів або прийняття рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
На жаль, на даний час можливість або неможливість зміни цільового призначення певної земельної ділянки обумовлюється суб'єктивною позицією відповідних органів, що погоджують проекти землеустрою та затверджують їх.
Процедура зміни цільового призначення земель включає в себе:
• подання заяви із доданими документами власником земельної ділянки "до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту". Серед документів, що мають додаватися до заяви, згадане "обґрунтування необхідності зміни цільового призначення". У правозастосовчій діяльності відсутнє єдине розуміння цього терміну. Часто вимагається надання обґрунтування у формі містобудівного обґрунтування, проекту будівництва, типового проекту тощо. На наш погляд, обґрунтування може бути виконане у довільній формі;
• надання дозволу на підготовку (перепогодження) проекту відведення, строк на що складає 1 місяць. Його дотримання є проблематичним, особливо у випадку прийняття рішень органами місцевого самоврядування;
• складання проекту відведення у строк, визначений договором, що практично становить не менше 1 місяця;
• погодження або перепогодження (у Київській області, наприклад, практика "перепогодження" проектів відсутня - в усіх випадках складається новий проект відведення) проекту відведення (п. 6 Порядку) (1) органом земельних ресурсів, (2) санітарно-епідеміологічним органом, (3) органом архітектури, (4) органом охорони культурної спадщини, (5) природоохоронним органом. Щодо земель, зайнятих лісами, див. також ч. 4 коментованої статті. На даний час представники усіх перерахованих органів здійснюють положення у складі "комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою";
• проведення державної землевпорядної експертизи;
• у разі, якщо рішення про зміну цільового призначення (п. 9 Порядку) приймається обласною державною адміністрацією або КМУ, надається висновок районної державної адміністрації;
• у разі, якщо рішення про зміну цільового призначення приймається КМУ, надається також висновок обласної державної адміністрації;
• в деяких областях існує практика надання висновків обласних рад, що законодавством не передбачено;
• прийняття рішення щодо зміни цільового призначення органом, що визначається відповідно до п. п. 7 - 10 Порядку. За існуючою практикою, у разі незгоди зі зміною цільового призначення відповідні органи не приймають рішення про відмову, а просто утримуються від винесення будь-якого рішення. Таким чином, процедура відведення просто "зависає" у повітрі. Така практика є, поза сумнівом, незаконною;
• перенесення проекту відведення в натуру (на місцевість), видача та реєстрація державного акта на право власності зі зміненим цільовим призначенням
Фактична загальна тривалість процедури зміни цільового призначення, якщо всі рішення приймаються максимально оперативно, складає від 3 (якщо рішення приймається районною державною адміністрацією) до 12 місяців (якщо рішення приймається КМУ). Проте у ситуаціях, коли розгляд питання затягується, процедура може тривати нескінченно.
Порушення порядку зміни цільового призначення земельних ділянок найчастіше виражаються у самовільному використанні земельних ділянок не за цільовим призначенням без застосування встановленої законодавством процедури зміни цільового призначення. Також можливі найрізноманітніші відхилення від встановленої процедури зміни цільового призначення земельних ділянок. Можуть бути порушені матеріально-правові приписи, що перешкоджають зміні цільового призначення земельної ділянки. Такі порушення також є "порушенням порядку" встановлення та зміни цільового призначення земель.