Порядок захисту дисертації

 

Процес підготовки дисертації до захисту включає такі етапи:

1) попередню експертизу дисертації в організації, де вона виконувалась або до якої було прикріплено здобувача (так званий передзахист);

2) написання автореферату дисертації;

3) подання дисертації до спеціалізованої вченої ради;

4) друкування і розсилання автореферату;

5) підготовку здобувача до захисту дисертації;

6) процедуру прилюдного її захисту.

Кожний із цих процесів має свою специфіку і визначений відповідними вимогами Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань МОН України.

Захист дисертації відбувається на засіданні спеціалізованої вченої ради прилюдно. Він повинен мати характер наукової дискусії, в якій зобов’язані взяти участь усі присутні на захисті члени спецради – доктори наук зі спеціальності, за якою подано дисертацію. Засідання фіксується на фонограму. Розшифрована й засвідчена фонограма є стенограмою засідання ради. Вона зберігається в раді до остаточного рішення МОН України.

Засідання ради з захисту дисертації відбувається державною мовою. Якщо дисертацію написано не українською мовою, за згодою не менш як двох третин присутніх членів спецради та офіційних опонентів на прохання здобувача захист дисертації може відбуватися мовою, якою підготовлена дисертація. Однак розшифровану фонограму та інші документи подають до МОН України державною мовою.

Офіційні опоненти зобов’язані бути присутніми на захисті дисертації. Захист дисертації може відбуватися за відсутності з поважної причини лише одного опонента за умови позитивного його відгуку. У такому разі на засіданні спецради повністю оголошується відгук відсутнього опонента і заслуховується виступ додаткового офіційного опонента, затвердженого головою ради до захисту дисертації. Захист дисертації не може відбутись у разі відсутності двох офіційних опонентів або у разі відсутності офіційного опонента, який подав негативний відгук про дисертацію.

Прилюдний захист дисертації відбувається на засіданні спецради, яке вважається правомочним, якщо в його проведенні взяло участь щонайменше дві третини її складу, за умови обов’язкової участі щонайменше трьох докторів наук за спеціальністю кандидатської дисертації, та чотирьох – при захисті докторської дисертації.

Рішення спеціалізованої вченої ради щодо присудження наукового ступеня вважають позитивним, якщо за нього проголосувало щонайменше три чверті членів ради, які брали участь у засіданні.

Засідання спецради з захисту дисертації відбувається за певною процедурою.

До відкриття засідання члени ради мають бути ознайомлені з проектом висновку щодо дисертації, підготовленим комісією ради.

Засідання спецради починається з того, що головуючий за даними реєстраційної картки присутності інформує членів ради про обов’язкові передумови правомочності зібрання і за наявності кворуму відкриває засідання. Він інформує членів про бажану для здобувача мову захисту дисертації і погоджує це питання з учасниками засідання.

Після цього оголошується порядок денний, захист дисертації. Головуючий оголошує назву дисертації, прізвище, ім’я та по батькові її автора, вказує прізвища офіційних опонентів і назву провідної установи.

Потім слово надається вченому секретареві, який доповідає про подані дисертантом документи та їх відповідність установленим вимогам, коротко викладає його біографію, доповідає про акти впровадження результатів дисертаційного дослідження.

Якщо запитань до вченого секретаря немає, слово для викладу основних положень дисертації надається здобувачеві наукового ступеня. Свій виступ він може подати у формі читання (а краще переказу) попередньо підготовленого тексту доповіді, яка має засвідчити високий рівень теоретичної підготовки її автора, його ерудицію і здатність дохідливо викласти основні наукові результати проведеного дослідження.

В доповіді здобувач викладає сутність наукової проблеми (завдання) та зміст роботи.

Ознайомлюючи членів спеціалізованої вченої ради і всіх присутніх у залі з текстом своєї доповіді, здобувач мусить врахувати, що автореферат дисертації отримали всі члени спецради і частина запрошених, а зацікавлені фахівці також могли познайомитися зі змістом дисертації та її авторефератом у бібліотеці за місцем захисту дисертації. Зважаючи на це, слід зосередити свій виступ в основному на викладі головної наукової концепції, наукової новизни роботи, нових теоретичних і практичних положеннях, а також результатах, отриманих особисто автором дисертації, тобто саме на тому, що він фактично захищає. Конкретний виклад цих принципових моментів роботи сприяє підвищенню наукової цінності дисертації, її науково-методичного рівня та якості; дасть змогу об’єктивніше оцінити внесок здобувача в науку і практику з урахуванням необхідності дотримання високих вимог до дисертації в процесі її атестації. Слід пам’ятати, що в авторефераті здобувач не наводить положення, які виносяться на захист. Здобувач захищає всі положення дисертації, зокрема висновки.

У разі необхідності слід робити посилання на текст автореферату або самої дисертації, а також на додатково підготовлені схеми, таблиці і графіки. Можливе застосування спеціально підготовлених слайдів, кіно-, відеодокументів, плакатів, комп’ютерної техніки. Матеріали, винесені на схеми і таблиці, слід оформляти так, щоб здобувач міг демонструвати їх без особливих труднощів і вони були доступні для всіх присутніх.

На плакатах доцільно відобразити:

• повну назву дисертації;

• формулювання вирішеної наукової проблеми (завдання);

• мету дисертаційного дослідження;

• основні висновки дисертації;

• таблиці, графіки, схеми та ін., що свідчать про обґрунтування й достовірність отриманих результатів.

Рекомендований формат плакатів 1,2х1,8 м. Кількість плакатів визначається характером дисертації.

Особливо важливим є демонстрування результатів дисертаційної праці на комп’ютері.

Не лише зміст тексту доповіді, а й характер її виголошення (читання чи переказу) значною мірою визначають оцінку захисту. Тому важливо зважати на певні правила прилюдного виступу.

Особливо важливо, щоб мова здобувача була зрозумілою, граматично точною, впевненою, що робить її зрозумілою і переконливою. Доповідь має бути строго науковою, добре аргументованою за змістом. Слід уникати надмірних подробиць та широкого вживання вузькоспеціальної термінології. Тоді вона буде зрозумілою і тим членам ради, котрі інколи далекі від тематики обговорюваної дисертації, а також широкій аудиторії фахівців.

Мова здобувача має бути не лише зрозумілою і впевненою, а й виразною, що залежить від темпу, гучності та інтонації. Якщо здобувач говорить квапливо, ковтаючи закінчення слів, або доволі тихо і невиразно, то якість виступу різко знижується. Спокійна, некваплива манера викладення завжди імпонує слухачам. Неприпустимим є порушення норм літературної вимови, зокрема використання неправильних наголосів у словах.

Серед основних порад, які допоможуть здобувачам виголосити свою доповідь, можна назвати такі:

• усі цифри в тексті записуйте тільки словами, щоб не довелося підраховувати кількість нулів;

• підкреслюйте ключові слова, що виділяються наголосом;

• залишайте великі поля при друкуванні, щоб можна було доповнити текст своїми зауваженнями;

• краще повторіть іменник, уникаючи надлишку займенників;

• використовуйте прості слова і прості розповідні речення;

• не переобтяжуйте текст складнопідрядними реченнями.

Слід зважати і на такий аспект, як вибір одягу, пози під час виступу, а також жестів, міміки, манер, інших зовнішніх форм поведінки. Елегантність, охайність в одязі справляє сприятливе враження і прихильність до здобувача членів спецради, а також усіх присутніх на захисті.

Після виступу здобувача члени спецради в усній або письмовій формі ставлять запитання. Вони можуть торкатися всіх аспектів захисту дисертації, методів дослідження, уточнення наукової і практичної значущості, процедури експериментальної роботи, будь-яких інших питань. Ставити запитання та отримувати на них відповіді мають право всі присутні на захисті дисертації фахівці та гості.

Упевненість відповідей на поставлені запитання значною мірою відбивається на результатах голосування членів спецради. Відповідати на запитання слід тільки за суттю справи. Здобувачеві варто проявляти скромність в оцінці своїх наукових результатів і тактовність стосовно тих, хто ставить запитання.

Перш ніж відповідати на запитання, необхідно уважно його вислухати і записати. Бажано на поставлене запитання відповідати відразу, а не вислуховувати всі запитання, а потім на них відповідати. Чітка, логічна й аргументована відповідь на попереднє запитання може виключити наступне.

Після відповідей здобувача на запитання членів ради і присутніх слово надається науковому керівникові, який у своєму виступі, як правило, розкриває ставлення здобувача до роботи над дисертацією, його якості як науковця, громадянина.

Учений секретар оголошує висновок організації, де виконувалася дисертація або до якої був прикріплений дисертант, відгук провідної установи та інші відгуки на дисертацію й автореферат. Якщо таких відгуків надійшло багато, то робиться (за згодою членів ради) короткий їх огляд з виділенням конкретних зауважень. Здобувач послідовно відповідає на всі зауваження і побажання.

Далі виступають офіційні опоненти. Вони можуть як зачитувати текст відгуку, так і виступати близько до тексту. Однак у виступі обов’язково мають бути відбиті всі зауваження і побажання письмового відгуку.

Після виступу кожного опонента здобувачеві надають слово для відповіді. Подякувавши опонентові за згоду виступити на захисті та високу оцінку дисертації (якщо таку було висловлено), здобувач відповідає на його зауваження. Якщо з деякими зауваженнями опонента можна погодитися, про це слід сказати у відповіді. Можна підкреслити ті побажання опонента, що відкривають перспективи подальшої роботи здобувача над темою дослідження. Відповіді мають бути чіткими, лаконічними, виваженими. Після кожного виступу здобувача для відповіді на зауваження офіційних опонентів головуючий пересвідчується, чи задоволений опонент відповіддю.

Після відповіді на запитання, зауваження і побажання членів ради, провідної установи та офіційних опонентів можна вважати, що основна частина процедури захисту дисертації завершена. Друга частина засідання спецради – це дискусія щодо дисертації, яка захищається.

У публічному обговоренні дисертації мають право взяти участь усі присутні на засіданні. Члени ради – доктори наук зі спеціальності, за якою підготовлена дисертація, повинні обов’язково взяти участь у дискусії. Вони можуть давати як позитивну, так і негативну оцінку дисертаційного дослідження з відповідною аргументацією. Після членів ради можуть виступити всі бажаючі.

Під час дискусії дається оцінка проведеної здобувачем теоретичної та експериментальної роботи, рівня його кваліфікації як ученого-дослідника, підкреслюються сильні і слабкі сторони дисертації, висловлюються пропозиції і побажання щодо використання теоретичних і прикладних розробок її автора.

По завершенні дискусії здобувачеві надається заключне слово, в якому він може зробити висновки щодо результатів обговорення його дисертації і за необхідності відповісти на запитання, які виникли під час дискусії. Бажано висловити подяку всім, хто надав допомогу здобувачеві в написанні і захисті дисертації. Якою б гостротою та різкістю не позначались зауваження, здобувач мусить витримати їх на високому принциповому рівні, виявити витримку і коректність.

Потім голова ради підбиває підсумки захисту і пропонує вибрати лічильну комісію для проведення таємного голосування. Рішення ради вважається позитивним, якщо за нього проголосувало не менше трьох чвертей від кількості присутніх на засіданні членів ради.

Після затвердження протоколу лічильної комісії (протокол затверджується простою більшістю від кількості присутніх членів ради) рада обговорює проект та ухвалює висновок ради про дисертацію.

У висновку викладаються найсуттєвіші наукові результати, які отримав дисертант особисто, оцінка їх достовірності та новизни, значення для теорії і практики та рекомендації щодо використання, зазначається, яким вимогам Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань відповідає дисертація. Текст висновку ухвалюється відкритим голосуванням простою більшістю присутніх на засіданні членів ради.

Проект висновку спеціалізованої вченої ради складає комісія у складі трьох осіб, яка вивчала роботу на стадії її попереднього розгляду і представляла роботу спеціалізованій раді під час прийому її до захисту.

Висновок спеціалізованої вченої ради має бути чітким і конкретним і відображати такі питання:

1. Остаточне (прийняте спеціалізованою вченою радою відкритим голосуванням) формулювання наукової проблеми або завдання, за вирішення якої здобувач заслуговує присудження наукового ступеня.

2. Констатація того, що дисертація є завершеною науково-дослідною роботою, виконаною в рамках певної проблеми або наукового напрямку. Тут необхідно навести номери державної реєстрації теми, згідно з якими була виконана дисертаційна робота.

3. Актуальність теми і отриманих результатів.

4. Найсуттєвіші наукові результати, отримані особисто здобувачем, і їх новизна – все це має бути сформульовано чітко і конкретно, з розкриттям головної сутності. У висновку не потрібні констатації у вигляді анотацій.

5. Обґрунтованість і достовірність отриманих наукових результатів.

6. Наукове значення результатів роботи (значення для теорії).

7. Практичне значення результатів роботи із зазначенням, що конкретно вони дали при використанні.

8. Ступінь впровадження (використання) результатів роботи на момент її захисту.

9. Рекомендації щодо подальшого використання (впровадження) отриманих у роботі результатів.

10.Оцінка мови і стилю дисертації. Відповідність дисертації визначеній спеціальності.

11.Відповідність дисертації вимогам Порядку (відповідно до п. 12 або п. 13).

Після прийняття висновку голова ради повідомляє про те, що здобувачеві присуджено науковий ступінь кандидата (доктора) наук, і закриває засідання. Як правило, дисертантові надається можливість подякувати своєму науковому керівникові, колегам, опонентам, членам спецради та всім присутнім за увагу до його наукової праці.

Слід враховувати, що здобувач не має права усувати у дисертації недоліки, виявлені спецрадою у процесі її розгляду, та в авторефераті після його розсилання. Здобувач має право зняти дисертацію з розгляду у спецраді до початку таємного голосування (за заявою). У подальшому дисертація може бути подана до захисту як нова праця.