Система технологічного обслуговування.

Необхідними умовами нормального перебігу виробничих процесів на підприємстві є: постійне підтримання в робочому стані машин та устаткування, інших засобів праці; своєчасне забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, інструментом, енергією; виконання транспортних операцій та інших зв'язаних з ними робіт. Усе це має здійснювати ефективно діюча система технічного обслуговування.

Система технічного обслуговування виробництва виконує такі функції:

- ремонт технологічного, енергетичного, транспортного та іншого устаткування, догляд за ним і налагодження;

забезпечення робочих місць інструментом і пристосуваннями як власного виробництва, так і придбаними;

- переміщення вантажів, виконання вантажно - розвантажувальнихробіт;

- забезпечення підрозділів електричною та тепловою енергією, газом;

- своєчасне забезпечення виробничих цехів сировиною, основними та допоміжними матеріалами;

- складання та зберігання завезених матеріальних ресурсів, напівфабрикатів.

Ремонтне господарство

Ремонт— це процес відновлення початкової дієспроможності устаткування, яку було втрачено в результаті виробничого використання.

Види робіт ремонтного господарства :

- технічне обслуговування і ремонт основних засобів;

- монтаж та введення в дію нового устаткування;

- виготовлення запасних частин;

- модернізація діючих основних фондів.
Форми організації ремонту:

- централізована ( ремонтний персонал підприємства підпорядковується головному механіку);

- децентралізована ( ремонти виконуються персоналом цехових ремонтних баз, підпорядкованим начальникам цехів);

- змішана форма - (поточні - децентралізовані, капітальні - централізовані).

В залежності від потреби в ремонтних роботах розрізняють:

- - систему планово-попереджувального ремонту;

- - система ремонту за результатом технічної діагностики.

Ремонти в залежності від обсягу , складності та терміну проведення робіт поділяють на поточні та капітальні.

Модернізація- це процес підвищення технічного рівня діючого устаткування шляхом внесення до його конструкції часткових змін.

Регламентаціяремонтних робіт в етапі планово – попереджувального ремонту здійснюється за допомогою нормативів, що є:

1) ремонтний цикл - проміж уток часу між двома капітальними ремонтами або між початком експлуатації та першим капітальними ремонтом.

2) міжремонтний період - проміж уток часу роботи устаткування між двома суміжними (черговими) ремонтами.

3) структура ремонтного циклу - перелік та послідовність планових ремонтів та процесів технологічного обслуговування в межах 1 ремонтного циклу.

4) категорія складності ремонту - показник який визначає трудомісткість планового ремонту того чи іншого обладнання у порівнянні з трудомісткістю аналогічного
ремонту еталонного обладнання.

Інструментальне господарство- це сукупність загальнозаводських та цехових підрозділів, що зайняті придбанням, проектуванням, виготовленням, відновленнями та ремонтом технологічної оснастки, її обліком, зберіганням та видачою робочих місць.

Поняття технологічної оснастки (інструменту) поширюються на всі види ріжучого, вимірювального та складського інструменту, а також на штампи, різноманітні пристрої.

Процес управління інструментальним господарством включає:

1. Визначення потреби в інструменті.

2. Організація власного виробництва оснастки.

3. Організацію експлуатації інструменту.

Розрахунки річної потреби в інструменті здійснюють виходячи з запланованих обсягів виробництва продукції, номенклатури оснастки, обумовлену технологією, та нормами витрати інструменту.

В малому виробництві норму витрат інструменту розраховують на операцію, деталь або виріб.

Енергетичне господарство

До складу різних видів енергетичного господарства входять:

електросилове - понижуючи підстанції, генераторні та трансформаторні установки, електричні мережі, акумуляторне господарство.

теплосилове - котельна, компресори, теплосилові мережі, водопостачання, каналізація.

газове - газогенераторні станції, газові мережі, холодильні та вентиляційні установки.

пічне - нагрівальні та термічні печі.

слабкострумове - власна телефонна станція, диспетчерський зв'язок, радіозв'язок.

енергоремонтне - ремонт, модернізація та догляд за різними енергоустаткуваннями.

В основі організації енергетичного господарства лежать розрахунки планового та звітного енергетичного балансів підприємства.

Мета її розробки :

1. Визначення потреби підприємства в паливі та енергії ( витратна частина балансу).

2. Обгрунтування шляхів забезпечення цих потреб за рахунок (приходна частина балансу):

- виробництва енергії власними установками;

- отримання енергії зі сторони;

- використання вторинних енергоресурсів.

Складання витратної частини балансу передбачає:

а) розрахунки потреби основного та допоміжного виробництва підприємства у паливі та енергії, в тому числі на опалення , вентиляцію, освітлення, невиробничі потреби;

б) визначення припустимих витрат енергії у внутрішніх мережах.

Розробка приходної частини включає:

- визначення виробничих потужностей власних генеруючи установок;

- визначення потреб у паливі різних видів за їх нормами;

- проектування режимів роботи власних генеруючи установок.
Складське господарство.

Запаси сировини, матеріалів, палива, міжцехових запасів напівфабрикатів зберігаються на складах підприємства, сукупність яких утворює складське господарство.

Структура складського господарства залежить від:

- номенклатури матеріалів;

- типу підприємства;

- рівня спеціалізації;

- обсягу виробництва, тощо.

Види складів :

- матеріальні;

- виробничі;

- збутові.

Функції складського господарства : приймання, розміщення, зберігання, підготовка до використання, видача та облік руху матеріальних ресурсів.

Розміщення та зберігання матеріальних ресурсів на складах підприємства здійснюється трьома способами:

- сортове розміщення;

- партійне розміщення ( по надходженням);

- комплексне ( різновид сортового, по комплектах);
Транспортне господарство.

Комплекс підрозділів підприємства, що займається вантажно - розвантажу­вальними роботами та переміщенням вантажів.

Склад його залежить від характеру продукції, типу та обсягу виробництва. На підприємствах з великими обсягами перевезень вантажів організуються спеціалізовані цехи : залізничного, автомобільного, водного транспорту на середніх і малих - єдиний транспортний цех.

Вся сукупність транспортних операцій на підприємстві здійснюється за допомогою трьох видів транспорту:

- зовнішнього;

- міжцехового;

- внутрішньо цехового.

Процес управління транспортним господарством включає:

- Визначення потоків вантажів та обсягів перевезень.

- Вибір видів та кількості транспортних засобів.

- Складання плану перевезень вантажів.

- Оперативне регулювання транспортного обслуговування.

Вантажний потік – це кількість вантажів , що переміщуються в заданому напрямку або через заданий пункт на певну відстань за конкретний проміжок часу. Сума всіх потоків вантажів, які здійснює внутрішньозаводський транспорт, складає обсяг перевезень.

Рівень використання автотранспорту

Для визначення окремих техніко-економічних показників роботи автотранспорту використовують такі поняття, як автомобіле-дні перебування в господарстві, автомобіле-дні в роботі, середньооблікова кількість автомобілів і їх вантажопідйомність. Автомобіле-дні перебування в господарстві розраховують підсумуванням усіх календарних днів перебування кожного вантажного автомобіля в підприємстві протягом року, а автомобіле-дні в роботі – підсумовуванням днів їх роботи. Діленням автомобіле-днів перебування в господарстві на 365 визначають середньооблікову кількість автомобілі, а вантажопідйомність середньооблікого автомобіля – діленням автомобіле - тонно-днів на автомобіле - дні перебування в господарстві.

Усi показники використання автотранспорту подiляються на три групи: iнтенсивностi, продуктивностi й економiчностi.

До показникiв iнтенсивностi відносять: коефiцiєнт використання автопарку, який визначають дiленням автомобiле-днiв перебування в господарствi на автомобiле-днi в роботi;

коефіцієнт технiчної готовностi, що розраховується дiленням рiзницi мiж автомобiле-днями перебування в господарствi i автомобiле-днями в ремонтi на автомобiле-днi перебування, в господарствi;

середню технічну швидкiсть, яку обчислюють дiленням загального пробiгу автомобiля на час перебування в русі;

середню експлуатацiйну швидкість, що є часткою загального пробiгу на час перебування автомобiлiв у нарядi;

середню відстань перевезень тонни вантажу, яку розраховують дiленням вантажообороту в тонно-кiлометрах на загальну кiлькiсть перевезеного вантажу в тоннах;

середньодобовий пробiг автомобiя в кілометрах, які визначають дiленням загального пробiгу атомобiлiв на автомобiле-днiв роботi ;

коефiцієнт вихористання пробiгу, що дорівнює пробiгу автомобiлiв з вантажем до загального пробiгу;

коефiцiєнт вiжористання вантажопідйомності, який розраховують за формулою:
Кв = Зво-Воп /Пв*Вп ,
де Кв — коефiцiєнт використання вантажопiдйомностi,

Зво — загальний вантажооборот, ткм,

Воп — вантажооборот причепiв, тткм;

Пв — пробiг з вантажем, км;

Вп — вантажопідйомність середньооблікового автомобіля, т.

Показники продуктивності автотранспорту:
- виробiток автомобiлiв ца одну середньооблікову автомобіле-тонну:

Ва= Вт/Атд:365 ,
де Ва — виробiток автомоблів на 1 середньооблікову автомобіле-тонну;

Вт — кiлькiсть перевезених вантажiв, т;

Атд — автомобiле-тонно-днi;
- кількiсть тонно-кiлометрiв на середньооблiкову автомобіле-тонну в тонно-кiлометрах, що розраховується з виразу: Вткм= Зво/Атд: 365

Показники економiчного автотранспорту:

собiвартість тонно-кiлометра (десяти або ста тонно-кiлометрiв, яка визначається дiленням прямих експлуатаційних витрат по автотаиспортi вантайюоборот;

прямі експлуатацiйнi ватрати на 100 км пробiгу й окремо на тонну перевезеного вантажу, грн;

ватрати пального на 100 км пробiгу й окремо на 100 ткм;

ватрати пального на тонну перевезенного вантажу.

Метрологічне господарство –до складу якого входять сертифікаційні підрозділи, наглядові та ремонтні служби, які забезпечують перевірку засобів вимірювання і відповідних їм вимогам стандартів та інших документів.

До виробничої інфраструктури на великих підприємствах відносять підрозділи зв’язку та комунікаційних мереж.

Капітальне будівництво- це процес створення нових, реконструкції, розширення та технічне переозброєння діючих об'єктів виробничої і соціальної інфраструктури.

До сфери капітального будівництва відноситься:

- спорудження будівель та об'єктів виробничого та невиробничого призначення;

- монтаж устаткування;

- проектно-пошукові, бурові та інші роботи, що пов'язані зі спорудженням відповідальних об'єктів;

- капітальний ремонт будівель і спору.

Планування об'єктів капітального будівництва.

1)Уточнюються розрахунки балансу виробничих потужностей за відповідною номенклатурою продукції.

2)Оцінюються можливості приросту діючих виробничих потужностей за рахунок техніки переозброєння тареконструкції.

3)Визначаються необхідні об'єми введення в дію нових виробничих потужностей за рахунок розширення діючих об'єктів та нового будівництва.

Для визначення витрат, пов'язаних з капітальним будівництвом розраховується кошторисна вартість робіт. Капітальна вартість будівництва - це виражені у грошовій формі нормативні ( проекти) витрати на будівництво, інвентар, проведення , і монтажні роботи, придбання устаткування, інвентар, проведення ППР і покриття інших витрат, що пов'язані з будівництвом.

Конкретизація завдань плану будівництва і доведення їх до виконавців здійснюються за допомогою титульних стиків будівель ( об'єктів) - це плановий документ, в якому встановлені терміни початку та закінчення будівництва об'єктів, їх потужність, загальні витрати на спорудження, БМР, щорічні розміри введення в дію основних фондів, зазначені підрядні і проектні організації, що виконують відповідні роботи, підприємства - постачальники, устаткування.

Початковим етапом капітального будівництва є його проектування.

Процес проектування охоплює дві послідовні етапи роботи:

1) збирання і підготовка необхідних для проектування матеріалів;

2) безпосереднє опрацювання проектів і розрахунки кошторисів.

На першому етапі розробляється техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) необхідності та доцільності будівництва відповідного об’єкта.

Другий етап – безпосереднє проектування. Залежно від розмірів і складності об’єкта, що проектується, цей етап може здійснюватись в одну або дві стадії.

Капітальне будівництво може здійснюватись двома способами : підрядним та господарським.

Підрядний спосіб будівництва- це метод ведення робіт постійно діючими підрядними монтажними та будівельними організаціями, які виконують роботи для різних замовників за договорами підряду. Для виконання окремих комплектів робіт підрядник має право залучати інші спеціалізовані підрядні організації, підписавши з ними договори субпідряду.

Відповідальність перед замовниками несе за виконання всіх робіт основний (генеральний) підрядник.

Господарський спосіб будівництва - це метод ведення робіт безпосередньосамим забудовувати власними силами та засобами, виконує при цьому одночасно ролі керівника будівництва та виконавця будівельних робіт, на період будівництва створює необхідний апарат управління та виробничу базу.