Структура суспільної свідомості: буденна і теоретична свідомості, соціальна психологія та ідеологія.

Сусп. свідом. – сукупність ідеальних форм (понять, суджень, поглядів, почуттів, ідей, уявлень, теорій), які охоплюють і відтворюють суспільне буття, вони вироблені людством у процесі освоєння природи і соціальної історії.

У структурному вимірі суспільна свідомість складається з таких елементів: індивідуальна (суспільна) свідомість і безпосередньо суспільна свідомість; емпі­рична (здоровий глузд) і теоретична суспільна свідомість; суспільна психологія та ідеологія. Виділення зазначених елементів має умовний характер, що припус­тимо лише на рівні теоретичного аналізу цього суперечливого феномену. При цьому емпіричний та теоретичний рівні суспільної свідомості розглядаються переважно в гносеологічному контексті; суспільна психологія та ідеологія - в соціологічному плані.

Індивідуальна свідомість фор­мується на основі засвоєння сукупності знань, культури, цінностей, норм, здо­бутих людством у процесі історичної еволюції. Разом з тим індивід, що в духов­ному розвитку в загальних рисах повторює ходу духовної еволюції людства, але індивідуальна свідомість не є спрощеним повторенням суспільної свідомості, а постає особливим феноменом, що може впливати на духовний розвиток доби, вести за собою народи, класи, нації.

Теоретична свідомість - сукупність поглядів, що узагальнюють широкий спектр явищ і фактів дійсності, узгоджених між собою певним рівнем системати­зації, послідовності, логіки та пов'язаних з філософсько-світоглядними принци­пами і настановами. Вона забезпечує орієнтацію діяльності людини, ґрунтується на суспільно-історичній практиці, узагальнює її досвід, розвиває його, моделює нове знання, що випереджає розвиток дійсності і постає чинником ЇЇ формоут­ворення. Прикладом тому є квантова механіка, теорія відносності, еволюційне вчення Ч.Дарвіна, теорія додаткової вартості К.Маркса. Підкреслюючи загальний характер теоретичної свідомості, слід мати на увазі, що її можливості також не безмежні. «Теорія, мій друже, сіра. А древо життя - золоте», писав Й.Гете. В ситуації коли теоретична свідомість не здатна пояснити певні факти на допомогу приходять здоровий глузд, буденна свідомість.

Буденна свідомість не займається обґрунтуванням чи доведенням знань. Яким чином вони одержані, на чому ґрунтуються, чим їх можна довести - всі ці пи­тання її не турбують. Прикладом може слугувати народна медицина. Проте офіційні лікувальні заклади ще широко не застосовують народну медицину. Теорія стри­мує практику, і від цього страждає не тільки практика, а й теорія, яка могла б значно глибше проникнути у світ непізнанного за умови залучення знання, здо­бутого буденною свідомістю.

Своєрідні характеристики притаманні і таким відносно самостійним елемен­там суспільної свідомості, як суспільна психологія та ідеологія. Суспільну пси­хологію часто називають ще масовою свідомістю. Вона постає як сукупність почуттів, настроїв, емоцій, навичок, звичаїв, особ­ливих рис характеру, що притаманні певній групі людей або суспільству. Суб'єктом суспільної психології є люди які об’єднані певним соціальним фактором спільна територія, схожі настрої). Суспільна психо­логія - це синкретична свідомість. Різноманітні погляди, чуттєві стани (моральні, політичні і ін.) містяться в ній у розпорошеному стані переплетеному стані. Суттєвим і значущим елементом суспільної свідомості є ідеологія. На відміну від суспільної психології, ідеологія створюється фахівцями. Ідеологія охоплює переважно класові інтереси, обстоює й захищає їх (класова свідомість). Це - систематизована, теоретично оформле­на сукупність ідей, поглядів, переконань. Різноманітні шари свідомості (по­літичний, моральний, релігійний) одержують в ідеології пев­ну інтерпретацію і оцінку. Вони, так би мовити, розкладені по полицях відпо­відно до потреб суб'єкта. Ідеологію часто називають ілюзійною свідомістю, бо вона має справу не з самою дійсністю, а з її відображенням. Нині найбільш ефективною ідеологічною формою відтворення загального є релігія.