Властивості наукових знань
МОДУЛЬ І. ІДЕОЛОГІЧНА (МЕТОДОЛОГІЧНА) БАЗА НАУКОВОЇ ПСИХОЛОГІЇ
ЛЕКЦІЯ 1.
ПРО НАУКУ ТА ПРО СТАНОВЛЕННЯ НАУКОВОЇ ПСИХОЛОГІЇ
Установка до лекції.Мета цієї лекції полягає в розвитку професійної готовності студента оперувати понятійним апаратом: «наука», «наукова дисципліна», «навчальна дисципліна», «наукові знання», «психологія як самостійна наукова дисципліна», «галузі психології», «мета та завдання психології».
Розвиток професійної готовності студента розпочинається вже з першої лекції, матеріал якої дозволяє студенту оволодіти знаннями про:
1) поняття «наука», «наукова дисципліна», «навчальна дисципліна»;
2) визначення психології як самостійної науки;
3) різновиди наукової психології;
4) мету та завдання психології.
Означені пункти складають зміст лекції.
1.1. ЗАГАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ ПОНЯТЬ «НАУКА», «НАУКОВА ДИСЦИПЛІНА», «НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА»
Наука- це система знань про закономірності розвитку природи, суспільства й мислення, які досягаються в інтелектуальній, творчій діяльності людей і сприяють відкриттю об’єктивних законів світу з метою розвитку цівілізації.
Наука має ряд істотних ознак, що принципово відрізняють її від інших способів пізнання світу:
1) на відміну від міфології та релігії вона об'єктивна, має апарат дослідження та певні схеми доказів;
2) у науці відділяються істинні знання від омани або особистої думки;
3) на відміну від життєвих знань, які отримані на основі суб’єктивного досвіду лише про зовнішні ознаки явища, наука будується на принципах об’єктивного пізнання внутрішньої сутності пізнаваємих явищ.
Наука - сфера людської діяльності з вироблення і систематизації об'єктивних знань, які розкривають внутрішню сутність об'єктів, явищ і процесів навколишньої дійсності.
Наукова психологія - це сукупність наукових знань (положень, законів, закономірностей) про функцію, ґенезу та закономірності розвитку психіки, які досягаються на базі теоретико-методологічного обґрунтування принципів та методів дослідження об’єкту.
Наукові знання з психології- це теорії, що складаються з категоріально-понятійного апарату.
Знання- це елементи інформації, пов'язані між собою й із зовнішнім світом.
Виявляються знання в фактичному володінні поняттями, судженнями, образами об’єктів та предметів науки.
Знання (мається на увазі «наукові знання) - перевірені практикою й доведені логічно такі факти, які раніше не були відомі, символічно зафіксовані (поняттях, формулах) та відображені в свідомості у вигляді уявлень про закономірності існування об’єкту дослідження.
Важливо відрізняти знання від думки.
Думка – ідея, погляд, побудовані на життєвих знаннях, що відображають суб’єктний світогляд людини.
ВАЖЛИВО ВМІТИ ВИЯВЛЯТИ РІЗНИЦЮ МІЖ ЗНАННЯМ І ДУМКОЮ!
Сократ пояснював різницю між знанням і думкою ознакою здатності в спрямованості мислити:
· знання - чисте буття:
· думка – проміжне незнання - повне небуття.
Для уточнення мереж чистого буття наведемо характеристики знань, які описані в таблиці 1.1.
Таблиця 1.1.
Властивості наукових знань
| Структурованість знань: | Інтерпретація (витлумачувати, пояснювати) знань: | Взаємозв’язок знань: | Активність знань: |
| наявність зв’язків, що характеризують ступінь осмислення і виявлення основних закономірностей і принципів, які діють в даній предметній області. | обумовлюється змістом знань (наявністю інформації), які визначаються мовленням (семантикою) і способами їх використання. | наявність ситуативних відносин між елементами знань. | здатність породжувати нові знання і обумовлюється спонуканням людини бути пізнавальної активності. |
Поняття –це «скорочення, в якому ми охоплюємо відповідно їх загальних властивостей множину чуттєвого сприймання речей» (Ф.Енгельс), а також не чуттєвих об’єктів, які представлені абстрактно.
Абстракція (від лат. Abstractio - відволікання) - відволікання в процесі пізнання від несуттєвих сторін, властивостей, зв'язків об'єкта (предмета або явища) з метою виділення їх істотних, закономірних ознак;
Теоретичне узагальнення є результат такого відволікання.
Поняття – це абстрактне визначення закономірностей існування об’єкта, що вивчається.
Для визначення складових елементів поняття, яке позначає чисте буття об’єкту дослідження,необхідно зібрати дані.
Дані- це елемент знань, тобто ізольовані факти, відносини яких із зовнішнім світом і між собою в них самих раніше не були зафіксовані.
Основою наукової діяльності є збір даних, їх постійне оновлення та систематизація, а також критичний аналіз і, на цій базі, синтез нових знань, тобто внесення інновації, узагальнених у наукових знаннях. Для забезпечення наукового дослідження здійснюють:
ü розподіл й кооперацію наукової праці з урахуванням її специфіки;
ü створення наукових установ, експериментальних та лабораторних обладнань та ін.;
ü розробляють теоретико-методологічні положення наукових досліджень;
ü оновлюють систематизацію категоріально-понятійного апарату за результатами наукових досягнень та ін..
Для забезпечення адекватності наукового дослідження введена галузь наукової праці, яка здійснюється в мережах наукововедення.
Науковедення є міждисциплінарною областю досліджень, що розглядає науку в широкому соціальному, історичному та філософському контексті. Часто її визначають як «наука про науку».
Розвиток наукових знань призводить до диференціації наукових дисциплін (філософія, психологія, соціологія, біологія, математика, фізики, хімія та ін.).
Наукова дисципліна (від лат. disciplina - вчення) - базова форма організації професійної науки, в рамках якої здійснюється об'єднання галузей на предметно-змістовній підставі та здійснюється обробка й трансляція набутого наукового матеріалу.
Розвиток наукової дисципліни пов’язаний із соціокультурним рівнем життєдіяльності людей.
Фактами визначення наукової дисципліни виділяю:
ü рік, в якому офіційно проголошена поява нової наукової дисципліни;
ü вихід цільової публікації, що засвідчує запит суспільства на наукові знання цієї дисципліни;
ü зростання фундаментальних праць;
ü відкриття інститутів дослідження та професійної підготовки фахівців;
ü існування наукового міжнародного співробітництва.
Навчальна дисципліна ( або навчальний предмет) визначається, по-перше, як система знань відповідної науки і, по-друге, як система видів навчальної діяльності в підготовці фахівців.
Навчальна дисципліна – це дидактично систематизований виклад наукової дисципліни.
1.2. СТАНОВЛЕННЯ ПСИХОЛОГІЇ ЯК САМОСТІЙНОЇ НАУКИ
Офіційне становлення психології як самостійної науки прийнято вважати тоді, коли В. Вундт, німецький психолог, фізіолог і філософ, у 1979 р. відкрив першу експериментальну психологічну лабораторію при Лейпцігському університеті. В цьому ж році Вундт заснував перший психологічний журнал . Завдяки зусиллям Вундта в 1889 р. в Парижі було проведено Перший міжнародний психологічний конгрес і засновано наукове психологічне співтовариство.
У 1891-1882 р.р. на базі цієї лабораторії був створений інститут експериментальної психології, в якому навчалися багато видатних психологів світу, в тому числі і вітчизняні психологи - В.М. Бехтєрев , Г.І. Челпанов, М.М. Ланге.
У становленні психології суттєвою методологічною проблемою стало питання: «Як із філософського пояснення вона може перейти в природничу?». Така постановка проблеми була покликана намаганням закріпити психологію як науку, що має математичний апарат для вирахування результатів досліджування.
Німецький філософ і психолог Я. Дільтей запропонував віднести психологію не до циклу наук про природу, а до циклу гуманітарних дисциплін, до яких відносяться, наприклад, історія та культурологія, і повинна опиратися не на природничо-науковий, експериментальний метод, а на методи гуманітарних наук.
Інтенсивний розвиток експериментальної психології на початку XX ст. призвів до методологічної кризи, тобто до зміни принципів, методів, об’єкту й предмету дослідження. У цей час виникали кілька конкуруючих концепцій, кожна з яких відстоювала свою точку зору на те, чим повинна займатися психологія. Б.Ф. Ломов писав: «психологія є уособлення єдності матеріального і ідеального, об’єктивного і суб’єктивного, індивідуального і суспільного, біологічного і соціально-культурного. Зв’язки і відносини людини з навколишнім світом різноманітні, і тому вони різноманітні за якостями. Одним з найважчих є питання про визначення в цьому різноманітті тих якостей, які складають предмет психологічного дослідження» [100, с. 78].
На сучасному етапі психологія переживає методологічну кризу, яка буде більш глибше розкрита у наступній лекції.
1.3. РОЗВИТОК ПСИХОЛОГІЇ ЯК ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ ЇЇ РІЗНОВИДІВ
Протягом ХХ століття психологія набула самостійності Про це свідчить розділення психології на декілька видів.
Життєва психологіяпредставлена знаннями й досвідом, які, зазвичай більш конкретні, носять інтуїтивний характер і частіше невисокого культурного рівня: засновані на стихійних спостереженнях, випадкових роздумах, часто негативні і безвідповідальні, сильно схильні моді, настроям, страхам і чуткам, і тому є ірраціональні.
Наукова психологіяпредставлена науковими знаннями, які є логічно вибудувані,багаторазово пере провірені, продумані, узагальнені, систематизовані, раціональні, обґрунтовані експериментатором й затверджені колегію науковців.
Академічна психологія - це система теорій, методів і досліджень, визнана більшістю наукового співтовариства та затверджена в якості еталону експертним співтовариством державної академії або іншої наукової спеціалізованої галузевої організацією. Академічна психологія друкується в спеціальних ваківських журналах, в ній важливі авторитетні посилання, можливість захисту дисертацій та інші статусні моменти.
Теоретична психологія вивчає психологічні закономірності й в кращому випадку виробляє практичні рекомендації загального плану для фахівців-прикладників .
Практична психологія - психологія, спрямована на практику і орієнтована на роботу з населенням: займається психологічною просвітою, надає населенню психологічні послуги та психологічні товари: книги, консультації й тренінги.
Фундаментальна наука - це наука заради науки. Це частина науково-дослідної діяльності без певних комерційних або інших практичних цілей. Прикладна наука - це наука , спрямована на отримання конкретного наукового результату , який актуально або потенційно може використовуватися для задоволення приватних або суспільних потреб.
Природнича психологія спрямована на обрахування елементів психіки, що розкривають внутрішню сутність об'єкту дослідження.
Гуманітарна психологія має справу з суб'єктами, як представниками живої, динамічної, різноманітної організації душевних станів, які важко вираховуються й досліджуються. Тому, часто гуманітарну психологію визначають не тільки як науку, але й як мистецтво.
Якщо для природничої психології буття визначає свідомість, для гуманітарної – навпаки, - це чуттєво-емоційна сторона життя, яка в сучасні психології розглядається в альянсі емоційного інтелекту. Природничо-науковий підхід у психології виходить з того, що спочатку була справа, гуманітарний підхід - спочатку було слово.
Здорова психологія має справу зі здоровими людьми, вирішуючи нормальні для людини завдання життя і розвитку.
Психологія аномальних станів людини представлена психотерапією, патопсихологією, психопатологією. Так, наприклад, психотерапія лікує душевне нездоров’я, допомагає людині позбавитися від душевних страждань, пов’язаних з його проблемами, надає допомогу й підтримку у важких для людини життєвих ситуаціях.
1.4. МЕТА І ЗАВДАННЯ НАУКОВОЇ ПСИХОЛОГІЇ
Психологія як наука про види і форми адаптацію психіки до мінливих умов середовища – біологічне, соціальне і психологічне середовище, дозволяє у загальному виді визначити мету й завдання психологічної науки.
Основна мета психологічної науки - це пізнання психічного у всіх проявах адаптації - від елементарних психічних актів (відчуттів) до вивчення особистісних властивостей і поведінки.
Досягнення основної мети здійснюється двома цілями психології – це отримання теоретичних знань та практичного досвіду. І цей процес дроблення цілей можна продовжити. Наслідком такого дроблення є диференціація науки (і, зокрема, психології) на систему галузевих дисциплін зі своїми більш конкретними і приватними предметом, цілями і завданнями.
Основні завдання психологічної науки:
1. Виявлення та опис конкретних фактів психічного життя.
2. Пояснення психічних фактів шляхом розкриття психологічних закономірностей.
3. З’ясування механізмів прояву психологічних закономірностей (і законів).
У сучасній психології визначають науково-дослідні завдання в процесі вивчення об’єкту; діагностичні завдання в процесі дослідження психіки; корекційні (психокорекційні) завдання на різних рівнях розвитку психіки.
Психологічна наука має цільове призначення, яке визначається в її меті – це визначити сутність психіки, її взаємозв'язок із фізіологією у всіх її проявах. Як відомо, цілі досягаються завдяки вирішенню задач, які умовно розділяються на виявлення й опис факторів психічного, їх пояснення й виявлення механізмів їх проявлення.
ВИСНОВКИ
Наука, як система знань про закономірності розвитку природи, суспільства й мислення, досягається в інтелектуальній, творчій діяльності людей, а результати цієї діяльності сприяють розвитку цівілізації.
Наука складається з наукових знань (понятійно-категоріального апарату), систематизація яких представлена в теоріях та законах. Наукові знання різняться від життєвих знань та від думки. Наукові знання мають такі властивості як структурованість, інтерпретація, взаємозв’язок, активність. Графічне розписування цих ознак сприяє закріпленню наукових знань.
З розвитком соціокультурної ситуації, науковими досягненнями суміжних наук та динамічним накопиченням дослідно-емпіричного матеріалу з психології відбувається процес диференціації науких знань та систематизації їх у нових наукових дисциплінах. Так відбувається «народження» підструктурних наукових психологічних дисциплін («Соціальна психологія», «Історія психології», «Інженерна психологія», «Експериментальна психологія», «Вікова психологіця», «Педагогічна психологія», «Психологія сім’ї» та ін. Наукова дисципліна - це форма організації професійної науки, в рамках якої здійснюється об’єднання галузей на предметно-змістовній підставі з метою обробки дослідно-емпіричного матеріалу та її трансляція.
Однією з умов розвитку наукових дисциплін є професійна підготовка фахівців, яка відбувається у ВНЗ. Для забезпечення навчального процесу з підготовки майбутніх фахівців здіснюється адаптацію наукової дисципліни в одноіменну навчальну.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
З метою формування світогляду про сутність методології та її значення в розвитку психологічних знань, спочатку необхідно чітко уявляти специфіку науки, властивості наукових знань та їх відмінність від думки та життєвих знань. Для цього необхідно розібратися в поняттях: «наука», «наукова дисципліна», «навчальна дисципліна», «знання», «властивості знань», «поняття», науковедення». Для оволодіння цих понять важливо здійснити структурний аналіз їх ознак та взаємозв’язок між ними.
Зверність увагу на те, що розвиток будь-якої науки залежить від професійної підготовки фахівців, тобто підготовки студентів. Розвиток професійного світогляда студента відбувається в аудиторних заняттях та закріплюється в науково-пошуковій та дослідно-експериментальній роботі. Закріплення знань про «народження» психології як самостійної науки треба здійснювати з урахуванням методологічної кризи, яка обумовлена не тільки пробемами визначення об’єкту, предмету та методів пізнання психіки, але й утрудненням визначити її чи як природничу, чи як гуманітарну, чи як міждисциплінарну наукову дисципліну.
З метою розвитку професійного світогляду студента-психолога бажано здійснити порівняльний аналіз життєвої психології з науковою психологію, розібратися в специфіці академічної, теоретичної, практивчної, фундаментальної, природничої, гумнітарної, здорової психології та психології аномальних станів.
Для формування професійного світогляду важливо розрізняти види психології: ознаки конкретного виду психології, їх цільове призначення, функцію, яку вони відіграють в накопиченні наукових знань про психіку.
Обсяг змісту першої лекції є основою для подальшого засвоєння знань про об’єкт і предмет психології, про її систематизацію, про методологію психології та її теоретико-методологічні проблеми.
Питання для самоперевірки
1. Поміркуйте, чому вивчення курсу «Методологічні й иеоретичні проблеми психології» розпочинається з пояснення понять «наука», «наукові знання», «інформація», «думка», «життєві знання»,?
2. Чим різняться та що є об’єднуючим в ознаках понять: «наукова дисципліна», «навчальна дисципліна»?
3. Які властивості знань (мається на увазі наукові)?
4. Які фактори є основою для визначення «народження» нової наукової дисципліни (приведіть приклади на матеріалі становлення наукової психології)?
5. Які визначають види психології?
6. Чим різниця наукова психологія від життєвої психології?
7. Чим різняться між собою академіна, теоретична, практична, фундаментальна, природнича, гуманітарна, здорова психологія?
8. Яка специфіка психології анамального стану?