Вам треба попрацювати з трьома типами текстів, та «перекласти» їх на сучасну мову.
Семінарське заняття №1.
Повість минулих літ як джерело з історії Київської Русі
Питання для обговорення
1. Коротка історична довідка про ПМЛ: історія виникнення, редакції та списки, гіпотетичні автори та умови написання.
2. Як починається та закінчується історія за ПМЛ. Які тексти наслідували автори та як це відобразилося на стилі подачі інформації?
3. Версії походження слов’ян та заснування Києва.
4. Розлогі сюжети про хрещення Ольги та вибір релігії Володимиром – «правда» чи вигадка?
5. «Язичники», «невігласи», «святі» та «мудрі» - позитивні і негативні персонажі ПМЛ.
6. Для чого і як «Нестор» вигадав історію Київської Русі?
Дане семінарське заняття відбувається у формі обговорення запропонованих питань, для чого студенти повинні опрацювати текст ПМЛ і 2-6 питання висвітлювати на основі тексту, рясно підкріплюючи плин своїх думок цитатами з тексту літопису.
Сам текст ПМЛ є в читальному залі №2 як самостійне видання та, як складова «Літопису Руського».
Також текст представлений в мережі-Інтернет, зокрема тут (радимо переклад Л. Махновця): http://litopys.org.ua/
Радимо спочатку визначитися з яким саме списком ПМЛ Ви працюєте: Іпатіївським чи Лаврентіївським та врахувати їхні особливості.
Настійливо рекомендується перед початком читання тексту (чи в ході його читання, чи після) подивитися цей фільм: https://www.youtube.com/watch?v=jCBOjZ5LPzA
Література:
ü Алешковский М.Х. Повесть Временных лет. Судьба литературного произведения в древней Руси. – М., 1971.
ü Бережков Н.Г. Хронология русского летописания. – М., 1963.
ü Білоус Б. «Повість минулих літ»: історія чи література? // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2004. – С.116–122.
ü Буганов В.И. Отечественная историография русского летописания. – М., 1975.
ü Власенко Н. Хто є автором «Повісті врем'яних літ» //Наука і суспільство. – 2002. – №5–6. – С.10–14.
ü Данилевский И.Н. Библия и ПВЛ: К проблеме интерпретации летописных текстов // Отечественная история. – 1993. – №1.
ü Данилевский И.Н. Замысел и название ПВЛ // ОИ.– 1995. –№5.
ü Джерелознавство історії України. Довідник. – Київ, 1998.
ü Історичне джерелознавство: Підручник / За ред. Я.С.Калакури. – К., 2002.
ü Лихачев Д.С. Русские летописи и их культурно-историческое значение. –Л., 1947.
ü Повість временних літ (підг. тексту О.Творогова). ПЛДР, 1978 // http://litopvs.org.ua/pvllavr/pvllavr.htm> (DVD)
ü Толочко П. Літописи Київської Русі. – К., 1994.
ü Толочко П. Тисячоліття давньоруського літописання // Київська старовина. – 1999. – №1. – С.3-13.
ü Толочко П.П. Нестор – літописець Київської Русі // Український історичний журнал. – 1981. – №12. – С. 27–30.
ü Насонов А.Н. История русского летописания XI – начала XVIII века: Очерки и исследования. – М., 1969.
ü Пашуто В.Ю. Некоторые общие вопросы летописного источниковедения // Источниковедение отечественной истории: Сб. статей. Вып. 1. – М., 1973.
ü Рыбаков Б.А. Древняя Русь. Сказания. Былины. Летописи. – М., 1963.
ü Тихомиров М.Н. Русские летописи, вопросы их издания и изучения // Вестник АН СССР. – 1960. – №8.
ü Фарсобин В.В. Источниковедение и его метод: Опыт анализа понятий и терминологии. – М., 1983.
ü Черепнин Л.В. ПВЛ, ее редакции и предшествующие ей летописные своды // Исторические записки. Вып. 25. – 1948.
ü Черепнин Л.В. Спорные вопросы изучения Начальной летописи в 50-70-х годах XX в. // История СССР. – 1972. – № 4.
ü Ключевский В.О. Сочинения. В 9-ти тт. Т. 7. Специальные курсы. – М., 1989.
ü Кузьмин А.Г. Начальные этапы древнерусского летописания. – М., 1977.
ü Лихачёв Д.С. Русские летописи и их культурно-историческое значение. – М.–Л., 1947.
ü Приселков М.Д. История русского летописания XI–XV вв. – Л., 1940.
ü Тихомиров М.Н. Русское летописание. –М., 1979.
Тема 2.
Українське «літописання» доби Барокко.
План
1. Літописання в Україні в XVIІ – XVIII ст.: основні тенденції та пам'ятки: козацьке та монастирське літописання.
2. Різні візії однієї події: як описують події Хмельниччини літопис Самійла Величка та «Глибокий мул» Натана Ганновера (можна взяти одну битву, чи епізод, котрі добре описані в обох джерелах).
3. Елементи «декору», або ж що робить «літописи» бароковими.
А) Вигадані промови;
Б) Портрети героїв
В) Версії походження «козацького» народу. Чому саме сармати?
Обов’язкові тексти:
1. Один з козацьких «літописів» (доступні на http://litopys.org.ua/).
2.Глибокий мул. Хроніка Натана Гановера. Наук. ред. та коментарі Наталі Яковенко. К.: Дух і Літера, 2010. – 180 c. (є один екземпляр в ч.з.№2.
Питання 2 – 3 готуються на основі зазначених текстів, студент подає власне бачення зазначених аспектів, наводячи цитати з джерел.
Рекомендована література:
ü Літопис Самовидця. – К., 1971.
ü Львівський літопис // Галицько-Волинський літопис. – Львів, 1994.
ü Статрозький літописець // Галицько-Волинський літопис. – Львів, 1994.
ü Афонович Феодосій. Хроніка з літописів стародавніх. – К., 1992.
ü Хрестоматія з історії Української РСР з найдавніших часів до кінця 50-х pp. XIX ст. – К., 1959.
ü Антонович В. Курс лекцій з джерелознавства. – К., 1995.
ü Бевзо А. Львівський літопис і Острозький літописець. – К., 1970.
ü Довгопол В., Литвиненко М., Лях Р. Джерелознавство історії Української РСР. – К., 1986.
ü Київський літопис першої чверті XVII ст. // УІЖ. – 1988. – №2.
ü Макарчук С. Писемні джерела з історії України: Курс лекцій. – Львів, 1999.
ü Харченко М. Українська історіографія з найдавніших часів до середини XIX ст. – К., 1958.
ü Тихомиров М. Источниковедение истории СРСР. С древнейших времен до конца XVIII века. – М., 1962.
ü Крип'якевич І.П. Літописи XVI-XVIII ст. в Галичині // Історичні джерела та їх використання. – Вип. І. – 1964.
ü Марченко М.І. Історія української культури. – К., 1961.
ü Українська література XIV-XVI ст. – К., 1988.
ü Українська література XVIII ст. – К., 1983.
ü Яременко М. Спеціальні історичні дисципліни: навч. посіб. для студ. істор. спеціальностей. - К., 2010.
Тема 3.
Основи палеографії
Палеографія – СІД, що вивчає давнє письмо, його еволюцію, характерні особливості та зовнішні ознаки пам’яток писемності.
Теоретичний блок
План
1. Завдання та значення палеографії. Зв’язки палеографії з іншими науковими дисциплінами.
2. Розвиток письмової культури часів Київської Русі.
3. Еволюція графіки письма на українських землях. Основні ознаки півуставу, уставу, скоропису, та час їх побутування.
4. Історія поширення паперу на українських землях, філіграні.
Термінологія для засвоєння: беля, виносна літера, ініціал, каптал, лібра, лігатура, маргіналії, мінускул, маюскул, пагінація, паєрка, палімпсест, риза, скрипторій, титло, унціал, устав, in folio, in quarеo, in ocеavo.
Рекомендації для підготовки теоретичної частини:
У пропонованій темі семінарського заняття необхідно з’ясувати визначення палеографії, її предмет і завдання; простежити виникнення і еволюцію писемності у східних слов’ян, розвиток графіки кириличного письма. При висвітленні першого питання необхідно дати визначення палеографії, розкрити її завдання, методи, значення; показати зв’язки палеографії з іншими науковими дисциплінами.
У другому питанні слід розкрити розвиток писемності часів Київської Русі. Зокрема, звернути увагу на історичні обставини, які сприяли зародженню писемності у слов’ян, діяльність Кирила і Мефодія. Слід зупинитися на порівнянні слов’янських азбук – глаголиці та кирилиці.
Третє питання слід починати з визначення причин еволюції графіки письма. Детально необхідно визначити ознаки трьох типів письма – півуставу, уставу та скоропису. Показати, в яких випадках допускалися скорочення в уставі та риси впливу південнослов’янської орфографії напівустав і скоропис. Під час розгляду цього питання варто звернути увагу на те, що спочатку ХV ст. писемності на українських землях паралельно існували два типи письма – півустав і скоропис. Причому півустав використовувався при написанні книг, а скоропис – документів. Також питання передбачає вивчення письмової культури на українських землях у ХVІ- ХVІІ ст. При відповіді на це питання, необхідно вказати, що починаючи з ХVІІ ст. скорописом усе частіше пишуться літературні твори.
У четвертому питанні потрібно простежити історію поширення паперу на українських землях. Варто пригадати найдавніші матеріали письма: каміння, дерево, бересту, пергамент тощо; з’ясувати, де вперше винайшли папір і як він потрапив на територію України.
Практичний блок
Вам треба попрацювати з трьома типами текстів, та «перекласти» їх на сучасну мову.
1. Оберіть фрагмент тексту на диску з дидактичними матеріалами до курсу СІД (папка «Палеографія», далі папка «Тексти», далі виберіть по фрагменту із папок «Скоропис» та «Напівустав», номер фрагменту обирається відповідно до порядкового номеру студента у журналі навчальної групи, фрагмент уставного тексту вибирайте з двох запропонованих варіантів).
2. За зовнішніми та внутрішніми ознаками спробуйте визначити тип письма (устав, напівпустав, скоропис) та дату створення тексту. Висловіть припущення з якого джерела взято фрагмент, його авторство.
3. З книги Л. Черепніна «Русская палеография» (н/а, або папка «Книги на диску СІД), або ж із таблички Додатків оберіть відповідний Вашому фрагменту алфавіт, скориставшись ним розшифруйте фрагмент у зошиті для практичних робіт.
Рекомендована література:
ü Арциховський А. В. Древнерусские миниатюры как исторический источник.–М., 1944.
ü Введенський Л., Дядиченко В., Стрельський В. Допоміжні історичні дисципліни. – К., 1963. – С. 68-103.
ü Волонський Ф. Пам’ятники писемності слов’ян до Різдва Христового // Основа. – 1993. – №2. – С. 156–164.
ü Гальченко О. М. Оправа східнослов’янських рукописних книг та стародруків в Україні: історія структура, опис. ‑ К., 2005.
ü Документальные памятники: выявление, учет, использование / Под ред. С.О.Шмидта. – М., 1988.
ü Запаско Я. П. Пам’ятки книжкового мистецтва: Українська рукописна книга. –Львів, 1995.
ü Захарчишина П. І. Палеографічні особливості львівського письма XVI–XVII ст. // ІДВ. – К., 1964. – Вип. 1. – С. 189–194.
ü История и палеография. Сборник статей. ‑ М., 1993. ‑ Вып. 1‑2.
ü Карский Е. Ф. Славянская кирилловская палеография. –М.,1979.
ü Кісь Я.П. Палеографія. – Львів, 1975.
ü Кисилева Л. И. Новые методы определения почерков (палеография и математическая статистика) // ВИД. – Л., 1982. – Т. XIII. – С. 250–272.
ü Кобрин В.Б., Леоньева Г.А., Шорин П.А. Вспомагательные исторические дисциплины. – М., 1984. – С. 14-50.
ü Люблинская А. Д. Латинская палеография. – М., 1969.
ü Мацюк О.Я. Папір та філіграні на українських землях (ХУІ – початок ХХ ст.). – К., 1974.
ü Мацюк О. Я. Історія українського паперу.–К., 1994.
ü Основи палеографії: Навч. посібник. – К., 1995.
ü Панашенко В.В. Палеографія українського скоропису другої половини XVII століття. – К., 1974.
ü Проценко Л. А. Палеографія, дипломатика і філігранологія в українських радянських дослідженнях // ІДВ. – К., 1968. – Вип. 3. – С. 190–200.
ü Резнік М.Т. Письмо і шрифт. – М., 1978.
ü Рейсер С. А. Палеография и текстология нового времени. – М., 1970.
ü Рейсер С. А. Русская палеография нового времени: Неография. – М., 1982.
ü Специальные исторические дисциплины: Учеб. пособие/ С.В. Белецкий, И.В. Воронцова, З.В. Воронцова и др.; Сост. М.М. Кром. 2-е изд. испр. СПб: «Дмитрий Буланин», 2003. – С.9–95.
ü Тихомиров М.Н., Муравьев А.В. Русская палеография. – М., 1966.
ü Черепнин Л.В. Новгородские берестяные грамоты как исторический источник. – М., 1969.
ü Черепнин Л.В. Русская палеография. – М., 1956. – С.3–74.
ü Щепкин В.Н. Русская палеография. – M., 1966.
ü Яременко М. Спеціальні історичні дисципліни: навч. посіб. для студ. істор. спеціальностей. - К., 2010.
ü Szymański J. Nauki pomocnicze historii. ‑ Warszawa, 2006. – S. 304–388.
Тема 4.