Загальна характеристика основних рухів.
ЛЕКЦІЯ № 7
ТЕМА: МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ОСНОВНИМ РУХАМ
МЕТА: ознайомити студентів з методикою навчання основних рухів (ходьбою). Розглянути загальну характеристику та види ходьби. Розвивати пам’ять, увагу, вміння працювати з інформаційними картками, сприяти вихованню інтересу до предмета, любові до професії.
НАОЧНІ ПОСІБНИКИ: виставка основної та додаткової літератури з предмета.
РОЗДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ: інформаційні картки:
- «Види ходьби»; «Ходьба. Вимоги програми «Малятко» – по 15 шт.
- «Біг. Вимоги програми «Малятко» – 15 шт.
- «Стрибки. Вимоги програми «Малятко» – 15 шт.
- «Кочення, кидання, ловіння, метання. Вимоги програми «Малятко» – 15 шт.
- «Лазіння, повзання. Вимоги програми «Малятко» – 15 шт.
- «Вправи з рівноваги. Вимоги програми «Малятко» – 15 шт.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Вільчковський Е.С. Методика фізичного виховання в дитячому садку. – К.: Радянська школа, 1979.
2. Вільчковський Е.С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. – Львів, 1998.
3. Вільчковський Е.С., Курок О.І. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. – Суми, Університетська книга, 2005.
4. Дмитренко Т.І. Теорія і методика фізичного виховання дітей раннього і дошкільного віку. – К.: Вища школа, 1979.
5. Кенеман А.В., Хухлаева Д.В. Теория и методика физического воспитания детей дошкольного возраста. – М.: Просвещение, 1984.
6. Осокина Т.И. Физическая культура в детском саду. – М.: Просвещение, 1986.
7. Хухлаева Д.В. Методика физического воспитания в дошкольном учреждении. – М.: Просвещение, 1984.
ХІД ЗАНЯТТЯ
Мотивація навчальної діяльності
У системі фізичного виховання дітей дошкільного віку одне з головних місць посідає розвиток основних рухів: ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння та ін. Основні рухи характерні для повсякденної та трудової діяльності людини. Вони є органічною складовою частиною дитячих ігор, важливим засобом фізичного виховання і становлять необхідну основу для загального всебічного розвитку дошкільнят: допомагають їх глибше пізнати навколишній світ, активно сприймати його, долати труднощі на своєму шляху.
2. Повідомлення теми, плану
План
1. Загальна характеристика основних рухів.
2. Особливості виконання дітьми дошкільного віку ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння та повзання, вправ з рівноваги.
3. Методика навчання основним рухам (техніка виконання).
4. Види ходьби, бігу, стрибків, метання в різних вікових групах.
Загальна характеристика основних рухів.
Ходьба – один з перших рухів, яким оволодіває дитина після вміння повзати. Вміння ходити формується у неї в кінці першого – на початку другого року життя. Ходьба розширює можливості дітей, збагачує їх діяльність, стимулює активність, сприяє повноцінному фізичному розвитку.
В ходьбі активно приймає участь увесь опорно-руховий апарат дитини, одночасно в роботу включається до 56 % м’язів тіла. При дотриманні правильної техніки ходьби значно зміцнюються м’язи стопи, формується правильна постава. Крім того, при ходьбі тренуються дихальна і серцево-судинна системи, активніше проходе процес обміну речовин. Під час ходьби групою дітей виховується узгодженість рухів, організованість, вміння орієнтуватися на майданчику, в різних і тих умовах місцевості, які часто змінюються.
Ходьба являє собою циклічний рух помірної інтенсивності, тобто проходе повторення одних і тих же циклів рухових дій (кроки правою і лівою ногою). Руки рухаються почергово у напрямку вперед-назад узгоджено з рухами ніг. В процесі ходьби відбувається постійне чергування напруження і розслаблення м’язів, що забезпечує тривалу працездатність нервово-м’язового апарату на вищому рівні. Тому ходьба може широко використовуватися в фізичному розвитку дітей різного віку.
Біг. Вміння швидко і спритно бігати необхідно в основній діяльності дитини – грі. Біг частіше за інших рухів використовується в повсякденному житті всіма дітьми незалежно від того чи відвідують вони дитячий заклад, чи грають на майданчиках, у дворах. Біг входе у зміст багатьох видів рухів: від вміння правильно виконувати біг залежить, наприклад, успішність стрибків, які включають елементи ігор в бадмінтон, волейбол, баскетбол. В останні роки широке розповсюдження серед всіх верств населення отримав оздоровчий біг.
Як і ходьба, біг являється вправою циклічного характеру в якому відштовхування від опори ногою (правою чи лівою) чергується з польотом. Це являється відмінною ознакою бігу у порівняні з ходьбою. Багатократне повторення окремих циклів (відштовхування, польоту і приземлення) дозволяє здійснювати біг тривалий час, не відчуваючи перенапруження, розвиваючи витривалість.
Зовнішня легкість бігу пов’язана з наявністю оптимальних зусиль при досконалій координації рухів.
Дітей дошкільного віку потрібно навчити бігати швидко, легко і ритмічно, з гарною координацією рухів рук і ніг. Діти повинні використовувати найбільш доцільний вид і техніку бігу в залежності від конкретних умов.
В своїй повсякденній діяльності та іграх діти частіше всього використовують біг на злегка зігнутих ногах в середньому темпі зі зміною напрямку. Але необхідно навчити дітей і іншим видам бігу (на швидкість, у повільному темпі, біг високо піднімаючи коліна), які мають важливе значення всебічного фізичного виховання, розвиток рухливих якостей, таких, як спритність, швидкість, витривалість та ін.
Біг як новий вид рухових дій з’являється у дітей на другому році життя після того, як вони навчаться впевнено ходити.
За період від 2 до 7 років біг у дітей стає легким, ритмічним, в ньому добре виражений політ, рухи рук і ніг узгоджені. Діти вже здатні виконувати різні види бігу, застосовуючи різноманітну його техніку. Наприклад, на короткому відрізку при завданні пробігти швидко вони виконують енергійний біг на носках, з активними рухами рук. Під час бігу на велику дистанцію вони біжать у спокійному темпі, ставлячи ногу перекатом з п’ятки на носок, рухи рук злегка розслаблені.
Стрибки. Стрибки знаходять широке застосування в руховій діяльності дитини. Вправи в стрибках зміцнюють кістково-м’язовий апарат ніг, тулуба, тренують окомір, координацію рухів. Оволодіння ходьбою і бігом значно зміцнює м’язи ніг, звід стопи, розвиває координацію, вміння зберігати рівновагу при рухах – і все це полегшує засвоєння стрибків, в першу чергу з місця в глибину.
Метання. Дії з м’ячем займають велике місце в роботі з фізичної культури, використовуються всіма дітьми в самостійних іграх і вправах. Метання зміцнює м’язи плечового поясу, тулуба, дрібні м’язи рук, сприяють розвитку окоміру, влучності. Вони потребують також доброї координації рухів.
Маленька дитина вже у 8-10 місяців кидає предмет: випускає його з руки, відштовхуючи іграшку кистю. Цей рух доставляє малюку задоволення. Маленькій дитині на початку другого року життя, яка невпевнено втримується у вертикальному положенні, зручніше кидати предмети з положення сидячи. З появою стійкої ходьби стає можливим з положення стоячи. Метання (на дальність, в ціль, різними способами – зверху, збоку, з-за спини через плече) характеризується широким рухом руки, яка метає предмет.
Лазіння, повзання. Вправи з лазіння і повзання відносять до циклічних рухів. Процес їх виконання має короткочасну повторність елементів: перемінні рухи рук та ніг при лазінні по гімнастичній стінці та повзанні по підлозі. За даними досліджень М.Ю. Кистяковської та З.С. Уварової повзання формується на першому році, а лазіння на другому році життя дитини.Спочатку діти повзають на животі, а потім в упорі стоячи на долонях та колінах. При виконанні лазіння діти поступово засвоюють циклічність у рухах рук та ніг. Приставний крок поступово змінюється на перемінний (однойменний та різнойменний способи).
Вправи з лазіння та повзання мають велику користь для дітей. У їх виконанні беруть участь великі м’язові групи (спини, живота, ніг і рук). Ці вправи супроводжуються значно більшим фізичним напруженням, ніж інші основні рухи, і сприяють підвищенню фізіологічних функцій органів і систем дитини. Вправи з лазіння позитивно впливають на виховання сміливості, рішучості, спритності, координації рухів, допомагають перебороти відчуття страху перед висотою. Вони мають велике прикладне значення.
Вправи з рівноваги. Вміння зберігати рівновагу необхідне в різноманітній діяльності дитини: в грі, побутових процесах, різноманітних пересуваннях у просторі.
Рівновага забезпечується складним поєднанням в діях різних аналізаторів – м’язового, вестибулярного, зорового, шкіряного, поєднуючи регулюючим впливом центральної нервової системи. Тому для розвитку здатності зберігати рівновагу необхідно використовувати різноманітні фізичні вправи, які впливають на органи та системи і забезпечують стійке положення тіла дитини як при утриманні статичних поз, так і при переміщеннях у просторі.
Розвинена рівновага полегшує удосконалення знайомих навичок і засвоєння нових рухів. Вона пов’язана зі всіма основними видами рухів – бігом, ходьбою, стрибками, метанням, лазінням. Особливо яскраво рівновага проявляється у рухах і положеннях тіла, пов’язаних зі швидкими переміщеннями, зміною положень, зменшенням і підвищенням площини опори. Вправи з рівноваги допомагають регулювати переміщення центру важкості тіла і м’язові зусилля, спрямовані на збереження рівноваги.
Вправи з рівноваги сприяють розвитку координації рухів, спритності, вихованню сміливості, наполегливості, рішучості, впевненості в своїх силах, формують правильну поставу у дошкільників.
Під час виконання вправ з рівноваги на підвищеній опорі (гімнастична лава, колода) вихователь здійснює страховку дитини, особливо молодшого дошкільного віку (підтримує деяких з них за руку йдучи поряд з дитиною). Вміння зберігати рівновагу розвивається у дошкільників поступово, у зв’язку з удосконаленням функції вестибулярного, м’язового та зорового аналізаторів, якими керує центральна нервова система.
Удосконаленню рівноваги сприяє виконання спеціальних фізичних вправ у статичних і динамічних положеннях. До статичних вправ відносять збереження рівноваги в певній позі (присідання на носках, стійка на одній нозі та ін.), динамічні– в русі (ходьба по дошці, гімнастичній лаві або колоді, зміна напрямку під час бігу, раптові зупинки в рухливих іграх та ін.).
Дослідження Т.І. Оськіної свідчать про покращення у дошкільників з віком усіх показників, що характеризують функцію рівноваги, як в статичних так і в динамічних положеннях. При цьому, найбільш інтенсивний розвиток зафіксовано у дітей п’ятого року життя.