І. ХАРАКТЕРИСТИКА ФОНДОВОЇ БІРЖІ
Міністерство внутрішніх справ УКРАЇНИ
Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ
Кафедра господарсько-правових дисциплін
Лекція
з дисципліни «Правові засади функціонування фінансового ринку»
Тема № 10. ФоНДОВА БІРЖА ТА ФОНДОВІ ОПЕРАЦІЇ
(4 години)
Для здобувачів вищої освіти юридичного факультету
Дніпропетровськ - 2015
Лекцію підготувала доцент кафедри господарсько-правових дисциплін юридичного факультету Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент Фокша Л.В.
Рецензенти:
Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри господарсько - правових дисциплін
19.08.2015 р., протокол № 2
ПЛАН ЛЕКЦІЇ:
Вступ
1. Характеристика фондової біржі.
2. Сутність біржового ринку.
3. Фондові індекси.
Висновок
РЕКОМЕНДОВАНА Література:
1. Конституція України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141).
2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003р.
3. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг : Закон України від 12 липня 2001 р. // ВВР України. – 2002. – № 1. – Ст. 1. 5
4. Про цінні папери та фондовий ринок : Закон України від 23 лютого 2006 р. // ВВР України. – 2006. – № 31. – Ст. 268.
5. Про фінансовий лізинг : Закон України від 16 грудня 1997 р. (у редакції Закону № 1381-ІV від 11 грудня 2003 р.) // ВВР України. – 2004. – № 15. – Ст. 231.
6. Про товарну біржу: Закон України від 15 квітня 1992р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №10.
7. Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах: затв. постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492 (у редакції від 17.04.2015 р.) // Офіц. вісн. України. - 2003.-№51.-Ст. 2077.
8. Буднік М. М. Фінансовий ринок : конспект лекцій / М. М. Буднік, Н. В. Сабліна. – Х. : Вид. ХНЕУ, 2014. – 155 с.
9. Васильєва В. В. Фінансовий ринок : навч. посібн. / В. В. Васильєва, О. Р. Васильченко. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – 368 с.
10. Мартюшева Л. С. Фінансовий ринок : навч. посібн. / Л. С. Мартюшева, М. М. Буднік, Н. В. Сабліна. – К. : Кондор, 2008. – 324 с.
Мета лекції:
З’ясування ролі, змісту, значення фондової біржі та її діяльності в Україні. Відповідно до мети, ставляться такі завдання: засвоєння студентами юридичної природи фондової біржі (поняття, структура та управління біржею).
Вступ
Фондова біржа являє собою певним чином організований ринок, на якому власники цінних паперів здійснюють через членів біржі, що виступають як посередники, договори купівлі-продажу. Контингент членів біржі складається з індивідуальних торговців цінними паперами і кредитно-фінансових інститутів.
Види паперів, з якими проводяться угоди, обмежені. Щоб потрапити до числа компаній, папери яких допущені до біржової торгівлі (інакше кажучи, щоб бути прийнятою до котирування), компанія повинна задовольняти вимоги членів біржі щодо обсягу продажів, розмірів одержуваного прибутку, кількості акціонерів, ринкової вартості акцій, періодичності і характеру звітності тощо. Члени біржі або державний орган, що контролює їх діяльність, установлює правила ведення біржових операцій; режим, що регулює допуск до котирування. Разом з порядком проведення угод вони утворять серцевину біржі як механізму, що обслуговує рух цінних паперів.
Фондова біржа - це насамперед місце, де знаходять один одного продавець і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом та пропозицією на них, а сам процес купівлі-продажу регламентується правилами і нормами, тобто це певним чином організований ринок цінних паперів.
Як товар на цьому ринку виступають цінні папери - акції, облігації і под., а як ціни цих товарів - курси цих паперів.
І. ХАРАКТЕРИСТИКА ФОНДОВОЇ БІРЖІ
Фондові біржі є важливим інститутом ринкової структури економіки держави. Пояснюється це тим, що в даний час у суспільстві сформувалася потреба їх існування в складі народногосподарського комплексу.
Суть економічних потреб виражає усвідомлену суспільством необхідність, і її задоволення можливе за допомогою функціонування і розвитку матеріального виробництва, що, створюючи основу для процесу споживання через зроблену продукцію чи надані послуги, здійснюється в межах певних соціально-економічних відносин. У свою чергу, будучи продуктом цих відносин, економічні потреби стимулюють розвиток виробництва і продуктивних сил. їх взаємовплив розвивається за правилами діалектики і динаміки.
Причиново-наслідковий зв'язок економічних потреб і виробництва має діалектичний характер, впливаючи на розвиток продуктивних сил і виробничих відносин та підвищуючи їхній рівень. Необхідно враховувати і той факт, що економічні потреби виявляють динамічний характер, вони мають здатність трансформуватися як цілком, так і частково під впливом суспільного прогресу, перетворень у виробництві, розвитку науки і техніки, інтенсивності обмінних процесів, розширеним сфери обертання і руху капіталу, удосконалювання організації і поглиблення полічу праці.
Диференціація трудової діяльності в процесі виробництва склалася історично й економічно виправдана. Вона сприяє відокремленню різних її видій і утворенню матеріальних форм здійснення. У результаті поділ праці приводить до обміну діяльністю, створюючи умови до споживання продуктів одного конкретного виду праці будь-якими іншими. [21] Тому поява фондової біржі в структурі економіки країни продиктована насамперед суспільною потребою, що є наслідком розвитку виробництва і виробничих відносин, поділу праці.
Серед причин виникнення фондових бірж — і активізація процесів у розвитку форм власності на засоби виробництва. У середині XIX століття біржа було другорядним елементом у капіталістичній системі господарства. Основну масу біржових цінностей представляли державні цінні папери, але їх кількість була відносно невелика, а промислових підприємств так само, як і банків, безпосередньо в акціонерній формі було ще небагато. Розвиток організаційних правових форм у промисловості СПІД привів до того, що до кінця XIX сторіччя переважна частина продукції почала випускатися акціонерними підприємствами, емісія цінних паперів дістала широке поширення, і фондова біржа придбала новий статус ринку, за допомогою якогось здійснюються довгострокові вкладення капіталів у різні галузі господарства.
Поява широкого кола власників викликала потребу у фондовій біржі як в інституті, за допомогою якого можна не тільки зробити капіталовкладення через купівлю-продаж цінних паперів і таким способом перерозподілити власність, а й зафіксувати її, утвердивши себе в ролі власника й убезпечивши від ризикованих ситуацій.
В Україні в 90-і роки XX століття склалася аналогічна ситуація. Характеризуючи цей період розвитку економіки країни, слід зазначити, що саме тоді стрімке відбувалися процеси перерозподілу власності, приватизації, акціонування державних підприємств.
У період дії першої редакції Закону України «Про податок на операції з цінними паперами», коли кожна угода обкладалася податком у розмірі 0,3 % від суми угоди як з покупця, так і з продавця корпоративних цінних паперів і 0,1% - з покупця державних цінних паперів, дія фондових бірж як органів податкового контролю була безпосередня і очевидна. Згодом, зі зміною редакції цього закону, відповідно до якого податком обкладається емісія цінних паперів у розмірі 0,8 % від номінальної суми випуску цінних паперів, заявленої емітентом, дія фондових бірж як органів податкового контролю стала опосередкована. Вона полягає в тому, що ринкова ціна, сформована на біржовому фондовому ринку, є тією контрольною величиною, що дозволяє оцінити реальність цін угод, оголошених у позабіржовому фондовому ринку, виявити факти приховання доходів, одержуваних при операціях з цінними паперами.
Методичні функції не є основними для фондових бірж, однак без них неможливий перспективний розвиток біржової справи. При цьому біржі ведуть розроблення нових методів і вдосконалюють діючі технології роботи на фондовому ринку, будучи постачальниками інформації для розрахунку індексів фондового ринку, здійснюючи вплив на розвиток міжнародних контактів і зв'язків з іноземними фондовими біржами.
Виконання цих функцій супроводжується рухом фінансових, фондових, інформаційних і функціональних потоків.
Фінансові потоки виникають у результаті здійснення угод і розрахунків за послуги.
Фондові - являють собою рух фондових цінностей, фіксація прав власності на який здійснюється на депо або в реєстрі акціонерів.
Інформаційні — складаються з відомостей про цінні папери, емітенти й інвесторів, їх економічний стан, ділову репутацію, заявок на купівлю чи продаж, розпоряджень на перереєстрацію прав власності.[27]
Функціональні потоки, основний зміст яких складають накази і розпорядження органів управління біржі, регулюють технологічні процеси, організаційні кадрові пересування.
Основне завдання держави - створення умов і підтримання позитивних тенденцій у розвитку економіки. Тому для забезпечення економічного зростання обхідний новий капітал, і на цій основі - розширення виробничої потужно-національної економіки.
Залучення інвестиційного капіталу за допомогою фондових бірж вважається одним з найважливіших державних завдань. У цьому виявляється економічний інтерес держави в організації функціонування фондових бірж.
Зростання національного доходу характеризується показником заощаджень величина якого залежить від схильності населення і суспільства в цілому до нагромадження.
Для доведення взаємозв'язку інтересів держави, інституту і часток інвесторів у функціонуванні фондових бірж схильність населення і суспільства до заощадження розглянемо як показник у різних часових режимах. Наприклад, у довгостроковому періоді, коли заощадження дорівнюють зрівноваженому рівню схильності суспільства до заощадження, це характеризується як оптимальний стан. У цьому випадку приплив інвестицій в економіку фактично відповідає потребам. Однак оскільки економіці країни притаманний непостійний характер, інтерес викликають показники неврівноваженого стану. Якщо заощадження вищі від зрівноваженого рівня схильності до заощадження, то в суспільстві утвориться надмірність заощаджень, що не створюють достатніх стимулів до нової якості зростання економіки.
Ситуація змінюється тоді, коли заощаджень менше від зрівноваженого рівня схильності до заощадження. Недолік у заощадженнях супроводжується зростанням вартості кредитів, фінансуванням економіки за рахунок додаткових грошових емісій, збільшенням кількості незабезпечених цінних паперів і, як підсумок — поступовим переходом держави в стан хронічної інфляції. Тому виникає необхідність визначення розмірів інвестицій, що знаходяться в оптимальному співвідношенні з інвестиційними потребами економіки і потужністю потенційних інвесторів. Попередньо слід зазначити, що розмір інвестицій визначається рівнем доходу, що одержує населення, і обсягом заощаджень, що воно дозволяє собі накопичувати при такому доході. Питання полягає в тому, яким має бути співвідношення між рівнем доходу, споживанням, заощадженням й інвестиціями, щоб у суспільстві забезпечувався приплив нових інвестицій в економіку. В економіці спостерігається зростання ролі держави, що виражається в раціональній фіскальній і кредитно-грошовій політиці і її впливі на рівень заощаджень та інвестицій. Відзначимо, шо державні витрати і податки істотно впливають на рівень рівноваги доходу населення. Якщо держава, вилучивши податки, залишає держави і інвестиції і витрати на колишньому рівні, то скорочення споживання викликає зменшення виробництва чистого національного продукту.[33]
У тому випадку, коли економіка держави знаходиться в депресивному стані, фіскальна політика спрямована на зниження податкового тягаря. Це приводить до зростання чистого доходу, споживних витрат, заощаджень і приватних інвестицій. У підсумку відбувається зростання національного продукту.
ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ:
Отже, сутю економічних потреб є вираження усвідомленої суспільством необхідність, і її задоволення можливе за допомогою функціонування і розвитку матеріального виробництва, що, створюючи основу для процесу споживання через зроблену продукцію чи надані послуги, здійснюється в межах певних соціально-економічних відносин.