Поняття зловживання повноваженнями та зловживання службовою особою службовим становищем.

Факультет № 6

Кафедра кримінально-правових дисциплін

ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ

з дисципліни Кваліфікація корупційних злочинів

за темою: 1. «Поняття корупції та корупційного злочину. Види корупційних злочинів». Лекція 4.

Галузь знань 0304 Право (08 Право)

Спеціальність 7.03040101 Правознавство (081 Право)

Ступень вищої освіти СПЕЦІАЛІСТ, МАГІСТР

м. Харків

2016 рік

© Харченко В.Б., Кундеус В.Г., 2016

© Харківський національний університет внутрішніх справ, 2016

План лекції:

1. Поняття зловживання повноваженнями та зловживання службовою особою службовим становищем.

2. Види корупційних злочинів, що вчиняються шляхом зловживання службовою особою службовим становищем.

Поняття зловживання повноваженнями та зловживання службовою особою службовим становищем.

Корупційні злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК є такими, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем.

Корупційні злочини, передбачені статтями 364, 364-1, 365-2 КК встановлюють кримінальну відповідальність за зловживання повноваженнями.

Ключовою ознакою таких злочинів є – зловживання повноваженнями.

У Конституції України термін «повноваження» вживається у двох значеннях:

1) для позначення кола питань, що входять до компетенції відповідного органу (посадової особи), його (її) прав та обов’язків, а також його (її) функцій;

2) для визначення проміжку часу (початкового і кінцевого), протягом якого відповідний орган (посадова особа) виконує свої функції.

У законодавчих актах для позначення напрямів і характеру діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів управління, характеру і виду діянь, які повинні чи можуть ними вчинюватись (здійснюватись), у тому числі посадовими (службовими) особами таких органів, а також службовими особами чи працівниками підприємств, установ, організацій чи їх представниками, вживаються різні терміни: «завдання», «функції», «повноваження», «компетенція», «обов’язки», «права», «права та обов’язки». У цілому можна констатувати, що закони та підзаконні нормативно-правові акти, якими визначаються «завдання», «напрями діяльності», «функції», «компетенція», «повноваження» не містять чітких, однозначних критеріїв визначення змісту термінопонять, які у них вживаються, їх взаємозв’язки та співвідношення між собою а також співвідношення із термінопоняттями «права» та обов’язки.

З урахуванням визначення змісту понять «завдання», «функції», «повноваження», «компетенція», «обов’язки», «права», «права та обов’язки» у законодавчих актах та семасіологічного змісту названих слів, у кримінально-правовому значенні слід розуміти:

1) під обов’язками службової особи — ті діяння (дії чи бездіяльність), які вона зобов’язана вчинювати (утримуватись від вчинення) у зв’язку з обійманням певної посади на підприємстві, в установі, організації (постійно чи тимчасово) чи у зв’язку з покладенням на неї обов’язку їх вчинення законом, рішенням суду, компетентним органом чи компетентною службовою особою;

2) під функціями службової особи — роботу, коло її діяльності, повноважень (об’єм, обсяг прав та обов’язків), які визначають її компетенцію у зв’язку з обійманням певної посади (постійно чи тимчасово) на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності;

3) під повноваженнями — види і коло діянь, які може вчинювати службова особа, та права, які надані їй для здійснення нею своїх функцій;

4) під компетенцією — коло повноважень;

5) під завданнями — заплановані для виконання обсяги роботи, те, що необхідно здійснити, а також мету (цілі), яку (які) необхідно досягти. Поняття «функції» більш широке за обсягом, ніж поняття «обов’язки», останні є частиною перших.

Зміст повноважень того чи іншого органу визначається як сукупність його прав та обов’язків. Виконання особою обов’язків, які покладаються на неї у зв’язку з обійманням нею певної посади, обумовлює наділення особи певними правами та повноваженнями, необхідними для виконання обов’язків.

Сукупність прав та обов’язків складає (утворює) повноваження особи, а коло повноважень — її компетенцію.

Отже:

1) під повноваженнями слід розуміти види і коло діянь, які може вчинювати службова особа, та права, які надані їй для здійснення нею своїх функцій;

2) зловживання повноваженнями, це – використання особою влади та (або) своїх повноважень в супереч інтересів служби або юридичної особи.

Правомірне використання повноважень.

Аналіз статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України дає можливість зробити висновок, що суб'єкт владних (читай — у тому числі публічних) повноважень повинен використовувати їх:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- безсторонньо (неупереджено);

- добросовісно;

- розсудливо;

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАСУ).

Недотримання вказаних вище вимог призводить до неналежного використання повноважень видами якого є:

1) зловживання повноваженнями,

2) перевищення повноважень,

3) невиконання або недбале виконання повноважень.

• ⇐ Назад
• 3
• 4
• 5
• 6
• 7
• 8
• 91011
• 12
• 13
• 14
• 15
• 16
• 17
• 18
• Далее ⇒