Джерела та напрямки фінансування соціальної політики

Фінансове забезпечення реалізації соціальної політики

1. Джерела та напрямки фінансування соціальної політики

2. Методи фінансування соціальної політики

3. Типи державних фінансових зобов’язань соціального характеру

Джерела та напрямки фінансування соціальної політики

Реалізація соціальної політики згідно з вищезазначеними секторами її проблемного поля передбачає наявність необхідних для цього фінансових ресурсів. Для цього держава, як основний суб’єкт соціальної політики, має забезпечити формування правового поля, потрібного для забезпечення джерел соціальної політики, які загалом становлять її бюджет.

Так, бюджет соціальної політики в загальному формується із зовнішніх та внутрішніх джерел.

Зовнішні джерела фінансування соціальної політики можуть формуватися за кошти міжнародних, державних і недержавних інституцій та індивідів.

До внутрішніх джерел фінансування соціальної політики належать:

1. Бюджетна система, що охоплює:

Ø Державний бюджет України.

Бюджетний устрій України визначається закріпленою в Конституції України формою державного устрою, а основні засади бюджетної системи прописані в Законі України від 21 червня 2001 р. «Бюджетний кодекс України».

Ресурси, які належать до Державного бюджету Україні, формуються шляхом перерозподілу ВВП (насамперед з коштів податків та зборів).

Фінансові надходження, які акумулюються в бюджеті уряду, використовують за відповідними видатковими статтями насамперед задля фінансування соціальних витрат, пов’язаних з наданням так званих бюджетних послуг населенню. Серед напрямків використання цих засобів можна виділити:

- фінансування поточного і капітального ремонту об’єктів галузей соціальної сфери, які мають загальнодержавне значення (наприклад, державні навчальні заклади), охорони здоров’я (великі медичні центри), культури (театри, музеї тощо);

- виплати ключових видів соціальної допомоги, що мають загальнодержавне значення (державних пенсій, пенсій окремим категоріям громадян (до прикладу, військовослужбовцям), допомогу малозабезпеченим сім’ям, заходи на відновлення соціальної справедливості (соціальну допомогу особам, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС) тощо);

- повне або часткове фінансування державних цільових програм соціального характеру (наприклад, пільгове кредитування молодих сімей за програмою «Житло для молоді»);

- фінансування окремих напрямків соціальної політики, що мають загальнодержавне значення (одним з характерних прикладів є міграційна політика держави).

Під час формування державного бюджету витрати на соціальну політику розподіляють між державними управлінськими структурами, відповідальними за проведення державної політики в тій чи іншій галузі соціальної сфери. Ці органи розпоряджаються виділеними ресурсами та відповідають за їх цільове використання. У низці випадків здійснюється пряме фінансування об’єктів соціально-культурної сфери, для чого в складі державного бюджету передбачено відповідні статті.

Ø Місцеві бюджети, до яких відносять бюджет АРК, обласні, міст Києва та Севастополя, районні бюджети, бюджети районів у містах.

Ø Місцеві бюджети органів місцевого самоврядування: міст, сільські, селищні бюджети.

Із цих бюджетів здійснюються видатки, необхідність яких визначається, по-перше, наявністю в місцевій власності об’єктів соціальної сфери (закладів освіти, охорони здоров’я тощо); по-друге, соціальними виплатами, пільгами й компенсаціями, які уведені місцевими законодавчими актами на додаток до чинних на державному рівні; по-третє, дієвою схемою розмежування видаткових повноважень.

Ø Бюджети державних позабюджетних фондів соціального характеру (ФСТВП, ПФ, ФСНВ, ФЗ в Україні). Наповнюються із засобів, що становлять обов’язкові внески страхувальників – юридичних або фізичних осіб – на випадок настання конкретних страхових випадків, передбачених соціальними ризиками. Потрібно враховувати ту обставину, що для визначення загальної величини соціальних витрат бюджетної системи країни недостатньо скласти витрати окремих бюджетів. У низці випадків мають місце фінансові потоки між цими частинами бюджетної системи.

Ø Бюджети інших цільових фондів, створених у складі бюджету центрального уряду. На відміну від державних позабюджетних фондів соціального характеру, сама назва яких свідчить про їхню відносну самостійність, у складі державного бюджету можуть створюватися спеціальні цільові фонди, призначені для фінансування окремих видів державних соціальних зобов’язань. Створення таких фондів має цілком конкретну мету – забезпечити взаємооднозначну відповідність між взятими на себе державою соціальними зобов’язаннями й можливостями їхнього фінансування. Наявність таких фондів не є обов’язковою і має розглядатися як один з варіантів подолання систематичного недофінансування або повної відсутності фінансування тих чи інших соціальних зобов’язань держави перед населенням (так звані нефінансовані «соціальні мандати»), а також для прискорення конкретних напрямків соціальних реформ.

2. Недержавні джерела фінансування:

Ø Недержавні фонди: пенсійні, медичні, благочинні, соціальні інвестиційні, фонди підприємств, організацій, установ. Благочинні фонди – поширена форма недержавної некомерційної організації, якою керує Рада опікунів чи директорів та яка акумулює грошові засоби для реалізації програм надання ресурсів для виконання освітніх, соціальних, благочинних, релігійних та інших видів діяльності, спрямованих на розвиток суспільства. Наприклад, у Німеччині домінують шість великих «об’єднань недержавного соціального забезпечення»: Робітнича благодійна спілка, Німецька благодійна спілка «Карітас», Німецька паритетна благодійна спілка, Німецький червоний хрест, Благодійний центр євреїв Німеччини, Діаконічний фонд євангелістської церкви Німеччини. У сфері охорони здоров’я вони акумулюють до 34% усіх зайнятих, а у сфері соціальних послуг – 61%.

Соціальні інвестиційні фонди – соціально-економічні фонди розвитку. Виникли для залагодження соціально-економічних суперечностей в країнах третього світу наприкінці 80-х років. Перший такий фонд з’явився 1985 р. в Болівії. У Східній Європі соціальні інвестиційні фонди cформовані досить недавно. Головна мета – боротьба з безробіттям, забезпечення соціальними послугами і підтримання соціально-економічної інфраструктури, підтримка малого і середнього бізнесу. Фінансування програм відбувається на основі принципів змішаного фінансування. Основними інвесторами, як правило, виступають великі міжнародні фінансові організації: Світовий банк, Американське агентство міжнародного розвитку тощо.

За рахунок фондів підприємств, організацій, установ здійснюється фінансування перших п’яти днів тимчасової непрацездатності працівників; витрат, пов’язаних з облаштуванням робочих місць для інвалідів; утримання відомчих соціальних закладів (поліклініки, дитячі садки тощо).

Ø Засоби роботодавців – використовуються для виплат працівникові заробітної плати та надання інших соціальних гарантій, передбачених умовами найму працівника, внесені в його трудовий договір (зазвичай на позначення таких гарантій використовують поняття «соціальний пакет»).

Ø Бюджети домогосподарств. У принципі всі витрати домогосподарства мають соціальний характер, оскільки пов’язані із забезпеченням деякого поточного рівня споживання (придбання продуктів харчування, товарів тривалого користування, оплата соціальних і житлово-комунальних послуг), довгостроковими інвестиціями в матеріальні (нерухомість) або нематеріальні (здоров’я) блага.