БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ДОГОВОРУ ФРАНЧАЙЗИНГУ
БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК У ФРАНЧАЙЗЕРА
У момент надання права користування своїми нематеріальними активами франчайзер отримує довгострокове право грошової вимоги до франчайзі, оскільки загальна сума й кінцевий термін цієї вимоги відомі сторонам так само, як суми і дати проміжних платежів. Таким чином, від самого початку дії договору активи франчайзера збільшуються на суму довгострокової дебіторської заборгованості франчайзі, що й відображається за дебетом рахунка 18 «Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи». І оскільки заборгованість франчайзі зі сплати франшизи погашатиметься частковими платежами протягом тривалого терміну, то довгостроковому активу, що виник, в обліку франчайзера має відповідати нарахування доходів майбутніх періодів за кредитом рахунка 69.
Проведення Д-т 18 К-т 69 точно відображає господарську суть операції з довгострокового й оплачуваного в наперед відомій сумі надання прав користування брендом і ноу-хау. Чи безперервно протягом терміну дії договору франчайзі користуватиметься франшизою чи ні, — все одно він зобов'язаний розраховуватися в строк, оскільки за договором визначено фіксовані роялті, а не відсоток від виручки. Тому права вимоги франчайзера, що відповідають платіжним зобов'язанням франчайзі, є його майном, тобто повноцінним активом.
Зазначене узгоджується і з п. 5 П(С)БО 10, де дебіторська заборгованість визнається активом, якщо є вірогідність отримання підприємством майбутніх економічних вигід і може бути достовірно визначена її сума.
Дохід від надання франшизи, що нараховується за звітний період, франчайзер повинен відображати проведенням Д-т 69 К-т 719. При цьому поточну дебіторську заборгованість з оплати франшизи не можна обліковувати за дебетом рахунка 36 (бо франчайзі — не замовник послуг). Правильним буде проведення Д-т 373 «Розрахунки за нарахованими доходами» К-т 183. Оскільки відповідно до Інструкції №291 на субрахунку 373 ведеться облік нарахованих дивідендів, відсотків, роялті тощо, які підлягають отриманню.
У разі сплати роялті виходячи з договірного відсотка від торгової виручки франчайзі франчайзер веде облік без використання рахунків 18 і 69, тому що загальна вартість франшизи не відома. Доходи відразу нараховуються проведенням Д-т 373 К-т 719 після закінчення кожного місяця або кварталу. На сьогодні часто в договорі франчайзингу передбачається, що суму роялті можуть переглядати для збільшення суми до сплати в наступні періоди (на розмір інфляції). Тож у таких випадках буде актуальним саме наведене вище проведення, бо не буде відомою сума дебіторської заборгованості за наступні роки.
БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК У ФРАНЧАЙЗІ
Дехто з бухгалтерів вважає, що отриману франшизу (привілей у користуванні ТМ і ноу-хау франчайзера) з наперед визначеною загальною вартістю франшизоотримувач повинен враховувати як нематеріальний актив на балансовому субрахунку 127 «Інші нематеріальні активи» (за мінусом ПДВ). Оскільки до інших нематеріальних активів належить право на проведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо (п. 5 П(С)БО 8). При цьому нематеріальний актив (придбаний або отриманий) відображається в балансі, якщо є вірогідність отримання майбутніх економічних вигід, пов'язаних з його використанням, і його вартість може бути достовірно визначена (п. 6 П(С)БО 8).
Що стосується Інструкції №291, то для обліку прав на використання привілеїв вона передбачає саме субрахунок 127. Цей субрахунок дебетується в кореспонденції з кредитом рахунка 55 «Інші довгострокові зобов'язання», оскільки маємо довгострокове платіжне зобов'язання франчайзі, яке, як і всі зобов'язання, визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена і є вірогідність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок його погашення (п. 5 П(С)БО 11). Наголошуємо: тут відразу дебетується субрахунок 127, тобто минаючи субрахунок 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів», адже франчайзі в цьому разі отримує саме право користування чужою ТМ, а не набуває її у власність і не створює своїми (або чужими) силами.
Та все ж, на нашу думку, не обов'язково створювати нематеріальний актив, а просто суму роялті списувати на відповідні витрати. Особливо якщо виплати роялті ґрунтуються на договірному відсотку від торгової виручки франчайзі, загальна вартість франшизи апріорі не відома. Витрати на виплату «плаваючих» роялті нараховуються після закінчення кожного місяця (кварталу) проведенням Д-т 93 (91) К-т 685 (сума за мінусом ПДВ).
З Інструкції №291 випливає, що витрати франчайзі, пов'язані з освоєнням нового виробництва (так звані пускові витрати), належать до витрат майбутніх періодів (Д-т 39). Вони включають витрати сировини і напівфабрикатів, а також оплату праці вже навченого персоналу в період контрольних (на підприємстві франчайзі) випробувань його готовності до виконання замовлень майбутніх клієнтів відповідно до нормативів якості й часу, встановлених франчайзером.
Облік вартості отриманих від франчайзера послуг з навчання персоналу (за мінусом ПДВ) ведеться франчайзі за п. 9 П(С)БО 8, згідно з яким витрати на підготовку і перепідготовку кадрів не визнаються активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Ця сума відноситься до дебету рахунка 93 (або 94).