Публічне акціонерне товариство

Особливостями публічного акціонерного товариства є:

Ä акціонери можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства

Ä товариство може здійснювати як публічне, так і приватне розміщення акцій;

Ä при публічному розміщенні акцій акціонери не мають переважного права на придбання акцій, що додатково розміщуються товариством[12];

Ä товариство зобов'язане пройти процедуру лістингу та залишатися у біржовому реєстрі принаймні на одній фондовій біржі, при цьому укладання договорів купівлі-продажу акцій товариства, яке пройшло процедуру лістингу на фондовій біржі, здійснюється лише на цій фондовій біржі;

Ä річна фінансова звітність товариства підлягає обов'язковій перевірці незалежним аудитором, а також оприлюдненню (разом із аудиторським висновком);

Ä обрання членів наглядової ради і ревізійної комісії публічного товариства здійснюється виключно шляхом кумулятивного голосування[13];

Ä окрім питань, для вирішення яких законом вимагається кваліфікована більшість (три четвертих голосів від загальної кількості акціонерів товариства, які мають право голосу), рішення загальних зборів товариства приймаються простою більшістю голосів присутніх на зборах акціонерів. Товариство і його акціонери не мають право на свій розсуд розширяти коло питань, які вирішуються кваліфікованою більшістю, а також збільшувати число голосів, якими вирішуються інші питання.

Приватне акціонерне товариство

Особливостями приватного акціонерного товариства є:

Ä максимальна кількість акціонерів становить 100 осіб;

Ä товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій;

Ä статутом товариства може бути передбачено переважне право акціонерів на придбання акцій цього товариства, що пропонуються їх власником до продажу третій особі;

Ä акціонер товариства завжди має переважне право на придбання акцій додаткової емісії, в той же час акціонер публічного акціонерного товариства може бути позбавлений такого права умовами публічного розміщення акцій додаткової емісії;

Ä акції приватного акціонерного товариства не можуть купуватися та/або продаватися на фондовій біржі, за винятком продажу шляхом проведення на біржі аукціону;

Ä статутом товариства може встановлюватися коло питань, вирішення яких вимагає більшої кількості голосів акціонерів, ніж проста більшість або кваліфікована більшість;

Ä обрання членів наглядової ради приватного акціонерного товариства здійснюється або за принципом представництва у складі наглядової ради представників акціонерів або шляхом кумулятивного голосування;

Ä товариство не зобов'язане розкривати свою фінансову звітність на фондовому ринку, хоча зобов'язане оприлюднювати фінансову звітність у Державному реєстрі юридичних осіб, як і будь-яка інша юридична особа, зареєстрована в Україні.

 

Підприємства колективної форми власності.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника.

Підприємства колективної власності засновані на власності їх трудових колективів. Такі підприємства можуть створюватися лише фізичними особами в результаті добровільного об'єднання їх майна і трудової участі в господарській діяльності підприємства на основах членства або викупу державного або комунального майна в результаті приватизації.

Підприємствами колективної власності є:

- виробничі і споживчі кооперативи;

- підприємства громадських і релігійних організацій;

- інші підприємства, передбачені законом.

 

Державні підприємства.

Стаття 63 Господарського кодексу України визначає види та організаційні форми підприємств, що можуть діяти в Україні залежно від декількох критеріїв.

Так, залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

Ä приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);

Ä підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

Ä комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

Ä державне підприємство, що діє на основі державної власності;

Ä підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності).

Таким чином, державними підприємствами відповідно до Господарського кодексу України є підприємства, що діють на основі державної власності.

Стаття 326 Цивільного кодексу України визначає, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 63 Господарського кодексу України залежно від способу утворення(заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Порядок утворення державного унітарного підприємства визначено у статті 73 цього Кодексу, яка, зокрема, передбачає, що державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова „державне підприємство".

Органом управління державного унітарного підприємства є керівник підприємства, який призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові.

Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

Особливості утворення і діяльності державного комерційного підприємства визначено у статтях 74-75 Господарського кодексу України.

Державне комерційне підприємство є суб’єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту на принципах підприємництва, зазначених у статті 44 цього Кодексу, і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Статутний фонд державного комерційного підприємства утворюється уповноваженим органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації цього підприємства як суб’єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду державного комерційного підприємства встановлюється законом.

Держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов’язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Порядок утворення та діяльності казенних підприємств визначені статтями 76-77 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до статті 77 цього Кодексу казенні підприємства створюються у галузях народного господарства, в яких:

Ä законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам;

Ä основним (понад п’ятдесят відсотків) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава;

Ä за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів;

Ä переважаючим (понад п’ятдесят відсотків) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним;

Ä приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом.

Казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Реорганізація і ліквідація казенного підприємства проводяться відповідно до вимог цього Кодексу за рішенням органу, до компетенції якого належить створення даного підприємства.

Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління в обсязі, зазначеному в статуті підприємства.

Орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, затверджує статут підприємства, призначає його керівника, дає дозвіл на здійснення казенним підприємством господарської діяльності, визначає види продукції (робіт, послуг), на виробництво та реалізацію якої поширюється зазначений дозвіл.

Найменування казенного підприємства повинно містити слова „казенне підприємство".

В Україні сьогодні також діють і корпоративні державні підприємства. Щодо статусу державних акціонерних товариств, 100% акцій яких перебуває у державній власності, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини сьомої статті 74 Господарського кодексу України державне унітарне комерційне підприємство може бути перетворено у випадках та порядку, передбачених законом, у корпоратизоване підприємство (державне акціонерне товариство). Особливості діяльності корпоратизованих підприємств визначаються цим Кодексом та іншими законами.

На сьогодні відсутні чіткі положення, які б визначали правовий статус майна державних акціонерних товариств, 100% акцій яких перебуває у державній власності. На нашу думку, аналіз чинного законодавства (Цивільного і Господарського кодексів України, Закону України „Про приватизацію державного майна") дає підстави зробити висновок, що майно, передане до статутних фондів державних акціонерних товариств, 100 відсотків акцій яких належать державі, є державною власністю. У зв’язку з цим, вважаємо, що державні акціонерні товариства, статутний фонд яких сформовано за рахунок державного майна і 100% акцій яких перебуває у державній власності, також є підприємствами державної форми власності.

Таким чином, вважаємо, що підприємствами державної форми власності є: державні комерційні підприємства, казенні підприємства, державні акціонерні товариства, 100 % акцій яких перебуває у державній власності.

Одночасно слід зазначити, що Господарським кодекс України вживає поняття „суб’єкти господарювання державного сектору економіки". Відповідно до частини другої статті 22 цього Кодексу суб’єктами господарювання державного сектора економіки є суб’єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб’єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п’ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів. Однак, не всі суб’єкти господарювання державного сектору економіки є державними підприємствами.