Інформаційне забезпечення фінансового менеджменту
Успіх у роботі лінійних та функціональних фінансових керівників залежить від різних видів забезпечення їхньої діяльності: правового, інформаційного, нормативного, технічного тощо. Інформаційне забезпечення можна зарахувати до основних елементів системи управління фінансами підприємства.
Система інформаційного забезпечення фінансового менеджменту, виражаючи стратегічні завдання й стратегічні плани дій у конкретних показниках, допомогає менеджерам у досягненні цілей, спрямованих на управління фінансами в інтересах як його власників, так і інших зацікавлених осіб.
Інформація та управління неперервно взаємодіють один з одним. Після отримання інформації, її аналізу та обробки готується відповідне управлінське рішення. Інформація – це нові відомості, які прийняті, зрозумілі й оцінені їхнім користувачем як корисні. Інакше кажучи, інформація – це знання, які отримує споживач (суб’єкт) у результаті сприйняття і переробки певних відомостей. Класифікація інформації подана на рис. 2.2.
Рис. 2.2. Класифікація інформації для здійснення управління[2]
За характером, сферами виникнення і призначенням інформацію, що використовується в управлінні, поділяють на три класи.
До першого класу належить науково-технічна інформація. Джерелом її виникнення є результати наукових досліджень учених та фахівців у різних галузях діяльності. Ці відомості містяться в науково-технічній літературі, патентах, проектно-конструкторській і технологічній документації.
У другому класі зібрано власне управлінську інформацію, що виникає безпосередньо в процесі управління. Це планові, нормативні та інші відомості, необхідні для організації управління підприємством чи організацією. Така інформація наявна в господарських договорах, заявках та замовленнях, різних розпорядчих документах.
Третій клас охоплює обліково-статистичну інформацію, джерелом якої є результати діяльності адміністративно-господарських одиниць. Вона утворюється як узагальнення даних про факти та явища, що відбулися, відбуваються або можуть відбутися. Фіксуються ці відомості у спеціально створених документах (формах), мають періодичний характер. Обліково-статистична інформація є вихідною для прийняття рішень, оскільки на її основі формується уявлення про фактичний стан виробничо-господарських і соціально-економічних процесів, про досягнуті темпи розвитку галузей діяльності, зростання прибутків.
Погоджуємось з думкою Г. Кірейцева, що поряд з обліково-статистичною слід виокремлювати фінансову як один із найважливіших видів інформації.
До інших класифікаційних ознак інформації можна віднести змістову, організаційну, функціональну та рівневу.
Відповідно до змістової ознаки інформацію класифікують за об’єктами відображення (трудові, матеріальні ресурси, засоби виробництва і фінанси), галузями діяльності (торгівля, громадське харчування) і за типами відносин (економічні, соціальні й технічні).
За організаційною ознакою інформацію поділяють на систематизовану, тобто регламентовану за складом показників, адресами, періодичністю, строками передавання, формами подання, та несистематизовану.
Згідно із функціональною ознакою розрізняють інформацію планову, координаційну, облікову, контрольну тощо.
Рівнева ознака дає змогу визначити спрямованість інформації: командна, що надходить від суб’єкта до об’єкта управління, та повідомна, яка скерована навпаки, а також горизонтальна, що забезпечує інформаційний обмін між партнерами одного рангу.
Основну частку в загальному потоці інформації займає економічна інформація, яка відображає всю багатогранність виробничої та господарської діяльності підприємств.
Щодо організації інформаційного забезпечення зазначимо, що його можна сформувати залежно від фінансових, технічних та інших можливостей суб’єкта господарювання.
Система інформаційного забезпечення (інформаційна система) фінансового менеджменту характеризує сукупність інформаційних ресурсів, що відображають внутрішнє та зовнішнє середовище підприємства і є необхідною умовою для прийняття ефективних фінансово-господарських рішень на кожному етапі управління фінансовою діяльністю суб’єкта господарювання.
Створення інформаційної бази на підприємстві полягає, передусім, у формуванні обґрунтованого переліку показників, орієнтованих на прийняття як оперативно-тактичних, так і – стратегічних управлінських рішень. Показники, передбачені в інформаційній базі фінансового менеджменту, можна класифікувати за видами джерел інформації – зовнішніми і внутрішніми.
Система показників, створених на основі зовнішніх джерел, поділяється на таких чотири групи:
1) макроекономічні, що характеризують загальноекономічний розвиток країни і розвиток галузі, в якій працює підприємство;
2) індикатори, які дають змогу оцінити кон’юнктуру фондового і грошового ринків;
3) показники, що характеризують діяльність контрагентів (банків, страхових компаній, постачальників і покупців продукції) та конкурентів;
4) нормативно-регулюючі (фінансової діяльності, оцінки фінансового стану підприємства, окремих сегментів фінансового ринку).
За рахунок внутрішніх джерел інформації формуються три таких основних групи показників:
1) ті, що дають змогу оцінити фінансовий стан і фінансові результати діяльності підприємства загалом (показники фінансового обліку);
2) ті, які характеризують фінансові результати діяльності окремих структурних підрозділів підприємства (показники управлінського обліку);
3) нормативні та планові, пов’язані з фінансовим розвитком суб’єкта господарювання.
Показники фінансового обліку підприємства – це основа інформаційної бази фінансового менеджменту, на підставі якої здійснюється аналіз, прогнозування, планування і прийняття поточних рішень з усіх напрямків фінансової діяльності. До цієї групи належать показники таких форм звітності:
ü балансу (звіту про фінансовий стан);
ü звіту про фінансові результати (звіту про сукупні доходи);
ü звіту про рух грошових коштів;
ü звіту про власний капітал;
ü приміток до фінансових звітів.
Перевагою показників фінансового обліку є їхня уніфікованість, оскільки вони базуються на загальноприйнятих стандартизованих принципах обліку. Це дає змогу підприємствам застосовувати типові технології та алгоритми фінансових розрахунків за окремими напрямами формування і використання показників, а також порівнювати їх з показниками аналогічних підприємств. Перевагою показників цієї групи є також чітка регулярність їхнього визначення у встановлені нормативні строки. Високий ступінь надійності цих показників – ще одна з переваг, оскільки звітність, сформована на базі фінансового обліку, надається зовнішнім користувачам і підлягає зовнішньому аудиту.
Водночас інформаційна база, сформована на основі фінансового обліку, має певні недоліки. По-перше, вона відображає інформативні показники лише по підприємству загалом, що не дає змоги використовувати її для прийняття управлінських рішень в окремих сферах діяльності, центрах відповідальності, видах продукції тощо. По-друге, вона характеризується низькою періодичністю формування: раз на квартал, а за окремими формами звітності – тільки раз на рік. По-третє, у цій інформативній базі використовуються лише вартісні показники, що утруднює аналіз впливу зміни цін та інших чинників на формування показників.
Показники управлінського обліку є комерційною таємницею підприємства. Їх використовують фінансові менеджери для контролю фінансової діяльності та оцінювання її ефективності, формування фінансової стратегії та політики з окремих напрямків фінансового розвитку суб’єкта господарювання.
Порівняно з фінансовим управлінський облік має певні переваги. По-перше, він відображає не лише вартісні, але й натуральні значення показників, а тому дає змогу визначити тенденції зміни цін на сировину, готову продукцію тощо. По-друге, періодичність подання результатів управлінського обліку повністю відповідає потребі в інформації для прийняття оперативних управлінських рішень: за необхідності дані можна подавати навіть щоденно. По-третє, цей облік можна структурувати будь-яким чином – за центрами відповідальності, видами діяльності тощо, при однозначному агрегуванні показників загалом на рівні підприємства. По-четверте, він може відображати окремі активи з урахуванням темпів інфляції, вартості грошей в часі тощо. Управлінський облік вибудовується індивідуально і, насамперед, має бути підпорядкований завданням інформаційного забезпечення процесу оперативного управління фінансовою діяльністю.
Для успішного фінансового менеджменту необхідна дієва система його підтримки за допомогою інформаційних систем, які можна вважати такими, що використовують штучний інтелект. Поширена в сучасних умовах система ERP (Enterprise Resource Planning System), яка є концепцією узгодженого вирішення завдань обліку, контролю, планування й управління виробничими і фінансовими ресурсами підприємства. Ця система має забезпечувати автоматизацію процесів планування, прогнозування й управління фінансами, виробництвом, матеріально-технічним постачанням і збутом, бухгалтерським обліком, а також проектування продукції і розробку технологічних процесів тощо. Її ефективне використання на підприємстві дає змогу, передусім. переорієнтувати роботу дирекції та персоналу фінансової служби з виконання ними розрахункових та порівняльних операцій на максимальне залучення до управлінських процесів їхнього інтелектуального потенціалу.