Природа менеджменту освіти

Філософія освіти повинна відповісти, перш за все, наглибинне питання про природу явища менеджменту освіти.Досліджуючи природу влади, управління, управліннясоціальними процесами і менеджменту освіти, треба визнати,що вони мають однакову природу.Спроби осмислити управлінську діяльність і дійсність уфілософських категоріях відбувалися протягом XX століття убагатьох галузях, таких як: критика ідеології (М. Мангейм,Л. Альтюссер, М. Хоркхаймер, С. Жижек), філософія влади(М. Вебер, М. Фуко), політична філософія (Х. Арендт), теоріякомунікативної дії (Ю. Габермас), методологія, системно-діяльнісний підхід (Г. Щедровицький, П. Щедровицький,О. Генисаретський).

Використанню рефлексивних розумових технік вуправлінні також сприяли доробки психологів, щовикористовували методологію гуманітарних наук при аналізіорганізації загалом (Б. Теплов, В. Соснін, С. Рощин, Г. Кунц,С. О'Доннел, Г. Пітерс, Р. Уотермен та інші).Філософським аспектам проблеми управління присвяченіпраці В. Афанасьєва, який розуміє це явище як функціюорганізованих систем (біологічних, технічних, соціальних), що забезпечує збереження їхньої структури, підтримку режимудіяльності, реалізації її програми, мети, у більш вузькому плані– як соціальне управління, що розуміється як вплив насуспільство з метою його упорядкування, збереження якісноїспецифіки, вдосконалення і розвитку.

Критичне філософське осмислення соціальних відносин,визначення категоріальних апаратів предметних галузей зурахуванням необхідності метапозиції щодо них зумовиловиникнення нових засад управлінської діяльності(К. Нордстрем, Й. Риддерстрале, Р. Фарсон, П. Сенге).Такі міркування про явище менеджменту, лідерство таорганізацію зумовили формування нової галузі знань –філософії менеджменту, що має на меті: вивченнясоціокультурних причин становлення менеджменту якпрофесійної діяльності; визначення соціальних і культурнихфункцій менеджера; з’ясування сутності явища менеджменту іосмислення загальнолюдського внеску різних наук у галузіменеджменту в розкриття сутності людського буття;узагальнення наукових доробок у царині менеджменту задлясприйняття управлінського світу як єдиного цілого; визначенняспадкоємності між загальною філософією і світовою теорієюменеджменту; описання філософської сутності демократичногоспособу в галузі менеджменту і можливості його застосування врізних суспільствах (П. Щедровицький, І. Богачек, С. П’янзін).

Опираючись на відомі досягнення в галузі кібернетики,державного управління і його громадянського сектора, можнапогодитися з тим, що менеджмент освіти має інформаційну абосемантичну природу, оскільки існує його генетичний зв’язок якз державною владою, так і з владою системи місцевогосамоврядування, оскільки вони стосовно менеджменту освіти є видовими категоріями. Ця обставина легалізує семантичнуприроду менеджменту освіти, розповсюджує на ньоговідношення “командування-підкорення”, комунікативнудіяльність, самоорганізаційну свідомість особистості іорганізаційну культуру колективів освітян, здійснюєкаталітичний вплив на життя особистості людини. Крім того,менеджмент освіти, маючи однакову природу, взаємодіє як здержавною владою, у дискурсі якої діє жорстка адміністративнавертикаль за принципом “команда – реакція – звіт провиконання”, так і з владою громадянського суспільства, у сферіякої виявляє інші властивості: панування принципу верховенства приватних інтересів, договірний характер їхньоївзаємореалізації, що відбувається, на відміну від державноївертикалі, в горизонтальній площині. Таким чином,менеджмент освіти існує у вертикальному і горизонтальномувимірі, тобто він має універсальний характер і стосується будь-яких освітянських процесів і систем. Наступною характеристикою, що має бути висвітлена упроцесі філософського аналізу менеджменту освіти, євизначення його сутності.