Практичне та методичне забезпечення 4 страница

Класи комп'ютерної техніки рекомендується обладнувати ПК, корегований рівень звукової потужності яких не перевищує 45 дБ.

Зниження рівня шуму в кабінетах і класах навчальних закладів можна здійснити таким чином:

- використанням блоків живлення ПК з вентиляторами на гу­мових підвісках;

- використанням ПК, в яких термодавачі вмонтовані в блоці жив­лення та в критичних точках материнської плати (процесор, мікрос­хеми чіпсету), які дозволяють програмним шляхом регулювати як моменти ввімкнення вентиляторів, так і їх швидкість обертання;

- переведення жорсткого диска в режим сплячки (Standby), якщо комп'ютер не працює на протязі визначеного часу. Цей час вста­новлюється в опціях керування напругою в операційних системах Windows 9x та Windows 2000. Якщо в режимі Standby немає необ­хідності, його можна вимкнути в BIOS материнської плати;

- використанням ПК, в яких вентилятор на процесорі встанов­лено виробником (ВОХ-процесор);

- застосуванням материнських плат формату АТХ та АТХ-корпусів, що дозволяє регулювати автономну швидкість та моменти часу відмикання вентилятора блока живлення від електромережі;

- використанням 24-32-х швидкісних CD-ROM для застосувань, які створюють менше шуму, аніж швидкісні 48-50-х CD-ROM, або ж застосовувати привід з одночасним зчитуванням декількох дорі­жок CD;

- заміною матричних голчатих принтерів струменевими і ла­зерними принтерами, які забезпечують при роботі значно менший рівень звукового тиску;

- застосуванням принтерів колективного користування, розта­шованих на значній відстані від більшості робочих місць користувачів ПК;

- зменшенням шуму на шляху його розповсюдження через роз­міщенням звукоізолюючого відгородження у вигляді стін, перети­нок, кабін;

- акустичною обробкою приміщень - зменшення енергії відбитих звукових хвиль шляхом збільшення площі звукопоглинання (розміщення на поверхнях приміщення облицювань, що поглинають звук, розміщенням в приміщеннях штучних поглиначів звуку).

Вібрація на робочих місцях, що створюється ПК, не повинна бути вище значень, визначених ДСанПіН5.5.6.009-98 (табл. 4.3).

Таблиця 4.3Гранично допустимі рівні вібрації на робочому місці

Захист учнів від впливу іонізуючих та неіонізуючих електромагнітних полів та випромінювання моніторів

Монітори, сконструйовані на основі електронно-променевої трубки, є джерелами електростатичного поля, м'якого рентгенів­ського, ультрафіолетового, інфрачервоного, видимого, низькочас­тотного, наднизькочастотного і високочастотного електромагніт­ного випромінювання (ЕМВ).

Рентгенівське випромінювання виникає в результаті зіткнення пучка електронів із внутрішньою поверхнею екрана ЕПТ. Зазви­чай скло кінескопа непрозоре для рентгенівського випромінювання, при значенні прискорюючої анодної напруги менше 25 кВ енергія рентгенівського випромінювання майже повністю поглинається склом екрана, в той час як при перевищенні цього значення рівень рентгенівського випромінювання значно зростає до небезпечного для здоров'я. У нормально працюючого монітора рівні рентгенівського випромінювання не перевищують рівень звичай­ного фонового випромінювання - менше половини міліРемана годину - набагато нижче допустимого рівня. Із збільшенням відстані інтенсивність випромінювання зменшується в геометричній прогресії.

Джерелом електростатичного поля є позитивний потенціал, який подається на внутрішню поверхню екрана для прискорення електронного променя. Значення прискорюючої анодної напруги для кольорових моніторів може досягати 18 кВ. Із зовнішньої сто­рони до екрана притягаються негативні частинки з повітря, що при нормальній вологості мають певну провідність.

Джерелами ЕМВ є блоки живлення від мережі (частота 50 Гц), система кадрової розгортки (5Гц - 2 кГц), система рядкової розгортки (2-400 кГц), блок модуляції променя ЕПТ (5-10МГц). Електромагнітне поле має електричну (Е) і магнітну (Н) складові, причому взаємозв'язок їх достатньо складний. Оцінка складових електричного і магнітного полів проводиться окремо.

Електромагнітні поля біля комп'ютера (особливо низько­частотні) негативно впливають на людину. Вчені встановили, що випромінювання низької частоти в першу чергу негативно впли­ває на центральну нервову систему, викликаючи головний біль, запаморочення голови, нудоту, депресію, безсоння, відсутність апе­титу, виникнення синдрому стресу. Причому нервова система реа­гує навіть на короткі нетривалі впливи відносно слабких полів: змінюється гормональний стан організму, порушуються біоструми мозку. Особливо впливають вони на процеси навчання і запам'я­товування. Низькочастотне електромагнітне поле може бути при­чиною шкірних захворювань (висипка, себороїдна екзема, роже­вий лишай та ін.), хвороб серцево-судинної системи і кишково-шлункового тракту; воно впливає на білі кров'яні тільця, що призводить до виникнення пухлин, у тому числі і злоякісних. Елек­тростатичне поле великої напруженості здатне змінювати і пере­ривати клітинний розвиток, а також викликати катаракту з наступ­ним помутнінням кришталика.

Рівні електромагнітних випромінювань моніторів, що вважа­ються безпечними для здоров'я, регламентуються нормами MPRII 1990:10 Шведського національного комітету по вимірах і випробовуваннях, що вважаються базовими і більш жорсткими нор­мами ТСО '91, '92, '95, '99 Шведської конфедерації профспілок. Українські нормативні документи ДНАОП 0.00-1.31-99 «Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчис­лювальних машин» та ДСанПіН 3.3.2.007-98 «Державні санітарніправила та норми влаш­тування і обладнання кабінетів комп'ютерної техніки в навчальних закладах та режими праці учнів на персональних комп'ютерах»

Вимоги до режимів праці учнів при роботі з персональними
комп'ютерами

Режим праці учнів при роботі з ПК регламентується відповідно ДСанПіН5.5.6.009-98 «Державні санітарні правила та норми влаш­тування і обладнання кабінетів комп'ютерної техніки в навчальних закладах та режими праці учнів на персональних комп'ютерах».

До занять з ПК учні повинні бути допущені після інструктажу ч техніки безпеки.

Раціональний режим навчальних занять учнів передбачає дот­римання регламентованої тривалості безперервної роботи з ПК, регламентованих перерв і їх вчасне проведення. Сигнали про поча­ток перерви слід подавати на екрані монітора. Робота з ПК повин­на проводитись в індивідуальному режимі.

Безперервна робота за монітором ПК повинна тривати не більше:

- для учнів Х-ХІ класів на 1-й годині занять до 30 хвилин, на 2-й годині занять 20 хвилин;

- для учнів VIII-IX класів - 20-25 хвилин;

- для учнів VI-YII класів - до 20 хвилин;

- для учнів II-V класів - 15 хвилин.

При навчанні дітей віком 6 років роботі з ПК безперервні за­няття в індивідуальному ритмі не повинні бути довші 10 хвилин.

Після безперервної роботи за екраном монітора повинні про­водитись вправи протягом 1-2 хвилин для профілактики зорової втоми; через 45 хвилин роботи з використанням комп'ютерів пропонують учням фізичні вправи для профілактики загальної втоми.

Безперервна робота з ПК учнів Х-ХІ класів при спарених уро­ках не повинна бути більше на першому уроці 25-30 хвилин; на дру­гому - 15-20 хвилин. Дозволяється для них варіант організації за­нять з основ інформатики і обчислювальної техніки, при якому пе­редбачається одна академічна година теоретичних занять, друга година - практичних занять. Практичні заняття містять:

- безперервну роботу за монітором ПК - 25-30 хвилин;

- виконання комплексу вправ для профілактики зорової і ста­тичної втоми - 5 хвилин;

- продовження роботи з комп'ютером до кінця занять - 10-15 хвилин.

При виробничому навчанні учнів старших класів програмуван­ню з використанням ПК в навчально-виробничому комбінаті 50% часу слід відводити теоретичним заняттям, 50% часу - практичним.

Заняття в гуртках програмування з використанням ПК прово­дити не раніше, ніж через годину після закінчення навчальних за­нять в школі. Заняття проводяться в гуртках не більше 2-х разів на тиждень, тривалість яких для учнів 7-10 років не повинна бути більше 45 хвилин; 11-13 років - не більше 60 хвилин. Для профілактики вто­ми школярів в середині занять необхідно проводити перерву тривалістю не менше 10 хвилин, під час якої організовувати фізичні вправи, в тому числі гімнастику для очей і рухові ігри. Комп'ютерніігри в гуртках повинні проводитись не частіше 1 -2 разів на тиждень тривалістю до 10 хвилин для дітей молодшого шкільного віку і до 15 хвилин - для дітей середнього і старшого шкільного віку.

В період шкільних канікул організовуються заняття в школах «Юних програмістів» тривалістю від 2-х до 4-х тижнів. Загальна тривалість роботи з ПК під час канікул повинна становити на протязі дня:

- для школярів 8-10 років - 1 заняття тривалістю 45 хвилин;

- для школярів 11-13 років - 2 заняття по 45 хвилин;

- для школярів 14-16 років - 3 заняття по 45 хвилин.

Заняття з ПК в школах «Юних програмістів» для учнів 10 роківслід проводити в ранкові години, для учнів 11-13 років - одне за­няття проводити в першій половині дня і одне - в другій, для учнів 14-16 років два заняття проводити в першій половині дня і одне - в другій. Комп'ютерні ігри в школі «Юних програмістів» слід про­водити не більше одного разу на день з тривалістю не більше 10 хвилин для дітей молодшого шкільного віку і 20 хвилин для дітей середнього і старшого шкільного віку. Регламентовані перерви для відпочинку під час канікул слід проводити тривалістю 5 хвилин че­рез кожні 20 хвилин роботи і 10-15 хвилин - через кожні 45 хвилин роботи. Перерви слід проводити на відкритому повітрі з викорис­танням спортивних ігор.

Питання для контролю та самоконтролю

1. Які ви знаєте гігієнічні вимоги до організації і обладнання робочих місць з ПК?

2. Які ви знаєте вимоги до режимів праці і відпочинку при роботі з персональними комп’ютерами?

3. Які існують санітарно-гігієнічні вимоги до параметрів навколишнього середовища кабінетів і класів з ПК?

4. Які вимоги до мікроклімату ви знаєте?

5. Які вимоги до освітлення приміщень та робочих місць?

6. Що включають в себе вимоги, що забезпечують захист учнів від шуму і вібрації?

7. Як здійснюється захист учнів від впливу іонізуючих та неіонізуючих електромагнітних полів та випромінювання моніторів?

8. Які вимоги до режимів праці учнів при роботі з персональними комп'ютерами?

9. Яка визначена загальна тривалість роботи з ПК під час канікул на протязі дня?

Практична робота №5

Тема: Дослідження, мікрокліматичних умов в навчально-виробничихприміщеннях і на робочих місцях

Мета роботи: вивчити прилади, засвоїти методики вимірюваннятемператури, відносної вологості і швидкості руху повітря, атмосферного тискуі визначити ці параметри. На основі одержаних даних зробити відповіднийвисновок, при необхідності розробити заходи з поліпшення санітарно-гігієнічного стану приміщення.

План підготовки до вивчення теми і виконання роботи

1.Вивчити матеріал теми.

2.Вивчити будову і принцип роботи приладів.

3.Засвоїти методику проведення досліджень.

4.Визначити параметри мікроклімату в приміщенні.

5.Дати оцінку одержаним результатам за ГОСТ 12.1.005-88.

6.Дати відповіді на питання для контролю та самоконтролю.

Загальні відомості

Однією з необхідних умов життєдіяльності людини є забезпечення нормативних метеорологічних умов. Метеорологічні умови виробничого середовища (або мікроклімат виробничих приміщень) - це фізичний стан внутрішнього середовища приміщень, який визначається діючими на організм людини сполученнями температури (t°, C), відносної вологості (φ,%) і швидкості руху повітря (V, м/с), а також інтенсивності теплового випромінювання (U, Вт/м²). Мікроклімат характеризує: метеорологічні умови на будь-якій обмеженій території (споруди, приміщення) і чинить суттєвий вплив на протікання внутрішніх процесів в організмі людини, її працездатність.

Температура повітря - параметр, який відображає його тепловий стан; характеризується кінетичною енергією руху молекул газів повітря.

Вологість повітря - параметр, який відображає вміст в повітрі водяних парів. Розрізняють абсолютну, максимальну та відносну вологість повітря.

Абсолютна вологість (А) - це масовий вміст водяних парів в 1м³ (г/м³ ).

Максимальна вологість (М) - це граничний масовий вміст водяних парів, що насичують повітря, за даної температури (г/м³).

Відносну вологість повітря можна розрахувати за формулою:

де φ - відносна вологість повітря, %;

Em - тиск насиченої водяної пари при температурі за значеним термометром, мм. рт. ст. (гПа);

В - психрометричний коефіцієнт, рівний 6,62∙10^-4 °С^-1

t_c - температура за сухим термометром, °С;

Р_АТМ- атмосферний тиск повітря під час досліду, мм. рт. ст. (гПа);

Е_с - тиск насиченої водяної пари при температурі за сухим термометром, мм. рт. ст. (гПа);

Отже, відносна вологість повітря залежить від температури і від вмісту в ньому водяних парів.

Життєдіяльність людини супроводжується виділенням тепла в навколишнє середовище, величина якого залежить від ступеня фізичного напруження за певних умов.

Для нормального протікання фізіологічних процесів в організмі людини необхідно, щоб тепло, яке виділяється організмом людини, повністю відводилось у навколишнє середовище. У цьому випадку температури організму людини залишається постійною нарівні 36,6°С; тіло людини зберігає цю температуру при коливаннях навколишньої температури від -40° до +40°С. При цьому температура окремих ділянок шкіри та внутрішніх органів може бути від 24°С до 37,1°С. Теплове самопочуття людини залежить від температури навколишнього середовища, швидкості руху та відносної вологості повітря, атмосферного тиску, температури оточуючих предметів таінтенсивності фізичного навантаження організму.Температура оточуючих предметів та інтенсивність фізичного навантаження організму визначають конкретну виробничу обстановку. А такі параметри як температура, швидкість та відносна вологість повітря отримали назву параметрів мікроклімату. Параметри мікроклімату чинять безпосередній вплив на самопочуття людини та її працездатність і можуть змінюватися в широких межах. Зниження температури навколишнього середовища приводить до зростання тепловіддачі і може зумовити переохолодження, яке приведе до порушення кровообігу, зниження імунобіологічних властивостей крові, до захворювання дихальних шляхів тощо. При підвищенні температури повітря мають місце зворотні процеси - підвищення температури організму людини, посилене серцебиття і дихання. Встановлено, що при температурі повітря понад 30°С працездатність людини починає падати. За такої високої температури практично все тепло, що виділяється, віддається у навколишнє середовище при випаровуванні поту. При підвищенні вологості повітря піт не випаровується, а стікає краплинами з поверхні шкіри. Недостатня вологість приводить до інтенсивного випаровування вологи зі слизових оболонок, їх пересихання та розтріскування, забруднення хвороботворними мікробами. Вода та солі, які виносяться з потом, повинні заміщуватися, оскільки їх втрата приводить до виведення з організму вітамінів С і В, згущення крові, підвищення вмісту гемоглобіну, цукру і кальцію, зниження кислотності шлункового соку, посилення витрати вуглеводів, жирів, руйнуванню білків та порушення діяльності серцево-судинної системи.

Зневоднення організму на 15-20% приводить до смертельного наслідку. Дня відновлення водного балансу рекомендується вживати підсолену воду (5 г солі на 1 л води), у кліматичних умовах рекомендується пити охолоджену воду, чай. Тривалий вплив високої температури зі значною вологістю може привести до накопичення тепла в організмі і до гіпертермії - стану, при якому температура тіла піднімається до 38-40°С. При гіпертермії і, як наслідок, тепловому ударі, спостерігається головний біль, запаморочення, загальнаслабкість, сухість у роті, блювання, потовиділення. Пульс та частота дихання прискорюються, в крові зростає вміст надлишкового азоту та молочної кислоти, спостерігається блідість, посиніння шкіри, зіниці розширені, часом виникають судоми, втрата свідомості.

При зниженій температурі та значній вологості повітря виникає переохолодження організму (гіпотермія). Спочатку спостерігається зниження частоти дихання, збільшення об'єму вдиху. При тривалому впливі холоду дихання стає неритмічним частота та об'єм вдиху зростають, змінюється вуглеводний обмін, з'являється м'язове тремтіння, при якому вся енергія тремтіння перетворюється в теплоту. Це дозволяє протягом даного часу затримувати зниження температури внутрішніх органів. Наслідком дії низьких температур є холодові травми. Рух повітря в робочій зоні може бути викликаний нерівномірним нагріванням повітря, дією вентиляційної системи або технологічного обладнання. В залежності від швидкості рух повітря може поліпшувати або погіршувати самопочуття людини. Необхідно відмітити, що для людей в стані спокою швидкість руху повітря менше 0,1 м/с відчувається як застій, а більше 0,25 м/с - як протяг.

На організм людини, а саме на її працездатність впливає і атмосферний тиск, який характеризується вагою стовпа атмосфери на одиницю, поверхні. При сприятливомупоєднанні параметрів мікроклімату людина відчуває стан комфорту, при якому тепловіддача рівна теплоутворенню і тому температура тіла підтримується на рівні 36,6°С. Здатність організму людини зберігати постійну температуру тіла, не дивлячись на значні зміни метеорологічних умов зовнішнього середовища і власної теплопродукції, називається терморегуляцією. Механізм терморегуляції полягає в збільшенні або зменшенні припливу крові до периферійних кровоносних судин. Для створення здорового мікроклімату необхідно знати оптимальні і допустимі поєднання його параметрів, вміти їх вимірювати і регулювати.

Оптимальні параметри –це сукупність параметрів мікроклімату, які при тривалій і систематичній дії на людину забезпечують збереження нормальногофункціонального і теплового стану організму без перенапруження механізму терморегуляції.

Допустимі параметри - сукупність параметрів мікроклімату, при тривалій та систематичній дії яких на людину можуть виникнути швидконормалізуючі відхилення функціонального і теплового стану організму і роботи механізму терморегуляції, яка не виходить за межі фізіологічних можливостей. Оптимальні параметри створюють комфортність робочої зони та забезпечують передумови високого рівня працездатності.

При виборі нормативних параметрів враховують: періоди року -холодний із середньодобовою температурою зовнішнього повітря +І0°С і нижче; теплий - із температурою вище +10°С; категорії робіт за фізичним навантаженням - легка з енерговитратами до 174 Вт (150 ккал/г); середньої важкості з енерговитратами 175-290 Вт (151-250 ккал/г); важка з енерговитратами більше 290 Вт (більше 250 ккал/г); характер робочого місця -постійне чи непостійне. Постійне - це місце на якому працівник знаходиться більшу частину робочого часу (понад 50% або понад 2 години безперервно). Якщо робота виконується в різних куточках робочої зони, постійним робочим місцем рахується вся робоча зона. Непостійне - це місце, на якому працівник знаходиться меншу частину (менше 50% або менше 2 години безперервно) свого робочого часу.

Параметри мікроклімату в приміщеннях підтримують комплексом заходів організаційних, санітарних і профілактичних. До них відносять засоби локалізації тепловиділень від обладнання і теплоізоляція, вентиляція та кондиціювання повітря, щільне закривання вікон, дверей, влаштування повітряних і повітряно-теплових завіс на дверях, вологе прибирання та опалення приміщень.

Прилади та обладнання, що використовуються в роботі.

Термометри ртутний та спиртовий, термограф М-16А, гігрометр М-68, гігрограф М-21 А, аспіраційний психрометр МВ-4М (батист, піпетка, балончик здистильованою водою, затискач), барометр-анероїд БР-52, анемометр крильчатки АСО-3, барограф М-22Н, баротермогігрометр БМ-2;

Порядок виконання роботи

І. Вивчити будову і принцип роботи приладів.

Термограф М-16А (рис. 5.1) призначений для реєстрації в часі зміни температури навколишнього повітря в межах від - 35° до+45°С. Принцип роботи приладу заснований на властивості біметалічної пластини змінювати радіус згину із зміною температури повітря.

Рис. 5.1 Механізм термографа:

2- біметалічна пластинка,. 2 - установчий гвинт, 3 - кронштейн. 4 - корпус, 5 -барабан, 6 - плата, 7 - стрілка з пером, 8 - стрілка, 9 - основний кронштейн, 10 - ключ, 11, -тяга, 12 - регулятор, 13 - важіль, 14 - вісь, 15 - коромисло, 16 - затискач, 17 - відмітник часу.

Гігрограф М-21А (рис. 5.2) призначений для вимірювання і реєстрації відносної вологості повітря в часі в діапазоні від 30 до 100% при температурі повітря від -35° до +45°С. Принцип роботи гігрографа заснований на властивості обезжиреного жіночого волосся змінювати свою довжину із зміною відносної вологості повітря.

Рис. 5.2. Механізм гігрографа

1 - барабан, 2 - ключ, 3 - передаточний механізм, 4 - противага, 5 - кронштейн, б -втулка, 7 - пучок волосся, 8 - гвинт, 9 - тяго, 10 - гшата, 11 - стрілка з пером.

Психометр аспіраційнийМВ-4М (рис. 5.3) використовується для визначення відносної вологості і температури повітря. Діапазон вимірюваннявідносної вологості повітря при температурі від +5°С до +40°С становить від 10 до 100%; температури від -25°С до 50°С . Ціна поділки шкали термометрів становить 0,2°С.

Рис. 5.3. Психрометр аспіраційний

1 - трубки захисту (2), 2 - аспіраційна чашка, 3 - повітропровід, 4 - термометр змочений, 5 – термозахист, 6 - термометр сухий, 7 - аспіраційна головка.

Барометр-анероїд БР-52 використовується для вимірювання атмосферного тиску в межах від 960 до 1040 гПа (720-780 мм.рт.ст.). Барометр включає в себе механізм, який складається із анероїдних коробок, шкали і двох стрілок (показуючої і фіксуючої). В верхній частині корпусу є гвинт, що слугує для встановлення стрілки на відмітку шкали відповідно до даного атмосферного тиску. Шкала приладу проградуйована в Паскалях (Па) і мм.рт.ст. Конструкція барометру передбачає його експлуатацію в настінному варіанті.

Барограф М-22А (рис. 5.4) призначений для безперервної реєстрації зміни атмосферного тиску в наземних умовах в межах від 780 до 1060 гПа притемпературі повітря від -10°С до +45°С. Принцип роботи приладу заснований на властивості анероїдних коробок реагувати на зміну атмосферного тиску із зміною своїх геометричних розмірів по висоті за рахунок деформації мембран.

Рис 5.4 Механізм барографа

1 - барабан, 2 - стрілка з пером, 3 - плага, 4 - анероїдна коробка, 5 - тяга, 6 -установочний гвинт, 7 - ключ, 8 - тяга

БаротермогігрометрБМ-2 призначений для вимірювання тиску, температури і відносної вологості повітря. Шкала атмосферного тиску відградуйована в гектопаскалях (гПа) і мм. рт. ет.

Анемометри (крильчатий АСО-3. чашковий МС-ІЗ) призначені для вимірювання швидкості руху повітря відповідно в межах 0,3-5 і 1,0 - 20,0 м/с.

Анемометр АСО-3 (рис. 5.5) складається із колеса з алюмінієвими крилами, розташованими під кутом 45° до площини, перпендикулярній осі колеса.

Вітроприймачем анемометра МС-13 (рис. 5.6) є 4-х чашкова вертушка (1), насаджена на вісь, на нижньому кінці якої нарізаний черв'як. Він зв'язаний з редуктором, який передає рух трьом стрілкам-показчикам. Циферблат в цьому анемометрі, як і в анемометрі АСО-3, має три шкали: шкалу одиниць, сотень і тисяч. Відповідно є стрілки шкали одиниць (2), сотень (3) і тисяч (4). Вмикання і вимикання механізму здійснюється аретиром (5).

Висновок:_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Таблиця 5.1

Норма штучного та природного освітлення виробничих приміщень (витягз СНиП 11-4-79)

• ⇐ Назад
• 22
• 23
• 24
• 25
• 26
• 27
• 282930
• 31
• 32
• 33
• 34
• 35
• 36
• 37
• Далее ⇒