Сутність, поняття та види платіжних систем

Останнім часом у всьому світі розвиток платіжних систем характеризується поступовим звуженням сфери використання готівки та паперових платіжних документів, переходом до нових платіжних інструментів і сучасних технологій платежів. Електронні гроші широко залучаються до обігу і стають важливим інструментом фінансової інфраструктури економічно розвинутих країн. Усі цивілізовані країни намагаються максимально зменшити кількість готівкових операцій і готівкової маси в обігу. Для цього центральні банки та уряди застосовують цілий ряд заходів, одним з яких є розрахунки за допомогою платіжних систем з пластиковими картками (насамперед внутрішньодержавних, а також міжнародних).

Аналогічні процеси відбуваються й у банківській сфері України. Особливо важливу роль тут відіграє НБУ. На нього покладено обов’язок забезпечити надійне та ефективне функціонування загальнонаціональної платіжної системи. НБУ бере безпосередню участь у розробці нових платіжних засобів та організації електронного грошового обігу на території України.

Першим важливим кроком на шляху до електронного грошового обігу в Україні стало створення системи електронних міжбанківських платежів (СЕП). Це дозволило відмовитися від поштових і телеграфних авізо, значно збільшити швидкість, якість і надійність виконання платежів, гарантувати безпеку і конфіденційність банківської інформації завдяки засобам багаторівневого програмно-апаратного, технологічного і бухгалтерського контролю, які дають змогу відстежувати проходження платежів і запобігати спробам несанкціонованого доступу (рис.1.1).

Другим кроком в нашій державі стало створення Національної системи масових електронних платежів населення за товари та послуги за допомогою пластикових карток. І найголовніше те, що туди були закладені інші технологічні принципи – чіпова картка (смарт-картка), тобто картка із вмонтованим мікропроцесором, що було принциповою відмінністю національної картки від міжнародних карток. На базі смарт-картки створена високоефективна «офф-лайнова» технологія, тобто така, що не потребує оперативного зв’язку з банківським рахунком під час виконання платіжних операцій і значно зменшує собівартість операцій, а також робить рентабельними операції навіть з незначними сумами.

Рис. 1.1. Архітектура СЕП НБУ

Запровадження систем електронних платежів викликає глибокі зміни у сферах, де відбуваються перетворення, і спонукає до переходу на вищий та якісний рівень. У цьому випадку йдеться не лише про банківську сферу, а про майже всі основні галузі економічного та соціального життя суспільства: банки, торгівлю (незалежно від форми власності), сферу послуг (готелі, ательє, перукарні, ремонтні майстерні, автозаправні станції тощо), пошту і підприємства зв’язку (телеграф, телефон), підприємства транспорту (автобусного, залізничного, річкового, морського, повітряного), підприємства громадського харчування (їдальні, кафе, ресторани), аптеки, інші суб’єкти, що надають послуги за готівку.

Ціль створення платіжних систем очевидна – зменшення готівково-грошової маси. Будь-яка безготівкова платіжна система призначена мінімізувати витрати на випуск готівки і зменшити витрати на її обслуговування, інкасацію, перерахунок.

Прогрес швидко входить в життя бізнесу, і завтра буде на висоті той, кому вдається йти з ним в ногу.

У Законі України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» зазначено, що платіжна система – платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу грошей. Проведення переказу грошей є обов’язковою функцією, що має виконувати платіжна система [87].

Вітчизняний вчений С. О. Пиріг зазначає, що платіжна система в широкому розумінні – це сукупність визначених законом платіжних інструментів, норм, правил, а також механізмів та процедур їх застосування всіма суб’єктами грошового обороту [69, с. 34-39].

На думку вченого Р. І. Тиркала, платіжна система – це сукупність методів і реалізують їх суб’єктів, що забезпечують в рамках системи умови для використання платіжного інструменту обумовленого стандарту якості платіжного засобу. Це поняття так само розкривається як «набір механізмів для виконання зобов’язань, прийнятих господарюючими суб’єктами при придбанні ними матеріальних чи фінансових ресурсів». До числа таких механізмів вони відносять «установи, що надають платіжні послуги, різні інструменти, що використовуються для передачі платіжних вказівок (включаючи канали зв’язку) і договірні відносини між зацікавленими сторонами» Платіжним інструментом може виступати пластикова карта, «електронний гаманець» у відкритій мережі або рахунок в електронної інтерактивної банківській системі. Можна дати визначення банківських платіжних систем з точки зору їх економічної сутності. З цієї позиції, банківські платіжні системи являють собою частину системи безготівкових розрахунків, заснованої на власних засадах, способи платежу і форм розрахунків і активно взаємодіє з усією системою безготівкових розрахунків [2, c. 34-38].

Види платіжних систем в Україні можна зобразити на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Види платіжних систем в Україні

Внутрішньодержавна платіжна система – платіжна система, в якій платіжна організація є резидентом та яка здійснює свою діяльність і забезпечує проведення переказу грошей виключно в межах України [87].

В Україні можуть створюватися внутрішньодержавні банківські та небанківські платіжні системи. До внутрішньодержавних банківських платіжних систем відносяться системи міжбанківських розрахунків, системи масових платежів та внутрішньобанківські платіжні системи.

Система міжбанківських розрахунків призначена для переказу грошей у межах України між банками на виконання зобов’язань їх клієнтів, а також власних зобов’язань цих банків [87].

Внутрішньобанківська платіжна система (ВПС) – програмно-технічний комплекс із власними засобами захисту інформації, який експлуатується комерційним банком та його філіями і використовується для здійснення розрахунків між учасниками цієї системи.

Внутрішньобанківська платіжна система створюється банком з метою забезпечення найбільш сприятливих умов для проведення переказу грошей між його підрозділами. Порядок здійснення розрахунків через ВПС регулюється відповідними документами банків, яким належать ці системи, і повинен відповідати вимогам чинного законодавства та нормативно-правовим актам НБУ [87].

Система масових платежів призначена для переказу грошей за операціями, що здійснюються юридичними та фізичними особами із застосуванням платіжних інструментів [87].

Внутрішньодержавні небанківські платіжні системи мають право здійснювати діяльність, пов’язану із переказом, виключно після їх реєстрації в НБУ та отримання відповідного дозволу Національного банку України. Порядок реєстрації та отримання внутрішньодержавними небанківськими платіжними системами дозволу на здійснення діяльності, пов’язаної із переказом, визначається НБУ. Членом внутрішньодержавних небанківських платіжних систем може бути банк, що має банківську ліцензію Національного банку України, а також небанківська фінансова установа, яка має ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів, i які уклали договір з платіжною організацією вiдповiдної платіжної системи.

Міжнародна платіжна система – платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення переказу коштів у межах цієї платіжної системи, у тому числі з однієї країни в іншу [87].

Банки, а також небанкiвськi фінансові установи, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів, мають право укладати договори з платіжними органiзацiями мiжнародних платiжних систем про членство або про участь у цих системах, та зобов’язанi зареєструвати укладенi договори в порядку, встановленому Нацiональним банком України.

Одне із основних завдань, які розв’язуються при створенні платіжної системи, полягає у виробленні і дотриманні загальних правил обслуговування карток, які входять у систему емітентів, проведення взаєморозрахунків і платежів. Ці правила охоплюють як суто технічні аспекти операцій з картками – стандарти даних, процедури авторизації, специфікації на устаткування, яке використовується, так і фінансові сторони обслуговування карток – процедури розрахунків з підприємствами торгівлі і сервісу, що входять до складу прийомної мережі, правила взаєморозрахунків між банками, тарифи та ін.

Таким чином, з організаційної точки зору, ядром платіжної системи є заснована на договірних зобов’язаннях асоціація банків. До складу платіжної системи також входять підприємства торгівлі і сервісу, що утворюють мережу точок обслуговування. Для успішного функціонування платіжної системи необхідні і спеціалізовані не фінансові організації, що здійснюють технічну підтримку обслуговування карток: процесингові та комунікаційні центри, центри технічного обслуговування та ін.

Учасник платіжної системи – юридична або фізична особа – суб’єкт відносин, що виникають при проведенні переказу грошей, ініційованого за допомогою платіжного інструмента цієї платіжної системи [87].

Банк-учасник платіжної системи – банк, який має ліцензію платіжної системи на здійснення емісії та/або еквайрингу.

Банк-емітент – уповноважений банк, який є членом платіжної системи, займається випуском пластикових карток та їх обслуговуванням, а також проводить розрахунки (через банк-еквайєр) з торговцями, які здійснюють продаж або надання послуг з використанням при оплаті ПК.

До основних функцій банку-емітента відносять [2, с. 137-139]:

· випуск картки і видача її клієнту починається з відкриття йому карткового рахунку і тим самим взяття на себе гарантійних зобов’язань щодо забезпечення платежів за допомогою картки (характер цих гарантій залежить від платіжних повноважень наданих клієнту і зафіксованих класом картки);

· аналіз кредитоспроможності, якщо картка відноситься до класу кредитних (оцінка фінансового стану, визначення кредитного ліміту);

· авторизація (процедура отримання дозволу на здійснення операцій з використанням ПК);

· обмін інформацією і отримання комісійних за інтерчейндж;

· білінг (підготовка і висилання власнику картки виписки із вказанням суми і термінів погашення заборгованості);

· бухгалтерський – стягнення простроченої заборгованості і контроль перевищення кредитного ліміту;

· робота з клієнтами (відповіді на запитання, розгляд скарг);

· гарантування безпеки і контроль за шахрайством (підготовка звітів по вкрадених і підроблених картках, блокування рахунків);

· моніторинг (контроль за операціями, які здійснюються із застосуванням спеціальних платіжних засобів);

· маркетинг (від маркетингової діяльності залежить подальший успіх роботи банку в сфері платіжних карток).

Банк-еквайєр – уповноважений банк (член платіжної системи), який проводить первинну обробку трансакцій і бере на себе здійснення з торговцями, які перебувають у його сфері діяльності, всього спектра операцій з картками: перерахування на розрахункові рахунки клієнтів (торговців) коштів за товари і послуги, приймання, сортування і розсилання квитанцій, розповсюдження стоп-листів (перелік ПК, операції за яким и припинені на день здійснення операцій з ПК); бухгалтерський облік по розрахунках з торговими підприємствами; аналіз заяв торговців на приєднання до системи розрахунків, аналіз кредитоспроможності нових і вже існуючих торговців, перевірка торговців щодо шахрайства з їх боку; моніторинг; маркетинг та допомога торговцям у придбанні обладнання для платіжних карток.

Еквайєр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб’єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобігання або припинення зазначених переказів.

Моніторинг має проводитися постійно за параметрами, встановленими правилами відповідної платіжної системи.

Загальні параметри моніторингу для всіх платіжних систем може встановлювати НБУ.

• ⇐ Назад
• 123
• 4
• 5
• 6
• 7
• 8
• Далее ⇒