Торгівля аграрною продукцією України з ЄС*, млрд дол. США

*Джерело: Міністерство аграрної політики та продовольства України

За підсумками 2010 року частка експорту до ЄС в загальному експорті української сільськогосподарської та харчової продукції з України склала 29 % або 2124,0 млн. дол. США. Попри загальне зростання експорту в 2010 в порівнянні з 2009 роком експорт сільськогосподарської продукції продемонстрував незначне зниження, через несприятливі погодні умови та запровадження експортних квот в кінці року. Ця тенденція була характерна для експорту агропродукції до країн ЄС, який зменшився на 5,6 % (або на 126,6 млн. дол. США ). Водночас зростання доходів населення в 2010 році, яке призвело до можливості витрачати більшу частку доходів на більш дорогі харчові продукти та напої (в тому числі вироблені в країнах ЄС) обумовило зростання імпорту з ЄС в порівнянні з попереднім роком на 323,5 млн. дол. США або на 16,3% і склав 2309,3 млн. дол. США.

Протягом 2010 року у структурі експорту української сільськогосподарської продукції до країн ЄС спостерігалась тенденція подібна до минулих років, відповідно до якої найбільша частка припадала на сировинні товари, в першу чергу на насіння олійних культур.

Потреба ЄС в насінні олійних культур викликана значною кількістю промислових потужностей по переробці цього насіння, в першу чергу рапсу, на енергетичні матеріали.

Таблиця 4

Основні позиції експорту сільськогосподарської та харчової продукції з України до ЄС в 2010 році*

*Джерело: дані Мінагрополітики та розрахунки НІСД

Скасування з 1 січня 2010 року вимоги до вітчизняних виробників соняшникової олії щодо оплати додаткових перевірок на відповідність санітарним та фітосанітарним нормам ЄС сприяло збільшенню експорту цієї товарної позиції, що має більший, порівняно з іншими, рівень переробки, а отже і додаткової вартості. Загалом експорт сільськогосподарської продукції з України до ЄС має невисокий рівень диверсифікації, на дві основні позиції експорту припадає майже 63 % від всього експорту агропродукції. В таблиці 4 показані основні сільськогосподарські товари, що експортуються з України до країн ЄС.

Таблиця 5

Основні позиції імпорту сільськогосподарської та харчової продукції з ЄС до України в 2010 році*

*Джерело: дані Мінагрополітики та розрахунки НІСД

В структурі імпорту агропродукції з ЄС протягом 2010 року також спостерігалася тенденція подібна до минулих років, відповідно до якої основні позиції належали товарам з більшою доданою вартістю. Зазначимо, що ця тенденція цілком відповідає укладеній практиці експорту з ЄС агропродукції з більшим рівнем переробки. Це дозволяє ЄС як мати кращі умови торгівлі сільськогосподарською продукцію так і забезпечити її диверсифікацію. Так на перші дві позиції імпорту агропродукції з ЄС до України припадає менше 22 %. В таблиці 5 показані основні сільськогосподарські товари, що експортуються з України до ЄС.

2011 р. позначився стрімкою активізацією торгівлі агропродукцією між Україною та ЄС. У порівнянні з відповідним періодом 2010 року торгівля зросла на 64,4 % та склала 1363,5 млн дол. США. Таке зростання сформоване завдяки двократному збільшенню експорту агропродукції з України до ЄС, що однак не призвело до зростання частки ЄС в експорті сільськогосподарської продукції (як і за підсумками 2010 року частка ЄС в торгівлі сільськогосподарською продукцією становить 29 %). Водночас більш швидке зростання експорту агропродукції ніж імпорту (збільшився на 30 % в порівнянні з відповідним періодом 2010 року) змінило статус України в торгівлі агропродукцією з ЄС з нетто-імпортера на нетто-експортера. Серед країн Європейського Союзу найбільшу частку у зовнішньоторговельному обігу з Україною мають: Італія – 14,3 %, Нідерланди – 12,4 %, Польща – 12,2 %, Німеччина – 11,4 %.

Таким чином зовнішня торгівля агропродукцією між Україною та ЄС протягом останніх років демонструє переважання сировинних товарів в експорті з України та товарів з більшим рівнем переробки в імпорті з ЄС, що впливає на умови торгівлі через більші грошові надходження від тони продукції до ЄС. Водночас 2011 р. свідчить про певні зміни в структурі торгівлі, які, за умови закріплення цього тренду, зможуть покращити вартісні показники українського експорту та зменшити різницю в доданій вартості продукції торговельних партнерів. Проте не можна виключати, що тенденції 2011 року є наслідком не стільки певних структурних змін, скільки наслідком невдалої адміністративної політики Уряду України, що призвела до товарних дефіцитів та цінової нестабільності на внутрішньому ринку, і як наслідок – до зростання попиту на імпорт аграрної сировини.

Наведений нижче порівняльний аналіз деяких статистичних показників, що характеризують аграрний потенціал краї світу, деякою мірою пояснює посередні зовнішньоекономічні позиції України щодо ЄС та вказує на напрямки структурного реформування національного агропромислового сектору. Як свідчать міжнародні порівняння, наведені у таблиці 6, Україна має чи не кращий у світі потенціал земельних ресурсів, який створює передумови для забезпечення добробуту громадян України та конкурентоспроможності у світовому агропромисловому секторі. Відтак, покращення умов торгівлі з ЄС можливо досягти через інтенсифікацію використання наявного в Україні потенціалу земельних ресурсів.

Таблиця 6

Сільське населення та сільськогосподарські угіддя:

міжнародні співставлення*

*Джерело: World Bank 2011 World Development Indicators

Україна значно відстає від розвинутих європейських країн у застосуванні мінеральних добрив та техніки в обробітку землі згідно таблиці 7. Використання базової сільськогосподарської техніки (тракторів) суттєво нижче рівня 1990 року, хоча за цим показником Україна виглядає краще, ніж Російська Федерація та Казахстан. Також Україна має значний резерв для підвищення врожайності шляхом застосування мінеральних добрив.

Таблиця 7

Використання міндобрив та тракторів у сільському господарстві: міжнародні співставлення*

*Джерело: World Bank 2011 World Development Indicators

Україна також значно відстає від розвинутих європейських країн за показниками продуктивності праці в аграрному секторі (див. нижче Таблицю 8). Першочерговою причиною такого відставання є низький рівень технологій сільськогосподарського виробництва. Скорочення такого розриву у продуктивності праці неможливе без радикального реформування аграрного сектору, залучення масштабних інвестицій, трансферу технологій, реформи професійної освіти. Здійснення таких реформ у свою чергу можливе тільки завдяки активній ролі держави та фундаментальних реформ державної політики стосовно розвитку аграрного сектору.

Таблиця 8

• ⇐ Назад
• 123
• Далее ⇒