Середня дебіторська заборгованість

Ідеальна – поточні активи фінансуються за рахунок поточних зобов'язань

Довгострокові пасиви = Необоротні активи

Чистий оборотний капітал = 0

Агресивна – фінансування на довгостроковій основі необоротних активів і постійної частини оборотних активів (змінна частина ОА покривається повністю за рахунок короткострокової заборгованості)

Довгострокові пасиви = Необоротні активи + Постійна частина ОА

Чистий оборотний капітал = Постійна частина ОА

Консервативна – фінансування майже всіх активів за рахунок довгострокових джерел

Довгострокові пасиви = Необоротні активи + ОА

Компромісна– фінансування необоротних активів, постійної частини ОА і до половини змінної частини ОА за рахунок довгострокових джерел. Інша частина ОА фінансується на короткостроковій основі:

Довгострокові пасиви = Необоротні активи + Постійна частина ОА+1/2

У теорії і практиці управління запасами виділяють наступні основні ознаки незадовільної системи контролю ресурсів:

- тенденція до постійного росту тривалості збереження запасів;

- безупинний ріст запасів, помітно випереджаючий динаміку збільшення обсягу реалізованої продукції;

- часті простої устаткування через відсутність матеріалів;

- недостача складських приміщень;

- періодичне відмовлення від термінових замовлень через недолік (відсутності) запасів товарно-матеріальних цінностей;

- великі суми списань через наявність застарілих (залежаних), що повільно

обертаються запасів;

- значні обсяги списань запасів унаслідок їхнього псування і розкрадань.

Контролю та аналізу стану запасів сприяє виконання обліково-аналітичної

роботи:

1. Оцінка раціональності структури запасів, що дозволяє виявити ресурси, обсяг яких явно надлишковий, і ресурси, придбання яких потрібно прискорити. Це дозволить уникнути зайвих вкладень капіталу в матеріали, потреба в яких скорочується чи не може бути визначена. Не менш важливо при оцінці раціональності структури запасів установити обсяг і склад зіпсованих і неходових матеріалів. У такий спосіб забезпечується підтримка виробничих запасів у найбільш ліквідному стані і скорочення засобів, іммобілізованих у запаси.

2. Визначення термінів і обсягів закупівель матеріальних цінностей. Незважаючи на неоднозначність прийнятих рішень для кожного конкретного підприємства, загальним є підхід до визначення обсягу закупівель, що дозволяє враховувати:

- середній обсяг споживання матеріалів протягом виробничо-комерційного циклу (звичайно визначається на підставі результатів аналізу споживання матеріальних ресурсів у минулих періодах і обсягу виробництва в умовах передбачуваного збуту);

- додаткову кількість (страховий запас) ресурсів для відшкодування непередбачених витрат матеріалів (наприклад, у випадку термінового замовлення) чи збільшення періоду, необхідного для формування необхідних запасів.

3. Вибіркове регулювання запасів матеріальних цінностей, що припускає, що увагу потрібно акцентувати на дорогих чи якісних матеріалах, що мають високу споживчу привабливість.

4. Розрахунок показників оборотності основних груп запасів і їхнє порівняння з аналогічними показниками минулих періодів, щоб установити відповідність наявності запасів поточним потребам підприємства. Для цього розраховують оборотність матеріалів, що враховуються на різних субрахунках ("Сировина і матеріали", "Покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, конструкції і деталі", "Паливо", "Тара і тарних матеріалів", "Запасні частини" і ін.), а потім загальну оборотність матеріалів шляхом визначення середньої зваженої величини.

Оскільки виробничі запаси враховуються по вартості їхнього придбання, то для розрахунку коефіцієнта оборотності запасів використовується не виторг від реалізації, а собівартість реалізованої продукції. Для оцінки швидкості обороту запасів використовується формула:

(7.1)

(7.2)

Зп - залишки запасів на початок року,

Зк -залишки запасів на кінець року.

Термін зберігання запасів визначається за формулою:

(7.3)

В теорії управління запасами доведено, що при деяких обмеженнях та передумовах можна розрахувати розміроптимальноїпартіїзамовлень(ЕсоnomicОrder Quantity - ЕОQ).

(7.4)

де:

EOQ - обсяг партії, од.;

F - вартість виконання одного замовлення (витрати на розміщення замовлення, по отриманню та перевірці товарів);

D - величина витрат запасів за той же період, од.;

H - втрати по утриманню ТМЦ на одиницю запасів за деякий період, в тому числі витрати по зберіганню, транспортуванню, страхуванню разом з рівнем прибутку на інвестований в запаси капітал.

В зарубіжній практиці для визначення оптимальних розмірів грошових коштів на рахунку (касі) набули розповсюдження наступні моделі:

- МодельБаумоля, за якою вважається, що розпочинаючи роботу, підприємство має максимальний доцільний рівень коштів, які протягом деякого періоду витрачає; кошти, що надходять від реалізації товарів і послуг вкладаються ним у короткострокові цінні папери. З закінченням запасу грошових коштів (дорівнює 0, або досягається заданий рівень безпеки), підприємство продає частину цінних паперів задля поповнення запасу грошових коштів до первісної величини:

(7.5)

де:

С – мінімальна сума грошових коштів на рахунку, F – витрати по конвертації грошей в цінні папери,

T – середня сума потреби в грошових коштах протягом періоду (рік, квартал, місяць),

r – дохідність короткострокових цінних паперів.

Середній грошовий запас коштів складає С/2, а загальна кількість угод по конвертації цінних паперів в грошові кошти ( k ) дорівнює:

(7.6)

Загальні витрати (ЗВ) такої політики управління складуть:

(7.7)

де:

(F ×k) – прямі витрати,

(r × С/2) – втрачена вигода від зберігання коштів на поточному рахунку, замість того, щоб інвестувати їх у цінні папери.

- МодельМіллера – Орразастосовується для випадків, коли залишок коштів на поточному рахунку змінюється випадково (хаотично), можливо і з значними коливаннями. Коли залишок досягне верхньої межі підприємство починає купувати цінні папери, коли залишок досягне нижньої межі – підприємство продає свої цінні папери з метою утримати запас грошових коштів на деякому нормальному рівні.

(7.8)

де:

V – варіація щоденного надходження грошових коштів, що розраховуються за статистичним даними,

S – розмах варіації залишку грошових коштів на поточному рахунку,

F - витрати по конвертації грошових коштів в цінні папери,

r – щоденна дохідність короткострокових цінних паперів.

(7.9)

де:

Зв – верхня межа грошових коштів на поточному рахунку,

Зн – нижня межа грошових коштів на поточному рахунку.

(7.10)

Тп – величина залишків грошових коштів, до якої потрібно повернутись у випадку, коли фактичний залишок коштів на поточному рахунку виходить за межі інтервалу (Зн, Зв)

Управліннядебіторськоюзаборгованістю